7.4. Загальні критерії оцінювання до підсумкового контролю (іспит)

Формою підсумкового контролю з оцінювання знань та вмінь студентів є іспит.

Іспит проводиться у формі виконання письмових екзаменаційних завдань.

На іспит виносяться вузлові питання, тести, типові та комплексні задачі, ситуації, що потребують творчої відповіді та уміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх при вирішенні практичних завдань тощо.

Екзаменаційний білет включає:

• одне питання;

• дві задачі;

• тестові завдання.

Студент має право не складати іспит та отримати загальну підсумкову оцінку із зарахуванням йому навчального курсу, якщо він виконав протягом семестру усі види навчальної роботи з дисципліни без порушення встановлених термінів, успішно склав підсумковий модульний контроль і набрав кількість балів, яка відповідає позитивній оцінці за національною шкалою. В іншому разі він повинен обов’язково складати іспит.

Студент, який за результатами поточного контролю знань, занесеними викладачем у відомість обліку поточної і підсумкової успішності, набрав менше ніж 40 балів не допускається деканом факультету до іспиту.

Результати іспиту оцінюються в діапазоні від 0 до 20 балів (включно), з них:

• повне розкриття питання оцінюється у 5 балів;

• правильне розв’язання кожної задачі – 5 балів;

• відповідь на всі тести – 5 балів.

У разі, коли відповідь студента оцінена менше ніж в 10 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами іспиту (тобто 0 балів).

Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за результати поточного контролю знань та за виконання завдань, що виносяться на іспит (за умови, що на іспиті студент набрав не менше 10 балів).

Якщо на іспиті студент набрав менше 10 балів, загальна підсумкова оцінка включає лише результати поточного контролю.

Екзаменаційні та загальні підсумкові оцінки з дисципліни доводяться до відома студентів протягом трьох днів після проведення іспиту.

8. Бібліографічний список і. Обов’язкова література

1. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994.

2. Долан Э.ДЖ., Линдсей Д. Микроэкономика: Пер. с англ. В. Лукашевича и др. /Под общ.ред. П. Лисовика, В. Лукашевича. - СПб, 1994.

3. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд. - М.: Республика, 1992.

4. Микроэкономика. Доступно и конкретно /Под ред. Щетинина А.И., Днепропетровск, 1999.

5. Нуреев Р.М. Основы экономической теории: Микроэкономика. Учебник для вузов. - М.: Высшая школа, 1996.

6. Общая экономическая теория (политэкономия): Учебник /Под общ. ред. В.И. Видяпина, акад. Г.П. Журавлевой. - М.: ПРОМОМЕДИА, 1995.

7. Основы экономической теории /Под ред. В.Д. Камаева. - М.: МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1996.

8. Петюх В.Н. Рыночная экономика. - К.: Урожай, 1995.

9. Рузавин Г.И. Основы рыночной экономики. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996.

10. Семюельсон Пол А., Нордгауз В.Д. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1998.

Іі. Додаткова література

1. Бем-Баверк Е. Основы теории ценности хоз. ценностей. Ч.1 //Австрийская школа в политической экономии /К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Визер. - М.: Экономика, 1992.

2. Бутко Н., Белокур Е. Рынок труда и процессы его региональной трансформации //Экономика Украины. – 1998. - № 5.

3. Винер Дж. Концепция полезности в теории ценности и ее критики //Теория потребительского поведения и спроса /Под ред. В.М. Гальперина. - СПб.: Экономическая школа, 1993.

4. Интриллигатор М. Математические методы… - М.: Дело ЛТД, 1994.

5. Коуз. Р. Фирма, рынок и право. - М.: Дело, 1993.

6. Кузнецов О. Методика оцінки характеру поведінки споживачів //Економіка України, 1999. - № 8.

7. Маршалл А. Принципы экономической науки. - М.: Прогресс, 1993.

8. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции. - М.: Прогресс, 1986.

9. Стиглер Дж. Дж. Совершенная конкуренция: исторический ракурс. Теория фирмы. – М.: Прогресс, 1993.

10. Уильямсон О. Сравнение альтернативных подходов к анализу экономической организации бизнеса. - СПб.: Лениздат, 1994.

11. Хейне П. Экономический образ мышления. - М.: Новости, 1991.

116