Ключові поняття й терміни

Волинське князівство — територіальне утворення на західних землях Південної Русі, що склалося у другій половині XI ст. навколо м. Володимира Волинського. В кінці XII ст. було об'єднано з Галицьким князівством Романом Мстиславовичем.

Віче — це орган влади, який представляв собою демократичну сто­рону політичного устрою часів Київської Русі; збори городян що походили від племінних рад східних слов'ян; скликалося князем або городянами у разі необхідності порадитись з важливих питань суспільного життя (військові походи; укладання угод; престолонаслідування, схвалення князівської політики тощо).

Вотчина - феодальна земельна власність, куди входила земля, будівлі, реманент і право на феодальне залежних селян. В Київській Русі відомо існування князівської, монастирської, цер­ковної вотчини.

Галицьке князівство — утворення на заході Південної Русі з цент­ром у м. Галичі, яке формувалось на початку 1140-х років. В 1199 р. князь Роман Мстиславович об'єднав Галицьке князівство з Волинським, і утворив Галицько-Волинське князівство.

Громада — колектив, який мав повну або часткову спільну власність на засоби виробництва, форми самоуправління. В УІ-ХІ ст. відбувся перехід від родової до територіальної громади на українських землях.

Дворові люди - - так називали слуг великих і удільних князівств в часи Київської Русі.

Дим — в Давній Русі одиниця оподаткування, звідси назва подат­ку — подимний. Існував також в Україні ХІУ-ХУПІ ст.

Дружина — озброєний загін найближчих соратників князя, його оточення. Приблизно в XIII ст. відбувається утворення «старшої дружини» (бояри, які були васалами у князя). «Молодша» — скла­дала князівський двір, який знаходився в стані напіввільних слуг.

Києво-Печерська лавра — заснована в 1051 р. як один з найдавні­ших релігійних центрів Київської Русі.

Київська митрополія після запровадження християнства у 988 році — перша церковна структура в Київській Русі.

Київська Русь науково-історична назва держави східних слов'ян, яка існувала з кінця IX і до початку 40-х років XIII ст.

Нормани — вихідці з країн Скандинавії, їх ще називані варягами.

Панщина — відробіткова рента, виникла за часів Київської Русі. Це примусове виконання виробниками певного розміру неоплаченої праці в господарстві юридичного власника землі.

«Повість временних літ» - найдавніший серед літописів, який зберігся до наших часів. По багатьом аспектам це є головна дже­рельна пам'ятка з історії східних слов'ян і Київської Русі з перших століть нашої ери і до початку XII ст.

«Руська Правда» - перший давньоруський писаний звід норм світського права, яка складена у 1015 р. за часів Ярослава Мудрого.

Склавини - грецька назва слов'ян, які проживали на захід від Дністра і створили в першій половині І тис. протодержавне між­племінне об'єднання, яке розпалося в другій половині VI ст. під ударами аварів.

Феодал — власник земельного наділу, отриманого у вигляді пожалування за службу.

Закупи – наймити, які відробляли позичені гроші, - “купу”, або наймалися на роботу , попередньо беручи плату.

Залозний шлях – сухопутний торговий шлях, що з’єднував Київ з Тмутараканню, Малою Азією і країнами Сходу.

Ізгої – люди без суспільного становища, що з різних причин вийшли з тієї соціальної групи, до якої належали, та не увійшли до іншої. Вони вважалися вільними, проте не мали власного господарства, часто осідали в чужих дворах, при церквах.

Полюддя – форма стягнення данини в Київській Русі.

Рядовичі – залежне населення в Київській Русі, яке служило феодалові на підставі договору.

Смерди – в Київської Русі .вільні селяни, яки займалися землеробством, працювали у власному дворищі.

Соляний шлях– сухопутний торговий шлях, що з’єднував Київську Русь з узбережжях Чорного моря.