Семінарське заняття № 8

Тема 8. Україна у роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) та в повоєнний час

Мета заняття: засвоєння, поглиблення і систематизація знань про:

• початок Великої Вітчизняної війни проти фашистських загарбників;

• фашистську окупацію України;

• всенародну боротьбу в тилу фашистських загарбників;

• звільнення України від німецько-фашистських окупантів;

• соціально-економічний розвиток Української РСР 1945-середини 50-х років;

• відбудову економіки УРСР після другої світової війни;

• соціально-економічний розвиток Української РСР 1945-середини 50-х років;

• соціально-економічний розвиток Української РСР у середині 1960-х - середині 1980-х років;

• позитивні та негативні явища в суспільно-політичному житті України періоду 60-80-х років;

• опозиційний рух в Україні у другій половині 1960-х – першій половині 1980-х років.

План заняття

1. Україна в період 1941-1944 років. Перемога над німецько-фашистськими загарбниками.

2. Україна після Другої світової війни: втрати та здобутки.

3. Особливості суспільно-політичного, економічного та культурного розвитку в 50-80-х рр. ХХ ст.

4. Наростання кризових явищ у суспільно-економічному, політичному та культурному житті у 80-х рр. ХХ ст.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При аналізі першого питання, треба усвідомлювати, що складовою частиною руху опору в тилу фашистів після невдалої спроби 30 червня 1941 р. проголосити у Львові відновлення самостійної Української держави стали дії певної частини Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА). Основною стратегічною метою формувань ОУН-УПА було відновлення української державності. Потрапивши у вир радянсько-німецького протистояння, вона активно намагалася відіграти роль “третьої сили”, що представляє та обстоює інтереси українського народу. Така позиція зумовила боротьбу одразу на три фронти - проти німецьких окупантів, радянських партизанів та польських формувань Армії Крайової. Оскільки УПА, на відміну від Руху Опору в Європі, не підтримувала жодна з держав, вона змушена була дотримуватися своєрідної тактичної лінії, в основі якої лежали збереження і зміцнення власних сил, намагання поширити свій контроль на якомога більшу частину українських земель, вичікування слушного моменту для вирішального удару.

Розкриваючи друге питання, необхідно звернути увагу на наступне. Війна зумовила кардинальні зрушення у суспільному житті України. З одного боку - це невигойні рани та гігантські збитки, пов’язані з численними людськими жертвами, грабіжництвом окупантів, руйнаціями. З іншого - з війною пов’язані завоювання Україною авторитету на міжнародній арені, зростання свідомості та віри у свої сили народу, концентрація у межах однієї держави основної частини українських етнічних земель.

Розглядаючи надзвичайно складні умови відбудови народного господарства України, не можна не зупинитися на тих колосальних втратах, які мала республіка в роки війни. Було зруйновано 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, причому 250 були повніс­тю спалені, а жителі страчені. За підрахунками спеціалістів, демографічні втрати України протягом січня 1941—липня 1946рр., які ще й досі уточнюються, склали більше 9 млн. осіб, або понад 22% загальної кількості населення. Та і після закінчення війни продовжували вмирати від ран учасники бойових дій. Поля України, узбіччя доріг, ліси та інші угіддя були нашпиговані такою кількістю не-знешкоджених вибухових пристроїв (мін, гранат, снарядів, авіабомб), що й у 50-ті роки від них постійно гинули люди.

Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму — 205 млрд. крб., — яка вп'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру — майже 1,2трлн крб.

Катастрофічне знизилось промислове виробництво республіки» У 1945 р. в республіці було видобуто лише 36% вугілля, вироблено до 20% електроенергії, 17% чавуну (порівняно з рівнем 1940р.). Величезна кількість товарів народного споживання, необхідних для задоволення елементарних потреб (посуд, відра, голки, шкарпетки, сірники, мило тощо) не виготовлялися практично зовсім.

Розкриваючи друге питання треба мати на увазі, характерними рисами відбудовчих процесів в Україні були пріоритетний розвиток важкої промисловості, активна роль командної системи, значна заангажованість в економічній сфері ідеологічного фактора.

Однією з найголовніших передумов переходу до мирного будівництва була демобілізація армії, яка в умовах загострення міжнародної обстановки набула затяжного характеру. В умовах переходу від війни до мирного будівництва постали питання про шляхи подальшого розвитку економіки країни, про її структуру та систему управління. Ішлося не лише про конверсію воєнного виробництва, але й про доцільність збереження моделі економіки, що склалася. Роки війни виявили сильні риси існуючої моделі, зокрема дуже високі мобілізаційні можливості, здатність у короткий термін налагодити масове виробництво висококласного озброєння та забезпечити необхідними ресурсами армію, воєнно-промисловий комплекс (ВПК) за рахунок перенапруження інших секторів економіки. Але війна також із всією силою показала основні недоліки радянської економіки: високу питому вагу ручної праці, низьку продуктивність праці та незадовільну якість невоєнної продукції. Те, що було допустимим у передвоєнні роки та умовах війни, вимагало кардинальної зміни в мирний час.

Проте надії на перетворення в галузі управління економікою залишилися нездійсненними. З кінця 40-х років було взято курс на посилення адміністративно-командних методів керівництва, на подальший розвиток існуючої моделі економіки, а керівники держплану були піддані репресіям. Так, М. О. Вознесенський (голова Держплану) був звинувачений у заниженні показників пла­ну відбудови народного господарства на 1946—-1950 рр. та стра­чений у 1949 р,

Попередня модель управління економікою реалізовувалася тепер навіть з більшою жорстокістю, ніж це відбувалося в довоєнні роки. За сталінським планом остаточно оформлювалося суспільство, в якому було ліквідовано ринкові відносини, а людина повністю підпорядковувалася політико-адміністративній владі. Ця цілісна модель охоплювала як промисловість так і сільське господарство. В цих умовах уряд знов (як і в довоєнні роки) переходить до розширення застосування примусової праці. Обсяг робіт, виконаних ГУЛАГом, тобто системою таборів, де працювали ув'язнені, виріс у повоєнні роки в декілька разів. У короткий термін великі контингенти робочої сили були кинуті в необжиті райони СРСР, туди, де в надзвичайно важких умовах здійснювалося будівництво найважливіших економічних об'єктів. Ця праця носила позаекономічний виробничий характер, і система концентраційних таборів як резерв робочої сили не виправдовувала себе, але ця система була важливим важелем, невід'ємною частиною того політичного режиму, який панував у СРСР.

В Україні більшість виділених коштів спрямовувалася на відродження Донбасу, де на відбудові шахт працювали сотні тисяч мешканців міст та робітничих селиш регіону, а також примусово мобілізованих колгоспників та військовополонених. Серед пріоритетних галузей народного господарства була й електроенергетика. Їй першочергово виділялися кошти, трудові та матеріальні ресурси, транспорт.

Досить успішно йде і відродження металургійної промисловості: з виплавки чавуну та сталі в кінці п'ятирічки У країна-вийшла на рівень 93—95% довоєнного виробництва, випередивши Вели­кобританію, ФРН, Францію з виробництва цих товарів на душу населення.

Зверніть увагу, що процес врегулювання територіальних питань, що розгорнувся на міжнародній арені у середині 40-х років, мав для України такі наслідки: по-перше, остаточне визначення кордонів республіки, їхнє юридичне визнання світовим співтовариством; по-друге, збільшення території УРСР та її демографічного потенціалу; по-третє, об’єднання українських земель у складі однієї держави; по-четверте, майже повне завершення формування державної території (останнім актом цього процесу стало включення у 1954 р. Кримської області до складу УРСР).

У 1957 р. розпочалася масштабна реформа у промисловості, яка передбачала децентралізацію управління і скорочення більшості союзних міністерств. Стара система галузевого, вертикального централізованого управління ліквідовувалась. На її місці постала система раднаргоспів, які здійснювали територіальне планування й управління промисловістю та будівництвом у рамках відповідних економічно-адміністративних районів. Тепер майже вся промисловість республіки знаходилась у підпорядкуванні Ради Міністрів УРСР. Але на цьому зміни в економіці не закінчились. Настала черга сільського господарства. У березні 1962 р. почалося створення виробничих колгоспно-радгоспних управлінь, які за територією, чисельністю населення і обсягом виробництва значно перевищували сільські райони. Ці зміни не лише не дали бажаних наслідків, але й нерідко давали зворотній результат: не спрощували, а ускладнювали управління, не скорочували, а збільшували управлінський персонал тощо. 14 жовтня відбувся пленум ЦК КПРС, який звільнив М.Хрущова від обов’язків першого секретаря ЦК КПРС, члена Президії ЦК і Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС обрано Л. Брежнєва, на посаду Голови Ради Міністрів СРСР пленум рекомендував О.Косигіна.

Вивчаючи друге питання, необхідно знати, що після усунення Хрущова у жовтні 1964 року були здійсненні спроби вмонтувати елементи економічного стимулювання у командно-адміністративну систему. Проте командно-адміністративна система не змогла пристосуватися до вимог та змін, продиктованих НТР. Для соціально-економічного розвитку України в період від 1965 до 1985 р. були характерні диспропорційність, затухання, тенденція до стагнації. Кризові явища все більше поглиблювалися. Прийшовши до влади, як “проміжна” постать, що задовольняла і сталіністів, і прихильників демократизації, Л. Брежнєв почав крок за кроком зміцнювати свої позиції. Відродити «класичний» сталінізм брежнєвсько-сусловське керівництво уже не могло, воно лише припинило пошуки альтернативи, розпочаті Хрущовим, які в перспективі могли загрожувати структурі влади. Тим самим сталінська модель соціалізму, дещо пом’якшена і лібералізована, без диктатури і масового терору, продовжувала функціонувати ще понад два десятиліття.

Ключові терміни та поняття

Геополітика — політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) певної дер лови лежить співвідношення географічних чинників — просторового розташування країни, розміру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.

Компроміс — згода, порозуміння з політичним противником, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Суверенітет — незалежне від будь яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Фашизм — крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої — синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму.

Операція «Вісла» — насильницьке переселення польською владою в 1947 р. українців з їх етнічних земель на захід Польщі.

Парламент — найвищий загальнонаціональний виборний представницький і законодавчий орган державної влади, що діє на постійній основі. Представницький характер парламенту зумовлює його виборність і колегіальність. Діяльність парламенту визначає зміст і характер парламентаризму як системи взаємодії держави і суспільства.

Економічна реформа О. Косигіна — сповнена протиріч економічна програма, спрямована, з одного боку, на розширення господарської самостійності підприємств, місцевої ініціативи, посилення економічних стимулів до праці, з іншого, — посилювались позиції цен­тральних відомств, що означало новий етап надцентралізації.

«Відлига» — процес звільнення радянського суспільства за часів правління М.Хрущова від деяких найбільш одіозних, реакційних рис тоталітарного режиму Сталіна; процес часткової лібералізації деяких сфер життя суспільства, передусім духовної.

Гласність — необхідна умова оптимальної діяльності громадських або державних установ, від яких залежить інтереси окремих осіб і населення країни в цілому, забезпечення громадського контролю над цими органами.

Дисидент — (від лат. — незгодний, в переносному значенні — інакомислячий). У 60-80-х рр. XX ст. у зв'язку зі зростан­ням незадоволення існуючим режимом дисиденство набуло поширення в СРСР та інших країнах соціалістичного табору як вияв протесту протії утисків і переслідувань. Переслідування самих дисидентів полягало у забороні друкування художніх і політичних творів, прилюдних виступів, через судові процеси, ув'язнення в таборах, насильницьке утримання в психіатричних лікарнях, перешкоди у працевлаштуванні за фахом тощо.

Питання для обговорення

1. Що принесла радянська влада народу Західної України, Північної Буковини і Бессарабії після возз’єднання їх з Українською РСР?

2. В якому стані і як зустріла другу світову війну ОУН?

3. Як розвивалась діяльність ОУН у період окупації України фашистськими військами?

4. Коли, як і з якою метою була створена УПА?

5. Якими були тактика і характер дій УПА у період Великої Вітчизняної війни?

6. Який вклад вніс український народ у всенародну боротьбу проти фашистських агресорів?

7. Як вирішувалась проблема західних кордонів СРСР на заключному етапі і після завершення другої світової війни?

8. Яку роль відіграла Україна в створенні ООН?

9. У чому полягають уроки другої світової війни?

10. Дайте оцінку діяльності ОУН-УПА в роки другої світової війни.

11. Назвіть і охарактеризуйте основні операції по визволенню України від фашистських загарбників.

12. Які задачі постали перед радянським урядом після визволення України від фашистських загарбників.

13. Чим характеризувався соціально-економічний розвиток України в 1956-1964 рр.?

14. Охарактеризуйте головні політичні чинники, що зумовили застій економічного, суспільно-політичного життя в СРСР. Якими були особливості періоду застою в Україні?

15. Якими були основні напрями соціально-економічного розвитку України в 1965-1985 рр.?

16. Особливості Хрущовської «відлиги» в Україні.

Чому економічні реформи Косигіна мали половинчатий характер

Теми доповідей

1. ОУН у другій світовій війні.

2. Участь громадян України в європейському русі Опору.

3. Створення та діяльність УПА в період Великої Вітчизняної війни.

4. Трудовий вклад народу України в боротьбу з фашизмом.

5. Героїчна оборона Одеси, Києва, Севастополя. Радянське підпілля і партизанський рух на Дніпропетровщині.

6. Дніпропетровськ у роки Другої світової.

7. Возз’єднання українських земель в єдиній державі (1944-1945 рр.).

8. Вклад України в розгром фашистської Німеччини і її сателітів.

9. Україна – член ООН.

10. Уроки другої світової війни.

11. Господарське будівництво 1956-1965 рр.

12. М. Хрущов та його реформи.

13. М. Хрущов та творча інтелігенція. О. Косигін та його реформи.

14. Політичні репресії 1960-1970 рр.

15. Застій в економічному і культурному житті УРСР.

Бібліографічний список

Основна література: 3, 6, 7, 8.

Додаткова література: 10, 14, 31, 36, 39, 23, 56, 89, 90, 91.