III. Гігієнічна характеристика детальної професії.

1. Назва детальної професії.

2. Послідовність опису робочого процесу, характеристика застосовуваних матеріалів

та устаткування. Хронометраж окремих операцій. Режим роботи, наявність і три- валість перерв у роботі.

3. Вплив шкідливих виробничих факторів на робітників:

а) вміст пилу, шкідливих газів і пари на робочому місці, заходи у боротьбі з і; пило-та газовиділеннями;

. ;. б) мікрокліматичні умови на робочому місці та у місцях відпочинку; коливання мікрокліматичних умов упродовж робочого дня; заходи щодо оптимізації мікроклімату; ' в) наявність на робочому місці вогкості або джерел вологовиділень;

г) вплив на працівників електромагнітного, лазерного та іонізуючого випроміню- вання; заходи щодо забезпечення безпечних умов праці;

д) шум та вібрація на робочому місці; заходи боротьби з ними.

4. Положення тіла при роботі, тривалість вимушеного положення тіла, наявність гіпо-

динамії.

5. Піднімання та перенесення вантажів (маса й відстань), постійність цих робіт, за-

гальна тривалість за робочий день.

6. Виконання частих, швидких, одноманітних рухів, кількість їх за одиницю часу, наяв-

ність монотонії.

7. Напруженість праці. Інтелектуальна напруженість, напруженість аналізаторних функ-

цій (слух, зір).

8. Небезпека механічних та електроушкоджень, заходи з техніки безпеки на робочо-

му місці.

9. Список робітників, які контактують з виробничими шкідливостями, лікувально-

профілактичне харчування на шкідливій дільниці, використання спецодягу, інди- відуальних захисних засобів, заходи з особистої гігієни та профілактики. ІЬ. Медичне обстеження робітників: частота і порядок проведення медичних оглядів, '■ • ■ '■■ допущення до роботи жінок та підлітків, порядок реєстрації випадків професійних ; захворювань, отруєнь і виробничого травматизму, диспансеризація робітників.

246

247

1 1.3. Гігієнічна оцінка умов і характеру праці

Фактори виробничого середовища і трудового процесу, які мо- жуть шкідливо впливати на організм працюючих, називаються ви- робничими (професійними) шкідливостями. До них належать фі- зичні, хімічні, біологічні фактори виробничого середовища, психо- фізіологічні фактори в організації праці, обладнанні робочого міс- ця і устаткування.

Виробничий фактор, вплив якого на працюючого за певних умов може призвести до захворювання або стійкого зниження працез- датності, визначається як шкідливий, а фактор, який спричиняє трав- му або інше раптове різке погіршення здоров'я (гостре отруєння, ураження електричним струмом тощо), як небезпечний.

Характеристика трудового процесу, яка віддзеркалює переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи (серцево-судинну, дихальну й т.ін.), що забезпечують його діяль- ність, називається важкістю праці, а характеристика, яка засвідчує переважне навантаження на центральну нервову систему, — напру- женістю праці. Важкість праці є ознакою фізичної праці, напруже- ність — розумової. Однак такий поділ певною мірою умовний, ос- кільки фізична праця об'єднує як м'язове, так і нервове напружен- ня, і навпаки.

Унаслідок впливу на організм виробничих шкідливостей можуть виникати різноманітні специфічні захворювання чи отруєння, які не трапляються у побуті й тому отримали назву професійних захворю- вань. Крім того, шкідливі виробничі фактори призводять до виник- нення або загострення неспецифічних захворювань, що супроводжу- ються зростанням показників загальної захворюваності робітників.

Для комплексної оцінки умов і характеру праці, визначення прі- оритетів у проведенні оздоровчих заходів, розв'язання практичних завдань нормування праці, раціоналізації режимів праці та відпо- чинку, обгрунтування тривалості робочого дня і відпусток, різнома- нітних пільг тощо використовується гігієнічна класифікація праці (СН № 4137-86). В основу класифікації покладено наявність і ви- раженість шкідливих і небезпечних факторів виробничого середо- вища, рівні важкості й напруженості праці. Принцип диференціації умов і характеру праці передбачає визначення ступеня відхилення параметрів виробничого середовища та процесу праці від чинних гігієнічних норм, а також їх впливу на функціональний стан і здо- ров'я працюючих.

Фізичні фактори виробничого середовища зіставляють з їх гра- нично допустимими рівнями (ГДР), вплив яких при виконанні ро- боти визначеної тривалості упродовж усього трудового стажу не призводить до захворювань, відхилень у стані здоров'я або травм навіть у віддалені періоди життя сучасного і наступного поколінь.

годинному щоденному (за винятком вихідних днів) впливі упро- довж усього трудового стажу не спричинюють хворобливих змін в організмі та несприятливих спадкових змін потомства. Вираженість психофізіологічних факторів зіставляють з фізіологічно обгрунто- ваними допустимими значеннями.

За показниками шкідливості і небезпечності факторів виробни- чого середовища, важкості та напруженості трудового процесу роз- різняють три класи умов і характеру праці:

I клас — оптимальні умови і характер праці, за яких виключа- ється несприятливий вплив на здоров'я працюючих шкідливих і небезпечних виробничих факторів, створюються передумови для збе- реження високого рівня працездатності (рівні факторів не вихо- дять за межі, прийняті як безпечні для населення);

II клас - допустимі умови і характер праці, за яких рівень шкідливих і небезпечних виробничих факторів не перевищує чин- них гігієнічних норм на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, що зумовлені процесом праці, відновлюються під час регла- ментованого відпочинку упродовж робочого дня або домашнього відпочинку до початку наступної зміни і не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство.

III клас — шкідливі й небезпечні умови і характер праці, за яких унаслідок порушення санітарних норм і правил можливий вплив шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища у зна- ченнях, що перевищують гігієнічні норми, і психофізіологічних фак- торів трудової діяльності, які призводять до функціональних змін організму, що можуть спричинити стійке зниження працездатності та порушення стану здоров'я працюючих.

Шкідливі та небезпечні умови і характер праці поділяються на три ступені:

1. ступінь — умови і характер праці, що зумовлюють функці- ональні зрушення, які при ранньому виявленні і після припинення впливу мають обернений характер;

2. ступінь — умови і характер праці, що зумовлюють стійкі функ- ціональні зрушення, які призводять до зростання показників захво- рюваності з тимчасовою втратою працездатності й у окремих випад- ках — появи ознак або легких форм професійних захворювань;

III ступінь — умови і характер праці з підвищеною небезпекою розвитку професійних захворювань та підвищеною захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності.

За наявності двох або більше шкідливих і небезпечних виробни- чих факторів і факторів трудового процесу умови праці слід оці- нювати за найбільш високим класом і ступенем. Класифікація не поширюється на роботи, що виконуються в екстремальних умовах, за яких сукупність умов і характеру праці створює високий ризик ви- никнення важких (Ьоом гостшіх професійних уражень, каліцтв, за-

Фактори

Атмосферний тиск:			шення швидкості руху повітря
підвищений, атм	Природний фон	До 1,2	1,3-1,8 1,9-3,0	>3
понижений, м н. р. м.	-	600-1000	1100-2000 2100-4000	>4000
Мікроорганізми:			Перевищення ГДК
1-й клас небезпеки	-	<ГДК	До 2 разів 2,1-4 рази	>4 рази
2-й клас небезпеки	-	<ГДК	До 3 разів 3,1-6 разів	>6 разів
3-4-й класи небезпеки	-	<ГДК	До 5 разів 5,1-10 разів	>10 разів
Білкові препарати:
1-й клас небезпеки	-	<ГДК	До 3 разів 3,1-5 разів	>5 разів
2-й клас небезпеки	—	< ГДК	До 5 разів 5,1-10 разів	>10 разів
3-4-й класи небезпеки		<гдк	До 10 разів 10,1-20 разів	>20 разів

;>>. Таблиця 87

Класифікація праці за ступенем шкідливості та небезпечності

ІІМ І

II. Допус- тимі

І І І

<ГДК <ГДК <ГДК <ГДК

<ГДР <ГДР <ГДР <ГДР

<ГДР <ГДР <ГДР

допусти- мі за СН

О ГО Щ -

III"

—г- т І

■<г сп см оо

йй.,

О я

Я і- -Г

І. Опти-
мальні

Шкідливі хімічні речовини:

1-й клас небезпеки —

2-й клас небезпеки —

3-4-й класи небезпеки —

Пил переважно фіброгенної дії —

Вібрація (загальна і локальна) —

Шум

Інфразвук —

Ультразвук —

Електромагнітні поля:

діапазон радіочастот —

діапазон промислової частоти —

лазерне випромінювання —

Мікроклімат приміщень:

температура повітря, °С оптималь-

ні за СН

швидкість руху повітря, м/с

відносна вологість повітря,

інфрачервоне випромінювання,

Вт/м² Температура зовнішнього повітря (при роботі на відкритому повітрі), °С

влітку

взимку

Класи умов і характеру праці

III. Шкідливі та небезпечні

III СТУПІНЬ

І ступінь II ступінь

Перевищення ГДК

До 2 разів 2,1-4 разів >4 рази До 3 разів 3,1-5 разів >5 разів До 4 разів 4,1-6 разів >6 разів

До 2 разів 2,1-5 разів >5 разів Перевищення ГДР До ЗдБ 3,1-6 дБ >6дБ

До ЮдБА Н-15 дБА >15дБА

• ГДР

• ГДР

• ГДР

• ГДР

• ГДР

Вище максимально допустимих зна- чень у теплу пору або нижче міні- мально допустимих значень у холод- ну пору

до 4° 4,1-8° >8°

Вище допустимих значень у холодну і теплу пору року або нижче міні- мально допустимих значень у теплу пору року

до 3 разів > 3 рази —

Перевищення допустимих значень у теплу пору року до 25% >25%

>2800

141-350

361-2800

до 32 32,1-40 >40

-ІОн—14 -15^-20 <-20

Під час вітру температури збільшу- ються з розрахунку 2° на 1 м/с збіль-

			II ступінь
		1
		£
			X
		Я	•X
		ь	>,
		1	&
		-
		І
		—
тгл
н			_
о	■=■		3
о	Я		■=
X	є-		>,
4)	є		н
к			о
:>.			""
а
к
X
ІЗ	.__
н	са	._
,м	о	£
н	£
о	>>	^
0	Е	>>
*	I	1
се	X
са		^
аг
Щ
X
V
X
>->		х
Н		х_
О		г
СЄ
»		-■
'я		С
СЄ		__■
а
к
«
я
СЄ
м
:&
X
о
СЄ
Ч
И

*-' 5

~іо

^88Я5_*ІІяР

о '

(=

_МіРІІ

- >> ■

х г

~ х

о 2 ' я о -г §§§°§х|*Л§

ю щ о

ГО — '.О

І І І

І І І ч="о§.:5.;

о5о =Шн ЗІ І с-І

Оо⁰Х¹"с5^,яХ

-я- й ?о Ж й \±^ « ю

Сі ^ ГЧ РЗ X Г«1

§§||1

«§§

ос го ^_ х г

"^ "* « ^ £•

§§§3

о о о

т*

і І ї

- =Ґ* .1

= ЇІ.-Й5Ї

_и

її

•І і

ІО *

«

Ііь

. я х О п к

_Ці

X о

⁴ ° ^

X »- С>

X. І .=

Я О £

X Ю п

гой й" „

З я.5

І І о. в =

250

251

ос

ОС'

^

II.

ЗІ

_ІГ⁸_*

= о

І> 1)

И8

І І І

і І І І

III

' - Я О є; Г-4 ^ь

-2 Іі-!* 1

_І

Потужність зовнішньої роботи N (Вт) як показник важкості праці обчислюють за формулою Ь!=А/Т, де А — виконана робота, Дж; Т — час виконання роботи, с. Виконану роботу визначають за формулою

ґ

РН +

А = 9,8

6,

V

РН РЬ_ 2 ⁺ 8 .

де Р — маса вантажу, кг; Я — висота піднімання вантажу, м; Ь — віддаль переміщення вантажу по горизонталі, м; § — прискорення вільного падіння, м/с²; 9,8 — коефіцієнт переведення у Дж.

Статичне навантаження, яке характеризує важкість праці і пов'язане з підтриманням зусилля без переміщення вантажу, дорів- нює добутку величини зусилля (кг) на час утримання вантажу (с).

Оцінка робочої пози як показника важкості праці здійснюється при тривалому перебуванні у вимушеній позі, особливо якщо необ- хідно докласти значних фізичних зусиль. Вимушена поза призво- дить до погіршення кровообігу різних частин організму, їх живлен- ня і створює умови для виникнення низки локальних розладів, на- віть патологічних, зокрема, викривлення хребта, плоскостопості, по-

І І

— (О

£	ІаО«3	3 ? «	7?=*
Том	ірлив піалі до 7 Праи изиач	графі і ІЖЛІШІС корсгу	ііі.
	*С г г:

і- =

Ч 5

а і'

5 = 5 5 &'

^

_І^Ш*

І

_ІЇІІ

1 = І-Ш

5 й

& II!.

і!

= >> І 1 == л

с = = 5>.ї

_{■ї Ції}

а і

>-ь= =

А Б

Мал. 69. Епюри робочих поз сидячи 04) і стоячи (Б).

252

253

слаблення м'язів черевної стінки або тазового дна, міалгій тощо. Ви- конання роботи у вимушеній позі на непристосованому верстаті або робочих меблях, що не відповідають розмірам тіла і кінцівок, спри- чиняє зайві енерговитрати і передчасний розвиток утоми.

Для характеристики робочої пози найчастіше застосовують фо- тогоніометричний метод її оцінки за фотознімком робітника в пев- ній позі у профіль. На кальці, накладеній на фотознімок, позначають наступні точки (мал. 69): зовнішній слуховий отвір (а), великий горбок (б) і зовнішній виросток (є?) плечової кістки, шилоподібний відросток ліктьової кістки (г), п'ястково-фалангове зчленування третього пальця кисті (д), великий вертлюг (є) і зовнішній виросток (є) стегнової кістки, кісточку малогомілкової кістки (ж), ділянку суглоба другого і третього пальця стопи (з), п'ятковий горб (и). Сполучивши ці точки попарно в певному порядку, одержують про- екції окремих ділянок тіла: шиї (а~б), плеча (6-е), передпліччя (в- г), кисті (г-д), тулуба (6-е), стегна (е-є), гомілки (є-ж), стопи (з- и). Схематичне зображення робочої пози у вигляді окремих діля- нок називають епюром пози.

Для нанесення кутів відхилення шиї, плеча, тулуба від вертикалі через точку б (плечовий суглоб) проводять лінію, паралельну будь- якій вертикальній лінії на фотознімку (віконна рама, двері). Кути вимірюють транспортиром.

Одержані кутові розміри порівнюють з оптимальними (табл. 89) і роблять висновок про раціональність робочої пози.

Таблиця 89 Гоніометричні показники

№кута (за мал. 69)	Назва кутів (суглобів)	Оптимальні межі коливань (у градусах) у позі
		сидячи	стоячи

1. Променезап'ястковий 170-190 170-190

2. Ліктьовий 80-110 80-100

3. Кульшовий 85-100 165-180

4. Колінний 95-120 180

5. Гомілковостопний ¹ 85-95 90-100

6. Відхилення шиї від вертикалі 10-25 10-25

7. Відхилення плеча від вертикалі 15-35 0-15

8. Відхилення тулуба від вертикалі 15-25 0-15

Раціональною (вільною) вважається така робоча поза, яка супрово- диться мінімальним напруженням м'язів, що підтримують тіло або кінцівки, і запобігає розвитку передчасної втоми. Основними факто- рами, що визначають вибір пози, є величина робочих зусиль, необхід- ний ступінь точності рухів, характер виконуваної праці. Поза стоячи є найменш втомливою при вертикальному положенні тіла або невели- кому (до 15°) нахилі вперед. При виконанні роботи сидячи статичне навантаження менше, але при цьому розмах рухів має бути невели- ким, а зусилля, необхідне для виконання виробничого завдання, не' повинно перевищувати 5 кг. Якщо зусилля досягають 10 кг, доцільно

пропонувати позу сидячи — стоячи, а при більших зусиллях — стоячи. Раціоналізації робочої пози сприяє також удосконалення елементів робочого місця.

Кількість рухів, здійснюваних робітником, пересування його у просторі, які характеризують важкість праці, тривалість зосередження уваги, щільність сигналів, що надходять, показники монотонності праці як ознаки ЇЇ напруженості, тривалість впливу факторів ви- робничого середовища як характеристику умов праці досліджують за допомогою методу хронометражу.

Хронометраж, тобто запис тривалості й послідовності виконання окремих операцій упродовж робочого дня, дає змогу оцінити спів- відношення часу, що затрачається на виконання основних і допо- міжних операцій, тривалість мікропауз, простоїв, завантаженість ро- бочого дня, а також виявити погодинну продуктивність праці та закономірності змін працездатності, оцінити раціональність режи- му, темпу і ритму праці. Наприклад, збільшення тривалості вико- нання певної операції свідчить про гальмування робочих дій, появу зайвих рухів, виникнення втоми.

Звичайно використовують два методи хронометражу: вибірко- вий і "фотографію" робочого дня (грубу чи детальну). Вибірковий хронометраж передбачає визначення тривалості окремих елементів та операцій або впливу фактора довкілля за короткий проміжок часу з повторним (5-8 разів) спостереженням упродовж робочого дня. Груба "фотографія" робочого дня дає змогу визначити співвід- ношення тривалості праці та простоїв упродовж зміни, детальна — тривалість усіх операцій від початку і до кінця зміни.

Хронометраж здійснюють за допомогою секундоміра. Облік прово- дять за поточним часом (не зупиняючи стрілку секундоміра, а лише зазначаючи час завершення кожної операції або ж час впливу окре- мих факторів довкілля). Тривалість хронометрованих процесів об- числюють за різницею в часі між завершенням послідовних етапів.

Хронометражу повинно передувати ознайомлення з процесом пра- ці, характером операцій або елементів, що підлягають обліку, особ- ливостями умов праці. Опісля складають приблизну схему послі- довності впливу факторів довкілля. Для одержання правдивої схе- ми спостережень слід правильно поділити процес праці на окремі операції.

До гігієнічної класифікації праці наказом МОЗ України від 31.12.1997 р. №382 внесено зміни, згідно з якими розрізняють чоти- ри класи умов праці (І — оптимальні, II — допустимі, III — шкідливі, IV — небезпечні) та чотири ступені шкідливих умов (І — функціо- нальні зміни, які виходять за межі фізіологічних коливань і зумов- люють зростання захворюваності, II — стійкі функціональні пору- шення, які призводять до підвищення загальної захворюваності та появи окремих ознак професійної патології, III — розвиток почат- кових стадій професійних захворювань, IV — розвиток виражених форм професійних захворювань і значне зростання хронічної пато- логії).

254

255

V * л & л 72

ДОСЛЩЖЕННЯ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА