16.1. Радіоактивні перетворення і види випромінювань

Під радіоактивністю розуміють здатність деяких природних чи штучних елементів до розпаду. Такі елементи називають радіоактив- ними. Розпад елемента супроводиться зміною порядкового номера з перетворенням одного елемента на інший або масового числа з ви- никненням ізотопів даного хімічного елемента. Розпад триває доти, доки не утвориться стабільний, нерадіоактивний ізотоп. Більшість хімічних елементів мають як радіоактивні, так і стабільні ізотопи.

Інтенсивність розпаду підпорядковується природному закону, який називають законом радіоактивного розпаду. Сформулювати його можна таким чином: кількість атомів_радірактивного_елемента (ра- діонукліда), що розпадаються за одиницю часу, пропорційна їх за- гальній кількості; за рівні проміжки часу відбувається ядерне пере- творення рівних часток активних елементів речовини.

Із законом радіоактивного розпаду пов'язане поняття періоду на- піврозпаду (Т) радіоактивного елемента. За останнім визначається час, упродовж якого розпадається доловила всіх атомів радіонукліда в даній масі речовини. Період напіврозпаду визначений для всіх відомих радіоактивних елементів: він коливається від часток секун- ди до мільярдів років. У зв'язку з цим розрізняють _ко_роткоживучі радіонукліди, період напіврозпаду яких не перевищуєГбО діс?,та до- вгоживучі — з тривалішим періодом напіврозпаду.

З інтенсивністю ядерних перетворень пов'язане поняття активу пості, що визначає кількість перетворень за одиницю чдеу... Актив- ність є мірою кількості радіоактивної речовини у загальній її масі. Визначення поняття активності і її одиниці наведені в табл. 121.

Розрізняють такі види ядерних перетворень:

1. Альфа-розпад, при якому вивільняються альфа-частинки й ут- ворюються нові елементи з масовим числом меншим на чотири, за- рядом — на дві одиниці.

2. Бета-електронний розпад, коли вивільнюються електрони і заряд нового елемента зростає на одиницю, а масове число не змінюється.

3. Бета-позитронний розпад, коли вивільнюються позитрони; за- ряд елемента зменшується на одиницю, масове число не змінюється.

4. Електронне К-захоплення. В цьому випадку ядро захоплює електрон з внутрішньої оболонки. Заряд зменшується на одиницю, масове число не змінюється.

5. Самовільний поділ ядер. Інколи ядра важких елементів захоп- люють повільні нейтрони. При цьому ядра розпадаються з утворен- ням осколків. Реакція некерована, може бути причиною ядерного вибуху.

6. Термоядерні реакції. В умовах, коли температура середовища досягає мільйонів градусів, а тиск — декількох мільйонів атмосфер, ядра легких елементів, наближаючись одне до одного, об'єднуються у важкі. При цьому звільняються нейтрони і величезна кількість енергії.

Кожний акт радіоактивного розпаду супроводиться виникнен- ням іонізуючого випромінювання. Розрізняють:

1. Корпускулярне випромінювання: альфа-, бета-частинки, ней- трони, протони, ядра віддачі. При цьому носії енергії мають масу спокою.

2. Квантове випромінювання: гама- та рентгенівське.

Альфа-випроміпювання — випромінювання, що складається з аль- фа-частинок (ядер гелію), які випромінюються при згаданому вище виді перетворення і мають велику іонізаційну та незначну проникну здатність. я і. ,-;

394

395

Бета-випроміпювання — потік електронів чи позитронів з без- перервним енергетичним спектром, який характеризується значно мен- шою, ніж альфа-частинки, іонізуючою та більшою проникною здат- ністю.

Гама-випромінювания — короткохвильове, з довжиною хвилі мен- ше 0,1 нм, електромагнітне випромінювання, що виникає при розпа- ді радіоактивних ядер, переході ядер зі збудженого стану в спокій- ний, при взаємодії швидких заряджених частинок з речовиною, ані- гіляції електронно-позитронних пар тощо. Часто супроводжує ос- новні види випромінювання (альфа- та бета-) і завжди — акти поділу ядер і термоядерні реакції.

Рентгенівське випромінювання — електромагнітне випроміню- вання з довжиною хвилі 10"⁵-10^-2 нм. Джерела — рентгенівська трубка, прискорювачі нейтронів. Як і гама-випромінювання воно характери- зується незначною іонізуючою та великою проникною здатністю — людину пронизує наскрізь.

Енергія різних видів випромінювання при взаємодії з речови- ною об'єктів середовища, зокрема, біологічною тканиною, призводить до іонізації атомів. Зі ступенем іонізації пов'язане поняття дози оп- ромінення. Визначення видів дози та їх одиниці наведені в табл. 121.

На сучасному рівні технічного розвитку суспільства людство кон- тактує з численними джерелами іонізуючого випромінювання. Дже- рело іонізуючого випромінювання — це об'єкт, що містить радіоак- тивну речовину, або технічний пристрій, який створює за певних умов іонізуюче випромінювання. Розрізняють такі види джерел:

закриті джерела — радіоактивна речовина у такому агрегатному стані, що виключає можливість забруднення радіоактивним матері- алом об'єктів середовища. Це переважно тверді (металеві) конгло- мерати різної форми — бруски, кульки, голки тощо, що унеможлив- люють розсипання радіоактивної речовини по робочій поверхні, та надходження у повітря її парів;

відкриті джерела — радіоактивні речовини у такому агрегатно- му стані, який за певних умов, зокрема аварійних, допускає забруд- нення середовища радіоактивним матеріалом (рідини, порошки то- що);

генератори випромінювання — пристрої, що не мають постійної активності речовини у вигляді закритих чи відкритих джерел, але здатні генерувати випромінювання в увімкненому вигляді, наприк- лад, рентгенівський апарат.

Залежно від способу контакту з різними видами джерел люди- на може підлягати зовнішньому чи внутрішньому опроміненню. Зов- нішнє опромінення — опромінення об'єкта від джерел, що перебува- ють поза ним, внутрішнє — опромінення тіла людини чи окремих органів і тканин від джерела, що розташоване в самому тілі, т. зв. інкорпорованого радіонукліда.

При опроміненні тіла людини в той чи інший спосіб можуть виникати біологічні ефекти:

397

1. Соматичні наслідки, що спровоковані відносно великими доза- ми, — гостра променева хвороба; хронічна променева хвороба; ло- кальні ураження — променеві опіки.

2. Віддалені (в часі) соматичні наслідки — героефекти — скоро- чення тривалості життя; лейкози — злоякісні зміни клітин крові; неоплазми — пухлини органів і тканин різної локалізації.

3. Віддалені генетичні наслідки — домінантні та рецесивні генні мутації; хромосомні аберації.

Соматичні наслідки, спровоковані великими дозами, називають детерміністичними (нестохастичними) ефектами. Такі ефекти ви- являються тільки при перевищенні певного дозового порога і їх тяжкість залежить від отриманої дози. Віддалені наслідки в світлі сучасної термінології характеризують як стохастичні ефекти. Це без- порогові ефекти радіаційного впливу, ймовірність виникнення яких існує при будь-яких дозах опромінення і зростає при збільшенні дози, тоді як відносна тяжкість проявів від дози не залежить. Вони виникають при тривалому опроміненні невеликими дозами, що не можуть спричинити навіть хронічну променеву хворобу. Перші про- яви віддаленого впливу опромінення населення в результаті вики- ду радіоактивного матеріалу з реактора Чорнобильської АЕС за- прогнозовані на 1997-2002 рр.

В основу захисту населення від шкідливого впливу іонізуючого випромінювання покладено гігієнічне нормування радіаційного фак- тора. Для забезпечення диференціювання нормативів все населення згідно з "Нормами радіаційної безпеки України" (НРБУ-97) поді- лено на три категорії:

категорія А — особи з числа персоналу, які постійно або тимча- сово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючого випроміню- вання;

категорія Б — особи з числа персоналу, які безпосередньо не працюють з джерелами іонізуючого випромінювання, але в зв'язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення;

категорія В — все населення.

Крім того, для визначення допустимого рівня впливу випроміню- вання на різні ділянки тіла людини встановлені групи критичних органів: _/г І — все тіло, гонади, червоний кістковий мозок;

II — внутрішні органи; _;) III — кісткова тканина, шкіра, кисті рук і стопи.

Нормами радіаційної безпеки представлені два класи нормати- вів — ліміти доз та допустимі рівні.

Ліміт дози — основний радіаційно-гігієнічний норматив, метою якого є обмеження опромінення осіб категорії А, Б, В від усіх дже- рел іонізуючого випромінювання в ситуаціях практичної діяльності. Числові значення лімітів дозн наведені в табл. 122.

«ШАйОШ'.Т;

Таблиця 122

Ліміти доз опромінення, мЗв/рік

		Категорії осіб
	А*	Б*	в*
Ліміт ефективної дози Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення: , ( для кришталика ока для шкіри для кистей і стіп	20** 150 500 500	2 15 50 50	1 15 50

П р н м і т к и.

* -- розподіл дози опромінення упродовж календарного року не регламентується.

** — в середньому за будь-які послідовні п'ять років, але не більше 50 мЗв за рік.

Допустимі рівні —- величини, що регламентують можливий вплив на організм при внутрішньому опроміненні за рахунок інкорпорації радіонуклідів. Розрізняють такі види допустимих рівнів:

1. Допустима концентрація радіонукліда. НРБУ визначає розмі- ри забруднення радіоактивними речовинами повітря робочої зони (для категорії А, Б), атмосферного повітря та води — для катего- рії В.

2. Допустиме надходження — річне надходження радіонукліда в організм, що забезпечує неперевищення ліміту дози за будь-яких поєднань віку. Для персоналу розглядається лише референтний вік "дорослий".

3. Допустимий рівень — похідний норматив для надходження радіонуклідів в організм за календарний рік, усереднених за рік по- тужності еквівалентної дози, концентрації радіонуклідів у повітрі, воді та раціоні, щільності потоку частинок і т. ін., розрахований для умов опромінення зі значень ліміту доз.

Крім того, для забезпечення умов роботи осіб категорії А вста- новлений окремий норматив — допустиме радіоактивне забруд- нення поверхні. Це рівень, що не допускає перевищення ліміту дози за рахунок радіоактивного забруднення поверхні робочих приміщень, обладнання, індивідуальних засобів захисту і шкірних покривів для осіб категорії А та робочих поверхонь.

Допустимі рівні для кожного радіонукліда наведені в "Нормах радіаційної безпеки України".

Органами санітарного нагляду при проведенні поточного кон- тролю за умовами праці осіб, що професійно контактують з джере- лами іонізуючого випромінювання, в кожному конкретному випад- ку можуть бути встановлені контрольні рівні опромінення з метою зниження дози опромінення до мінімального рівня на основі враху- вання особливостей виробничого процесу та потужності наявних си- стем захисту. Контрольні рівні кількісно завжди нижчі від допусти- мих. _?

398

399

,-_л 16.2. МЕТОДИ РЕЄСТРАЦІЇ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ

Для того щоб оцінити з гігієнічних позицій умови праці персо- налу, необхідно мати насамперед об'єктивні дані про інтенсивність іонізуючого випромінювання. Треба заміряти дозу або потужність дози від джерел, що є в виробничому приміщенні, відповідною апа- ратурою.

Вимірювальні прилади складаються з таких основних конструк- тивних елементів: датчика (детектора випромінювання) — пристрою, що вловлює енергію випромінювання (залежно від способу реєстра- ції, може бути у вигляді іонізаційної камери, газорозрядного лічиль- ника, фотопомножувача, фотопластинки, розчину відповідного хіміч- ного складу); підсилювача-нормалізатора імпульсів, призначенням якого є посилення сили струму у схемі приладу та вимірювального приладу у вигляді шкалті зі стрілкою, електромеханічного лічиль- ника, перерахункової схеми тощо. Уся схема підключається до дже- рела струму — електромережі чи батареї акумуляторів.

Нижче наводяться відомості про конструктивні особливості та принципи роботи реєстраційних пристроїв — датчиків, а також основні способи реєстрації випромінювань. Залежно від енергії і виду взаємодії з речовиною окремі види випромінювань можуть бути зареєстровані повністю, частково або не реєструються тим чи іншим видом детектора. Очевидно, правильний підхід до вибору при- ладів радіаційного контролю забезпечить одержання результатів ви- сокої точності, що дасть змогу надалі розробити гігієнічно обґрун- товані заходи, спрямовані на оптимізацію радіаційної обстановки в виробничих приміщеннях.

Перелік основних методів реєстрації іонізуючих випромінювань при здійсненні дозиметричних вимірювань у виробничих приміщен- нях наведено у табл. 123.

Іонізаційний метод реєстрації випромінювань грунтується на вимірюванні іонізації газів, яка настає під дією радіоактивних ви- промінювань.

Перший вид датчиків — іонізаційні камери є видозміною газово- го конденсатора, що має два електроди, на які подається напруга від батареї (мал. 94). Якщо відсутні джерела випромінювання, повітря між пластинками є ізолятором і струм через конденсатор не про- ходить. При наявності джерела в повітрі утворюються іони, що під впливом електричного поля рухаються між електродами і прилад засвідчить, що в колі виник електричний струм. Сила цього струму залежить від напруги, що подається на електроди. Ця залежність має назву вольтамперної характеристики датчика (мал. 95).

Спочатку сила струму зростає пропорційно напрузі згідно з за- коном Ома (ділянка 6-е/,). Надалі (ділянка С₍ — є/₂) сила струму при збільшенні напруги не зростає, оскільки всі утворені іони до- сягають обмоток конденсатора; ця ділянка називається областю на- сичення. При напрузі, яка перевищує значення И_г рух електронів прискорюється до такої кінетичної енергії, яка є достатньою для вто-

Таблиця 123 Методи реєстрації іонізуючих випромінювань

Детектори випромінювань

Методи реєстрації

Ділянка застосування

Іонізаційний

Іонізаційні камери

Газорозрядні лічильники

Вимірювання дози та потужності дози бета- і гама-вппромінювання; радіометрія альфа-, бета- та гама-джерел Вимірювання потужності дози гама- випромінювання; радіометрія альфа-, бета- і гама-джерел

Люмінесцентний Сцинтиляційні лічильники

Вимірювання потужності дози бета- і гама- випромінювання; радіометрія альфа-, бета- і гама- джерел

Люмінесцентні дозиметрії Фотодозиметри (фотоплівка) Хімічні речовини

Вимірювання дози гама-випромінювання, потоків нейтронів

Фотографічний

Вимірювання доз гама- і рентгенівського випромінювання

Хімічний

Індикація і вимірювання великих доз гама- випромінювання

Калориметричний Калориметри

Вимірювання великих доз гама-випромі- нювання

ринної іонізації молекул. Ділянка II₂ — (7₃ називається ділянкою пропорційності, або областю газового посилення. При дальшому збіль- шенні напруги (ділянка V — (У₄) вторинна іонізація така інтенсив- на, що частинка чи квант будь-якої енергії, що потрапляють в об'єм датчика, спричиняють утворення потоку іонів. Ця ділянка називаєть- ся областю Гейгера.

Іонізаційні камери як низьковольтні датчики працюють у ді- лянці напруг "область насичення" (100-300 В). Залежно від форми, електродів розрізняють циліндричні, пласкі та сферичні камери. Чим_; більший об'єм камери, тим більше пар іонів утворюється вторинни-

_"-0

Мал. 94. Схема роботи іоніза- ційної камери:

Мал. 95. Вольтамперна характеристика роботи іонізаційних детекторів.

1\2 — електроди камери; 3 — джерело живлення; 4 — радіоак- тивний препарат; 5 — вимірюваль- ний прилад.

400

15 ⁸⁷⁰-°

401

і . .•■;■■■■ Сцинтилятор Електрон

Шлях І Фотон І 2 4 частинки,

Фотоелектронний помножувач

Катод 1 З

ми електронами. Тому для вимірювання малих доз використовують великі камери (об'ємом 0,5-5 л), для вимірювання великих — за- довольняються камерами об'ємом в декілька кубічних сантиметрів.

У ділянці газового посилення використовують пропорційні лі- чильники, зокрема, для визначення альфа-частинок у мішаному по- тоці випромінювання.

В області Гейгера при напругах більш ніж 400 В використову- ються газорозрядні лічильники, які за формою поділяються на ци- ліндричні та торцеві. В об'єм циліндричного лічильника іонізуючі частинки або кванти надходять через стінку — корпус, виготовле- ний з алюмінію, міді або скла. По осі корпусу натягнута металева нитка завтовшки 0,1-0,2 мм, на яку подається позитивний потенці- ал (до 1000 В). В торцевих лічильниках один із торців закритий тонкою плівкою зі слюди, що створює незначний опір при надход- женні в детектор частинок з малою проникною здатністю (альфа- чи бета-частинок) та незначною енергією. При підготовці до роботи га- зорозрядних датчиків знімають їх лічильну характеристику, що яв- ляє собою залежність кількості імпульсів, яку видає лічильник на вимірювальний пристрій приладу, від напруги. В ділянці напруг ви- діляють область "плато" — діапазон, у якому при збільшенні на- пруги кількість імпульсів зростає незначно. Плато не повинно бути коротшим за 150 В. Робочу напругу встановлюють на межі між пер- шою та другою частиною плато (наприклад, коли плато починається при напрузі 500 В, а закінчується при 800 В, робоча напруга стано- витиме 600 В). Оскільки плато практично на графіку не зовсім "го- ризонтальне" і має деякий похил, останній прийнято виражати як процентне збільшення числа імпульсів зі збільшенням напруги на 100 В. Похил плато не повинен перевищувати 15%. Лічильники з більшим похилом плато або з коротшою за 150 В його довжиною непридатні для експлуатації.

Люмінесцентний метод реєстрації випромінювань. Встановле- но, що деякі речовини, т. зв. фосфори, наприклад сірчистий цинк, ак- тивований солями міді чи срібла, здатні під дією частинок або кван- тів давати спалахи світла (сцинтиляції). Число спалахів при цьо- му прямо пропорційне дозі опромінювання фосфору. Виділенню на- копиченої у фосфорі за рахунок опромінення енергії сприяє нагрі- вання (радіотермолюмінесценція) або дія інфрачервоного випромі- нювання (радіофотолюмінесценція). Для практичного застосування створені термолюмінесцентні дозиметри з детекторами на основі фтористого літію з діапазоном вимірювання від 0,01 до 10³ Гр, фто- ристого кальцію — до 10⁴ Гр та ін. Як фотолюмінесцентні детекто- ри використовують КаС1-А§, КС1-А§, Са50₄-Мп, межа виміру яких до 10⁴ Гр.

Спалахи реєструються за допомогою сцинтиляційного датчика, що складається з фосфору та фотоелектропомножувача. Останній перетворює спалахи на електричні імпульси, які підсилюються все- редині цього пристрою у мільйони разів. Усередині скляної колби є система електродів (мал. 96). Першим електродом є фотокатод, за

Мал. 96. Будова сцинтиляційного лічильника:

' Цифрами 1,2, 3, 4, 5, 13, 14 позначені номери ніжок цоколя фотоелектронного

помножувача.

ним міститься фокусуючий електрод у вигляді пластинки з круг- лим отвором. Далі розташовані інші електроди (емітери), а останнім електродом є анод. Катод перебуває під найнижчою напругою, на кож- ний наступний електрод (емітер) подається напруга приблизно на 100 В вища, ніж на попередній. Різниця потенціалів між катодом і анодом може перевищувати 2000 В. Завдяки такому перепаду на- пруг електрони всередині детектора розганяються і за рахунок вто- ринної іонізації сила струму зростає в багато разів.

Фотографічний метод реєстрації випромінювань. Цей метод ба- зується на властивості іонізуючих випромінювань впливати на фо- тоемульсію — аналогічно денному світлу і викликати її почорніння. Він придатний для реєстрації бета-частинок, гама-квантів, а також потоків нейтронів. Ступінь почорніння визначається шляхом порів- няння інтенсивності світлового потоку, що падає на плівку, з інтен- сивністю світлового потоку, що пройшов через плівку. Перед застосу- ванням плівки для вимірювання треба визначити залежність ступе- ня почорніння від дози і побудувати калібрувальну криву. Густину почорніння вимірюють за допомогою денситометрів. Метод застосо- вується при проведенні індивідуального дозиметричного контролю з використанням дозиметра індивідуального фотоконтролю типу ІФК.

Хімічний метод реєстрації випромінювань ґрунтується на тому, що під впливом радіації в речовині відбуваються реакції, що супрово- дяться зміною кольору. Наприклад, опромінення платиноціаніду барію змінює зелений колір на жовтогарячий. Речовини типу хлороформу під дією гама-випромінювання розкладаються з утворенням соляної кислоти. Цей метод малочутливий, неточний і тому використовується переважно для вимірювання великих доз випромінювання.

Калориметричний метод реєстрації випромінювань. При радіо- активному розпаді і взаємодії іонізуючого випромінювання з речо- виною виділяється тепло. Якби вся енергія випромінювання пере- творювалася на теплову, яку можна виміряти за допомогою калори-

402

403

метрів, то шляхом простих розрахунків можна було б визначити активність досліджуваних препаратів.

Проте радіоактивний розпад характеризується незначною тепло- продукцією. Наприклад, 1 г радію-226 упродовж години виділяє ли- ше 136 кал, іонізація біологічної тканини дозою порядку 10 Гр-під- вищує температуру на соті частки градуса. Тому калориметричний метод має дуже обмежене застосування, наприклад, для здійснення замірів у активній зоні реактора.

16.3. ДОЗИМЕТРІЯ ЗОВНІШНЬОГО ОПРОМІНЮВАННЯ

Для реєстрації доз зовнішнього опромінювання у виробничих при- міщеннях від бета-, гама-, рентгенівських променів, потоків нейтронів можна застосовувати прилади, дія яких базується на будь-якому прин- ципі, описаному в попередньому розділі. До них належать:

рентгенометри — прилади, що фіксують потужність експо- зиційної дози іонізуючого випромінювання;

індивідуальні дозиметри — прилади, що вимірюють по- тужність експозиційної дози або величину поглиненої дози випро- мінювань;

радіометри, призначені для вимірювання щільності потоків іонізуючих частинок (бета-частинки, нейтрони).

Ці прилади можуть бути стаціонарного призначення або пере- носними.

Прилади для загального (групового) дозиметричного контролю.

Рентгенометр СП — 1-М "Кактус" — стаціонарний рентгено- метр мережного живлення, призначений для вимірювання потужності дози жорсткого гама-випромінювання в діапазоні від 0,2 мР/год до 100 Р/год. Датчик — іонізаційна камера об'ємом 5 л. Завдяки наявності в комплекті приладу екранованого кабеля завдовжки до 100 м датчик і пульт приладу можуть бути розташовані у різних приміщеннях.

Прилад показаний на мал. 97. Перемикач діапазонів має значення від "х 1" до "х 10000". Прилад обладнаний світловим і звуковим сигнальними пристроями. Крім того, на пульті розташовані пристрої для встановлення режиму роботи приладу.

Після увімкнення в мережу тумблер "установка нуля —робота" слід поставити в положення "установка нуля", тумблер "сигнал" у положення "вимкн.". Перемикач діапазонів переводять у положен- ня "х 100" і встановлюють стрілку приладу на нуль за допомогою регулятора "установка нуля". Далі слід натиснути на кнопку "пере- вірка". Якщо стрілка шкали встановиться між цифрами 1 і 2, то прилад справний.

Вмикають піддіапазон очікуваної потужності дози і встановлю- ють на цьому піддіапазоні нуль приладу. Переводять тумблер "уста- новка нуля —робота" в положення "робота". Прилад готовий до ви- мірювань.

:( Мал. 97. Прилад "Кактус":

/ — перехідні колодки кабеля; 2 — іонізаційна камера об'ємом 5 л; З — попередній (

підсилювач постійного струму на електрометричній лампі; 4 — пульт керування; 5 — %

індикатор; 6 — перемикач піддіапазонів; 7 — тумблер мережі; 8 — тумблер "установ-.;

лення нуля — робота"; 9 — установлення нуля (точне); 10 — установлення нуля

(приблизне); // — регулювання чутливості сигнального пристрою; 12 — тумблер '

вмикання дзвінка сигнального пристрою "сигнал"; 13 — кнопка "перевірка"; 14 — і'

сигнальна лампочка вмикання мережі.

Підносять джерело випромінювання до іонізаційної камери. Стріл- ка приладу відхиляється вправо. При значному відхиленні, що свід- чить про надлишкову (вище від допустимої) потужність дози, спрацьо- вує сигнальний пристрій — лампочка та дзвінок. Чим потужніша доза, тим менші інтервали між світловими (звуковими) сигналами.

Мікрорентгенометр медичний МРМ—1 призначений для вимірювання малих доз рентгенівського та гама-випромінюван- ня. Датчик — іонізаційна камера, вмонтована у корпус приладу (мал. 98). Перемикач діапазонів має значення: "х 0,2", "х 1", "х 10", "х 100" мкР/с і розташований в центрі пульта. Справа внизу розташований тумблер "установка нуля", зліва внизу — тумблер увімкнення прила- ду в мережу та розжарення, вище — кнопка перевірки. Прилад пере- носний.

Щоб підготувати прилад до робо- ти, необхідно увімкнути його в мере- жу, перевести перемикач діапазонів у положення "0", прогріти прилад уп- родовж 10 хв, встановити тумблером "установка нуля" стрілку приладу на нуль шкали і перевести перемикач піддіапазонів у положення "х 100". Прилад готовий для роботи. Перено- симо його у точку контролю потуж- ності дози і через 20-30 с фіксують покази шкали. Якщо стрілка прила- Мал. 98. Прилад МРМ-1.

404

405

_І

Дозиметр ДРГ-05

&Л

^ф

ду не відхиляється абовідхи- ляється менш ніж на одну по- ділку, вмикають більш чутливий піддіапазон "х 10", а якщо по- трібно — ще більш чутливий.

Мал. 99. Прилад ДРГ-05.

Рентгенометр ДРГ — 05 використовується для вимірю- вання потужності дози рентге- нівського та гама-випроміню- вання в діапазоні від 0,1 до 10000 мкР/с і оцінки наявно- сті бета-випромінювання в енер- гетичному діапазоні від 200 до

електронний фотопомножу-

3000 кеВ. Детектор випромінювання вач ФЕУ — 35. Прилад переносний.

У нижній частині корпусу (мал.99) кріпиться ручка, в якій роз- ташовані елементи живлення. На задній частині корпусу розташо- ване світлове табло з позначками "менше 100 мкР/с" та "більше 100 мкР/с", а також перемикач піддіапазонів. На передній частині кріпиться блок детектування у вигляді циліндра, на торці якого змон- тована діафрагма, що служить світловим затвором. Робота затвора здійснюється обертанням стакана, конструктивно з ним з'єднаного. На цей стакан одягнутий знімний ковпачок-екран з поліетилену, який знімається при визначенні бета-випромінювання. У комплект при- ладу входять контрольні бета-джерела стронцій-90 та ітрій-90.

Щоб підготувати прилад до роботи, обертанням стакана блок де- тектування треба встановити в положення "відкрито". Через 15 хв після увімкнення приладу вимірюють покази від контрольного бе- та-джерела на обох піддіапазонах ("менше 100 мкР/с" та "більше 100 мкР/с") в такому порядку: на піддіапазоні "менше 100 мкР/с" знімають покази приладу, зумовлені власним фоном; з блоку детек- тора знімають поліетиленовий ковпачок і фіксують покази приладу від контрольного бета-джерела, обчисливши середнє арифметичне з 15-20 послідовних вимірювань; встановлюють перемикач піддіапа- зонів у положення "більше 100 мкР/с".

Прилад готовий до роботи. Наявність бета-випромінювання ви- значають за допомогою поліетиленового екрана та без нього. Збіль- шення показів при знятому ковпачку більш ніж на 20 проти пока- зів за його наявності свідчить про присутність бета-випромінюван- ня.

Радіометр "Прип'ять" РКС —20.03 призначений для вимірю- вання потужності експозиційної дози гама-випромінювання, а також щільності потоку і питомої активності бета-частинок. Переносний портативний прилад. Детектор випромінювання — газорозрядний лічильник та цифровий індикатор вмонтовані в корпус приладу. Жив- лення батарейне (мал. 100).

Потужність дози гама-випромінювання вимірюють таким чином. Перемикач "живлення" встановлюють у положення "Увімкн.", пе-

ПРИГІЇПЬ

Режим

)*/*(<Ш)г*\

Межі

Час

ІІюпГ

20С\

—о-

20.00 2.000

— О— 200.0

20.00

20.00-1О³

СіМКоа

гов мР

*7еГ

Ч>с$Ш²⁰⁰⁰

Ат-

ремикач "р-у" — у положення "у", переми- качі "Н", "X" — в одне з положень залеж- но від того, в яких одиницях необхідно ви- міряти потужність дози: Н — мкЗв/год, X — мР/год. Потужність дози "X" при положенні перемикача "межа 1" вимірю- ється в діапазоні 0,01-1,999 мР/год з ін- дикацією коми після першої цифри. При положенні перемикача "межа 2" потуж- ність дози вимірюється в межах 2,0-19,99 мР/год з індикацією коми після другої цифри. Потужність еквівалентної дози при положенні перемикача "межа 1" вимірю- ється в діапазоні 0,1 — 19,99 мкЗв/год з індикацією коми після третьої цифри. Пе- ремикач "час" при цьому повинен бути в положенні 20 с.

Г«

20.0010

Мал. 100. Радіометр "Прип'ять".

При вимірюванні щільності потоку бе- та-частинок перемикач "р-у" встановлюють у положення "Р", перемикач "ф-Ат" — у положення "ф". При положенні перемикача "межа 1" щільність потоку вимірюється в діапазоні 10-1999 Ом/хв, кома ставиться після другої цифри. Перемикач "час" по-

винен бути встановлений у положення 20 с. Вимірювання прово- дять двічі — при наявності кришки (для визначення гама-фону) та без неї. Остаточним результатом є різниця другого і першого відлі- ків.

Для визначення питомої активності при положенні перемикача "Р-у" в позиції "Р" перемикач "ф-Ат" встановлюють у положення "Ат". При положенні перемикача "межа 1" питома активність зраз- ка вимірюється в межах М0~⁷-1,999-10~⁶ Кі/кг; при положенні пе- ремикача "межа 2" - в діапазоні 2-10~⁶—19,99 10^е Кі/кг з індикаці- єю коми після другої цифри. Перемикач "час" повинен бути вста- новлений у положення 10 хв.

Прилади для індивідуального дозиметричного контролю. Ви- мірювання потужності дози зовнішніх потоків частинок та квантів у виробничих приміщеннях часто є недостатнім для гігієнічної оцін- ки умов праці персоналу, оскільки поля випромінювань змінюють- ся в часі та просторі. Тому паралельно проводиться індивідуальний дозиметричний контроль, що дає змогу зафіксувати величину дози, яку отримав за час перебування на роботі кожний працівник. В НРБУ- 97 зазначено, що індивідуальний дозиметричний контроль у кон- кретних для кожного випадку обсягах є обов'язковим для осіб, у яких річна ефективна доза опромінення може перевищувати 10 мкЗв (1 бер).

Дозиметр КІД-2 (мал. 101) призначений для визначення дози рентгенівського та гама-випромінювання в діапазонах 0,005-0,05 Р

406

407

Мал. 101. Індивідуальний дозиметр КІД-2.

та 0,05-1 Р. Прилад мережного живлення, який складається з заряд- но-вимірювального пульта та комплекту дозиметрів.

На панелі зарядно-вимірювального пульта розташовані: зліва — запобіжник, гніздо живлення струму, тумблер вмикання приладу в мережу, ручка змінного опору "установка шкали"; справа — гнізда "заряд" та "вимірювання", а також виведені під шліц змінні опори для встановлення чутливості на діапазонах 0,05 та 1 Р; в центрі — шкала гальванометра з двома згаданими діапазонами виміру.

Індивідуальні дозиметри складаються з двох конденсаторних ка- мер, розрахованих на граничну дозу до 1 Р та 0,05 Р. Принцип дії останніх полягає в розрядці зарядженої камери за умови виник- нення в ній струмів під впливом іонізації за рахунок надходження в об'єм камери енергії іонізуючого випромінювання. Ступінь розряд- ки камери пропорційний потужності дози.

Для підготовки приладу до роботи слід здійснити такі операції. Колодку запобіжника слід поставити в позицію, що відповідає на- прузі в мережі (127 або 220 В), й увімкнути прилад. При цьому запалиться індикаторна лампочка, а стрілка гальванометра відхилиться в гранично праве положення. Після ЗО хв прогрівання ручкою "уста- новка шкали" слід встановити стрілку гальванометра на праву крайню риску шкали. Зняти глушник із гнізда "заряд", розгвинтити кон- трольний дозиметр і зарядити його (обидві камери), втеплюючи їх у гніздо на максимальну глибину. Перевірити ступінь зарядки ка- мер дозиметра, втеплюючи їх у гніздо "вимірювання". При цьому стрілка гальванометра повинна встановитись у межах "чорного по- ля" (до 0,0025 Р). Прилад готовий для роботи.

Дозиметри, що використовувались в процесі роботи, перевіряються на ступінь розрядки. Для цього в гніздо "вимірювання" підготовле- ного до роботи приладу втоплюють обидві камери — спочатку менш чутливу (з діапазоном вимірювання до 1 Р). На шкалі відчитують результат вимірювання отриманої дози. Результати вимірювання за-

носять у журнал реєстрації одер- жаних індивідуальних доз опро- мінення.

Мал.

102. Комплект індивідуальних дозиметрів ІД-02.

що показує величину виміря-

Вимірювач дози ІД —02 призначений для вимірювання по- глинених доз гама- та нейтронно- го випромінювання в діапазоні від 0 до 200 мрад. Він складається з комплекту дозиметрів та зарядно- го пристрою ЗД — 6. Дозиметр кон- структивно виконаний у формі ав- торучки. У верхній частині дози- метра є закритий склом отвір, че- рез який можна візуально спосте- рігати шкалу з поділками від 0 до 200 мрад, на яку аплікована нитка, ної дози (мал. 102).

Дозиметр слід зарядити. Ручку зарядного пристрою повертають проти годинникової стрілки до кінця. Вставляють дозиметр у за- рядний пристрій. Дзеркало зарядного пристрою спрямовують на дже- рело зовнішнього освітлення і повертанням дзеркала забезпечують максимальне освітлення шкали. Далі треба натиснути на дозиметр і, спостерігаючи в окуляр, повертати рукоятку зарядного пристрою за годинниковою стрілкою доти, доки зображення нитки на шкалі до- зиметра не перейде приблизно на дві поділки лівіше від позначки "0". Потім витягнути дозиметр і доторкнутися пінцетом або метале- вою паличкою до центрального контакту дозиметра, щоб зняти заряд з діафрагми. Відтак перевірити положення нитки на світло. Вона повинна встановитися на нулі.

Дозиметр готовий для роботи. Результати вимірів відліковують- ся за положенням нитки на шкалі.

ІЗ&-Ч

^'••^:Щ^

Дозиметри індивідуального фотоконтролю (ІФК). Існує декілька їх модифікацій: ІФК-2,3, ІФК-2.3М, ІФКУ (уніфікований). Вони викори- стовуються для реєстрації рент- генівського та гама-випроміню- вання, потоків бета-частинок та нейтронів. Діапазон вимірюван- ня від 0,03 до 3 рад. Касети ІФК-2,3 (мал. 103) мають чо- тири фільтри: перший — не- проникний для світла шар сріб- ла завтовшки 14 мг/см², дру- гий — гетинаксу завтовшки 300 мг/см², третій — алюмінію 540 мг/см² та гетинаксу 320 мг/см², четвертий - свинцю 840 Мал 103. Фотодозиметр ІФК-2,3.

408

409

мг/см² та гетинаксу 450 мг/см². Перший шар пропускає гама- та рентгенівське випромінювання, а також бета-випромінювання з енер- гією від 0,15 МеВ, другий використовується для визначення дози, яку отримує кришталик ока (останній розташований за рогівкою завтов- шки 300 мг/см²), третій та четвертий фільтри пропускають гама- випромінювання менших енергій. Для заряджання касет використо- вують різні види фотоплівок, наприклад "Агфа".

Ступінь потемніння окремих ділянок фотоплівки визначають після завершення роботи за допомогою денситометра.

Прилади для вимірювання забрудненості робочих поверхонь. При роботі з радіоактивними речовинами у вигляді відкритих джерел (порошки, розчини) виникає ймовірність забруднення рук і одягу працюючих, приладів, обладнання, огороджувальних кон- струкцій, а також повітря робочої зони радіоактивним матеріалом. Небезпека для персоналу за таких обставин полягає в можливому надходженні речовин в організм через органи дихання (пари, аеро- золі), шлунок і кишки (при порушенні правил техніки безпеки). Крім того, забруднені поверхні створюють потоки частинок чи кван- тів, провокуючи надлишкове зовнішнє опромінення працівників. Контроль за забрудненням робочих поверхонь входить у систему заходів, спрямованих на оптимізацію умов праці персоналу.

Гігієнічні регламенти забруднення робочих поверхонь згідно з НРБУ-97 наведені в табл. 124.

Таблиця 124 Допустимі рівні загального радіоактивного забруднення робочих поверхонь, част. • хв~'-см~²

Об'єкти забруднення	Альфа-нукліди		Бета-нукліди
	окремі*	інші

Непошкоджена шкіра, спецбілизна,

рушники, внутрішня поверхня лицевих

частин засобів індивідуального захисту 1 1 100

Основний спецодяг, внутрішня поверхня

додаткових 313 5 20 800

Поверхня приміщень постійного

перебування персоналу та розміщеного

в них обладнання, зовнішня поверхня

спсцвзуття 5 20 2000

Поверхні приміщень періодичного

перебування персоналу та розміщеного в

них обладнання 50 200 8000

Зовнішня поверхня додаткових 313, що

знімаються в санітарних шлюзах 50 200 10000

* До окремих належать альфа-нукліди, середньорічна допустима активність яких у повітрі робо- чих приміщень менше 0,3 Бк-м³.

Ступінь забруднення робочих поверхонь контролюють за допо- могою переносних радіометрів (метод прямої радіометрії) та мето- дом мазків.

Універсальний бета-гама радіометр-інтенсиметр ЛУЧ —А призначений для кількісного та якісного визначення м'яко- го бета-випромінювання з мінімальною енергією 0,15 МеВ (типу ви- промінювання С¹⁴, З³⁵), жорсткого бета-випромінювання (Р³²) та гама- випромінювання. Він конструктивно оформлений у вигляді портатив- ного вимірювального пульта та виносного зонда (мал. 104). На торці зонда закріплюються детектори випромінювання — газорозрядні лі- чильники типу СБТ-7, СБТ-9, СТС-5, СТС-6, що є у комплекті прила- ду. До лічильників додані металеві екрани-трубки, за допомогою яких можна окремо здійснити реєстрацію бета- чи гама-випромінювання.

На панелі пульта розташовані: зліва — тумблер увімкнення при- ладу в мережу або до батареї, гніздо для підключення звукового індикатора, сигнал якого реалізується через розміщений нижче мік- рофон. Посередині вмонтовано шкалу (імп/с); справа — переми- кач діапазонів зі значенням "реж.", "х 2", "х 10", "х 50", "х 100", кнопка "скид" та рукоятка "режим".

Прилад вмикають у мережу або до батареї, відповідно розташу- вавши тумблер увімкнення в одну з позицій "вимк." Правий тум- блер установлюють в позицію "режим". Рукояткою "режим" устано- влюють стрілку приладу на режимну мітку (чорний трикутник). Переводять перемикач діапазонів у позицію "х 100". Стрілка прила- ду при цьому має встановитись на нулі.

Після цього датчик приладу підносять до вимірювальної поверх- ні. Якщо стрілка не відхиляється, то переходять до вимірювань на більш чутливому діапазоні. Слід пам'ятати, що при вимірюваннях при відкритому детекторі фіксується інтенсивність сумарного бета- та гама-випромінювання, при заекранованому — лише інтенсивність гама-випромінювання.

Мал. 104. Радіометр Луч-А

Якщо інтенсивність випромінювання настільки незначна, що при позиції перемикача на найбільш чутливому діапазоні "х 2" стрілка приладу відхиляється менш ніж на одну поділку, вимірювання про- довжують за допомогою звукового індикатора, поставивши лівий пе-

410

411

ремикач у позицію "звук". Відлік здійснюють за кількістю клацань мікрофона за одиницю часу. Вимірювання повинно тривати не мен- ше ніж 1 хв.

При обох способах дослідження в інтервалі між вимірювання- ми слід втеплювати кнопку "скид", встановлюючи стрілку прила- ду на нуль.

Радіометр "ТІСС" — переносний лабораторний прилад ме- режного живлення. Призначений для вимірювання забруднення тіла, одягу та інших поверхонь альфа-, бета- та гама-активними речови- нами при енергії альфа-частинок не менше 3 МеВ, бета-частинок не менше 0,6 МеВ. Має шість діапазонів вимірювання: до ЗО, 1000, 3000, 10000, 30000 та 100000 імп/хв. Схема приладу та вигляд передньої і задньої панелі подані на мал. 105.

У комплекті приладу є три датчики: ТЧ — для реєстрації бета- і гама-випромінювання, що складається з касети трьох газорозряд- них лічильників СТС-б; ТЮ — плоский пропорційний лічильник з попереднім підсилювачем, призначений для реєстрації альфа-части- нок; ТІ — сцинтиляційний датчик з фотопомножувачем ФЕП-19, що також застосовується для реєстрації альфа-частинок.

Щоб підготувати прилад до роботи, треба поставити тумблер "ме- режа" в позицію "вимкн.". Регулятор високої напруги і рукоятку "регулювання чутливості", що виведені під шліц на передній панелі, повернути до кінця ліворуч. Перемикач діапазонів встановлюють у позицію "З", тумблер "лічба" — у позицію "вимкн.", тумблер "компен- сація фону" — в позицію "ручна", тумблер "перевірка-робота" — в позицію "перевірка", тумблер "мережа" — в позицію "увімкн.". При- лад прогрівають упродовж 10 хв. Тумблер "встановлення нуля — робота" переводять у позицію "встановлення нуля" і фіксують нуль приладу. Тумблер "лічба" переводять у позицію "пуск" і підрахову- ють за 1 хв число імпульсів на шкалі механічного лічильника. Це число повинно дорівнювати 3000±100 і збігатись з показами стріл- кового приладу. Перемикач діапазонів слід перевести у позицію "ви- сока напруга", що необхідно для роботи виносного блока. Тумблер "перевірка-робота" переводять у позицію "робота". Після 5 — 10 хв прогрівання приладу з датчиком ТЧ тумблер "компенсація фону" на задній панелі блоку встановлюють у позицію "авт.". Переводять перемикач діапазонів у позицію "висока напруга" і регулятором вста- новлюють на шкалі приладу напругу 400 В. Перемикач діапазонів переводять у позицію, при якій число імпульсів, зумовлених гама- фоном приміщення, не перевищувало б 80 % повного значення шка- ли. Накладають чистий вимірювальний предмет на касету лічильни- ків так, щоб кнопка на верхній кришці була натиснутою. Стрілка відхилиться від нуля, після цього через 12 с на сигнальному при- строї замість сигналу "готовий" повинен засвітитись сигнал "чисто". Якщо на касету накласти предмет, забруднений бета- чи гама-актив- ними речовинами, то через 12 с замість сигналу "готовий" засвітить- ся сигнал "брудно". Стрілка при цьому зупиниться в положенні, що відповідатиме ступеню забруднення (імп/хв).

Генератор перевірки

щетектор

Підстювач\-

Елсктроме- "Ч ханічний лічильник

Стрілкоеий прилад

Нормалі- затор уцульсіо

Підсилювач постійного струму			Інтегруюча схема
	Сигнальний пристрій

в

Мал. 105. Прилад "ТІСС":

а — загальний вигляд приладу "ТІСС": / — детектор ТЧ; 2 — детектор ТІ; З — детектор ТЮ; 4 — основний блок приладу; 5 — сигнальний пристрій; 6 — вимірюваль- ний прилад; 7 — електромеханічний лічильник; 8 — ручки установлення на нуль стрілок електромеханічного лічильника; 9 — тумблер пуску електромеханічного лічильника; 10 — тумблер "робота-установлення нуля"; // — тумблер "мережа"; 12 — ручка "вста- новлення нуля"; 13 — перемикач піддіапазонів; б — загальний вигляд приладу "ТІСС" з боку задньої панелі: / — колодка силового трансформатора; 2 — клеми вмикання зовнішнього приладу; 3 — тумблер "компенсація фону"; 4 — шліц регулювання чутливості сигнального пристрою; 5 — тумблер "пере- вірка-робота"; 6 — роз'єм для підминання детектора; 7 — запобіжник; 8 — кабель ме- режі; 9 — шліц регулювання високої напруги; 10 - клеми для підминання зовнішніх

приладів; в — функціональна схема приладу "ТІСС".

Аналогічно проводять вимірювання із застосуванням детекторів ТЮ і ТІ.

Визначення активності поверхонь методом мазків. Метод за- стосовується для вимірювання забрудненості поверхонь радіоактив- ними речовинами, а також для перевірки якості дезактивації. Суть методу полягає в знятті радіоактивного матеріалу з забрудненої по- верхні фільтрувальним папером, марлею, ватою тощо. Мазки можна брати сухими або вологими матеріалами. Змочування водою або кислотою підвищує чутливість методу. Остання залежить також від того, з якої поверхні — гладкої чи шпаруватої — знімається мазок. Числовою характеристикою ефективності методу є коефіцієнт знят-

412

413

тя мазка (КЗМ), що визначається процентним відношенням повної активності мазка до повної активності протертої поверхні. Середні КЗМ фільтрувальним папером близькі до 20%, змоченим у воді мар- лево-ватним тампоном — близько 60%, тампоном, зволоженим 1-1,5 н. азотною кислотою — до 90%.

Важливо вибрати місце поверхні, з якого планують взяти мазок. Очевидно, що найбільш доцільно брати мазок із ділянок поверхні, на яких можна сподіватись радіоактивного забруднення. Останнє легко визначити за допомогою переносних радіометрів, наприклад Луч-А.

Далі активність мазків визначають на стаціонарних радіометрич- них установках, попередньо приготувавши препарат шляхом ого- лювання матеріалу мазка дією високої температури, наприклад у муфельній печі.

Прилади для визначення радіоактивних речовин в об'єктах се- редовища. Вплив іонізуючого фактора на здоров'я зумовлюється не лише використанням радіоактивних речовин у господарстві чи ме- дицині, коли опромінюється певна частина населення (персонал). Збільшення ризику захворювання на хвороби променевого поход- ження, так званих віддалених наслідків дії радіації, може спостеріга- тись при збільшенні променевого навантаження на населення вна- слідок забруднення середовища радіоактивними відходами вироб- ництва, а також при радіаційних аваріях. Техногенний фон, як зви- чайно, вдвічі перевищує природний (останній становить пересічно 100 мбер/рік) і за таких обставин, що найважливіше з гігієнічних позицій, опромінюються великі популяції і створюється можливість для поширення стохастичних ефектів соматичного та генетичного характеру. Тому контроль за станом навколишнього середовища є надзвичайно важливим заходом з точки зору забезпечення радіа- ційної безпеки населення.

Нижче наводимо коротку характеристику приладів, що викори- стовуються в санітарній практиці для визначення присутності радіо- активного матеріалу в об'єктах довкілля.

Сцинтиляційний радіометр пошуковий СРП-68-01 призначений для пошуку радіоактивних руд за їх гама-випроміню- ванням і радіометричного знімання місцевості. Він придатний також для визначення природного гама-фону. Переносний прилад батарей- ного живлення (мал. 106). Складається з виносного зонда, в якому розміщений сцинтиляційний лічильник ФЕУ-85, і портативного пуль- та. На останньому розташовані: стрілковий прилад зі шкалами "0- 100" та "0-30"; перемикач діапазонів вимірювань — потоків гама- випромінювання зі значеннями 10 т, 3 т, 1 т, 300, 100 • с^_1 і потужності експозиційної дози зі значеннями 3 т, 1 т, 300, 100, ЗО мкР/год; перемикач режимів роботи приладу з позиціями "вимк.", "бат.", "2,5", "5" та "5В", а також кнопка "контр.".

Вихідне положення перемикача меж виміру — 10 т-с"¹ (3 т- мкР/ год). Перемикач режиму роботи переводять у позицію "бат." Стріл- ка приладу має встановитися в межах 8-15 В. Далі переводять пере-

Мал. 106. Пульт приладу СРП-68-01. Зліва - контрольне джерело.

микач режиму роботи в позицію "5В". Стрілка шкали має встанови- тися на поділці 4±0,3 В. Потім переводять перемикач режиму робо- ти в позицію "5" і знімають показники зі шкали з урахуванням позиції перемикача діапазонів. Тривалість вимірів повинна станови- ти 5 с.

Для контролю справності приладу служить кобальтове джерело гама-випромінювання, вмонтоване з лівого торця пульта і закрите ме- талевою кришкою. Слід зняти кришку, з зонда — гумовий ковпачок і під'єднати блок детектування до джерела. При цьому покази шка- ли на діапазоні 1 т-мкР/год повинні становити 770±92 мкР/год.

Мал. 107. Радіометр Б-4 без захисного екрана.

Установка малого фону УМФ-1500М. Стаціонарний радіометр живлення від мережі призначений для визначення бета- активності води, ґрунту, харчових продуктів, мазків тощо. Датчики (газорозрядні лічильники СБТ-13, СТС-5, СТС-6) встановлені в за- хисному свинцевому контейнері. На пульті управління (перерахун- ковий пристрій ПП-16) розташовані кнопки "мережа", "пуск", "скид", "стоп", "50 Гц-робота", а також кнопки для регулювання режиму роботи приладу з позначками "1:1" — "1:5"; " —' " — "_п_-ц- " і " -п_ " — " -ц- " за загальною назвою "вхід" (мал. 107).

414

415

Для перевірки приладу після увімкнення його в мережу вста- новлюють кнопки "вхід" у позиції "1:1", " —"' та " ~і-г ", а кнопку "50 Гц-робота" в позицію "50 Гц". Скинувши покази з декатронів натисканням кнопки "скид", натискають кнопку "пуск" і фіксують кількість імпульсів на декатронах упродовж 1 хв, після чого кноп- кою "стоп" зупиняють лічбу. Кількість імпульсів повинна становити 3000±50.

Встановлюють кнопки "вхід" у позиції "1:5", "-Л- "і-г" і "_л_", кнопку "50 Гц-робота" переводять у положення "робота". Після цього, увімкнувши на блоці захисного контейнера тумблер "мережа", ви- мірюють кількість імпульсів від фону (не перевищує 10 за 1 хв (М )), кількість імпульсів від препарату (разом з фоном — К_п + М.), кількість імпульсів від контрольного стронцієвого бета-джерела ЬПУ Усі вимірювання тривають не менше 10 хв.

Припустимо, що фон становить 10 імп./хв, кількість імпульсів від препарату з фоном — 15010 імп./хв, а власне від препарату — 15000 імп./хв. Кількість імпульсів від контрольного джерела при його паспортній активності 3000 розп./хв становить 600 імп./хв. Тоді коефіцієнт перерахунку становитиме 5, тобто для видачі одного імпульсу на перерахункову схему реалізується енергія п'яти розпа- дів. Це означає, що активність препарату становить 15000 х 5 = 75000 розп./хв. Поділивши це число на кількість розпадів за хвилину, що відповідають активності в кюрі (2,22 • 10¹²), і перерахувавши ре- зультат на питому активність зразка (якщо для приготування пре- парату використано 1 мл досліджуваної води, то результат слід по- множити на 1000), одержимо власне питому активність досліджува- ного об'єкта в кюрі/л, яка становитиме 3,38 • 10~⁵ Кі/л.