Тріумф і трагедія павла тичини (1891-1967)

Мета: зясувати місце та значення творчості П.Тичини в українській літературі ХХ століття, виявити чинники, що вплинули на розвиток таланту митця, дослідити особливості ранньої творчості поета.

План

1. П.Тичина у прижиттєвій та сучасній літературній критиці (в т.ч. діаспори).

2. Збірка П.Тичини “Сонячні кларнети” (1918) як вияв довершеності символістської поетики:

   1. Гармонія людини і природи в поезіях “Арфами, арфами”, “Ой, не крийся, природо...”.

   2. Рання інтимна лірика (“О панно Інно...”, “Подивилась ясно...”, “З кохання плакав я...”): майстерність відтворення поетом найтонших нюансів людських почуттів.

   3. Трагічне сприйняття революції Тичиною, протест проти крові й смерті у “національній трилогії” (“Золотий гомін”, “Дума про трьох Вітрів”, “Скорбна мати”).

ЗАВДАННЯ: Вивчити напамять поезію “Одчиняйте двері”, уміти її аналізувати.

3. Розвиток поетичного таланту Тичини у збірках “Замість сонетів і октав” і “Плуг” (1920). Змалювання страшних картин голоду в поезіях “Загупало в двері прикладом”, “Голод” як передчуття голодомору 33-го року.

ЗАВДАННЯ: Уміти зробити цілісний аналіз ліричних творів “На майдані”, “Як упав же він з коня”, “Зразу ж за селом”, “Ронделі”, “Ритм”, антистрофа “Налила голодним дітям молока...”, “Евое”, антистрофа “Приставайте ж до партії”.

4. Багатство тем, розбудова образної системи та стильові особливості збірки “Вітер з України” (1924).

ЗАВДАННЯ: проаналізувати поезії “Україно, моя люба Вкраїно”, “Розкажи, розкажи мені, поле...”, “Ви знаєте, як липа шелестить”, “Молодий я, молодий...”, “Гей, вдарте в струни, кобзарі”, “Памяті тридцяти” (історична основа твору), “За всіх скажу”, “Хто ж це так із тебе насміятися смів?”, “Вітер з України”, “Чистила мати картоплю”.

5. Творчість періоду Великої Вітчизняної війни. Філософське осмислення подвигу і безсмертя народу в поемі “Похорон друга”. Концепція патріотизму, незнищенності народу в поезії “Я утверждаюсь”.

6. Значення творчості Тичини. Розвиток силабо-тонічної і тонічної систем версифікації, космічність, музикальність, модерністичність його лірики.

ЗАВДАННЯ:

1. законспектувати статті О.Ярового та Е.Бондар (див. літературу);

2. вивчити вказані вірші напам’ять (за списком);

3. самостійно згрупуйте вірші за мотивами: громадянський (соціальний, патріотичний), інтимний (психологічний, любовний); пейзажний, філософський.

4. підготуватися до аудиторної контрольної роботи за пунктами плану.

Література:

1. Бондар Е. До філософських джерел образу сонячних кларнетів // Слово і Час. – 1995. – № 4. – С.71-73. (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

2. Клочек Г. “Душа моя сонця намріяла...” : Поетика “Сонячних кларнетів” Павла Тичини. – К.: Дніпро, 1986.

3. Костенко Н.В. Поетика Павла Тичини. – К., 1982.

4. Тельнюк С. “Молодий я, молодий...” (Поетичний світ Павла Тичини, 1906–1925). – К.: Дніпро, 1990.

5. Стус В. Феномен доби: (Сходження на Голгофу слави) // Дніпро. – 1993. – №1, 2–3.

6. Ковалів Ю. “Кларнетизм” – один із кодів української душі // Київ. – 1996. – № . – С. 139–141. (ЗАКОНСПЕКТУВАТИ)

7. Яровий О. Поет на перехресті поглядів: критика різних років про П.Тичину //г. Укр. мова та літ. – 1997. – № 2. – С.1–3.

8. Шестопалова Т. Міфологемний код поезій П.Тичини (на матеріалі віршів “Арфами, арфами” і “Квітчастий луг...”) // СіЧ. – 2001. – № 1. – С.59-64.

9. Моторнюк І. П.Тичина: тріумф і трагедія // Дзвін. – 2001. – № 1. – С.134–141.

10. Шалата М. Талант красен, та нещасен: П.Тичина в сучасному прочитанні // Дивослово. – 1994. – №12. – С.47–49.

11. Губар О. П.Тичина... поза колом репресованих знайомих // СіЧ. – 1998. – № 6. – С.57–58.

МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР

Тичина – поет геніального обдарування, один із найталановитіших у світовому письменстві ХХ століття. На жаль, його життя і творчість припали на непростий час. Поет пережив глибоку внутрішню кризу наприкінці 20-х років і не зміг вповні реалізувати свій талант.

Ранній період поезії П.Тичини, коли він виявляє власну творчу індивідуальність, обмежується збірками “Сонячні кларнети” (1918), “Плуг” (1920), “Замість сонетів і октав” (1920) і “Вітер з України” (1924). Пізніше відбувається творчий злам, який поет не зміг подолати до кінця життя. 1930-ті – початок 1940-х років – період написання кон’юнктурних збірок “Партія веде” тощо, в яких оспівувалася Радянська влада, Радянська держава, партія і Ленін.

В роки Великої Вітчизняної війни патріотичне піднесення, що охопило широкі верстви громадян, в тому числі і творчу інтелігенцію, покликало Тичину до створення низки патріотичних віршів, де автор висловлював глибоку віру у майбутню перемогу, у свободу і майбутнє України. Найвищим злетом цього періоду у літературознавстві вважається поема “Похорон друга”.

Протягом життя Тичина працював над поемою “Сковорода”, але так її не завершив. Особливе місце в творчому доробку Тичини посідають твори “Золотий гомін”, “Дума про трьох Вітрів”, “Скорбна мати”, що були названі критикою “національною трилогією”. Вони художньо розкривають еволюцію Тичини щодо сприйняття доби: від радісного провіщення “золотого гомону” – утворення УНР, через трагічні національно-визвольні змагання до гіркого усвідомлення “не буть ніколи раю / У цім кривавім краю”.

У стильовому відношенні поет репрезентує модерністичну поезію, котра поєднує ознаки символізму та неоромантизму. Тичина був справжнім новатором у версифікації. Він розвивав тонічну й силабо-тонічну системи віршування, писав верлібром, значно розширив палітру художньо-виражальних засобів.

Зразок аналізу вірша

“Арфами, арфами”

Поезія написана 1914 року й увійшла до збірки “Сонячні кларнети”. Це справжній гімн весні, що завжди була символом любові, життя й натхнення. Критики порівнювали цей вірш із картиною Сандро Ботічеллі “Весна”.

Основний настрій поезії – життєствердний, оптимістичний. Герой твору – людина, закохана в рідний край. Разом з ним ми пізнаємо світ природи з її “золотими, голосними, самодзвонними” арфами, що звучать у гаях, з ніжнотонною блакиттю, з пахощами, що їх несе “весна запашна, квітами-перлами закосичена”.

Композиційно поезія складається з чотирьох строф, що послідовно розгортають ліричний сюжет. У першій строфі змальовано прихід весни. Тичина знаходить дивовижно поетичні епітети і метафори для зображення її приходу:

Арфами, арфами –

Золотими, голосними обізвалися гаї

Само дзвонними:

Йде весна

Запашна,

Квітами-перлами

Закосичена.

Такими ніжними звуками, як звуки арфи, озивається в душі ліричного героя краса навколишньої природи, породжуючи інтимні переживання незнаної тривоги і радості водночас.

Друга строфа малює перед нами метафоричну картину веоновлюючої весняної зливи (“Буде бій / Вогневий! / Сміх буде, плач буде / Перламутровий”). Хмари-думи, що заполонили небо, не грізні, чорні, а “ніжнотонні”.

У третій строфі ліричний герой милується весною, що дзвенить поточками (“як дзвіночками”) і співом жайворонка (“як золотий”).

Остання строфа розкриває піднесений душевний стан персонажа, котрий звертається до коханої із закликом впустити в своє серце весну.

У композиції твору важливу роль відіграють винесені в кінець рядка найважливіших слів, найчастіше – епітетів (інверсія).

Художні особливості: метафора-уособлення (“йде весна”), складні епітети (ніжнотонні, самодзвонні), порівняння, паралелізм (“думами, думами, … переповнилась блакить…”), антитеза (“сміх буде, плач буде перламутровий”).

Синтаксис: інверсія (непрямий порядок слів), повтори (“арфами, арфами”, “думами, думами”), звертання (“любая, милая…”), риторичне питання (“чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай?”).

Строфа – семирядкова.

Вірш написаний не одним віршованим розміром:

Арфами, арфами / – – /– –

Золотими, голосними обізвалися гаї – – / – – – / – – – / – – – /

Самодзвонними: – – / – –

Йде весна – – /

Запашна – – /

Квітами-перлами /– – / – –

Закосичена – – / – –

Тонічна система віршування – ТАКТОВИК.

Практичне заняття № 3