Творчість юрія яновського (1902 – 1954)

Мета: проаналізувати основні романи Ю.Яновського, виявити риси неоромантичного стилю у творчості письменника.

План

1. Трагізм творчої долі Ю.Яновського (1902 – 1954). Романтичність світовідчуття.

2. Змалювання історичних змагань народу у романі Ю.Яновського “Чотири шаблі”. Пісенна структура твору. Глибоке розкриття національних характерів (Шахай, Остюк, Галат, Марченко).

3. Лірико-романтичний стиль роману “Вершники”. Нове прочитання твору сьогодні.

4. Загальна характеристика інших творів письменника.

Література:

1. Лаврусевич Н. Прочитаймо ще раз “Вершники” Ю.Яновського // УМЛШ. – 1993. – № 11. – С.43–46.

2. Женченко-Яновська Г. Карби долі // Київ. – 1995. – №3. – С.116–128.

3. Семенчук І. Юрій Яновський: Життя і творчість. – К., 1990.

4. Скрипник Л. Трагедія роду і народу (за романом Ю.Яновського “Вершники”) // УМЛШ. – 2006. – №1. – С.39–43.

5. Оліна Г.М. Життя і творчість Ю.І.Яновського. Цикл уроків в 11 класі // Вивчаємо українську мову та літ. – 2006. – №17–18. – С.50–62.

6. Савченко З. Проблемно-стильовий аналіз роману Ю.Яновського “Вершники” // Укр. літ. в загальноосвітній школі. – 2005. – №4. – С.29–33.

МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР

В українську літературу Ю.Яновський увійшов як натхненний романтик, “поет людської чистоти” (О.Гончар). Справжній майстер слова, він тяжів до метафоричного осмислення складності своєї доби, до пізнання Людини.

І в прозі, і в кінодраматургії, і в публіцистиці він прагне осягнути вершини.

Кращими у творчому доробку митця є романи “Майстер корабля” і “Чотири шаблі”. Крилатим став вислів із повісті “Байгород”: “Життя – є молодість, труд і любов”.

У шкільному курсі вивчаються уривки із роману “Вершники” (1935), в якому, незважаючи на кон’юнктурні умови його створення, талановито відтворена складність доби національних змагань, жорстокість і кровопролиття громадянської війни, пошуки виходу.

Практичне заняття № 13

Тема: ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ КУЛІША (1892 – 1937)

Мета: виявити ідейно-тематичну та образно-стилістичну своєрідність драматичних творів провідних українських драматургів 1920-30-х рр.

План

1. Микола Куліш і театр “Березіль”.

2. Соціально-політичні, морально-етичні та філософські питання у трагікомедії М.Куліша “Народний Малахій” (1927). Трагічне і комічне у п’єсі. Новизна конфлікту, посилена увага до духовного світу “маленької людини”, втілена в образі Малахія Стаканчика. Символізм, метафоричність твору, оригінальність поєднання реалізму й елементів театру абсурду.

3. Лірична драма “Патетична соната” (1929) – найбільше досягнення нової української драматургії. Зображення подій національно-визвольної революції 1917 року. Оригінальність композиції й сюжету, поєднання музики зі словом.

4. Засоби комічного у п’єсі “Мина Мазайло”.

Література:

1. Кузякіна Н. П’єси Миколи Куліша. – К., 1970.

2. Танюк Л. Драма Миколи Куліша // Куліш М. Твори: У 2 т. – К., 1990. – Т.1. – С.3-35.

3. Когут О. Концепція новочасного месії у драмі Куліша “Народний Малахій” // Дивослово. – 2002. – № 1. – С.6-7.

4. Працьовитий В. Жанрово-стильові особливості трагікомедії “Народний Малахій” М.Куліша // Сучасний погляд на літературу. – К., 2000. – Вип. 4. – С.91–108.

5. Жила С. Особливості розгляду п’єси “Патетична соната” М.Куліша // Дивослово. – 2001. – № 7. – С.47–51.

6. Кудрявцев М. Драма Куліша “Патетична соната” // г.Укр. мова та літ. – 2000. – Ч.20. – С.9, 10–13.

7. Гречанюк С. Сучасник поколінь прийдешніх (Микола Куліш) // Гречанюк С. На тлі ХХ століття. – К.,1990. – С.139-186.

8. Лавріненко Ю. Микола Куліш // Укр. слово. – Кн.1. – К., 1994. – С.623–636.

9. Панченко В. Арки і шибениці // Дивослово. – 1996. – №11. – С.3–11.

10. Бічуя Н. Десять слів поета: Повість-есе про Миколу Куліша та Леся Курбаса // Жовтень. – 1986. – №6. – С.13-56.

11. Жила С. Аналіз п’єси Микола Куліша “Мина Мазайло” // Всесвітня література і культура в навчальних закладах України. – 2006. - № 9. – С.28-34.

12. Чешуріна Т. Художнє відтворення проблеми українізації в п’єсі Миколи Куліша “Мина Мазайло” // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2006. - № 9. – С.35-37.

МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР

Микола Куліш – один із найвидатніших українських драматургів, творець національної драматургії ХХ століття. Його новаціями цікавився Б.Брехт.

Тісне співробітництво єднало М.Куліша із театром Л.Курбаса “Березіль”, їх об’єднала і трагічна доля.

М.Куліш пережив трагедію віри – відданий більшовик, він залишився непотрібним у пореволюційну пору, зазнав репресій і загинув.

Кращими в художній спадщині митця вважаються п’єси “Народний Малахій”, “Мина Мазайло”, “Патетична соната”, “Маклена Граса”.

За десять років плідної роботи драматург створив 14 п’єс, котрі по черзі були заборонені.

Практичне заняття № 14