Література:

1. ІУЛ ХХ ст. / за ред. Дончика. – Кн.1. – відповідні розділи.

2. Гроно нездоланих співців. – К., 1997 – відповідні розділи.

3. Войчишин Ю. Ярий крик і біль тужавий: Поетична особистість Є.Маланюка. – К., 1993.

4. Куценко Л. Dominus Маланюк: тло і постать. – К., 2002.

5. Укр. слово: Хрестоматія. – (Маланюк) Кн.2. – С.147 – 170; (Стефанович) Т.4. - 249–264, (Лівацька-Холодна). – Т.4. – С.277 – 287, (Ольжич) Т.2. – С.543–578, (Теліга) Т.2. – С.607–611, (Клен) Т.1. – С.605–613.

6. Войчишин Ю. “Поет абстрактів і контрастів” // Дивослово. – 2000. – № 10. – С.49–52.

7. Куценко Л. “На межі двох епох” // Укр. мова та літ. в сер. шк., гімназіях, ліцеях... – 2000. – № 1. – С.97–105.

8. Фисюк О. Поет боротьби й вселюдських ідеалів // УМЛШ. – 2000. – № 2. – С.58–61.

9. Салига Т. Залізних імператор строф // Маланюк Є. Поезії. – Львів, 1992. – С.3-30.

10. Омельчук О. Голос життя – голос смерти: Біографія. Естетика. Поезія Є.Маланюка // Сучасність. – 2001. – №10. – С.117–124.

11. Бондаренко І. Є.Маланюк: мандрівка в часі (глибинні міфологічні моделі творчості поета) // Сучасний погляд на л-ру: Зб. наук. праць. – К., 2001. – Вип.5. – С.181-185.

12. Омельчук О. Національне підсвідоме в теоретичному доробку Є.Маланюка // СіЧ. – 2000. – №11. – С.53-58.

13. Омельчук О. Специфіка літ.-крит. практики Є.Маланюка // Дивослово. – 2001. – № 6. – С.5-8.

***

14. Ольжич О. Незнаному воякові. – К., 1994.

15. Таран О. Своєрідність поет. манери О.Ольжича й О.Теліги // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 1999. – №1. – С.25-28.

16. Чернявська Л. Філософсько-естетичні засади поезії О.Ольжича //СіЧ. – 1999. – № 11. – С.29-32.

17. Неврлий М. Ольжич на тлі празького літературного довкілля // Сучасність. – 1998. - № 2. – С.102-109.

18. Ковалів Ю. Героїчний епос О.Ольжича // СіЧ. – 1994. – № 6. – С.7-12.

***

19. Климентова О. Витоки творчості О.Теліги // УМЛШ. – 2000. – № 4. –С.56-61.

20. Фасоля А. “Поетка вогненних меж” // Дивослово. – 1996. – № 11.

21. Олена Теліга. Збірник. – Детройт – Нью-Йорк – Париж, 1977.

***

22. Ковалів Ю. Прокляті роки Юрія Клена // Клен Ю. Вибране. – 1991. – С.3-23.

23. Сарапин В. Час і простір у поемі-епопеї “Попіл імперій” Юрія Клена // Наука і сучасність: Зб. наук. праць Нац. пед. ун-ту ім. М.П.Драгоманова. – К., 1999. – Вип.2. – Ч.3. – С.202-208.

МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР

“Празька” школа поезії репрезентує розвиток романтичного стилю в українській еміграційній літературі. Поети, котрі були вигнанцями внаслідок участі в УНР, або ті, що називалися в СРСР “буржуазними націоналістами”, серед них Є.Маланюк, донька міністра УНР Н.Лівицька-Холодна, Ю.Дараган, О.Лятуринська, Г.Мазуренко, О.Ольжич, О.Теліга, Л.Мосендз, О.Стефанович – всі вони опинилися на початку 1920-х років у Празі та Подєбрадах, де й утворили “школу”.

Їх об’єднували яскравий історіософізм, державницькі настрої, високі естетичні критерії. За стилем “пражани” були “неоромантиками”, але філософською заглибленістю й любов’ю до класичних форм (сонет, терцини) зближувались із “неокласиками”.

Найяскравішими представниками були Є.Маланюк, О.Теліга і О.Ольжич.

Практичне заняття № 6

“НЕОКЛАСИКА” ЯК ЛІТЕРАТУРНЕ ЯВИЩЕ

Мета: з’ясувати специфіку української “нелкласики”, її естетику. На прикладі індивідуальних стилів М.Зерова, П.Филиповича, М.Драй-Хмари, М.Рильського, Ю.Клена розглянути особливості “неокласики”.

План

1. М.Зеров – лідер “неокласиків”. Образна парадигма збірки “Камена” (1924), оригінальність індивідуального стилю.

2. Сонетарій М.Рильського періоду “неокласики”. Художнє осмислення “вічних мотивів” і “вічних образів”.

3. М.Драй-Хмара і “неокласика”: свіжість і класичність збірки “Проростень” (1926).

4. Творча доля П.Филиповича: тематика та художні особливості поезій, широкий культурологічний діапазон літературознавчих праць.

5. Ю.Клен як “неокласик”: переосмислення традиційних сюжетів і мотивів у пізній збірці “Каравели”.