Література:

1. Шудря М. Неокласики, або “Гроно пятірне нездоланих співців” // Укр. мова та літ. – 1999. – Ч.7. – С.3-11.

2. Астаф’єв О. Стилі української еміграції: естетика тотожності // Укр.. мова та літ. – 2000. - № 7. – С.1-2.

3. Бондаренко Л. “Ми самотою йдем…” // Укр.. літ. в ЗОШ. – 2000. - № 1. – С.29-32.

4. Хропко П. Український неокласицизм: Орієнтація на тисячолітній розвиток європейської культури // УМ й Л в серед. шк., гімназ., ліцеях, колегіумах. – 2000. - № 3. – С.37-46.

5. Шпильова О. Український неокласицизм // Урок української. – 1999. - № 1. – С. 32-35.

6. Наливайко Д. Чинник повноти і цілості // Зар. літ. – 1999. - № 15. – С.1-2, 7-8.

7. Українське слово: Хрестоматія… : У 4 кн. – К., 1994. – Т. 1. – С.499-513 (М.Драй-Хмара), С.513-522 (М.Зеров), С.597-613 (Ю.Клен), Т.2. – С.91-106 (М.Рильський), Т.4. – С.121-128 (П.Филипович).

МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР

До цієї умовної “школи” належали Микола Зеров (1890 – 1937), Максим Рильський (1895 – 1964), Павло Филипович (1891 – 1937), Михайло Драй-Хмара (1889 – 1939) та Освальд Бургардт (Юрій Клен) (1891 – 1947).

По-європейськи освічені люди, київська професура (Зеров і Филипович), тогочасна еліта української інтелігенції, неокласики закликали осягати вершини світової культури, трансформувати її форми та образну систему на рідному українському ґрунті, щоб піднести вітчизняне красне письменство на вершини світового рівня. Тому в їхній творчості простежуються урбаністичні і пейзажні, інтимні й філософські мотиви.

Поети-неокласики активно розвивають жанр сонета, а також створюють елегії, медитації, філософську лірику. Їхню творчість живлять образи світової поезії (особливо поціновували античність, французьких поетів-“парнасців” і російську поезію “срібного віку”), а також джерелами образності були світові міфології, Біблія.

Утверджувався неокласичний стиль з його рівновагою, мальовничими епітетами, міцною логічною будовою і “строгою течією мислі” (М.Зеров).

Як “буржуазні” митці були засуджені, загинули від репресій М.Зеров, М.Драй-Хмара і П.Филипович. М.Рильський, який рано відійшов від “неокласики”, продовжував писати. Ю.Клен реемігрував до Німеччини, приєднався до “празької школи” поезії, помер після Другої світової війни в еміграції.

Практичне заняття № 7

“ТРАГІЧНА РОМАНТИКА” ЄВГЕНА ПЛУЖНИКА (1898 - 1936).

Міфологізм лірики богдана-ігоря антонича (1909 - 1937)

Мета: зясувати специфіку світобачення непересічних поетів в українській літературі, виявити їх місце та значення у вітчизняному літературному процесі.

План

1. Життєвий і творчий шлях Є.Плужника. Участь у письменницьких організаціях “Ланка” і “Марс”.

2. Трагічне сприйняття подій громадянської війни “Дні” (1926), інтимно-особистісна, медитативна поезія збірок “Рання осінь” (1927) та “Рівновага” (1966) Є.Плужника.

3. Загальнолюдське та національне в поемах “Канів” і “Галілей”. Риси індивідуального стилю поета.

4. Життєвий і творчий шлях Б.-І.Антонича. Оцінка критикою.

5. Міфологічність зб. “Привітання життя”, “Книга Лева”, “Три перстені”, “Ротації”. Життєствердність лірики, пантеїстичність світовідчування.

6. Специфіка художнього світу Антонича. Язичництво та християнство у світогляді й творчості поета (“Зелена Євангелія”).

ЗАВДАННЯ:

Прочитати і вміти аналізувати вірші:

Є.Плужника “Я – як і всі...”, “Для вас, істгорики майбутні...”, “...І ось ляжу, - родючий гній...”, “Вчись у природи творчого спокою”, “Річний пісок слідок ноги твоєї”, “Ніч... а човен – як срібний птах!..”, “Канів”, “Галілей”;

Б.-І.Антонича “Три перстені”, “Автопортрет”, “Автобіографія”, “Вишні”, “Зелена євангелія”, “Дороги”, “Село”, “Гірка ніч”, “Зима”, “Різдво”, “Маніфест серця”.