- •1.Глобалізація як сучасний економічний феномен
- •2.Відмінність між національними й корпоративними інтересами
- •3. Глобальний ринок капіталів і його сегменти
- •4.Сутність і природа глобалізації
- •5. Концепції розвитку глобальної економіки
- •6. Закономірний характер та специфіка сучасних світових інтеграційних процесів
- •7.Необхідність охорони природи в умовах глобальної економіки
- •7. Необхідність охорони природи в умовах глобальної економіки
- •10. Комплексна криза та екологічні проблеми України
- •11. Економічне співробітництво України та країн Центр. Та Сх. Європи.
- •12.Державно-корпоративна г і проблеми силової г.
- •13. Глобальний Екологічний Фонд і Україна
- •14. Великий Шовковий шлях – початок світової торгівлі
- •15. Г. Геоекологічних процесів та економічна безпека країн
- •16. Характеристика основних постулатів бізнес-етики в умовах глобальної економіки
- •18.Проблеми збереження національної економічної безпеки держав в умовах глобалізації
- •19. Етика поведінки для людства в умовах г-ої взаємозалежності.
- •20. Мо в системі глобальної і європейської безпеки (єс, обсє, нато)
- •23. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків України зі Скандинавськими державами.
- •24. Довгострокова стратегія України у відносинах з Росією
- •25. Характеристика найважливіших елементів програми ринкового господарства в Укаїні на сучасному етапі
- •26. Співробітництво України і Греції.
- •27. Стратегія тнк і мнк на рубежі ххі сторіччя
- •28. Глобальні проблеми і глобалістика
- •29. Організація чорноморського економічного співробітництва
- •29. Основні напрямки чорноморського ек. Співробітництва країн регіону
- •33. Обєктивність формування глобальної системи регулювання світогосподарських відносин
- •34. Сутність г-их процесів у торговельно-фінансові сфері
- •35. Перспективи розвитку ек відносин з країнами Близького і Середнього Сходу
- •36.Вплив глобальної регулюючої системи сот на розвиток світової економіки
- •37. Особливості підвищення ефективності та конкурентоспроможності глобальних компаній.
- •38. Розвиток процесів г та регіоналізації в Азії, Африці та Америці.
- •40. Концепції розвитку глобальної економіки. Макс
- •40. Концепції розвитку глобальної економіки Дороженко
- •42.Новітні концепції зовн економічного процесу України в контексті г
- •43. Глобальнана економіка та «новий регіоналізм».
- •44.Перспективи трансформації Америки. Дороженко
- •44. Перспективи трансформації Америки. Макс
- •45. Глобалызаційні трансформації і стратегії міжнародної економічної інтеграції
- •46.Країни єс в системі глобальної економіки
- •47. Інтеграційне обєднання нафта в умовах глобалізації
- •48. Антикризовий потенціал перехідної економіки України
- •51. Відкритість економіки – важлива передумова подолання світо господарської дисгармонії і визначення економічних стратегій. Добинда
- •52. Особливості реструктуризації економіки Франції
- •53. Трансформаційні процеси в країнах Африки
- •54.Механізм соц. Регулювання в умовах г-ої економіки
- •55. Особливості розвитку партнерських зв’язків України з єс
- •56. Пошук шляхів забезпечення макроекономічної стабільності в контексті фінансової …ованості
- •57. Своєрідність укр.-німецьких ділових зв’язків
- •58. Сот та нові правила світової торгівлі
- •63. Безальтернативність процесу Глобалізації.
- •66. Україна і Ізраїль.
26. Співробітництво України і Греції.
Характерною рисою українсько-грецьких відносин стала взаємна підтримка в рамках міжнародних організацій. Зокрема, набуто позитивний досвід такої співпраці в ООН, Парламентській асамблеї Ради Європи, ОЧЕС.
Україною та Грецією укладено 33 двосторонніх документи, що покривають більшість напрямків співробітництва між двома країнами (у сферах політики, економіки, військового співробітництва, енергетики, культури тощо). Найближчим часом планується підписати ще 12 нових угод.
Двосторонні економічні відносини постійно зміцнюються, але все ще існує потенціал для зростання обсягів торгівлі, інвестицій та економічного співробітництва в цілому
Серед пріоритетних напрямів регіонального співробітництва України і Греції в Середземномор'ї можна виділити реалізацію спільних інфраструктурних проектів через Чорноморський Банк торгівлі та Розвитку (ЧБТР); спорудження мереж транспортування нафти й природного газу; розвиток інфраструктури транс-європейських транспортних коридорів, морських та повітряних портів; спільну реалізацію телекомунікаційних проектів з використанням новітніх технологій тощо.
Греція є єдиною балканською країною, яка входить водночас до складу таких впливових організацій, як ЄС, НАТО, ОЧЕС, що дозволяє акумулювати додаткові фінансові ресурси для здійснення спільних регіональних проектів та забезпечення політичного впливу на перебіг подій на Балканах.
Найбільший обсяг грецьких інвестицій спрямовано в такі галузі української економіки як будівництво, транспорт та зв’язок, сфера оптової та роздрібної торгівлі, харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, фінансова діяльність та послуги юридичним особам, виробництво деревини та виробів з деревини. Обсяги прямих українських інвестицій в економіку Греції незначні і складають 1,57 млн. дол. США.
Розвитку двосторонніх економічних відносин значною мірою сприяє Грецько-українська торгово-промислова палата, діяльність якої спрямована на подальшу активізацію ділового співробітництва між бізнесменами двох країн та збільшення обсягів взаємної торгівлі.
Міжурядові угоди:
-
про економічне, промислове та науково-технічне співробітництво (Афіни, 15.01.92). Чинна з 15.01.92.
-
про сприяння та взаємний захист інвестицій. Підписана 01.09.94. Чинна з 04.12.96.
-
про створення міжурядової спільної робочої групи з економічного, промислового, технічного і наукового співробітництва (м. Київ, 01.09.94. Чинна з моменту підписання).
-
ро співробітництво у галузі культури, освіти і науки (Афіни, 11.11.96). Чинна з 01.11.99.
-
ро співробітництво в галузі туризму (Афіни, 11.11.96). Чинна з 22.06.98.
-
про повітряний транспорт (Київ, 15.12.97). Чинна з 02.01.02.
-
про співробітництво в митних справах. (Київ, 06.11.2000). Чинна з 01.07.01.
-
про морське торговельне судноплавство. (Київ, 06.11.2000). Чинна.
-
про військово-технічне співробітництво.
-
про науково-технічного співробітництва в галузі сільського господарства. та інші
27. Стратегія тнк і мнк на рубежі ххі сторіччя
ТНК і МНК (МНК – компанії, які виробляють або реалізують продукцію у двох або більше країнах) стали наприкінці ХХ ст. Головними дійовими особами на сцені міжнародного бізнесу. Вони стали лідерами глобалізації, і витупають як флагмани в регіональних ділових альянсах або «кластерах» (обєднання однорідних ділових структур для досягнення конкретної мети).
ТНК і МНК
1. Створюють великомасштабні виробництва
2. Формують виробничі мережі по всьому світу.
3. Реалізують т овари і послуги через добре організовану мережу дочірніх структур або альянси з партнерськими фірмами
4. Новітні технлогії дали дали можливість ТНК і МНК сконцентрувати у своїх руках економічний потенціал світу
5. У МНК і ТНК сконцетровано впровадження ноу-хау і новітних технологій і серійне масове виробництво (хоча створення цих технологій – прерогатива невеликих інноваційних фірм)
6. Стали двигуном зростаючої глобальної взаємозалежності
7. Виконують роль обєднуючої структури у великій діловій мережі або кластері. Як флагман, МНК створює довгострокові відносини з 4 категоріями партнерів: постачальниками, покупцями, конкурентами і представниками неділової інфраструктури. Вони і складаюсь модель «флагман - партнери». До представників неділової інфраструктури відносяться: мережа партнерів в галузі наукових досліджень, освіти, консалтингу і навіть співробітники державних установ (які не виконують упралінських функцій)
8. Флагмани МНК функціонують практично у всіх головних глобалізованих секторах промисловості – у хімії, автомобілебудуванні, телекомунікаціях, агробізнесі, у ряді секторів послуг, у т.ч. у банківській сфері.
9. Національні уряди неспроможні контролювати діяльність «флагманів», і їм виделена роль реєстора діяльності ТНК МНК у країні (деякі МНК мають прибутки, які значно перевищують ВНП багатьох невеликих і середніх за розмірами країн. Але МНК додержуються правил і вимог, що виробляються як національними урядами, так і міжнародними організаціями.
10. Головне завдання – досягення прибутковості та зростання товарообігу, а в кінцевому результаті – досягнення глобальної конкурентоспроможності. ТНК більше орієнтовані на контролювання глобльних ринків або прагнення завоювати їх більшу частину, а МНК більше орієнтовані на регіональний, ніж на глобальний рівень.