52. Особливості реструктуризації економіки Франції

В порівнянні з іншими країнами Франції складніше ніж іншим західноєвропейським державам входити в глобальну світову економіку. Це стало наслідком тривалого втручання держави в економічні процеси в держави. Державному сектору Франції належить переважна кількість підприємств автомоб аивіакосм електротех хіміч нафтогазової та чорної металургиї.

У Ф іторич сформувались 3 типа державних підприємств:

    1. ті котрі не входять в склад державних компаній , але які керуються ними  в звичайному адмінистративному порядку(пошта, лікарні, каси, нац видавництва).

    2. це компанії, капитал котрих майже повністю належить державі (дослідження добутку та переробки нафти,керування аеропортами та морськими портами) .

    3. це компанії змішаної економіки ,в котрих державі належить контрольний пакет акцій.

Одним з головних інсрументів впливу на французький ринок є бюджетне регулювання, котре включає проведення відповідної податкової Пол-ки та виделення коштів на реализацію певних цільовихвых програм.

Ще однією особливістю французької економіки є незатухаюча регіоналізація, що істотно посилилася з прийняттям законів щодо децентралізації і наданні регіонам прав самоуправління. Владою розроблений пакет проектів націлених на посилення та розширення місцевих виробничих систем, якими і є кластери. Ці проекти по підтримці кластерів пов’язані з розвитком раніше ідентифікованих відомих виробничих утворень.

Одним з серйозних досягнень Франції є ефективне функціонування системи технополісів. Технополіси стали центрами економічного і культурного розвитку регіонів ще у 60-ті роки і особливого розмаху досягли у 90-ті роки, з розвитком нових виробничих систем. Ці угрупування в останні роки зросли та диверсифікувалися до такої межі, що вони вже не залежать від перспектив розвитку якоїсь промислової групи чи сектора. Так проблеми, які охопили інші корпоративні структури та помислові гіганти, не позначилися на кластерах.

Організаційною формою функціонування фінансового капіталу є фінансові групи, керівництво якими здійснюється через холдингові компанії та перехресне володіння акціями. Такі фінансові групи, як „Паріба”, „Сюез” групи Родшильдів та Ампер-Шнайдерів охоплюють практично всю французьку економіку. Більше половини активів усіх фінансових груп розміщенні за межами Франції.

53. Трансформаційні процеси в країнах Африки

Почались у 60-х роках після здобуття незалежності багатьма країнами континенту – колишніми колоніями. Інтеграція на Африканському континенті відбувається в дуже складних умовах. Що конкретизується в наступному: 1) різний рівень економічного розвитку країн континенту; 2) загальний низький рівень економіки (на початку 90-х рр. з сорока найменш розвинутих країн світу двадцять п’ять були розташовані в Африці); 3) велика кількість міжнародних організацій економічного та фінансового профілю, які виступають за розвиток інтеграції (близько 40); 4) вплив на розвиток інтеграційних процесів колишніх метрополій (угруповання франкомовних, англомовних країн); 5) розвиток інтеграції відбувається переважно в межах окремих галузей: ОМВГ – організація по освоєнню басейну річки Гамбія; ОМВС – організація по освоєнню басейну річки Сенегал; – організація по експлуатації та розвитку басейну річки Катери; – Африканська лісопромислова організація; – Міжнародний союз країн-виробників какао; – Асоціація з розвитку рисоводства в Західній Африці. 6) значний вплив ТНК (у 80-ті рр. світовим співтовариством значною мірою були відрегульовані підходи ТНК до співробітництва).

Інтеграційні угруповання в Африці Економічне співтовариство Західно-Африканських держав (ЕКОВАС), метою якого є поетапне створення спільного ринку в регіоні,подальша активізація співробітництва та поглиблення інтеграції в напрямку введення єдиної валюти. 1993 рік, в м. Кампала (Уганда) – підписана Угода про перетворення зони преференційної торгівлі країн Східної та Північної Африки (ЗПТ) у Спільний ринок Східної та Північної Африки (КОМЕСА), в планах якого – формування Спільного ринку, Валютного союзу – до 2020 року. До КОМЕСА входить 16 країн. Намічено: – створити єдину енергосистему країн Півдня; – спільно використовувати водні ресурси; – створити спеціальні органи з питань фінансування та інвестицій, а також з питань праці і зайнятості; – активізувати зусилля щодо створення на Півдні Африки зони вільної торгівлі; – визначились основні «донори» – Скандинавські країни, які нададуть до 50 % зовнішнього фінансування; – поступова уніфікація підходів щодо створення прийнятного для всіх інвестиційного клімату, податкового та митного законодавства. 5. Митний та економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК), до складу якого входить 6 країн (існує понад 30 років з 1967 р.). Для цього інтеграційного угруповання характерним є: – впровадження єдиного зовнішнього митного тарифу; – на основі спільної участі країн ЮДЕАК в «зоні французького франку» створення Валютного союзу Центральної Африки, центральним інститутом якого є Банк держав Центральної Африки (випускає єдині для всіх учасників платіжні засоби). Проблемними для розвитку угрупованнь є наступні моменти: 1) різний рівень економічного розвитку країн; 2) однорідність і слабку диверсифікацію національних економік; 3) нерозвиненість інфраструктури; 4) політична нестабільність в деяких країнах-членах.