14. Великий Шовковий шлях – початок світової торгівлі

З давніх часів розвиток людської цивілізації нерозривно пов'язаний з формуванням транспортних коридорів Вели́кий шовковий шлях — це найвідоміший торговельний маршрут старожитності, що виникнув у перші сторіччя нашої ери. Ним товари з Китаю потрапляли до Східної та Західної Європи, Близького Сходу, Північної Африки.Судак, період розквіту Великого шовкового шляху був його західною столицею. Тут закінчувалася караванна стежка з Китаю та Індії й починався морський шлях до Західної Європи. Внаслідок воєн і усобиць руйнувалися міста й країни, виникали нові держави, але Великий шовковий шлях незмінно відроджувався. Прагнення до спілкування, розумної вигоди, до зростання добробуту завжди брало гору над усіма протистояннями — і релігійними, і воєнними, і політичними. Вели́кий шовковий шлях сприяв бурхливому розвитку науки, техніки, технології, міжнаціональних і міжрегіональних відносин, обміну культурних цінностей. виходив на рівнинну місцевість між Південним Уралом і Каспієм. Його туркестанський відрізок збігався з традиційними маршрутами кочових переміщень по степу, у тому числі й у теперішніх його російській і українській частинах. Цей шлях функціонував чітко і ритмічно з останнього десятиріччя ІІ тис. до н.е., аж до подій, що за традицією називають «монгольською навалою», а можливо, і пізніше.

15. Г. Геоекологічних процесів та економічна безпека країн

Людство усвідомило, що життя на планеті знаходиться в небезпеці. Стурбованість долями цивілізації і розуміння масштабності цього процесу проявляється в розвитку руху за збереження навколишнього середовища й у появі численних ініціатив, спрямованих на охорону природи у всіх сферах життя суспільства.

У гонитві за одержанням миттєвої вигоди, власноручно посилюючи техногенний прес на природу, людство все більше й більше втягується в діяльність, яка призводить до руйнації навколишнього середовища. Цю проблему, що стала планетарною, може розв’язати тільки людина.

За останні два десятиліття, завдяки спільним зусиллям, НТП, здійсненню „зеленої революції”, розвиток біотехнологій, проведенню ряду економічних, законодавчих реформ людство зуміло дещо поліпшити ситуацію у справі охорони навколишнього середовища. Проте це не означає, що небезпеку екологічної катастрофи вже усунуто.

Більшість людей переконані, що загострення проблеми забруднення навколишнього середовища пов’язане, насамперед, із нестачею фінансових коштів, відсутністю чіткої економічної концепції щодо розв’язання цієї проблеми. Безумовно, екологія й економіка дуже взаємозалежні. По суті економіка і екологія – союзники, оскільки екологія вивчає взаємовідносини між усім живим і тим середовищем, що оточує його. Економіка ж пояснює всі процеси координації виробництва і розподілу в суспільстві

Різні за формами прояву, еколого-економічні проблеми часто мають глобальний характер. Сюди входять: кліматичні зміни, забруднення морів і океанів, руйнація земельного фонду планети, ресурсозбереження і нові шляхи освоєння енергетичних ресурсів, епідемії і погана забезпеченість продовольством.

Національна економічна безпека об’єктивно стала важливою складовою частиною макро організації національної економіки. Ми визначаємо поняття національної економічної безпеки як ступінь захищеності економіки країни від руйнівного і негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів.

Класичні економічні теорії не дають скільки-небудь повного висвітлення категорій національної і міжнародної економічної безпеки. І це зрозуміло. Сучасна національна економіка, тобто і економічна система, і структура народного господарства повинні бути організовані так, щоб забезпечити не лише нормальне функціонування економіки, а й мінімізувати всі загрози її стійкості, стабільності.

Кожна національна економіка розвивається не в якомусь ідеальному вакуумі, а цілком реальному навколишньому економічному і політичному середовищі.