52. Юр підстави зміни державної території

У Декларації принципів Хельсинського заключного акту НБСЄ 1975р. проголошені принципи непорушності кордонів і територіальної цілісності.

Юридичні підстави: принцип самовизначення народів

Способи реалізації даного принципу: збройна боротьба, рішення парламенту, плебісцит (референдум)

Традиційне міжнародне право розрізняє 5 різних способів набуття території:

Зайняття. Держава може набути територію шляхом зайняття за двох умов:А) тер-я набута таким чином, повинна бути res nullius (тобто не належати іншій державі); Б)держава, що займає таку територію повинна здійснювати фактичний контроль над такою територією. Цесія - передача частини території однієї держави іншій. Може бути добровільна і примусова і повинна відповідати праву на самовизначення. Як правило здійснюється на основі угоди між державами (Н-д: за Паризьким договором 1763р. Франція уступила Верхню і Нижню Канаду Британії, продаж Аляски і т.д.)

Завоювання (анексія) – встановлення чи зміна кордонів держави проти волі її населення ( Н: окупація Мальвінських островів у 1833р. британськими військами). За правом давності. Коли держава мирно зайняла певну територію без будь-якого опору з боку попереднього суверена, вона може через деякий час набути цю територію за правом давності. Природній приріст – збільшення території держави природнім способом (Н: через зміну русла річки, якщо кордон проходить по ріці) Це найменш важливий спосіб набуття території.

Більшість справ МСС – це справи щодо вирішення територіальних спорів. Україна ще має невирішені проблеми державного кордону з Румунією та Росією. 2 червня 1997р. – договір із Румунією про відносини добросусідства і співробітництва

53. Поняття і джерела міжнародного морського права. ММП - це сукупність норм, що визначають правовий статус морських просторів і регулюють міждержавні відносини в зв'язку з їхнім дослідженням і використанням. Хоч ММП існує з давніх давен (ще в VI-IV ст. до н.е. укладались дого­вори між Давнім Римом і Карфагеном про кор­дони і режим мореплавства), тільки з сер. XXст. воно почало розвиватись як кон­венційне. До цього часу ММП розвивалось як звичаєве. Фактично, ММП виникло в результаті конфлікту між двома юристами-міжнародниками XVIIст.: голландським юристом Гуґо Ґроцієм та професором Кембриджського університету Селденом. Селден доводив, що відкрите море слід поділити між державами, в той час як Гуґо Ґроцій стверджував, що воно морського повинно залишатись відкритим.Велику роль у становленні договірного морського права відіграли Женевські конвенції ООН по морському праву 1958р. і 1980р., що здійснили кодифікацію його норм. Ця робота потім була продовжена в Конвенції ООН з морського права 1982р., що складається з 17 частин, 320 статей та має 9 додатків. Конвенцію підписали 157 держав, а також ЄС. Україна ратифікувала Конвенцію ООН з морсь­кого права 1982р. та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982р. Джерела ММП: Конвенція ООН з морського права 1982р. (набрала сили 16 листопада 1994р.). Україна бере участь у конвенції з 1999р., Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнення суден на морі 1972р., Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974р. Міжнародна конвенція по пошуку і рятуванню на морі 1979р. Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992р. ЗУ “Про виняткову економічну зону” 1995р. Закон “Про континетальний шельф” 1995р. Отже, сучасне ММП є досить розвине­ною системою взаємопов'язаних і взаємоузгоджених юр норм щодо діяльності держав у Світовому океані.

54. Класифікація та правовий режим морських просторів. Простори морів і океанів нашої планети з міжнар-правової точки зору поділ на: 1)простори, що перебувають під суверенітетом різних держав і утворюють їх територію:- внутрішні морські води

-територіальні води -прилегла зона. 2)простори, на які не поширюється суверенітет жодної з них: -Економічна зона -Відкрите море -Континентальний шельф -Міжнар протоки -Міжнар канали -Міжнар район морського дна. До складу території кожної держави, що має морське узбережжя, входять внутрішні морські води це- водний простір, розташований між береговою лінією і тими вихідними лініями, від яких відраховується ширина територіал моря (лимани, затоки, бухти, губи, історичні води й ін.). ВМВ - частина території держави і на них поширюється його суверенітет. Держава в націонал зако-ві встановлює границі своїх внутрішніх вод з урахуванням норм МП. Правовий режим внутрішніх вод являє собою сукупність правил заходу у внутрішні води і порти, перебування і виходу з них. Це сфера дії націонал зако-ва. Зокрема, судноплав­ство і рибальство, наукова і пошукова діяльність у внутрішніх морських водах регулюються виключно законами і правилами прибережної держави. Правила, що застосовуються у внутрішніх водах, прибережні держави зобов'язані доводити до загального відома в Повідомленнях мореплавцям, лоціях і довідниках. Іноземні судна заходять у ВВ: на основі дозволу прибережної держави за його запрошенням у повідомному порядку. Без дозволу: -змушений захід якщо на борті знаходиться глава держави чи уряду.Територіальні води - прибережна морська смуга шириною не більш 12 миль, розташована вздовж берега, а також за межами внутрішніх морських вод, називається територіал морем чи територіал водами.На цю морську смугу поширюється суверенітет прибережної держа­ви Міжнар-правовий режим територіал моря визначається нормами звичайного і договірного МП. Останні закріплені в Конвенції про територіалморе і прилеглу зону 1958р. і Конвенції ООН з морського права 1982р. територіал море—це частина державної території прибережної держави у межах територіал моря діють норми як націонал, так і МП. У ст.17 Конвенції 1982р. установлюється: “За умови дотримання дійсної Конвенції судна всіх держав, як прибережних, так і тих, які не мають виходу до моря, користуються правом мирного проходу через територіальне море”. Прохід повинний бути безупинним і швидким. Разом з тим він може включати зупинку і стоянку на якорі, але лише у випадку нездоланної сили, чи нещастя, або з метою надання допомоги тим, хто терпить нещастя.Прохід може вважатися мирним тільки в тому випадку, якщо внаслідок нього не порушується мир, порядок і безпека прибережної держави. Підводні човни при здійсненні мирного проходу повинні випливати на поверхню і піднімати свій прапор. Прилегла зона-район відкритого моря, що примикає до територіал вод прибережної держави, і встановлюєт для запобігання порушення визначених правил у межах територіал вод.За своєю юрприродою прилегла зона—це частина відкритого моря, але зі спеціальним режимом. В цій зоні держави користують­ся обмеженою юрисдикцією, здійснюючи контроль для таких цілей, як дотримання санітарних, імміграційних норм тощо.Положення про правовий режим прилеглої зони міститься в ст.24 Конвенції про територіал море і прилеглу зону 1958р. і в ст.33 Конвенції ООН по морському праву 1982р. У Конвенції 1958р. встановлено, що ширина прилеглої зони не може перевищувати 12 морських миль, а в Конвенції 1982р. — 24 милі. Укр зако-во не передбачає створення прилеглої зони. Виняткова економічна зона - район, що знаходиться за межами територіал моря, шириною до 200 миль, у якому тільки прибережна держава має право встановлювати особливий правовий режим, передбачений Конвенцією ООН по морському праву 1982р. Континентальний шельф - поверхня і надра морського дна підводних районів, що примикають до берега, але знаходяться за межами територіал моря. Зовнішній кордон КШ не повинен перевищувати 350 миль від вихідних ліній, від яких виміряється ширина територіал моря.Прибережна держава здійснює над континентальним шельфом суверенні права з метою розвідки і розробки його природних багатств. Відкрите море - морський простір, що простягається за межами територіальних, і внутрішніх вод, право користування яким поширюється на усі без винятку держави. Правовий статус міжнародних проток і каналів Міжнар канали - штучні водяні шляхи, що з'єднують моря й океани, використовувані для морського судноплавства.Вони знаходяться під суверенітетом тієї держави, по території якого пролягають.Правовий режим міжнар каналів визначається нормами МП і націонал зако-ва відповідної держави.Міжнар протоки - природні вузькості, що з'єднують частини відкритого моря чи виняткової економічної зони і використовувані для міжнародного судноплавства і повітряної навігації.Для забезпечення свободи судноплавства через такі протоки і польотів над ними даною Конвенцією був введений інститут транзитного проходу.