102. Поняття митного права єс та його джерела.

В традиційному розумінні митне право представляє собою сукупність норм, що регулюють правовідносини, пов’язані із : 1)проходженням товару через митний кордон (митне стягнення, митний контроль, митні режими і т.п.); 2)інституційною організацією митного механізму; 3)відповідальністю за правопорушення в митній сфері та порядком вирішення митних спорів.

Відповідно митне право ЄС можна визначити як сукупність норм ЄП, що регулюють внутрішні та зовнішні аспекти функціонування митного союзу держав-членів ЄС.

Серед джерел митного права розрізняють акти первинного та похідного права.

Першочергове місце серед джерел первинного права займає Римський договір 1957р., який сформулював поняття та принципи митного союзу держав Співтовариства.

Серед актів похідного (вторинного) права найбільше значення мають регламенти: Регламент № 2913/92 від 12 жовтня 1992р., який вводить у дію Митний кодекс Співтовариства, який включає в себе (в редакції 883/2005) кодифікації усіх митних приписів, а також єдиний митний тариф ЄС.

Серед джерел митного права ЄС особливе місце займають міжнародно-правові акти. Найбільш вагомі з них – Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ), підписана в 1947р.; Міжнародна конвенція 1983р. про гармонізовану систему опису та кодування товарів, Міжнародна конвенція про митну вартість товару і т.п.

103. Єдиний митний тариф та єдина номенклатура товарів. Важливою умовою існування митного союзу, який складає основу ЄС, є наявність єдиного зовнішнього митного тарифу. Вимога про прийняття єдиного тарифу країн Співтовариства для регулювання торговельних відносин із третіми країнами міститься в ст.18-29 Угоди про створення ЄЕС. В основу створеного митного тарифу ЄЕС лягла комбінація 4 існуючих на цей момент тарифів Німеччини, Італії, Франції, Бенілюксу. Принципом побудови стала брюссельська номенклатура з добавленням ряду товарних підгруп, які відбивали специфіку Співтовариства, закріплена у Брюссельській конвенції 1950р. про номенклатуру для класифікації товарів в митних тарифах. Ставки мита спочатку були встановлені шляхом простого вирахування середньоарифметичних ставок, які діяли в країнах-членах на 1 січня 1957р. Створення тарифу викликало ряд труднощів, пов’язаних із розбивкою товарів на товарні позиції та підпозиції. Зокрема країни Бенілюксу поділяли товари з групи “пластмаси” на підставі їх форми: порошок, гранули, блоки і т.п., тоді як інші країни використовували класифікацію за хімічним складом пластмас: поліетилен, поліпропілен та ін. Спочатку укладачі Єдиного тарифу пішли шляхом максимального відображення товарних підпозицій, які існували в тарифах країн-учасниць. Загальна кількість товарних підпозицій таким чином налічувала більш ніж 20 тис. Пізніше спеціально створена група експертів в галузі митного регулювання скоротила їх кількість до 2890(Регламент № 960/68). Митний тариф Співтовариства, створений на основі Брюссельської номенклатури та неодноразово змінюваний, діяв до 1 січня 1988р. В вересні 1987р. Співтовариство ратифікувало Міжнародну конвенцію про гармонізовану систему опису та кодування товарів, яка замінила Брюссельську конвенцію 1950р. Завдяки гармонізованій системі товари однаково класифікувалися в тарифах всіх країн, що приєдналися до Конвенції. Вводилося поняття комбінованої митної номенклатури, яка об’єднувала: а)номенклатуру гармонізованої системи та б)особливі товарні підпозиції, встановлені для окремих типів товарів.На основі комбінованої номенклатури ЄЕС Регламентом № 2658/87 від 23 липня 1987р. був прийнятий інтегрований митний тариф Європейського Співтовариства (TARIC), який діє з 1 січня 1988р. Тариф ґрунтується на комбінованій номенклатурі та складається з приблизно 13 500 товарних позицій, які складають базову номенклатуру товарів для спільного митного тарифу.