33 Поняття та джерела права міжнар договорів

Право міжнародних договорів — це галузь міжнародно­го права, яку складає сукупність правових норм, що регу­люють відносини суб’єктів міжнародного права із приводу укладення, дії, зміни, скасування та дійсності міжнарод­них договорів. Особливість цієї галузі полягає в тому, що її об’єктом є одне з основних джерел міжнародного права — міжнародний договір. Суб’єктами права міжнародних до­говорів є суб’єкти міжнародного права.

Джерела Тривалий час єдиним джерелом права міжнародних договорів були звичаї. Основними джерелами права міжнародних договорів є: Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969р. і Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями чи між міжнародними організаціями 1986 р.Обидві конвенції констатують збереження звичаю як джерела права міжнародних договорів, підтверджуючи, що питання, що не знайшли вирішення в положеннях цих конвенцій, будуть, як і раніше регулюватися нормами міжнародного звичаєвого права. У процесі створення норм права міжнародних договорів важливе місце займають конституції й інші внутрішні нормативні акти держав. Вони встановлюють, які органи й у яких випадках мають право укладати міжнародні договори, визначають органи і процедуру ратифікації, послідовність здійснення цих актів. Також КУ, ЗУ про Міжнародний договір 29червня 2004р

34.Класифікація міжнар договорів Міжнародні договори класифікуються на різних підставах: І. За кількістю учасників: 1)односторонній міжнародний юридичний акт. До таких односторонніх юр актів належать:—Нотифікація — повідомлення в установленій формі факту, із якого можуть випливати юр наслідки — Визнання — може мати форму як нотифікації, так і будь-яку іншу. Тут важливий сам факт закріплення державної волі, що перетворює фактичне становище в юридичне.— Протест — є дією зворотною визнанню. Його сутність складається в невизнанні законності чого-небудь— Відмова — це акт, що викликає наслідки тільки з волі того, хто відмовляється 2)двосторонні договори, у яких беруть участь два суб'єкти. Проте в такому договорі можливі і варіації: з ОДНОГО боку, участь однієї держави, а з іншого боку — декількох; 3)багатосторонні договори, у яких беруть участь три і більше суб'єкти; II. За сферою і силою дії: 1)універсальні договори — у них беруть участь практично всі держави-члени світового співтовариства (наприклад, Статут 00Н); 2)регіональні договори — у них беруть участь держави певного географічного регіону, на який поширюється дія цього договору. 3)субрегіональні договори — у них беруть участь держави всередині певного географічного регіону (наприклад, договори про створення Єврорегіонів); III. За ступенем відкритості: 1)відкриті договори — у них бере участь і до них управі приєднатися будь-яка заінтересована держава. Такі договори, як підкреслюється у Віденській декларації про універсальність 1969р, «повинні бути відкриті для загальної участі»;2)закриті договори — у них коло учасників заздалегідь визначене.IV У залежності від суб'єкта, що укладає договір: —міждержавні договори (укладаються від імені держави);—міжурядові договори (укладаються від імені уряду);— міжвідомчі договори (від імені органів виконавчої влади держави — його міністерств і відомств).V. У залежності від форми договору: договір у писемній формі — більшість міжнародних договорів у даний час укладається в такій формі; договір в усній формі — так звана «джентльменська угода», зустрічається досить рідко.— договори політичні; — угоди з правових питань;— угоди з прикордонних питань;— угоди з економічних питань;— угоди з питань транспорту і зв'язку;— угоди з питань охорони здоров'я;— угоди з питань війни..

35.Форма і структура міжнар договорів Міжнар договір може бути укладений як у письмової, так і в усній формі. Усна форма міжнар договору йменується «джентльменською угодою». Приміром, джентльменські угоди практикують спецслужби США й Росії з аналогічними структурами в інших державах. У цілому ж дана форма міжнар договору використовується досить рідко. Найпоширенішою формою міжнар договору є письмова, що дозволяє чітко й виразно закріпити права та обов'язки сторін по договорі. Під структурою договору розуміється його розподіл на складові частини. Конкретний договір у силу специфіки його об'єкта й цілей, процедури прийняття може мати й специфічну структуру. Однак більшість міжнар договорів складаються з наступних структурних елементів: преамбули, основної частини і заключної частини.У ряді сучасних міжнар договорів, наприклад в області скорочення озброєнь або науково-технічного співробітництва, є також додаткова частина - додатка. Всі частини міжнар договору є юридично обов'язковими й підлягають сумлінному виконанню.Преамбула є вступною частиною договору, у якій сторони викладають мета договору й принципи її досягнення Основна (центральна) частина містить взаємні права та обов'язки сторін, тобто ті правила поведінки, якими вони повинні керуватися при виконанні договору.Заключна частина містить у собі положення про порядок набрання договору чинності, його дії й припиненні. Іноді частини міжнар договору можуть ділитися на розділи (наприклад, частина III Віденської конвенції про право міжнар договорів, що складає з 4 розділів).Одним з елементів міжнар договору є його найменування. Міжнар практиці відомі такі найменування договорів, як конвенція, пакт, угода, договір, протокол, утомившись, статут, хартія й ін. Міжнар договір може бути взагалі безіменним. На-д, обмін дипломат нотами може являти собою різновид міжнар договору.Відповідно до норм звичайного й договірного права найменування міжнар договору не має якого-небудь юр значення. Важливо, щоб цей документ містив правила поведінки сторін, визнані ними як юридичні норми. Тому широко використовуваний у доктрині МП термін «договір» повинен розглядатися як родове поняття. Найважливішої складовою частиною міжнар договорів у писемній формі є мова, за допомогою якого сторони фіксують свої права й обов'язки в тексті договору

36. Основні стадії укладення міжнар договорів. Порядок укладення міжнар договорів. 1.Узгодження тексту договору. Основний метод підготовки погодженого тексту – це переговори між договірними сторонами. Існують такі форми вироблення погоджених договірних текстів: через звичайні дипломатичні канали, міжнародні конференції. Важливим етапом на стадії узгодження тексту є його прийняття. Приймається текст за згодою усіх, хто бере участь у складанні, а для багатосторонього договору більшістю в 2/3 учасників конференції. Прийняття не накладає на учасників юридичних обов'язків. Після того, як погоджений текст прийнятий, необхідно засвідчити, що даний текст є остаточним. Ця процедура називається встановленням автентичності тексту і здійснюється шляхом: попереднього підписання парафування тексту договору. Парафування супроводжується проставленням ініціалів уповноважених договірних сторін на тексті договору. Підписання відрізняється від парафування тим, що після схвалення договору сторонами він набуває статусу повного підписання. Для того, щоб парафування набуло такого статусу, необхідна домовленість учасників з цього питання. 2. Згода на обов'язковість договору може бути виражена в наступних формах:-підписанням договору, ратифікацією, прийняттям, затвердженням чи приєднанням. Підписання виражає згоду на обов'язковість договору в тому випадку, якщо надалі він не підлягає ратифікації чи затвердженню. Ратифікація–це остаточне затвердження міжнародного договору вищим органом державної влади. Вона втілюється в двох різних актах: внутрішньодержавному (законі, указі, постанові), міжнародно-правовому (ратифікаційній грамоті). Реєстрація й опублікування міжнародних договорів є формами вираження гласності в міжнародних відносинах. Незареєстрованний договір, якщо він прийнятий з дотриманням конституційних процедур і відповідає основним принципам міжнародного права, дійсний і правомірний, як і договір незареєстрованний. При цьому юридичним наслідком відсутності реєстрації буде те, що сторони в такому договорі не мають права посилатися на нього в органах ООН. Офіційне опублікування укладених міжнародних договорів здійснюється як на державному рівні, так і в рамках міжнародних організацій. В Україні укладені нею договори публікуються в «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України», «Зібранні діючих міжнародних договорів України».