99. Міжнародні договори в системі права єс.

Європейські Спільноти, на відміну від ЄС, є суб'єктами міжнародного права і можуть підписувати міжнародні договори з третіми країнами, які не є членами ЄС, а також з міжнародними організаціями. У деяких сферах Спільноти мають чітко визначені повноваження для підписання міжнародних договорів. Однак, відсутність детального опису в Договорі не є перешкодою для підписання Спільнотами міжнародних договорів. Це підтвердив Європейський Суд, стверджуючи у справі ERTA, що в ст.281 [210] Договору про ЄС йдеться про те, що Спільнота є суб'єктом права і цього достатньо для підписання нею міжнародних договорів. Міжнародні договори, укладені Спільнотою, мають зобов'язальний характер як для органів Спільноти, так і для країн-членів. Якщо такий договір містить норми, що спричиняють безпосередні наслідки для громадян, то його слід зараховувати до джерел європейського права, що підтвердив Європейський Суд у справі Haegeman проти Бельгії (181/73) від 1974р.Найважливішими категоріями міжнародних договорів, укладених Спільнотою, є: -Комерційні договори (наприклад, Угода про створення Світової Організації Торгівлі), -Договори про асоційоване членство (наприклад з країнами, які хочуть вступити до ЄС або утворити з нею митний союз, Договір про Європейську Економічну Зону), -Договори про співпрацю (наприклад, з Марокко, Алжиром і Тунісом; або з Єгиптом, Йорданією, Ліваном, Сирією та Ізраїлем).

Міжнародні договори країн-членів

-Готуються Радою

-Підписуються і ратифікуються країнами-членами

-Так звані è конвенції

100.Співвідношення європейського права із МП. ЄС, втілюючи новий та оригінальний правопорядок, основують власне існування та функц-ня на особливій та самостійній (автономній) системі права. Однак сама ця система створюється та функціонує не в правовому вакуумі.Вона тісним та безпосереднім образом взаємопов’язана з національними правовими системами держав-членів та міжнар правопорядком. Характер відносин між національним та європейським правом визначається принципами, про які йшла мова в питанні 1 лекції: верховенством права Співтовариств по відношення до права держав-членів; прямою дією права Співтовариств; інтегрованістю норм права Співтовариств в національні системи права; юрисдикційним захистом права Співтовариств. Формування права Співтовариств поставило ряд питань, пов’язаних із визначенням принципів відношень між МП та правом ЄС. Як, наприклад, співвідноситься принцип верховенства права ЄС з принципами та нормами МП та ряд ін. В загальному вигляді відповідь була надана Судом ЄС, який визнав міжнар договір, що зобов’язує Співтовариства, інтегральною складовою частиною права Співтовариств. Міжнар договори з 3 країнами та МО повністю підпадають під дію режиму міжнар угод, разом із тим порядок укладання та статус угод, які покладають зобов’язання на Співтовариства, залежить одночасно від нормативних приписів ЄП. Принципово важливим є питання щодо міжнар зобов’язань держав-членів, взятих до вступу у Співтовариства та Союз.Із положень установчих угод випливає, що подібні зобов’язання зберігають юр силу. Проблема виникає, власне, в тому випадку, коли положення раніше укладеної угоди вступають у протиріччя з нормативними приписами права Співтовариств.В цьому випадку держава-член повинна застосувати всіх заходів для усунення колізії. Однак, основний принцип “pacta sunt servanda” не ставиться під сумнів.Рішення Суду ЄС підтверджують обов’язковість не тільки міжнародних угод, але і міжнародного звичаєвого права.

101.Співвідношення ЄП із національним правом. Існування та функціонування ЄС ґрунтується на особливій і самостійній системі права.Проте, сама ця система права створена і функціонує не автономно від національних систем, а безпосереднім чином взаємозалежна і взаємопов’язана з націонал правовими системами держав-членів. Взаємодія права ЄС і націонал права держав-членів здійснюється на основі принципів, закріплених в установчих договорах та інших актах ЄС. Можна виділити декілька таких принципів: 1)Інтегрованість норм права ЄС у національні системи права держав-членів. 2)Пряма дія норм права ЄС. 3)Верховенство права ЄС стосовно права держав-членів. 4)Юрисдикційний захист правових норм ЄС судовими органами ЄС та держав-членів. 1. Принцип інтеграції. Під ним розуміється закріплення норм права ЄС у націонал системах права всіх держав-учасниць, в результаті чого вони стають невід’ємною складовою частиною цих систем. Саме інтеграція в національне право надає юр чинність нормам ЄС на території держав-членів і робить обов'язковим їх застосування націоналсудами. Правові норми ЄС діють і підлягають застосуванню на території держав-учасниць на тих же умовах, що й націонал право. Єдине, що зобов'язана зробити держава-реципієнт, це не встановлення умов його застосування, а створення умов для його максимально ефективного застосування. Відповідно до Декларації про застосування правових актів Співтовариства, що є додатком і невід’ємною складовою частиною Маастрихтського договору основною умовою згуртування і єдності в процесі європейського будівництва є повна і точна інкорпорація у національне законодавство адресованих йому директив Співтовариства у межах встановлених ним строків. 2.Принцип прямої дії норм права ЄС. Під ним розуміється безпосереднє й обов'язкове застосування нормативно-правових актів ЄС націонал адміністрацією і судами незалежно від їхньої згоди чи умов, установлюваних державою-членом. Принцип прямої дії передбачений безпосередньо в самих установчих договорах. Суть концепції прямої дії норм права ЄС полягає в наступному. Право ЄС наділяє правами і накладає обов'язки не тільки на держави-члени й інститути ЄС, але і безпосередньо на фізичних і юридичних осіб держав-учасниць.Здійснення конкретною особою своїх прав неможливе без їх юрисдикційного захисту. До числа обов'язкових умов прямого застосування норми права ЄС належать:-чіткість, ясність і несуперечливість норми;-можливість прямого використання національним судом;-відсутність застереження про можливість її застосування іншими актами чи діями. 3.Верховенство права ЄС стосовно права держав-членів. Суть даного принципу полягає в наділенні норм права ЄС переважною юр чинністю стосовно норм націонал права держав-членів. У випадку колізії норми націонал права і права ЄС переважну силу має остання.Саме вона і підлягає застосуванню національними органами влади і судами.Принцип верховенства права ЄС передбачає його поширення на всі джерела права ЄС, а також підпорядкування йому будь-яких видів актів національного права. Принцип верховенства права ЄС поширюється на всі акти права ЄС незалежно від часу їхнього прийняття.Це верховенство носить глобальний і абсолютний характер. 4.Юрисдикційний захист правових норм ЄС судовими органами ЄС та держав-членів. Під ним розуміється імперативна обов'язковість для всіх національних судових органів держав-членів і судових органів ЄС забезпечити застосування права ЄС і максимально ефективний захист прав та інтересів, що виникають на його основі.