Розділ іі. Мікроекономіка Тема 7. Ринок та види ринкових структур

План

1. Сутність, функції та види ринків.

2. Типи ринкових структур.

Ринок – це форма зв’язку між окремими самостійними суб’єктами господарювання, заснована на особистій зацікавленості, свободі вибору, обміні та суспільній координації діяльності в цілому.

Умови функціонування ринку:

• економічна свобода суб’єктів господарювання;

• економічна самостійність суб’єктів господарювання;

• рівноправність учасників ринку;

• відсутність неекономічного тиску, добровільність зв’язків між суб’єктами;

• принцип економічної вигоди як основа відносин обміну;

• економічна відповідальність за результати діяльності;

• правові гарантії ринкової діяльності.

Ринок спрямований на виконання таких функцій:

• поширення достовірної інформації;

• посередництво між виробниками й покупцями;

• забезпечення ефективності розподілу факторів виробництва;

• оцінка ефективності діяльності виробників;

• стимулювання підвищення ефективності виробництва;

• санування (в результаті конкуренції залишаються найкращі підприємства).

За об’єктами ринок складається з трьох основних елементів: товарного, ринку праці та ринку інвестицій (або капіталу).

Товарний ринок включає:

• споживчий ринок: ринки продовольчих та промислових товарів, побутових, комунальних, транспортних послуг, послуг освіти, охорони здоров’я, культури, а також ринок житла;

• ринок засобів виробництва: ринки засобів праці, природних ресурсів (сировини, палива, матеріалів, енергії), у т.ч. ринок землі.

• ринок інновацій: ринки науково-технічних розробок, нововведень, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, патентів, ліцензій тощо.

Ринок праці – це ринок робочої сили.

Ринок капіталу складається з кредитного та ринку цінних паперів.

За суб’єктами виділяють такі типи ринків: ринок покупця, продавця, державних установ, посередницький.

Ринок покупця. На цьому ринку пропозиція перевищує попит на товари, що дає можливість покупцеві порівнювати товари й надавати перевагу певному з них; тут існує конкуренція продавців (виробників) товарів і послуг. Сучасні розвинені ринки слугують прикладом ринку покупців.

Ринок продавця. На цьому ринку попит значно перевищує пропозицію; за цих умов головна увага приділяється кількості й наявності товарів і послуг, незважаючи на їх якість. Ринки продавця характеризують тоталітарну або перехідну економіку.

Ринок державних установ включає сукупність актів купівлі-продажу товарів і послуг державних організацій, установ, центрального уряду, адміністрацій областей, місцевих органів влади, що продають, купують, орендують товари, необхідні їм для виконання функцій влади.

Ринок посередників охоплює сукупність економічних відносин осіб та організацій, які купують товари і послуги для перепродажу або надання їх в оренду іншим споживачам з вигодою для себе.

У територіальному аспекті виділяють місцеві, регіональні, національний, світовий, а також внутрішні та зовнішні ринки.

За рівнем насиченості розрізняють рівноважний ринок (попит збігається з пропозицією), дефіцитний ринок (попит перевищує пропозицію), надлишковий ринок (пропозиція перевищує попит).

За ступенем обмеженості конкуренції розпізнають вільний (ринок чистої конкуренції), монополістичний, олігополістичний ринки.

З урахуванням асортименту продукції виділяють замкнутий (ринок товарів одного виробника), насичений (безліч аналогічних товарів різноманітних виробників), ринок широкого асортименту (кілька видів товарів, пов’язаних між собою і призначених для задоволення однієї або кількох споріднених потреб), змішаний ринок (наявність різноманітних товарів, не пов’язаних між собою).

Із позицій відповідності діючому законодавству існують легальний і нелегальний ринки.

Умови взаємодії учасників та ціноутворення на ринках залежать від ринкової структури, яка визначається такими характеристиками:

а) частка кожного з учасників у ринковому обсязі попиту та пропозиції;

б) ступінь однорідності продукції на ринку;

в) можливості входження нових фірм на ринок та виходу з нього;

г) умови взаємодії продавців між собою та покупців між собою, можливість змови учасників;

д) можливості отримання необхідної інформації для визначення поведінки на ринку.

Відповідно до цих основних характеристик виділяють чотири типи ринкових структур:

1. Повну конкуренцію.

2. Повну монополію.

3. Олігополію.

4. Монополістичну конкуренцію.

Повна, або досконала конкуренція – це тип ринкової структури, для якого характерні такі ознаки:

1. Частка кожного постачальника та споживача (яких на ринку дуже багато) в загальному обсязі ринкової продукції незначна, ніхто не домінує на ринку.

2. Однорідна, стандартизована продукція.

3. Учасники можуть вільно входити на ринок та виходити з нього.

4. Постачальники не діють один із одним так само, як і споживачі (тобто їх поведінка не є стратегічна);

5. Усі учасники повністю проінформовані для визначення своєї поведінки на ринку.

Модель ринку чистої конкуренції в сучасних ринкових умовах наявна дуже рідко, вона була характерна для ХVII–XIX ст. Сьогодні ця структура проявляється на ринках деяких сільськогосподарських продуктів (кукурудзи, бавовни, пшениці) і частково на ринках цінних паперів та іноземних валют.

Вільна конкуренція обов’язково має ціновий характер. Цінова конкуренція ґрунтується виключно на коливанні цін, адже стандартизований продукт різних фірм не має відмінностей.

Порушення хоча б однієї з умов повної конкуренції зумовлює виникнення неповної (недосконалої) конкуренції.