23. Методи оцінки політичних ризиків.

Політичний ризик являє собою сукупність політичних подій (чинників) в країні (регіоні), що володіють певною ймовірністю появи. Аналіз, оцінка та управління політичним ризиком дозволяють передбачати і прогнозувати політичні події, заздалегідь приймати відповідні заходи і уникати політичних катастроф, конфліктів, різких несприятливих політичних коливань.

Як багатофакторне явище, політичний ризик включає в себе ризики, пов'язані з: - Несподіваними законами, указами, постановами, що виходять від органів виконавчої та законодавчої влади і різко міняють соціально-політичну та економічну обстановку в країні (регіоні); - Страйками, голодуванням і іншими формами виступів людей і організацій зі своїми вимогами; - Політичним рекетом, погрозами, викраденнями або вбивствами політичних діячів; - Посиленням політичних заворушень, соціальної напруженості; - Зміною уряду або великими кадровими перестановками в ньому; - Протидією опозиції урядовим органам; - Корупцією, злочинністю; - Безробіттям; - Помилками або некомпетентністю осіб, що приймають політичні рішення; - Заборонами на певні види підприємницької діяльності; - Змінами в податковому законодавстві; - Можливим негативним ставленням громадськості, місцевих влади; - Революцією, відмовою уряду виконувати прийняті ними або попередниками зобов'язання

Оцінений політичного ризику - процедура, в результаті якої визначається ступінь значимості обраних в процесі аналізу політичного ризику факторів і їх вагу.

Перш ніж почати розглядати існуючі методики, представляється доцільним розбити їх на групи. На основі методичного підходу до оцінки їх можна умовно розділити на три групи: -якісні

-кількісні

-комбіновані. Класичний якісний підхід реалізується у формі традиційної доповіді, зазвичай про одну країну (регіоні, галузі). В основі методик цього типу, орієнтованих на аналіз якісних чинників, лежать висновки експертів. Застосування таких методів має сенс тільки за умови залучення дуже досвідченої групи експертів, які добре знають ситуацію в оцінюваній країні або регіоні, або галузі. Слід зазначити, що цей підхід не передбачає повної відсутності будь-яких кількісних значень. Методологічною базою більшості якісних моделей є метод узагальнених експертних оцінок Дельфі (Delphi), що представляє собою ітеративну процедуру анкетного опитування. Застосування методу Дельфі завдяки особливій процедурі опитування спеціалістів і статистичного аналізу отриманих результатів дозволяє уникнути похибок індивідуальної експертизи, а також багатьох недоліків традиційної групової експертизи. Гідність методу Дельфі полягає у використанні зворотного зв'язку в ході опитування, що підвищує об'єктивність та надійність експертних оцінок рівня ризику. Класичними прикладами якісного підходу є метод "старих знайомств" (old-hands) і метод "великих турів" (grand tours), широко застосовувалися в 70-і роки XX ст. Оцінки політичного ризику за методом "старих знайомств" є звіти, складені спеціалістами, які володіють знаннями про певну країні і підтримують контакти з впливовими і добре інформованими особами в цій країні - політиками, дипломатами, вченими, бізнесменами, журналістами. Основний недолік цього методу-його крайній суб'єктивізм, а також той факт, що джерелом інформації є оцінки й думки сторонніх експертів (це містить в собі ймовірність наявності певних інтересів у експертів, а отже, необ'єктивність наданої ними інформації). Метод "великих турів" ("інспекційних поїздок") передбачає відвідування досліджуваної країни групою експертів і налагодження там контактів з місцевими лідерами, урядовими чиновниками і бізнесменами. Як і в першому випадку, практика показує, що негативна сторона цього методу - це, з одного боку, прикрашання реальної ситуації і збирається, а також надмірно оптимістичний прогноз, з іншого боку - наявність яких ідеологічних, або особистісних уподобань. Перевагою якісного підходу є те, що він дозволяє оцінити специфіку кожної конкретної ситуації: в деяких випадках уважне дослідження різних специфічних елементів, що визначають ситуацію, може бути більш важливим, ніж проведення систематичної кількісної оцінки. Головним недоліком цього підходу є сильна залежність від суб'єктивних думок експертів. З іншого боку, розгляд якісних характеристик ситуації дозволяє глибше і детальніше зрозуміти проблему. Кількісний підхід сформувався в результаті застосування економетричного моделювання, методи якого розраховані на кількісний вимір певних змінних. На відміну від попередньої групи методів кількісний аналіз політичного ризику грунтується не на судженні чи власному досвіді експерта, а на вимірюванні частоти певних політичних подій (демонстрації, повстання, військові перевороти, конституційні зміни і т.д.), з якою подібний результат був отриманий в аналогічних умовах. Прикладом якісного підходу є модель, розроблена В. Коплін і М. О'Лірі, в основі якої лежать рівняння множинної регресії такого вигляду. У моделі Копліна-О'Лірі політична нестабільність розглядається як таке явище політичного життя певної країни, що характеризується широким застосуванням насильства проти уряду у вигляді змов, державних переворотів, громадянських воєн, міжнаціональних конфліктів, терористичних актів і т.п. При цьому розрізняється нестабільність у правлячій верхівці, пов'язана з боротьбою за владу всередині правлячого шару, і соціальна нестабільність, що виникає в результаті активної діяльності опозиційних соціально-політичних сил. До економетричних моделях також можна віднести моделі PSSI (Political System Stability Index) і Ecological Approach, розроблені в 70-і роки, засновані на точних причинних взаємозв'язках і спираються в першу чергу на агреговані статистичні дані. PSSI, авторами якої є Д. Гендель, Г. Вест і Р. Мідоу, аналізує послідовні зміни значень в часі кількісних показників і оцінює ряд факторів політичної та соціального середовища (серед яких етнолінгвістичних фрагментація, частота зміни уряду, урядові кризи та інші). PSSI включає три групи індексів, кожен з яких визначається декількома змінними. "Екологічний підхід" Г. Кнудсена базується на припущенні (вперше висловленій Т. Гурріа і Д. Девісом) про те, що високий ступінь національної фрустрації буде існувати там, де є великий розрив між очікуваннями людей і їх фактичним добробутом . Коли країна досягає найвищої точки національної фрустрації, то вона перебуває на порозі соціально-політичної кризи.

Головним недоліком кількісних методів є концентрація на обмеженій кількості підвидів ризику - таких, як політична нестабільність, валютний контроль та експропріація. Повний список можливих ризиків набагато ширше і включає кілька сотень політичних, економічних і соціально-культурних чинників. Таким чином, вибір факторів і визначення їх відносного ваги залишається основною проблемою кількісного методу.

Перевагою кількісного підходу є можливість порівнювати різні країни та регіони за ступенем ризику, використовуючи єдиний числовий фактор ризику, який підсумовує відносний вплив певних індикаторів.

Хоча кількісний підхід претендує на більшу об'єктивність, найбільш доцільними і вільними від недоліків можна вважати системи аналізу, що базуються на поєднанні якісних і кількісних методів оцінки політичного ризику.

Комбіновані (або змішані) методи передбачають використання як експертних оцінок, так і аналізу об'єктивних кількісних показників. Спочатку проводиться побудова індексу країни на основі:  чисельних показників (при цьому використовується статистико-економічний аналіз для визначення ваги змінних); експертних оцінок якісних показників (наприклад, соціально-політичного розвитку); ваги змінних також визначаються експертними оцінками. Потім отримані результати зводяться до підсумкового індексу. Комбінований підхід в оцінках політичного ризику використовує компанія Futures Group, аналітична доповідь якої Political Stability Prospects поєднує в собі дані спостережень у формальних моделях з експертними оцінками. Оцінений проходить у кілька етапів. На першому етапі фахівці компанії розробляють "історичний індекс" політичної стабільності. Він заснований на двох субіндексів, що вимірюють частоту дестабілізуючих ситуацій в країні і економічні відхилення, які ведуть до політичної нестабільності. Перший індекс виходить в результаті експертних висновків про ймовірні несприятливі події в політичній сфері. На наступному етапі обидва індекси з'єднуються в єдиний індекс політичної нестабільності, який виражається у відсотках. Прогнозування ризику включає в себе екстраполяцію індексу політичної нестабільності, наділяючи найбільш свіжі дані більш високою значущістю.

Таким чином, процедура оцінки політичного ризику компанією Futures Group дозволяє доповнювати суб'єктивні дані про політичний процес об'єктивними даними про економічну ситуацію.