17. Особливості редагування монографій

Науковці втілюють результати своїх досліджень головним чином у монографіях, солідних за обсягом і важливих за науковим значенням творів наукової літератури, в яких зазвичай розкривається одна тема чи проблема, але всебічно і повно. Вважається, що коло читачів наукової книги є підготовленим і вже попередньо зацікавленим у пропонованому матеріалі. Напевно, тому редактори наукових видань не завжди уважно ставляться до текстів, створених авторами-науковцями, покладаючись на їхню компетентність і обізнаність у певній галузі знань. Але часто автор не знає, як видати монографію, щоб вона зацікавила читача, що треба змінити чи взагалі скоротити, який потрібен науково-довідковий апарат у майбутній книзі тощо. У результаті на книжковому ринку з’являється видання, потрібне читачам, але не адаптоване до їхніх потреб, нерідко у вигляді продубльованого тексту докторської дисертації. Тому важливо ще на етапі редакторського опрацювання звернути увагу, чи відповідає авторський текст вимогам до наукової літератури.

Виклад матеріалу в монографії має бути максимально пристосованим до потреб читача, тому увага зосереджується на широкому колі питань та значному контексті. Стиль викладу повинен мати форму оповіді, бути особовим, прямим та простим. З тексту дисертації вилучаються професіоналізми та жаргонізми, різкі переходи, очевидні і приховані повтори. Несуттєві переліки мають перероблятися з метою включення їх до тексту, кількість проміжних узагальнень зменшуватися та застосовуватися лише у вкрай необхідних випадках. У вступі слід обов’язково вміщувати елементи зацікавлення читача.

У виданнях творів наукової літератури вдало розроблений науково-довідковий апарат створює необхідні умови для роботи з книгою, дозволяє читачеві швидко орієнтуватися в її змісті, підвищує ефективність видання.

Для цього необхідно врахувати такі особливості монографії:

• Часто апарат монографії складається зі вступу, висновків, списку використаної літератури та змісту. Бажано ж, щоб апарат наукового видання був максимально розробленим і містив усі можливі елементи (примітки, коментарі, додатки, списки скорочень, одиниць вимірювання, умовних позначень авторів, глосарії, покажчики тощо).

• Зміст бажано розташовувати на початку книги, щоб читач відразу міг уявити її структуру.

• У дисертаціях вміщують вичерпний огляд літератури. Але при «перетворенні» дисертаційної роботи в монографію необхідно вилучати ту літературу, яка найменше стосується теми, а ще ліпше – всю проміжну літературу.

• Структура монографії має бути доступнішою для сприйняття, аніж матеріали дисертації. Очевидно, дисертація має велику кількість рубрик з огляду на те, що обсяг матеріалу дуже великий. Але у процесі трансформації дисертації у монографію кількість рубрик повинна зменшуватися.

У монографіях, звичайно, вміщено безліч видів фактичного матеріалу: формулювання і положення, числа, одиниці виміру, дати, прізвища та імена, назви, терміни, географічні відомості, цитати тощо. Але все-таки порівняно з дисертаціями в наукових виданнях фактичного матеріалу повинно бути значно менше. Зокрема, це стосується цитат, які бажано не лише зменшувати кількісно, але й скорочувати.

Велику роль у переданні наукової інформації у книзі відіграють різноманітні зображувальні засоби, до яких належать відтворення зовнішнього вигляду предметів (рисунки), креслення, плани, карти, різного роду схеми, діаграми та графіки. Поряд з ними можна поставити всілякі числові таблиці, що відображають суто кількісний бік явищ. Але варто враховувати, що велика кількість таких таблиць є складною для сприйняття навіть кваліфікованим читачем. У випадках, коли таблиць у тексті забагато, доцільно перетворювати їх на діаграми, що за фактичним поповненням аналогічні таблицям, але більш наочні. Наукова ілюстрація доносить до читача інформацію не менш, а часто й більш змістовно й безпосередньо, ніж це доступно словесному описові. Відсутність спроб ілюстрування, очевидно, лиш намагання авторів зекономити на собівартості видання, що призводить до погіршення його якості.

При редагуванні мовностилістичного рівня монографії слід звернути увагу на мовні штампи, кальки, русизми, плеоназми, заплутані речення, нелогічні висновки, нанизування іменників віддієслівного походження, вживання не властивого українській мові прийменника «по» тощо. Всі це ненормативні елементи потребують виправлення.

Отже, при редакторській підготовці монографії необхідно стежити за бездоганною логічністю викладу, фактичною точністю, єдністю зображально-виражальних засобів та відповідністю науково-довідкового апарату. У монографії важливо уніфікувати різноманітні текстові і нетекстові елементи і узгодити текст із апаратом видання.