11. Редакторське опрацювання дитячої літератури

Редакційно-видавнича підготовка дитячих видань. Під час висвітлення даного аспекту обмежуватимемося редакційно-видавничою підготовкою видань для дошкільнят, зважаючи на мету і завдання роботи.

Перший етап роботи над авторським оригіналом передбачає визначення ефективності роботи тексту з аудиторією ― аналіз внутрішньої та зовнішньої організації: композиція, логіка викладу, способи і форми інтерпретації фактичного матеріалу, засоби підтримки уваги. При цьому редактор виходить з типологічної характеристики майбутнього видання, спирається на основні засади теорії і практики редакторського аналізу та редагування ― як універсальні, так і специфічні.

Особливу увагу при оцінці організації тексту дитячого видання редактор повинен звертати на його специфічні риси ― сюжетність, використання образів, ігровий компонент [Огар].

Побудова творів художньої літератури обов’язково містить сюжет. Натомість в основі композиції творів наукової та публіцистичної літератури сюжет відсутній. Це зумовлюється характером та внутрішньою логікою розвитку описуваного предмета [Огар].

Під час аналізу сюжету дитячого видання застосовуються критерії виховної цінності і цікавості твору. Дитячу аудиторію не цікавить психологія характеру, портрет героя, опис природи. Для них важливо інше ― вчинки героїв, конкретні події [Огар].

Вдало побудований сюжет дитячого видання характеризується такими ознаками, як напруга, динаміка, гострий конфлікт. Дитяче видання має містити пригоди, дотепні епізоди, яскраві події, незвичність, загадковість [Огар].

Діти дошкільного і молодшого шкільного віку не здатні тривалий час зосереджуватися, їм важко спостерігати за декількома сюжетними лініями.

Редакторська оцінка сюжету видання передбачає аналіз основних засобів творення сюжету ― сюжетних вузлів (зав’язки, експозиції, кульмінації, розв’язки). Особливістю сюжету дитячих видань є відтворення прямих причинно-наслідкових зв’язків. Непрямі сюжетні побудови повинні бути підтримані жанрово-видовим особливостями твору (детективи, пригодницька повість) [Огар].

Часто використовується прийом сповільнення дії перед кульмінацією, що підвищує напругу викладу, підсилює читацький інтерес, робить виклад захопливим. Іноді на початок твору виносять кульмінацію, що створює сильну інтригу і викликає у читача бажання швидше дійти до розв’язки твору [Огар].

Одним із засобів побудови сюжетних вузлів є деталь ― предмет, слово, вчинок, висловлювання героя. Деталі використовуються для того, щоб зосередити увагу читача на тих аспектах викладу, які відіграють у творі важливу або основну роль. Деталі пов’язують окремі фрагменти тексту або сюжетні епізоди. Сюжетний епізод ― закінчений смисловий відтінок, який допомагає показати характери героїв, посилює динаміку викладу. Завдання редактора ― перевірити доцільність використання деталей у сюжетних епізодах, логічні зв’язки між ними [Огар].

У системі сюжетоскладання важливу роль відіграє композиція твору. У дитячій літературі використовують прийом двопланового викладу: читачам повідомляють більше відомостей, ніж їх знає герой, так він стає активним учасником подій [Огар].

Сюжетні компоненти використовуються й у композиції довідкових видань для дітей. Це зумовлено їхнім особливим цільовим призначенням та умовами користування. Сюжетна основа, виклад матеріалу за тезаурусним принципом або сполучення цих двох композиційних структур забезпечує наскрізність читання дитячої довідкової літератури [Огар].

Оцінка редактором організації тексту дитячого видання передбачає обов’язково й оцінку його логічної складової ― як у пізнавальній, так і у художній літературі.

Видання адресоване юному читачеві має відповідати нормам фактичної складової. Представники даної читацької аудиторії не мають життєвого досвіду, відповідних знань, тому друковане слово дитина сприймає як аксіому.

Для перевірки точності фактичного матеріалу в пізнавальних текстах застосовують методи і зовнішньої, і внутрішньої перевірки. [Огар].

Особливу увагу при аналізі дитячої пізнавальної літератури редактор повинен звертати на засоби, за допомогою яких автор намагається розповісти про системність навколишнього світу, його взаємозв’язки, побудову, розкрити сутність базових наукових понять і термінів, допомогти дітям навчитися використовувати їх в навчально-пізнавальній діяльності [Огар].

Для адаптації спеціальної інформації використовують спеціальні прийоми популяризації видань.

Прийоми досягнення послідовності викладу:

1) Чітке формулювання мети або тези, часто у формі питання, що акцентує увагу читача на предметі розмови.

2) Доведення правильного твердження через спростування хибних, неточних.

3) Доведення думки шляхом послідовних операцій і міркувань.

4) Підведення підсумків наприкінці інформаційно-аналітичних мікро- та макроблоків.

5) Використання різноманітних видів дефініцій, інформативно вичерпних, цікавих, нетрадиційних [Огар].

До другої групи належать прийоми, за допомогою яких досягається конкретність, простота і доступність викладу:

1) Чергування інформативно насичених фрагментів з фактичними (такими, що не містять інформації), нової інформації з відомою.

2) Наведення прикладів із повсякденного життя.

3) Використання цікавого і різноманітного фактажу, уміле його подання [Огар].

Третя група представлена прийомами, які допомагають зацікавити аудиторію предметом видання і підтримувати це зацікавлення:

1) Використання оригінальних заголовків, здатних зацікавити читача.

2) Створення напруження за допомогою вдало обраного зачину цілого тексту, окремих рубрик.

3) Створення довірливого тону спілкування завдяки авторському «я» або ліричному герою, широке використання діалогових синтаксичних конструкцій, характерних для розмовно-побутового стилю мовлення.

4) Використання засобів слухової наочності, образність опису, метафоричність допомагають краще пояснити складні явища, сприяють розвитку асоціативного мислення.

5) Використання засобів зорової наочності (ілюстрації, архітектура видання) [Огар].

Специфіка роботи редактора над мовною культурою тексту дитячого видання зумовлена тим, що однією з важливих його функцій є сприяння розвитку усного і писемного мовлення дитини. Від якості мовного оформлення тексту залежить ефективність процесу опанування нею навичками читання, а в подальшому ― формування загальної мовної і мовленнєвої культури [Огар].

Тексти дитячих творів художнього та нехудожнього характеру слід аналізувати не лише на відповідність мовним нормам, у тому числі стилістичним, а й обов’язково на відповідність нормам психолінгвістичного та лінгводидактичного характеру [Огар].

Особливу увагу при роботі над мовним компонентом видань для дітей варто приділяти їхній лексичній базі. Лексика як художніх, так і пізнавальних видань повинна охоплювати всі сторони навчання і виховання.

У тексті дитячого видання слід використовувати засоби літературного варіанта сучасної української мови, уникаючи професіоналізмів, жаргонізмів, діалектизмів, архаїзмів, неологізмів. Варто стежити за чистотою мови, відсіювати елементи суржику.

Для пояснення тих чи інших наукових понять у тексті пізнавального видання рекомендується використовувати лише загальновідомі та загальновживані терміни (враховуючи освітній рівень читача, набір дисциплін, які вивчені і вивчаються). При підготовці дитячої довідкової літератури функція редактора полягає в логіко-поняттєвому аналізі визначень і термінів, перевірці їх на відповідність лексичним та граматичним нормам сучасної української літературної мови [Огар].

Методика вивчення і засвоєння української лексики потребує гнучкої системи прийомів спирання на рідну мову ― посилання на неї, зіставлення, порівняння, протиставлення, переклад, тлумачення значення. До цього рекомендують застосовувати предметну і мовну наочність, уводити слова в контекст, подавати синоніми, антоніми, визначення родових відношень, пояснювати походження слів та ін. [Огар].

Окрім лексичних редактор повинен оцінювати і граматичні особливості дитячого видання. Фахівцями доведено, що словник дитини дошкільного віку складається майже на 40% з іменників, близько 30% з дієслів та близько з 2% прикметників. Відповідно у виданнях для 6-9 річних читачів іменники не повинні перевищувати 20% від слів у тексті. Це пояснюється тим, що сприймання описів, здійснених за допомогою іменників і прикметників, потребує від читача образного мислення і відмінної візуальної пам’яті, що не властиво читачам-початківцям. Дієслова надають тексту динамічності ― риси, яка властива мовленню дітей молодшого шкільного віку. У виданнях для даної категорії читачів оптимальним вважається речення з 7-15 слів [Огар].

Специфіка синтаксису тексту дитячого твору пов’язана з високою частотністю використання прямої мови автора, яка є засобом втілення авторського начала, створення дружньої тональності викладу матеріалу [Огар].

Другим важливим аспектом редагування дитячого видання є оцінка естетичності та поетичності мови.

Естетична складова тексту, призначеного для дитячого читання, передбачає ясність, простоту, виразність викладу матеріалу, зрозумілість використаних мовних засобів читачеві певного віку, їх наочність і конкретність. Мовна структура дитячої книжки повинна відповідати двом головним принципам: перший ― бути стислою, лаконічною, повно передавати зміст твору, другий ― виразно створювати систему уявлень та образів, апелювати як до логічного, так і до емоційного аспекту дитячого сприйняття, розвивати асоціативне мислення [Огар].

Робота над редагуванням і аналізом дитячого видання невід’ємна від роботи над апаратом видання.

Набір апарату дитячого пізнавального видання складається з анотації, вступного тексту, змісту, він передбачає також коментарі, предметні, предметно-іменні та бібліографічні покажчики.

Апарат видань для дітей повинен мати дидактичну спрямованість. При роботі над даним елементом видання необхідно враховувати вікові особливості читачів, вид видання, вид літератури [Антонова].

Вступний матеріал дитячого пізнавального видання часто подається у формі передмови ― авторської та (чи) редакторської, де обґрунтовується необхідність випуску видання, визначається коло питань, що розглядаються у видані [Огар].

Зміст коментарів повинен базуватися на використанні текстологічної та реально-історичної інформації. Вихідним при роботі над ними є необхідність дотримуватися вимоги доступності наведених характеристик, органічного зв’язку зі змістом твору, з іншими елементами видання [Огар].

Апарат енциклопедій для дітей складається з елементів, що характеризують видання загалом, та з елементів, що характеризують окремі енциклопедичні статті [Огар].

До першої групи належать анотація, передмова (вступ), система покажчиків, зміст, до другої ― коментарі і посилання [Огар].

Словник супроводжується алфавітними предметно-іменними покажчиками, які містять назви статей і терміни, що зустрічаються у тексті, із зазначенням відповідної сторінки. Принцип подання термінів повинен обумовлюватися у передмові [Антонова].

Зручними для роботи з виданням є покажчики комбінованого типу ― алфавітно-систематичні. Вони складаються з двох рядів: перший (родовий) представлений розташованими за абеткою словами-визначеннями, другий (видовий) ― поняттями, підпорядкованими словам-визначенням. Алфавітно-систематичний покажчик узагальнює і структурує відомості, викладені у тексті, фіксує взаємозв’язки між описаними предметами та явищами [Огар].

Систему посилань у дитячому довідковому видані необхідно співвідносити з можливостями сприйняття читача. Надмірне захоплення ними розсіює увагу, розділяє окремі матеріали на фрагменти, ускладнюючи їхнє засвоєння. Разом із тим посилання також дозволяють показати зв’язки різних областей, об’єднувати загальне і конкретне [Антонова].

У виданнях для дітей доцільно вміщувати списки рекомендованої літератури, організовані за тематичним принципом і супроводжувані анотаціями. Вони суттєво розширюють межі змісту видання, спонукають дитину до поглибленого вивчення обговорюваної та суміжної теми і можуть вплинути на коло читання дитини [Антонова].

Книжкове видання це результат спільної роботи всіх, хто залучений до редакційно-видавничого процесу. Видавець-редактор як організатор видавничих проектів повинен бути добре обізнаним в питаннях підготовки майбутнього видання і, зокрема, його художньо-технічного та поліграфічного оформлення [Огар].

При проектуванні дитячого видання варто продумати вибір таких параметрів, як кегль, гарнітура, насиченість, написання шрифтів, інтерліньяж, що є важливим ― як з боку функціонального, так і естетичного. У виданнях для дитячого читання доцільно використовувати такі гарнітури шрифтів, які завдяки своїм графічним ознакам ― стилю, ритму, пропорціям, формі кінцевих елементів, оптичним властивостям ― робили б текст максимально читабельним. Юний читач повинен без надмірних зусиль фіксувати різницю у будові букв, цифр, розділових знаків легко їх запам’ятовувати [Огар].

Серед фахівців немає одностайної думки щодо того, які шрифти за контрастністю (сильноконтрастні, малоконтрастні, позбавлені контрастності), за формою кінцевих елементів (з гострими чи заокругленими краплеподібними засічками) повністю відповідають можливостям дитячого читання [Огар].

Деякі дослідники вважають, що нюансування графічної форми літер відіграє незначну роль при сприйнятті даною аудиторією тексту. У виданнях для дітей доцільно використовувати лише один комплекс літер, які не будуть відволікати дитину від сприйняття знака, графеми-символу. Вона має запам’ятати лише форму букви, за якою у подальшому відрізнятиме, інтерпретуватиме та оцінюватиме її у рамках коду природної мови [Огар].

Проте існує і протилежно думка ― недостатність додаткових елементів, які б спеціально увиразнювали форму літери, підкреслювали її естетичність, зумовлює складне запам’ятовування тексту. Натомість оригінальний характер форми літер активізує цей процес, підсилює візуальний вплив на юного читача [Огар].

Важливим моментом у виборі шрифту є спосіб написання літер. Виконання основного тексту заголовковим або капітельним шрифтом вимагає від читача-початківця побуквеного аналізу слів, який сповільнює їхнє швидке сприймання і фіксацію. Жирне написання доцільно використовувати лише для титульної інформації та оправах і титульних аркушах [Огар].

Що молодший за віком читач, то більшого кегля має бути шрифт. Це пов’язано із забезпеченням зручності у прочитанні букв, складів, слів, речень. Цей параметр художньо-технічного оформлення залежить від формату видання, ілюстративного матеріалу та співвідношенням між текстом та ілюстраціями [Огар].

Видання може бути віддруковане способом офсетного або високого друку. Але видання для дітей віком до 5 років та віком від 6 до 10 років не може бути віддруковане способом високого друку. Не допускається друкувати видання способом глибокого друку [стандарт].

Для друкування видання повинен використовуватися залежно від способу друку, офсетний, друкарський або інший папір, призначений для друкування книжково-журнальних видань, який забезпечує непросвічуваність тексту та ілюстрацій зі зворотного боку аркуша видання [стандарт].

Для друкування тиражу видання повинен використовуватися папір одної марки (ґатунку) з одної партії, одного кольору. Додаткові елементи видання (вклейки, приклейки, накидки, вкладки) можуть бути надруковані на папері іншої марки (ґатунку) або маси площею 1 м² [стандарт].

Кольорові зображення повинні бути насичені та зберігати всі кольори. У виданні повинні бути відтворені всі елементи тексту та ілюстрацій. Зображення повинні бути чіткими, однокової контрастності як в одному примірнику видання, так і у всьому тиражі [стандарт].

Текст видання для дітей до 5 років та від 6 до 10 років включно повинен мати у межах рядка рівномірні проміжки між словами. Одна повна сторінка тексту видання для дітей до 5 років включно не повинна містити більш як 4 переноси. Одна повна сторінка тексту видання для дітей від 6 до 10 років включно не повинна містити більш як 8 переносів. У книжкових видання для дітей від 6 до 10 років не допускається розміщення основного тексту трьома і більше шпальтами [стандарт].

Дитяче книжкове видання специфічне за своїм оформленням. Важливим його елементом є ілюстрація [Антонова].

Можна стверджувати, що саме ілюстрація сприяла становленню видань для дітей як самостійного комплексу видань, оскільки завдяки ілюстрації книгу для дітей можна розглядати як особливу художню структуру [Антонова].

Педагоги і вчені відзначають, що ефективність сприйняття тексту без ілюстрацій дітьми дошкільного віку знижується майже вдвічі. Малюнок і слово у дитячому виданні органічно пов’язані [Антонова].

При підготовці ілюстрацій необхідно враховувати особливості дитини, специфіку її сприйняття та завдання впливу видання на дитину. Ілюстрація у виданні, яке змістом передає текст виконує пізнавальну, виховну, естетичну та додаткову функції [Антонова].

Пізнавальна функція забезпечується відображенням в ілюстраціях реалій оточуючого світу, які допомагають пізнавати предмети і явища [Антонова].

Виховна функція полягає у зв’язку ілюстрацій з виховною метою, яка складає основу змісту видання. Юний читач часто краще сприймає ті чи інші оцінні моменти з ілюстрацій, ніж з тексту ― зображення здатне доволі сильно впливати на емоційну сферу дитини, формувати особисте ставлення до описаного в творі. Виховна функція ілюстративного матеріалу реалізується й тоді, коли зображення пояснює деякі, не завжди зрозумілі з тексту зв’язки між явищами, героями, допомагає розставити акценти, визначити власне ставлення до зображення [Огар].

Естетична функція ілюстрацій визначається якістю її виконання. Ілюстрації мають посилювати уяву дитини, формувати відчуття кольору, форми, гармонії, ритму, пропорції, навчати її культури мистецтва загалом, книжкового мистецтва зокрема [Огар].

Доповнювальна функція ілюстрацій у дитячому виданні пов’язана з можливістю зображення розширити розуміння тексту. Ілюстрація часто викликає у читача додаткові переживання, що підвищує здатність книги різнопланово впливати на емоційну сферу юної особистості [Огар].

Особливого значення набуває в ілюстраціях для дитячого видання настрій, які вони передають. Різні його відтінки легко сприймаються через ілюстрацію, показуючи читачеві, як слід ставитися до того чи іншого героя, того чи іншого вчинку, представленому у виданні. Відомо, що в певному віці (дошкільному, молодшому шкільному) діти погано розуміють підтекст викладу. Саме тут ілюстрація може допомогти читачеві сприйняти тонкощі, нюанси твору [Антонова].

Сприйняття малюнка, ілюстрації в кожній віковий групі має свої особливості. Дитину дошкільного віку цікавлять перш за все оточуючі речі, буденні явища. Вона звертає увагу на зображення звичайних предметів, людей і тварин. Діти відрізняються спрощеністю мислення, невмінням відрізнити головне від другорядного, до того ж дитина часто переключається із суттєвого на менш значне, забуваючи про головне. Логіка дитини дошкільного віку базується на безпосередньому зіставленні фактів і вражень. Тому зображення роблять на загальному фоні, опускаючи деталі [Антонова].

Малюнки-ілюстрації в дошкільному віці сприймаються дитиною, як правдиве відображення дійсності. Тому зображення повинні бути зрозумілі, статичні [Антонова].

Дитині молодшого шкільного віку потрібна інформація про оточуючий світ, вчинки героїв [Антонова].

У науково-популярному видані ілюстрація виконує пізнавальну, доповнювальну та естетичну функції, разом із текстом формує систему знань та уявлень дитини про оточуючий світ [Антонова].

Таким чином ілюстрація у дитячому видані вирішує цілий комплекс завдань, які визначаються пізнавальними, виховними, естетичними та доповнювальними функціями. Виходячи із завдань та із врахуванням особливостей зацікавлень дітей і сприйняття цією аудиторією зображального ряду видань, редактор здійснює аналіз ілюстрацій. Можна визначити основні вимоги до ілюстрацій дитячих книжкових видань:

― ілюстрації мають бути пов’язані із задумом автора, повинні допомогти дитині зрозуміти основні моменти змісту книги, показати як ставиться автор до героїв та їхніх вчинків, доповнюючи цим сенс тексту;

― міра, ступінь повноти відображення змісту в ілюстраціях повинна визначатися функціями, які вони виконують; враховуються такі фактори, як вік читача, вид видання, специфіка змісту твору літератури, поліграфічні можливості виконання ілюстрацій [Антонова].

Текст на особливій графічній основі у виданнях для дітей до 5 років включно повинен бути відтворений шрифтом кеглем від 16 п. Основний текст на кольоровому фоні або на кольорових ілюстраціях повинен бути відтворений шрифтом рубленої гарнітури світлого широкого прямого накреслення кеглем від 12 п., місткістю не до 5 знаків зі збільшенням інтерліньяжу від 4 п. Не допускається відтворення основного тексту видання кольоровими фарбами та виворітним шрифтом. Основний текст повинен мати однакове поліграфічне виконання у всьому обсязі видання. Ілюстративність видання рекомендується не менш як 75 %. Ілюстрації повинні займати не менш як 50 % сторінки видання. Не рекомендується розміщувати ілюстрації на нижній половині сторінки під текстом [стандарт].

Текст на особливій графічній основі у виданнях для дітей від 6 до 10 років включно повинен бути відтворений шрифтом кеглем від 14 п. Основний текст на кольоровому фоні або на кольорових ілюстраціях повинен бути відтворений шрифтом рубленої гарнітури світлого широкого прямого накреслення кеглем від 16 п., місткістю не до 6 знака зі збільшенням інтерліньяжу від 4 п. Не допускається відтворення основного тексту видання кольоровими фарбами та виворітним шрифтом. Основний текст повинен мати однакове поліграфічне виконання у всьому обсязі видання. Ілюстративність видання рекомендується не менш як 30 %. Відстань ілюстрацій до текстівки повинна бути не меншою за 6 мм. Кегль шрифту текстівок рекомендується не меншим за 12 п. [стандарт].

Образотворчий ряд у виданнях для дітей може бути представлений науково-пізнавальними та художньо-образними ілюстраціями [Огар].

Науково-пізнавальні ілюстрації вміщують у виданнях нехудожнього характеру і можуть бути представлені предметними (фотографією, предметним рисунком) та умовними (схема, креслення, графік, карта, діаграма тощо) формами [Огар].

Предметні зображення можуть поділятися на описові реально-предметні (точно відтворюють зображуване, не містять оцінок, не передають ставлення художника до того, що він зображує) і предметно-образні (окрім зовнішньої подібності, передають деякі внутрішні властивості об’єкта). Умовні ілюстрації можуть набувати вигляду образно-поняттєвих (на перший план виходить не зовнішня подібність, а втілення прихованих рис, ознак і взаємозв’язків між об’єктами) або поняттєвих (тут відбувається повний розрив між зовнішнім виглядом зображеного об’єкта і самого зображення; мета ілюстрації полягає в тому, щоб передати внутрішні властивості зображуваного, приховані від безпосереднього спостереження) [Огар].

При ілюструванні пізнавальної літератури для читачів дошкільного та молодшого шкільного віку перевага надається предметним зображенням, оскільки саме вони забезпечують максимально можливу подібність між графічним знаком та зображуваним фрагментом дійсності [Огар].

Художньо-образні ілюстрації можуть створюватися для видань як художнього, так і пізнавального характеру (вони виконують роль елементів зацік Випуском дитячих видань сьогодні в Україні займається близько 250 видавництв і видавничих організацій. Створення дитячої книги вимагає від них знань із редакційно-видавничої підготовки, психології читача.