43. Хиби сучасних творів для дітей Типові хиби у сучасних творах для дітей

Зараз дитяче книговидання розвивається швидкими темпами, попит народжує пропозицію. Але більшість видань, призначених для дитячої аудиторії, не відповідають їй ні за змістом, ні за способом викладу.

Загалом дитяча аудиторія є найбільш довірливою та недосвідченою і помилки, наявні у тексті, можуть спотворити картину навколишньої дійсності, яка вже сформувалася у дитини. Тому на прикладі деяких дитячих книжок я хочу продемонструвати найтиповіші помилки у сучасних виданнях для дітей.

Перш за все требі звернути увагу на зміст твору, простежити смислові зв’язки та логіку викладу – це стосується як пізнавальної, так і художньої літератури. Деякі автори нехтують цим, вбачаючи у читачеві несерйозного реципієнта.

«1.Осінь. Пташка випадково губить насіння соняшнику.

2.Зима. насіння падає на землю, його вкриває листя.»

Томсон Р.Квіти. К: АСТ-ПРЕС-ДІК-СІ, 1998, серія «моя перша книжка про природу»

(взимку землю вкриває не листя, а сніг)

«Жінку, яка виконує в балетах головні ролі, називають балериною»

Ідіом Г., Катрак Н. Вчимося танцювати. К: Махаон-Україна, 1998, серія «Учиться завжди згодиться»

(як тоді називати тих, хто виконує другорядні ролі?)

Неприпустимі логічні помилки у виданнях, призначених розвивати математичне мислення:

«вдома Оленка розв’язує задачку за 35 хвилин, а її сусіда по парті, Євгенко, цю саму задачку списує за 55 секунд до початку уроку. Хто з них швидше виконує домашнє завдання? – якби Євгенко розв’язав задачку сам, то міг би бути першим.»

Січовик І. Веселий задачник: Для дітей 6-10 років К: Вид. центр «СІ», 1998

(відповідь не пов’язана з умовою: з чого випливає той факт, що якби Євген розв’язував задачу самостійно, він обов’язково був би першим?)

«Гриць насипав у сито 72 цифри. Для розв’язання задачі йому потрібно було насіяти певну кількість цифр. Спочатку на стіл упала цифра 4, за нею - 8, потім – 9 і, нарешті, цифра 6. Гриць перемішав їх і злипів задачку. Яке число залишилося у ситі? – 45 чисел виявилися зайвими.

Січовик І. Веселий задачник: Для дітей 6-10 років К: Вид. центр «СІ», 1998

У цьому прикладі сплутано 2 математичні терміни і поняття – «число» і «цифра». Число – поняття кількості, величина, за допомогою якої ведуть рахунок, а цифра – знак числа, показник, виражений числами. Отже, число – це кількісна характеристика чогось, яка має своє графічне позначення – цифру. Тому в умові до задачі потрібно було вказати, яку суму складали ті 72 цифри. Гриць «висіяв» 4 цифри, але кожна з них мала своє число і в сумі воно становило число 27 (4+8+9+6). Відтак, за логікою, у ситі мало б залишитися не 45 чисел ( бо «число» - поняття абстрактне), а 68 цифр (72-4), які складають число, невідоме читачеві, оскільки він не знає суми 72 цифр.

Навчально-розвивальна мета подібних задач через порушення логіки у формулюванні їхньої умови залишається не реалізованою.

Не припустимі логічні помилки та огріхи в текстах загадок, ломиголівках, ребусах тощо.

Текст, адресований дитині повинен бути бездоганним з точки зору достовірності і точності, бо дитина через брак досвіду і відповідних знань не піддає сумніву адресовану їй інформацію. Це зобов’язує автора і редактора стежити за дотриманням умови фактологічної точності у текстах не лише пізнавального, а й художнього характеру.

Для перевірки точності фактичного матеріалу у пізнавальних текстах застосовують методи зовнішньої (за різноманітними джерелами), і внутрішньої перевірки. У текстах художнього характеру ефективним є спосіб внутрішнього зіставлення одних і тих самих або однотипних фактів, орієнтація на здоровий глузд.

Ось кілька прикладів з видання для розвитку математичного мислення:

«Корова і коза разом дали 12 літрів молока. З них 4 літри належало корові. Скільки молока одержано від кози? – коза втерла корові носа і дала 8л молока»

Січовик І. Веселий задачник: Для дітей 6-10 років К: Вид. центр «СІ», 1998

До розв’язання завдання претензій немає. Однак задля підсилення комічного єфекту або просто через неуважність у завданні порушена вимога достовірності. Одразу зрозуміло, що 8 л молока на день коза фізично не зможе дати. Іі денна норма коливається від 2 до 4 л.

«Відома на весь світ «найправдивіша» людина, барон Мюнхаузен, розповідав, як він свого часу побував на Полтавщині. Там його пригостили вареником, що складався з 32 кг тіста, 65 кг сиру і який плавав у 123 л сметани. Цей вареник барон Мюнхаузен їв 5 днів і 5 ночей, після чого два місяці був ситий. Якої ваги був знаменитий вареник і скільки діб їв його прославлений вигадник? – 97 кг і їв 10 діб»

Січовик І. Веселий задачник: Для дітей 6-10 років К: Вид. центр «СІ», 1998

«Ріже вухо» складений вареник ( слід – виготовлений з…), не відповідає синтаксичній нормі «що складався і… який плавав…». Але головне – 5 днів і 5 ночей становлять не 10,а 5 діб. Доба, як відомо, складається з дня і ночі, отож – для споживання вареника знаменитому барону знадобилося 5 діб.

«Тарасик на перекладині підтягується 15 разів, Юрко на 5 разів більше, а Сергійко з допомогою брата – стільки, скільки Тарасик і Юрко разом. Скільки разів підтягується на перекладині Сергійко? – Сергійко з братом – 70 разів, а без брата – навіть соромно сказати»

Січовик І. Веселий задачник: Для дітей 6-10 років К: Вид. центр «СІ», 1998

Якщо Тарасик підтягується 15 разів, Юрко – 20 разів (15+5=20), тоді Сергійко – 35 разів (15+20=35), а не 70.

Отже, робота над фактичним матеріалом передбачає насамперед перевірку його достовірності і вірогідності. Будь-які неточності, в виявлені дитиною в тексті, підривають довіру до книги як до носія інформації.

Специфіка мовної структури тексту зумовлене тим, що однією з його найважливіших функцій є сприяння розвитку писемного і усного мовлення дитини. Тому, на відміну від «дорослої» літератури, тексти дитячих творів художнього і нехудожнього характеру слід аналізувати не лише на відповідність мовним нормам, у тому числі стилістичним, а й обов’язково на відповідність нормам психолінгвістичного та лінгводидактичного характеру. На відміну від словесного повідомлення, адресованого дорослому читачеві, де літера виступає лише складовою частиною слова, у дитячих виданнях у зв’язку з їх особливим призначенням, літера є значущим семіотичним елементом. Мова йде перш за все про видання, призначені допомогти дитині розпізнавати літери і звуки – букварі, абетки тощо. Літери тут виступають основним змістовим і композиційним елементом.

У дитинстві людина користується кодом рідної мови – важливою семіотичною системою. Це природне, підсвідоме знаряддя мислення та спілкування, яке відзначається сталістю і традиційністю. Тому літери, які дитина повинна вивчити, слід уводити в слова рідної мови, а ті,у свою чергу – у складні знакові комбінації. Разом вони утворюють такі семіотичні системи, що якнайповніше мають відтворювати основні фрагменти мовної картини світу.

Цю ідею намагалися втілити в життя упорядник та видавець абетки, де букви алфавіту підтримуються прикладами народних прислів’їв та приказок. Ось наприклад рубрика на літеру «Д»:

«Добре діло – твори сміло.

Де добрі люди – там біди не буде.

Давши слово – держись, а не давши – кріпись.

Дерево міцніє корінням, людина родиною.

Доглядай землю плідну, як матір рідну.

Довго не відлітають шпаки – осінь буде суха.

Доки не співав соловейко, не сійте гречки і не стрижіть овечки…»

Абетка:Українські народні приказки та прислів’я/Упор. С.Черпакова. Л:Стрім, 1997

Безумовно, малі фольклорні жанри – своєрідна форма передачі молоді соціально-історичного досвіду і моралі, проте основне цільове призначення – допомогти в опануванні алфавіту через слова, що починаються з відповідних літер, видання не виконує. Малюкові, який тільки починає вивчати літери, не будуть зрозумілі вислови «Де хміль у голові, там розум мовчить», «У всякому подвір’ї своє повір’я», «Їдеш на один день, а хліба бери на тиждень».

Особливу увагу при роботі над мовним рівнем тексту для дітей слід звертати на лексичну складову. Словник, яким послуговувався автор при написанні твору, повинен відповідати лексикону дитини конкретного віку, її життєвому, мовленнєвому досвіду. Водночас текст дитячого видання в контексті розвивального навчання мусить збагачувати лексичний запас дитини.

У тексті дитячої книги важливо використовувати засоби літературного варіанта сучасної мови, відповідно, уникати діалектизмів, жаргонізмів, рідковживаних слів, професіоналізмів.

Справжньою проблемою сучасних україномовних видань для дітей є суржик, що трапляється як в оригінальних, так і в перекладних текстах. Доволі типовою є ситуація, коли дитина для виконання домашнього завдання використовує приклади з відомих їй книжок. А вчителю потім важко довести хибність книжкових висловів.

«…Заглянув на газонокосилку, подивився під візочком, засунув носа в горщик для квітів, пошукав навіть у компостній кучі, та й там не було його кісточки…»

Песик Чапа//Чотири лапи, один хвіст. К: Махаон-Україна, 1999

Замість кальки з російської куча слід було вжити купа, а також пояснити дитині, що означає словосполучення компостна купа.

«Так приємно на уроці

Пальцем в носі подовбатись.

Всім цікаво надзвичайно,

Що в середині там є»

Переклади не з іно-Земного Григорія Остера// Віночок, 1999

Добвбати – ударяти твердим предметом, порушувати цілісність чогось; довбатися – возитися, копирсатися, шукати; слід – колупатися в носі.

«Жив лісник

Старший лісу,

Із обличчям,

Мов кора»

Царинний Ш. Гай-співай. Вірші для ст. дошк. і мол. шк. віку К: Весеока, 1991

Старійший є, мабуть, невдалим перекладом з російської слова старійшина, слід – найстарший в лісі.

«Малі річки,

Занадто замалі,

Щоб з них останню

Воду красти.»

Царинний Ш. Гай-співай. Вірші для ст. дошк. і мол. шк. віку К: Весеока, 1991

Слід – занадто малі або замалі.

«Я - в’юнка, прудка, луската,

Щілка, нірка – моя хата»

Романченко М. Максимова абетка: Акростихи. Л: Каменяр, 1998

«Сімсот одежок і всі без застежок,

Не шиті, і не кроєні, а всі в рубцях. (Капуста)»

Відгадайка від Петрика. К:Павлім, 1999

Невиправданим є масове вживання в українських текстах російського варіанта імен – Альоша (Олекса), Льова (Левко), Коля (Микола), Алік (Олексій), Шура (Олександр, Лесик, Олесь), Васька (Василько).

Цікавою, з орієнтацією на українські реалії є переробка твору класика дитячої поезії С.Маршака «Рассеянный с улицы Бассейной» в українському варіанті І.Малковича:

«Що за місто? Це Болехів,

Коломия чи Радехів?

Чемний голос відповів:

То є славне місто Львів!...

Що за станція цікава –

Київ, Зміїв чи Полтава?

Чемний голос відповів:

То є славне місто Львів!...»

У творах для дітей суворому контролю повинні підлягати й граматичні норми. Іх порушення найчастіше пов’язане з використанням в оригінальних та надто перекладних текстах невластивих українській мові словоформ, словосполук, речень.

У виданні, де літери абетки пояснюються двома мовами (бо це, на думку автора, допомагає дітям двомовних регіонів опанувати українську мову), знаходимо наступне:

« В пестром радужном халате

По деревьям лазит дятел –

Насекомых истребляет

Их личинки поедает.»

«У строкатому халаті

По деревах лазить дятел –

І комах усіх знищає

Ії лічинки поїдає»

Азбука-словничок: Посібник для дошкільників та учнів молодших класів. Дніпропетровськ: УкОІМА-прес, 1998

Ці віршики викликають багато заперечень з точки зору логіки та фактологічної точності: дії дятла навряд чи нагадують «лазання» по стовбуру, а кольоровою у птаха є лише голова. Та основне – сумнівною видається ефективність запропонованої методики: підрядковий переклад нівелює оригінальність української мови, бо переклад здійснюється саме з російської. Тому текст рясніє граматичними суржиковими формами – по деревам (по деревах), знищає (знищує). Аби надати реченню милозвучності, замість їх слід було вжити їхні.

Важливим аспектом є оцінка естетичності та поетичності мови. Естетична складова тексту для дітей передбачає ясність, простоту, виразність викладу, доступність використаних мовних засобів читачеві певного віку, їх наочність і конкретність. Мовна структура дитячої книжки, з одного боку, повинна бути стислою, лаконічною, повинна передавати зміст твору, а з другого – максимально виразною, соковитою, створювати систему уявлень та образів, апелювати не лише до логічного, а й до емоційного аспекту дитячого сприйняття, розвивати асоціативне мислення.

І.Франко не відокремлював дитячу літературу від літератури «для дорослих», вважав, що немає тем і сюжетів, неприйнятних для дітей, немає тем і сюжетів, неприйнятних для дітей, немає спеціальної «дитинячої» манери розмови з маленьким читачем, а також гостро висміював видання, що демонстрували недовірливе ставлення до дитячого розуму, дитячого світосприймання і «в дитині спосібні убити всякий зарід здорового смаку і здорової гадки»

До проблеми зневажливого ставлення та «загравання» з аудиторією є перенасичення гумором видання. Тому наостанок приведу приклад, який навіть важко назвати легким гумором.

«Перший парашутист вистрибнув із літака з парашутом і приземлився за 6 хвилин польоту, а другий парашутист дуже поспішав додому, тому полетів униз без парашута і опинився на землі за 2 хвилини польоту. На скільки хвилин швидше приземлився другий парашутист? І чи потрапив він додому? – Другий парашутист приземлився на 4 хвилини швидше, але потрапив не додому, а на той світ»

Січовик І. Веселий задачник: Для дітей 6-10 років К: Вид. центр «СІ», 1998

Проблемами сучасного книговидання є ставлення автора до аудиторії як до неуважного і несерйозного читача, і як наслідок – помилки у змісті, що призводять до хибного тлумачення як художньої, так і пізнавальної літератури. Тому опрацювання дитячого видання повинне бути більш ретельним і потребує знання не тільки орфографії, але й онов педагогіки й вікової психологіі.