2. Основні типологічні характеристики сучасної науково-популярної літератури

Науково-популярна література порівняно з іншими типами літератури є мінливим літератутрним і видавничим явищем. Свого часу радянський дослідник В. Іваницький, який вивчав феномен наукової популяризації, сказав: «Спроба створити певний абстрактний універсальний еталон науково-популярної літератури – найбліьша помилка, яка прирікає всі суперечки довкола неї на безплідність».

Перша серед типоформувальних ознак науково-популярної книги – її тематика, або проблематика. Предметом сучасної популяризації можуть виступати знання з різних галузей науки, техніки, виробництва, мистецтва, културології. З орієнтацією на тематичну ознаку науково-популярну книгу можна поділити на:

1. література про історію та досягнення сучасної науки; у межах цієї групи виділяють видання, які популяризують:

• точні,

• природничі,

• гуманітарні наукові дисципліни;

2. література виробничо-ужиткової тематики;

3) література про мистецтво;

1. література культурологічного характеру.

Серед наукової проблематики більш «відкритими» для популяризації вважаються теми гуманітарного характеру – нібито більш зрозумілі і доступні за своєю природою для широкого розуміння. Але з явищами, які досліджує, наприклад, історія чи літературознавство, люди зустрічаються щоденно і повсюдно. Більш «масовою», а тому більш «касовою» вважається проблематика ужиткового характеру: як приготувати, як змайструвати, 1000 порад на всі випадки життя і т.д. Специфічного підходу вимагає популяризація мистецтва, зокрема образотворчого, адже в ній особливого значення набуває ілюстративний ряд і його інтерпретація. Зрештою, предмет популяризації завжди позначається на способі викладу, формі подання матеріалу, мовностилістичних аспектах, засобах візуального супроводу і т.д.

Розкриття будь-якої теми в науково-популярному творі вимагає від популяризатора наукової глибини в осмисленні матеріалу та вміння розказати про складні речі доступно і цікаво. Науковість не повинна перешкоджати зрозумілості, доступності змісту, а доступність – означати спрощеність, вульгаризацію спеціального знання.

Потенційний читач науково-популярної не повинен бути фахово пов’язаний із предеметом популяризації. Друга типологічна ознака – читацька аудиторія:

1. видання для масового читача – найрізноманітніша за віком, фахом, освітою аудиторія;

2. для елітарного читача – аудиторія обов’язково дорослих читачів, зазвичай виского освітнього рівня зі сформованим науковим світоглядом і здатністю до абстрактного мислення.

У межах обох груп виокремлюють:

- читачі, мало підготовлені до сприйняття предмета популяризації (наприклад, діти дошкільного і шкільного віку, які роблять перші кроки у пізнанні світу);

- читачі «просунутого» типу, що давно цікавляться певним предметом популяризації, однак лише як аматори.

Для кожної групи існує «своє» коло тем і «свої» видавничі та жанрові форми, здатні якнайкраще розкрити певну тему і якомога ефективніше реалізувати конкретні цільові настанови – третя типологічна ознака. На елітарному рівні, скажімо, ефективною буде популяризація спеціальних теоретичних знань через «проникнення у сутність однієї наукової теорії, висвітлення злободенного наукового завдання на проблемному рівні, показ сутички кількох різнопланових наукових поглядів або наукової суперечки про невирішені питання науки на рівні наукових гіпотез. Елітарну популяризацію називають «популяризацією для академіків».

Щодо завдань масової популяризації, у них доцліьніше зосереджуватися на поданні лише загальних відомостей про певну галузь людської діяльності, на загальному знайомстві з нею без занурення у проблему. За посередництвом цих видань читача не стільки інформують, скільки спонукають, заохочують до постійної пізнавальної діяльності, виробляють у ньому здатність до загальнофілософського осмислення явищ і подій.

Отже, є всі підстави, щоб в основу класифікації науково-популярної книги покласти ознаку приналежності твору (видання) до масового чи елітарного рівня популяризації. Так, у межах типу можна виділити такі функціональні різновиди:

1. видання просвітницького і пропагандистського характеру;

2. видання інформаційного характеру.

Незважаючи на відміннсоті в конкретних цільових настановах, усі різновиди науково-популярної книги спрямовані на те, щоб викликати зміни у повсякденній свідомості читачів, сприяти розвитку в них пізнавального інтересу як мотиву діяльності.

Серед популярних у науково-популярній літературі жанрів назвемо жанр популярного нарису, жанр подорожі, наукової фантастики, наукової казки, науково-популярної біографії, яка є ефективним способом популяризації історії науки. При підгготовці до видання твору науково-популярного характеру необхідно чітко уявляти типологічний портрет майбутнього видання: адже не існує однієї і тієї ж форми, одного і того ж рівня популяризації інформації для читачів із різним рівнем знання і свідомості. Кожному знанню (рівню розвитку свідомості) відповідає «своя» інформація (свій ступінь невизначеності). Ігнорування цього принципу приводить до того, що зміст моральних, філософських, історичних, загальнонаукових істин або «вивітрюється» при їхній популяризації, або вульгаризується. [5]