43. Основні методи ведення переговорів

ПСИХОЛОГІЯ:

Варіаційний метод. Готуючись до складних переговорів (наприклад, якщо вже наперед можна передбачити негативну реакцію протилежної сторони) з'ясуйте такі запитання. У чому полягає ідеальне (незалежно від умов реалізації) вирішення поставленої проблеми в колективі? Від яких аспектів ідеального вирішення (а урахуванням усієї проблеми в комплексі, партнера і його передбаченої реакції) можна відмовитися? У чому треба бачити оптимальне (висока ймовірність реалізації) вирішення проблеми при диференціальному підході до очікуваних наслідків, труднощів, перешкод? Які аргументи потрібні для того, щоб відповідно відреагувати на очікуване допущення партнера, що зумовлене збігом інтересів і їхнім одностороннім виконанням (звуження або відповідно розширення допущення при забезпеченні взаємної вигоди, нові аспекти матеріального, фінансового, юридичного характеру тощо)?

Метод інтеграції. Призначений для того, щоб переконати партнера в необхідності оцінити проблематику переговорів із врахуванням суспільних взаємозв'язків і випливаючих звідси потреб розвитку кооперації. Застосування цього методу не гарантує досягнення угоди в деталях. Використовувати цей дослід варто в таких випадках, коли, наприклад, партнер ігнорує суспільні взаємозв'язки і задовольняє свої інтереси з вузьковідомчих позицій.

Прагнучи, щоб партнер усвідомив необхідність інтеграції, не забувайте про його законні інтереси. Доцільно уникати моралізаторських призивів, які відірвані від інтересів партнера і непов'язані з конкретним предметом обговорення.

Метод урівноважування. Використовуючи цей метод, враховуйте такі рекомендації.

Які докази й аргументи (факти, результати розрахунків, статистичні дані, шифри) доцільно використовувати, щоб спонукати партнера прийняти вашу пропозицію?

Ви повинні на деякий час подумки стати на місце партнера.Розгляньте комплекс проблем з погляду очікуваних від партнера аргументів "за" і доведіть до свідомості співбесідника пов'язані з цим переваги.Обдумайте можливі контраргументи партнера, "налаштуйтеся" на них і використовуйте їх у процесі аргументації.Недоцільно ігнорувати висунуті на переговорах контраргументи партнера: він очікує від вас реакції на свої заперечення, застереження, побоювання.

Компромісний метод. Учасники переговорів повинні готуватись до компромісів, у випадку незбігання інтересів партнерів треба досягати угоди поетапно, дотримуватися єдиного принципу: схиляйтеся поступово, як Пізанська вежа, але падайте не зразу!

При компромісному рішенні згоди досягають за рахунок того, що партнери після невдалої спроби домовляються між собою з урахуванням нових пропозицій. Вони від чогось відмовляються, викликають нові пропозиції. Щоб наблизитися до позиції партнера, треба подумки передбачити можливі наслідки компромісного рішення для задоволення власних інтересів (прогноз міри ризику) і критично оцінити допустимі межі поступки.Може трапитись так, що запропоноване компромісне рішення перевищує вашу компетенцію. В інтересах збереження контакту з партнером ви можете піти на так звану умовну угоду (наприклад, послатися на принципову згоду компетентного керівника).

КОНФЛІКТОЛОГІЯ:

М'який метод. М'яка за характером людина прагне уникнути особистого конфлікту і заради досягнення згоди охоче йде на поступки. Вона хоче полюбовної розв'язки, але найчастіше справа закінчується тим, що ця людина почувається ущемленою.

Жорсткий метод. Жорсткий учасник переговорів розглядає будь-яку ситуацію як змагання волі, у якому сторона, яка зайняла крайню позицію і завзято стоїть на своєму, одержить більше. Він хоче перемогти, але часто все закінчується тим, що викликає таку ж жорстку ситуацію, яка виснажує його самого і його ресурси, а також псує відносини з іншою стороною.

Метод принципових переговорів - люди звичайно намагаються знайти компроміс між прагненням до власних цілей і бажанням зберігати добрі стосунки з оточуючими. У цьому нам може допомогти "Метод принципового ведення переговорів". Це третій шлях ведення переговорів, який передбачає позицію, засновану не на слабкості чи жорсткості, а, скоріше, об'єднує і те й інше. Цей метод, розроблений у рамках Гарвардського проекту по переговорах, полягає в тому, щоб вирішувати проблеми на основі їхніх якісних властивостей, тобто виходячи із суті справи, а не торгуватися з приводу того, на що може піти кожна зі сторін. Він передбачає, що ви прагнете знайти взаємну вигоду там, де тільки можливо, а там, де ваші інтереси не збігаються, варто наполягати на такому результаті, який був би заснований на якихось справедливих нормах, незалежно від волі кожної зі сторін. Метод принципових переговорів означає жорсткий підхід до розгляду суті справи, але передбачає м'який підхід до відносин між учасниками переговорів. Принципові переговори показують, як досягти того, що вам належить по праву і залишитися при цьому в рамках пристойності. Цей метод дає можливість бути справедливим, одночасно захищаючи від тих, хто міг би скористатися вашою чесністю. Він може бути використаний для вирішення одного питання або декількох, в обставинах, запропонованих ритуалом, або в умовах непередбаченої ситуації. Метод принципових переговорів є стратегією, призначеною для досягнення всіх цілей і завдяки цьому поступово входить й у наше життя нарівні з іншими методами і витісняючи їх.

метод позиційних дискусій, при якому наголос робиться не на суть суперечки, а на позиції кожної зі сторін. Цей метод не відповідає основним критеріям: він не ефективний, не досягає мети, псує відносини між сторонами. При позиційному торзі виникає протиріччя між суттю проблеми й учасниками переговорів. Якщо, наприклад, для профспілкового лідера важливіші відносини з керуючим, ніж задоволення вимог робітників, то він поступиться у цьому позиційному торзі, але це коштуватиме йому стресового стану і психологічних збитків. Але вирішення суті питання і підтримання добрих гарних відносин не обов'язково мають бути цілями, що суперечать одна одній, якщо сторони зважилися враховувати обидва аспекти.