58. Ринок єврокредитів і євровалют

Ринок євровалют (євроринок) є специфічним сектором валютного ринку. Якщо валютний ринок – це ринок, де здійснюється продаж і купівля валюти в країні її походження, то євровалютний ринок – це ринок депозитно-позичкових операцій в іноземній валюті за межами країни походження цієї валюти.

Євровалютний ринок (у широкому значенні) включає ринки євродепозитів, єврокредитів, єврооблігацій, євроакцій, євровекселів тощо. Це універсальний міжнародний ринок, що поєднує елементи валютних, кредитних операцій та операцій з цінними паперами. На євроринку депозитно-позичкові операції здійснюються в євровалютах, тобто валютах, які переведені на рахунки іноземних банків і використовуються ними для операцій в усіх країнах, у тому числі і в країні-емітенті цієї валюти. Євровалюти, функціонуючи на світовому фінансовому ринку, зберігають форму національних грошових одиниць, а приставка «євро» свідчить лише про те, що національна валюта не знаходиться під контролем національних валютних органів.

На практиці часто під ринком євровалют (у вузькому значенні) розуміють механізм здійснення лише короткострокових операцій на ринку єврокредитів.

Учасниками ринку євровалют є центральні банки та уряди країн, що діють переважно на ринку єврооблігацій; комерційні банки, які є головними учасниками даного ринку і активно діють як на ринку короткострокових так і довгострокових операцій; приватні установи та інвестори (в основному це ТНК), які мають у розпорядженні значні суми коштів та відіграють значну роль на світовому фін. ринку.

Переваги ринку євровалют 1) відсутність держ. регулювання, що дає змогу євробанкам пропонувати на євровалютні депозити вищі % ставки, ніж на вклади у нац. валюті, а також брати з позичальників вищий відсоток за користування євровалютою, ніж за позику у нац. валюті. 2) більша свобода дій. Недоліки – за відсутності держ. регулювання зростає ймовірність втрати вкладів при банкрутстві банку. Від ризику можна застрахуватися, уклавши форвардний контракт, однак абсолютної гарантії він не дає.

Ринок єврокредитів

Євро кредит – косорціумний кредит, що являє собою коротко- та середньостроковий банківськи кредит в євровалюті, що надають на базі коригованої плаваючої ставки (роловер) за межами країни в валюті якої відкрито кредит.

Характеристика:

Сума – 100-500 млн. дол.

Термін – від 10 міс до 12 років (середній – 7 років)

% - на базі облікової ставки по даному ринку (ЛІБОР, СІБОР тощо) + спред (менше 1 %), маржа за управління, за участь, за обслуговування.

- використовувана валюта (долар США, англ. фунт стерлінгів, єна, євро, швейц. франк та ін.);

- доступ до коштів — швидкий;

- право на завчасне погашення — за умови виплати компенсації;

- гарантії та страховки — уряди, компанії, центральні та КБ надають гарантії по кредитам.

Короткострокові єврокредити, як правило, надаються за твердою ставкою на весь строк у повній сумі. Це — найпростіший вид кредитної угоди.

Середньо- та довгострокові єврокредити, які обслуговують відтворення основного капіталу, експорт машин та устаткування, реалізацію промислових проектів, набувають форми роловерних та синдикованих кредитів.

Характерною рисою роловерних єврокредитів є те, що відсоткова ставка не фіксується на весь строк кредиту, а регулярно переглядається (кожні 3 або 6 місяців) відповідно до зміни базової ставки (ЛІБОР). Осн. форм роловерного кредиту: відновлювальні роловерні кредити (не мають встановленого розміру суми кредиту, він передбачає лише макс. ліміт, у межах якого позичальник має право одержати кредит у необхідних розмірах на початку кожного проміжного строку його використання) та роловерний кредит підтримки (на умовах «стенд-бай» - є підстрахувальним кредитом, тобто при укладанні кредитної угоди позика фактично не надається).

Найбільш розповсюдженим видом між нар. кредиту нині є синдиковані єврокредити, джерелом яких є ресурси евровалютного ринку. Як правило, такі кредити організують великі комерційні банки, які очолюють консорціуми (синдикати) і погоджують з позичальником умови кредитування.

Процедура надання синдикованих єврокредитів така:

1. Позичальник знаходить банк, який буде очолювати надання синдикованого єврокредиту (управляючий банк), та погоджує з ним основні умови кредиту (строк, розмір та валюту кредиту).

2. Управляючий банк формує синдикат: запрошує визначену кіл-сть банків брати участь у кредиті.

3. Призначаються банки – орієнтири, які установлюють ставку ЛІБОР (% ставку-орієнтир).

4. Управляючий банк обирає банк-агент, який виконує функцію контролю за кредитом. Він одержує відсотки за кредитом, які сплачуються відповідно до графіка погашення кредиту.

Загальна вартість синдикованого єврокредиту включає:

- відсоткові платежі (відсоткова ставка коригується кожні 3 або 6 місяців на основі змін у відсотковій ставці-орієнтирі);

- податкові платежі банкам, що входять до синдикату;

- комісійну винагороду банкам, що входять до синдикату.

Переваги синдикованих єврокредитів: 1) розподіл кредитного ризику між учасниками синдикату; 2) в кредитуванні можуть брати участь банки незалежно від їх розмірів; 3) позичальник отримує великий кредит завдяки об’єднанню ресурсів певної кількості банків; 4) різниця між ставками за кредитами значно нижча, ніж на нац. ринках; 5) кредити надаються в будь-якій вільно конвертованій валюті. Недоліки синдикованих єврокредитів пов’язані насамперед з тим, що вони в цілому надаються на коротші терміни порівняно з національним банківським кредитуванням.