24. Внутрішні аграрні правовідносини

24. Внутрішні аграрні правовідносини являють собою правовідно­сини, засновані на членстві в сільськогосподарському кооперативі, у родині, що провадить фермерське або особисте селянське госпо­дарство, а також на трудовому договорі в державній або іншій фор­мах організації сільськогосподарського виробництва, що склада­ються в процесі виробничо-господарської діяльності. Внутрішні відносини між учасниками і товариством з обмеженою відповідаль­ністю являють собою відносини зі внесення майнових внесків, а в акціонерному товаристві — з придбання акцій. Аграрні відносини всередині сільськогосподарської організації виникають не тільки між підприємством і його членами чи працівниками, але й між під­приємством та його структурними (виробничими) підрозділами.

За своїм змістом внутрішні аграрні правовідносини є сукупніс­тю взаємних суб'єктивних прав та обов'язків їхніх учасників, реа­лізованих у ході провадження сільськогосподарського виробництва. Специфіка сільськогосподарської діяльності визначається насампе­ред особливостями використання землі й праці на ній, що зумов­лює відокремлення земельних і трудових правовідносин.

Серед земельних відносин розрізняють відносини земельної власності й відносини в сфері використання землі. Останні у свою чергу поділяються на відносини сільськогосподарського й несіль-ськогосподарського землекористування. При цьому до предмета аг­рарного права належать лише земельні відносини в сфері сільсько­господарського землекористування. Подальша класифікація зе­мельних відносин визначається по суб'єктах сільськогосподарсько­го землекористування.

Трудові відносини за своїм характером і змістом поділяються на: відносини у сфері організації праці; відносини з дотримання дисципліни праці; відносини у сфері оплати праці; відносини у сфері охорони праці та дотримання техніки безпеки й виробничої санітарії. Усі ці відносини ґрунтуються або на трудовому договорі й регулюються нормами трудового права, або на членстві в сіль­ськогосподарських кооперативах. Специфіка ж цих відносин виз­начається нормами аграрного права.

. Внутрішні аграрні правовідносини

Аграрні правовідносини — це вид суспільних відносин, що врегульовані нормами аграрного права і суміжних з ним галузей права в комплексі, які складаються між суб'єктами в аграрному секторі, об'єднаними одним інтересом щодо виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції та сировини. Внутрішні аграрні відносини, які виникають усередині підприємств, інших господарських формувань — виробників сільськогосподарської продукції регулюються, як правило, локальними внутрішньогосподарськими актами їх вищих органів управління. Ці правовідносини грунтуються на членстві в акціонерному чи іншому сільськогосподарському товаристві, сільськогосподарському кооперативі, селянському господарстві, а також на трудовому договорі в державних, державно-колективних та інших сільськогосподарських організаціях. Різноманітні управлінські, майнові, трудові та соціально-побутові відносини виникають у межах діяльності суб'єктів агропромислового сектора. Ці правовідносини, як правило, регулюються спеціальними локальними нормативними актами —статутами, правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У загальному комплексі внутрішніх правовідносин у сфері сільськогосподарського виробництва чільне місце серед інших належить правовідносинам земельним і трудовим. Безперечно, що сільськогосподарське виробництво можливе лише за умови належного обробітку землі працівниками аграрного сектора. Це свідчить про те, що земельні і трудові відносини в аграрному секторі настільки взаємопов'язані і взаємообумовлені, що їх правове регулювання можливе лише в нерозривному зв'язку. Раціональне і цільове використання землі в процесі організації і здійснення сільськогосподарського виробництва, а також створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання, що базується на різних формах власності, становить одне з головних завдань аграрного права. Головну і найвагомішу частину майнових відносин становлять правовідносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном, яке належить їх учасникам на правах власності, повного господарського відання чи оперативного управління. Мета формування цих правовідносин — забезпечення належного і економного використання майна в процесі сільськогосподарського виробництва. Внутрішній характер мають і організаційно-управлінські відносини, які формуються між виробниками сільськогосподарської продукції і їх структурними виробничими підрозділами (ланками, бригадами, фермами, підсобними підприємствами).