30.Правовий статус земель населених пунктів.

Землі населених пунктів – всі землі в межах міської, селищної та смуги сільских населених пунктів. Є територ базою для забудови житл, інш будівлями та спорудами в цілях задовол житл-комун та інш потреб насел, що проживає на тер. Ці землі обмежуються від інших категорій земель єдиного зем фонду встановленням їх адм кордонів. Міська смуга є зовнішньою межею міста, що відокремлює його землі від прилеглих земель інших категорій. Значення смуги – виділяє кордони міст, сіл, сел; кордон нас пункту як адм-тер одиниці, в межах якої здійснюється компетенція міс, сіл, сел Рад та їх виконкомів в області регулювання зем відносин на підвідомчий їм тер.

Складові частини мають різне цільове призначення, але правовий режим призначений одній задачі – обслуговування потреб населенного пункту.

Використання земель відбув у відповідн з проектами планування і забудови, планами.

Планом зем-госп устройства визнач режим використ земель: сан-захис зон шкідливих п-в; зон сан охор курортів;зон охорони ландшафта….Межі визнач ген планом, спец проектами і затвердж відп Радою, органами, які приймають рішен в галузі охор прир, створен іст-культ об.

Особливость прав реж – у їх складі землі з різним ціл знач:

-землі міськ, селищ та сільск забудови – перебувають у віданні відповідних Рад н/д. Надаються п-м, устан, орг-м для буд-ва і експлуатації пром, виробн, житл, культ-побут, інш будівель і споруд, а також громадянам для індив житл буд-ва.

-землі загального користування – використовуються як шляхи сполучення (вулиці, проїзди, набережні і інш визначені), для задовільнення культ-побут потреб населення (парки, сквери, пляжі…), полігони для захоронення неутилізованих пром відходів, інш що признач для задоволення потреб нас пункту. На них право загального землекористування і більша їх частина не надана конкретним орг-м (можуть надаватися в безстрокове користування п-м комун госп, громадянам –в оренду).

-землі с/г призначення та інш угіддя- поля, сади, виноградники, присадибні ділянки, торф”яники, кар”єри. Вони розташовані в межах міс, сіл, сел смуги нас пунктів. Це резервні тер для забудови нас пунктів. На них не розповсюдж принцип пріоритетного використання земель с/г призначення.

-землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст-культ призначення – будь-яка діяльн на цих землях, що протирічіть цільовому призначенню, заборонена. Знаходяться у віданні міс, сіл, сел адміністрацій.

-землі, зайняті міськими лісами – служать цілям охорони ландшафтів, оточуючого середовища. Призначені для відпочинку, провед культ-оздоров заходів.

-землі промисловості, транспорту, зв”язку та інш прзнач – надані п-м, установам, орг-м для здійснення покладених на них задач. У межах нас пунтів. Розташування здійсн за узгодженням з міс сел, сіл адміністраціями, порядок їх використання підкоряється загальному правовому режиму зем нас пунктів, в віданні місц адмін.

31. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі

31. Важливим напрямом аграрної реформи і невід'ємною складо­вою аграрного ринку є забезпечення зовнішньоекономічної діяль­ності в аграрному секторі. Правове регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності здійснюється згідно із Законом України від 16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність". Зовнішньо­економічна діяльність визначається ним як діяльність суб'єктів гос­подарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, що побудована на взаємовигідних відносинах. Суб'єкта­ми зовнішньоекономічної діяльності можуть бути всі суб'єкти аг­рарного права: як юридичні, так і фізичні особи і навіть структур­ні підрозділи юридичних осіб, які взагалі не є суб'єктами права (фі­лії, відділення, представництва тощо). Фізичні особи набувають права здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту їх державної реєстрації як суб'єктів підприємництва. Юридичні осо­би набувають таких прав із моменту їх державної реєстрації.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здій­снюється шляхом встановлення певного режиму оподаткування, зокрема ввізним податком на додану вартість, ввізним акцизним збором, митом і митними зборами (останні не належать до подат­ків, але стягуються як плата за послуги митниці), а також шляхом встановлення режиму ліцензування і квотування щодо окремих ви­дів сільськогосподарської продукції. Залучення іноземних інвестицій до АПК України і захист прав іноземних інвесторів регулюються законами України від 18 верес­ня 1991 р. "Про інвестиційну діяльність", від 19 березня 1996 р. "Про режим іноземного інвестування". Особливим видом інвести­ційної діяльності є інноваційна, яка передбачає розробку і створен­ня нового продукту, невідомого раніше на ринку, з використанням високих технологій. Правове регулювання інноваційної діяльності здійснюється згідно із Законом України від 4 липня 2002 р. "Про інноваційну діяльність". Найчастіше здійснюваними видами зовнішньоекономічної ді­яльності в аграрному секторі є, безумовно, експорт та імпорт това­рів, робіт, послуг, створення спільних підприємств, міжнародна ко­операція. Щодо режиму експорту, то держава, як правило, намага­ється його всіляко заохочувати і підтримувати. Тому експорт, зазви­чай, здійснюється без сплати мита з українського боку. Однак у де­яких випадках, якщо на внутрішньому ринку відчувається дефіцит певних видів сільськогосподарської продукції, держава впроваджує вивізні (експортні) мита, встановлює режим ліцензування та квоту­вання. Здійснення бартерних (товарообмінних) операцій на зовніш­ньому ринку щодо сільськогосподарської продукції, яка підпадає під режим ліцензування чи квотування, регулюється Положенням про порядок реалізації на зовнішньому ринку сільськогосподарської продукції, затвердженим наказом Мінсільгосппроду, Мінекономіки, МЗЕЗ, Держмиткому від 18 січня 1994 р. № 37-19-1-12/314. Особ­ливий режим експорту й вивізне мито на живу худобу та шкіряну сировину впроваджені в Україні згідно із Законом України від 7 травня 1996 р. "Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину", та на насіння олійних культур, згідно із Зако­ном України від 10 вересня 1999 р. "Про ставки вивізного (експор­тного) мита на насіння деяких видів олійних культур".

Аграрно-правовий інститут імпорту сільськогосподарської про­дукції є більш складним, ніж інститут експорту, позаяк передбачає особливе правове регулювання згідно із Законом України від 17 липня 1997 р. "Про державне регулювання імпорту сільськогоспо­дарської продукції". ". Останній визначає тарифне й нетарифне регу­лювання імпорту сільськогосподарської продукції. При ввезенні сільськогосподарської продукції в Україну не дозволяється відстро­чення сплати мита та податку на додану вартість, а також звільнен­ня від сплати мита осіб, які мають пільги щодо його сплати. Сільськогосподарська продукція, яка ввозиться в Україну, під­лягає обов'язковій сертифікації, що провадиться згідно із Законом України від 17 травня 2001 р. "Про підтвердження відповідності", а також санітарно-епідеміологічному, радіологічному, а в разі вве­зення продукції тваринництва чи рослин — відповідно ветеринар­ному чи фітосанітарному контролю. Для підтримки вітчизняних переробних підприємств, що пра­цюють з давальницькою сировиною згідно із Законом України від 15 вересня 1995 р. "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 19 червня 1998 р. № 931 "Про переміщен­ня через митний кордон сільськогосподарської продукції, що вво­зиться для переробки", якою дозволено ввезення в Україну поза режимом квотування чи ліцензування сільськогосподарської про­дукції для подальшої її переробки та за умови обов'язкової серти­фікації.