48, 52, 119 Поняття та види с/г кооперативів

48, 52, 119. С/г кооперація – це система с/г кооперативів, створена з метою задоволення потреб членів кооперативу. С/г кооператив – це юр. Особа, створена фізичними та (або) юридичними особами, що є с/г товаровиробниками на засадах добровільності і об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у с/г і обслуговування переважно членів кооперативу. Ознаки кооперативу: 1) добровільне об’єднання; 2) Членський характер об'єднання; 3) Рівноправність членів, що означає не лише рівність прав, алей рівність обов'язків, однакову відповідальність, а головне — що кожен член кооперативу має лише один голос, незалежно від кількості внесених паїв; 4) Пайовий характер майна кооперативу; обмеження виплат часток доходу на пай; 5) Розподіл прибутків кооперативу відбувається незалежно від паю, який вніс член кооперативу, а залежно від наслідків тих гос­подарських операцій, які провів кооператив; 6) Головною метою діяльності кооперативу є не одержання ви­сокого прибутку на вкладений капітал, а збільшення доходів і добробуту своїх членів, зменшення їхніх витрат на споживання; 7) Досягнення мети кооперативу за допомогою ведення спільної діяльності; 8) Обов'язкова участь членів кооперативу в його діяльності. С/г кооперативи поділяються на обслуговуючі та виробничі. Виробничі с/г кооперативи – це юр. Особи, які створюються фіз. Особами, що є с/г товаровиробниками, з метою спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов’язкової трудової участі у процесі виробництва. Обслуговуючі с/г кооперативи – це кооперативи, створені для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх с/г діяльності. До них належать переробні підприємства, які займаються переробкою с/г сировини (виробництво хлібо-булочних, макаронних виробів та ін.). Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фіз.. особи, а обслуговуючого – як фіз.., так і юр. Особи, які виконують статут і беруть участь у діяльності с/г кооперативу. Кооператив вважається створеним з моменту державної реєстрації. Мінімальна кількість членів – 3.

49. Підстави та порядок виникнення права власності на землю.

Право власності на землю – це інститут земельного права, норми якого регулюють суспільні відносини належності землі визначеним законом видам суб’єктів цього права.

Розрізняють право власності на землю в об’єктивному і суб’єктивному розуміннях. В об’єктивному право власності на землю являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею.

У суб’єктивному розумінні – це сукупність правомочностей власника з володіння, користування та розпорядження.

ПІДСТАВИ. Підставою виникнення права власності на землю є юридичний факт, з яким закон пов’язує виникнення такого права. Згідно з Земельним кодексом до таки підстав належать:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування

г) прийняття спадщини

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права власності на землю не є однаковим для свіх його суб’єктів і залежить від підстав набуття землі у власність. Так, земельне законодавство визначає порядок набуття права власності на землю громадянами шляхом: а) приватизації в межах норм безоплатної приватизації; б) приватизації в розмірі земельної частки (паю); в) приватизація за плату; г) придбання зем ділянки за давністю користування (набувальна давність); д) придбання зем діл, що перебуває у приватній власності, на підставі цивільно-правового договору е) успадкування зем ділянки.