57. Підстави та порядок припинення права власності на землю

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власни­ка;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

є) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випад­ках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здій­снюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим при­значенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (за­бруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель та ін.

в) конфіскації земельної ділянки;

г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів су­спільної необхідності та для суспільних потреб;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особамита особами без громадянства у встановлений строк у випад­ках, визначених цим Кодексом.

58. Землі оздоровчого призначення та їх використання

Землі оздоровчого призначення є однією з категорій скла­ду земель України (ст. 19 ЗК). Вони можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, що їх використову­ють або вони можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

На землях оздоровчого призначення забороняється діяль^ ність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. Так, залежно від зон округів санітарної охорони на землях оздоровчого призначення забороняється: користу­вання надрами, не пов'язане з використанням природних лі­кувальних ресурсів, розорювання земель, проведення будь-якої господарської діяльності, а також інші дії.

На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і ку­рортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-са­нітарної) охорони. Округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона — суворого режиму; друга зона обме­жень; третя зона спостережень.

У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони, за загальним правилом, забороняється передача земельних ділянок у власність і надання у користування для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

59.Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства Центральним спеціалізованим органом державного управління агропромисловим комплексом є Міністерство аграрної політики України. Правове становище та повноваження Мінагрополітики України визначаються Положенням про Міністерство аграрної політики України, затвердженим Указом Президента України від 7 червня 2000 р. N° 772/2000'. Згідно з цим актом, Міністерство аграрної по¬літики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, дер¬жавного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, пе¬реробки сільськогосподарської продукції. Цим документом визначені основні повноваження Мінагропо¬літики. Останнє відповідно до покладених на нього завдань: 1 Офіційний вісник України. — 2000. — № 23. — Ст. 933. —    забезпечує згідно із законодавством здійснення на підпри¬ємствах усіх форм власності державного контролю за якістю вироб¬люваної ними сільськогосподарської продукції та сировини, їх збе¬ріганням і реалізацією, в тому числі під час здійснення експортно-імпортних операцій; —    координує разом із спеціально уповноваженим органом ви¬конавчої влади з питань земельних ресурсів проведення земельної реформи, моніторингу земель сільськогосподарського призначення та відновлення їх продуктивної цінності, визначає основні напря¬ми державної політики у сфері використання й охорони земель сільськогосподарського призначення; —    здійснює аналіз діяльності, макроекономічне прогнозування й нормативне планування розвитку галузей агропромислового ви¬робництва з урахуванням попиту і пропозицій на продовольчі то¬вари; —    бере участь у розробленні й здійсненні заходів щодо рефор¬мування майнових і земельних відносин у сфері агропромислового виробництва; —    координує діяльність підприємств, пов'язану з проведенням державних випробувань сільськогосподарської техніки та облад¬нання, сортів і гібридів сільськогосподарських культур та об'єктів селекції у тваринництві, в межах своїх повноважень контролює якість техніки та обладнання, пально-мастильних матеріалів, за¬пасних частин, насіння, племінних (генетичних) ресурсів, органі¬зує роботу, спрямовану на розвиток насінництва, розсадництва, племінної справи у тваринництві; —    забезпечує у межах своїх повноважень проведення моніто¬рингу, економічний аналіз рівня й динаміки цін на світовому, віт¬чизняному та регіональних ринках продовольства, готує пропозиції щодо цінової політики на ринку продукції галузей агропромисло¬вого виробництва, забезпечує створення системи інформування про попит і пропозицію на зазначеному ринку; —    здійснює в межах своєї компетенції державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин, пестициди і агро-хімікати, забезпеченням безпечного використання результатів рос¬ту рослин; —    розробляє і здійснює заходи щодо розвитку ринкової інфрас¬труктури в АПК (аграрні біржі, аукціони худоби, оптової продо¬вольчі ринки, обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, кредитні спілки, страхові компанії, виставки й ярмарки тощо); —    розробляє пропозиції з охорони й раціонального використан¬ня земель сільськогосподарського призначення, підвищення родю¬чості ґрунтів, бере участь у розробленні та в установленому поряд¬ку затверджує умови експлуатації меліоративних систем у разі при¬ватизації майна сільськогосподарських підприємств, які мають у своєму користуванні меліоративні землі; —    забезпечує, відповідно до законодавства, державне управлін¬ня племінною справою у тваринництві; —    забезпечує через Державний департамент ветеринарної меди¬цини проведення державної політики в галузі ветеринарної меди¬цини та здійснення державного ветеринарного контролю,, держав¬ного контролю і нагляду за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, а також охорони території України від за¬несення збудників карантинних хвороб тварин; —    здійснює організаційне та медичне забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації керівників у навчальних закладах, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України, сприяє кадровому забезпеченню підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; —    організовує і здійснює державний контроль за забезпеченням схоронності матеріальних цінностей та їх використанням, станом і достовірністю ведення бухгалтерського обліку та звітності, додер¬жанням вимог законодавства про боротьбу з корупцією на підпри¬ємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управ¬ління Міністерства аграрної політики України; —    виконує інші функції, що випливають з покладених на ньо¬го завдань. Рішення Міністерства аграрної політики України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання цен¬тральними й місцевими органами виконавчої влади, органами міс¬цевого самоврядування, підприємствами та організаціями, неза¬лежно від форми власності, а також громадянами. Міністр аграрної політики України несе персональну відпові¬дальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів Ук¬раїни за стан справ у галузях агропромислового виробництва. До складу Мінагрополітики входять структурні підрозділи: Уп¬равління по обслуговуванню роботи Міністра; Департамент кадро¬вої політики, аграрної освіти та науки; Департамент організаційної роботи; Юридичне управління; Управління реформування управ¬ління АПК та соціально-трудових відносин; Департамент стратегії розвитку аграрної економіки; Департамент фінансово-кредитної та податкової політики; Департамент міжнародної інтеграції, інвести¬ційної політики та розвитку аграрного бізнесу; Управління органі¬зації та методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності; Управління ревізії і контролю; Департамент ринків продукції рос¬линництва та розвитку насінництва; Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією; Го¬ловна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподар¬ської продукції (відділ); Департамент розвитку соціальної інфрас¬труктури сільської місцевості; Департамент науково-технічної полі¬тики; Державна інспекцію по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів; Відділ охоро¬ни праці, пожежної безпеки та безпеки дорожнього руху; Департа¬мент реформування сільського господарства; Положення про Де¬партамент розвитку підприємництва та інфраструктури сільсько¬господарських ринків; Управління державною власністю та прива¬тизації. На основі Положення про Міністерство аграрної політики Ук¬раїни розробляються відповідні положення про обласні та районні управління сільського господарства і продовольства. Правомочності Головного обласного управління міністерства аг¬рарної політики визначені Типовим положенням про Головне уп¬равління сільського господарства і продовольства обласної, управ¬ління сільського господарства і продовольства Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженим постановою Кабіне¬ту Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. №1546'. Головне управ¬ління сільського господарства і продовольства є структурним під¬розділом обласної, Севастопольської міської державної адміністра¬ції, підзвітним та підконтрольним голові відповідної держадмініс¬трації і Мінагрополітики. Свою управлінську діяльність управління здійснює відповідно до завдань та компетенції, визначених Типовим положенням. Най¬важливішими серед них слід визнати повноваження щодо його участі у формуванні та реалізації державної аграрної політики, ор¬ганізації розроблення і здійснення заходів щодо гарантування про¬довольчої безпеки держави; розробленні та здійсненні заходів що¬до державної підтримки й захисту товаровиробників, сприяння де¬монополізації виробництва й розвитку конкуренції в агропромис¬ловому комплексі, формування ринкової інфраструктури, створен¬ня сприятливих економічних, матеріально-технічних і соціальних умов для прискореного розвитку реформованих господарств; учас¬ті у формуванні та реалізації соціальної політики на селі; забезпе¬чення рівних умов для розвитку всіх форм власності та господарю¬вання в галузях агропромислового виробництва; організації роботи з питань насінництва й розсадництва, сортовипробування і захис¬ту рослин, племінної справи, з питань наукового й кадрового за¬безпечення, стандартизації, карантинного режиму, охорони праці й техніки безпеки. Обласне управління готує пропозиції до проектів програм соці¬ально-економічного розвитку відповідної території та до проектів місцевого бюджету; складає місцеві баланси забезпечення сільської місцевості трудовими, сировинними, продовольчими, матеріально-технічними й енергетичними ресурсами. До його компетенції належить сприяння формуванню інфрас¬труктури аграрного ринку та розвитку підприємництва в галузях аг¬ропромислового виробництва; забезпечення державної підтримки підприємництва в сільській місцевості, зокрема селянських (фермер¬ських) господарств та особистих підсобних господарств; узагальнен¬ня практики реформування сільського господарства, внесення про¬позицій з цих питань до Мінагрополітики й розроблення заходів та рекомендацій з питань реформування сільського господарства. В межах повноважень воно приділяє увагу забезпеченню додер¬жання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності вимог законодавства з охорони праці, нагляду за техніч¬ним станом машин та обладнання пожежної безпеки, безпекою до¬рожнього руху; додержання законодавства про охорону навколиш¬нього природного середовища й раціональне використання при¬родних ресурсів. Обласне управління сільського господарства і продовольства здійснює планування, організацію, ведення лісового господарства й використання лісових ресурсів у галузях агропромислового ви¬робництва. Його важливим повноваження є здійснення аналізу стану ціно¬вої політики і подання Мінагрополітики пропозицій щодо її про¬ведення з метою забезпечення цінового паритету на сільськогоспо¬дарську продукцію, і щодо зміни в установленому порядку умов оподаткування, кредитування, державної підтримки суб'єктів гос¬подарювання всіх форм власності агропромислового виробництва. У процесі своєї діяльності обласне управління взаємодіє з інши¬ми підрозділами обласної (міської) державної адміністрації, пред¬ставницькими органами та органами місцевого самоврядування, а також із підприємствами, установами, організаціями, об'єднання¬ми громадян. Правомочності управління (відділу) сільського господарства і продовольства районної державної адміністрації визначені Типо¬вим положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1546і. Органом державного управління землями сільськогосподар¬ського призначення, які є головним засобом виробництва в сіль¬ському господарстві, є Державний комітет України по земельних ре¬сурсах (Держкомзем). Він є центральним органом виконавчої вла¬ди, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Мі¬ністрів України через Міністра екології та природних ресурсів Ук¬раїни. Правове становище і компетенція Держкомзему визначені Положенням про Державний комітет України по земельних ресур¬сах, затвердженим Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 970/20002. Держкомзем України узагальнює практику застосування законо¬давства з питань, що належать до його компетенції, розробляє про¬позиції щодо його вдосконалення і в установленому порядку вно¬сить їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів Укра¬їни. У межах своїх повноважень він організує виконання актів зако¬нодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Держкомзем бере участь у підготовці пропозицій щодо форму¬вання державної політики у сфері регулювання земельних відно¬син, використання, охорони та моніторингу земель, впровадження державного земельного кадастру та забезпечення реалізації цієї по¬літики; координує проведення земельної реформи в Україні; здій¬снює державний контроль за використанням та охороною земель; здійснює реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок, веде Державний ре¬єстр прав на землю та нерухоме майно, організує в установленому законодавством порядку в єдиній системі державних органів зе¬мельних ресурсів надання громадянам і юридичним особам додат¬кових платних послуг у сфері землеустрою та використання даних державного земельного кадастру за переліком, що визначається Ка¬бінетом Міністрів України; розробляє та бере участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулюван¬ня земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості ґрунтів, ведення дер¬жавного земельного кадастру. Відповідно до покладених завдань Держкомзем здійснює в ме¬жах своїх повноважень державний контроль за додержанням зе¬мельного законодавства, зокрема встановленого порядку вилучен¬ня й надання земельних ділянок, режиму їх використання, відпо¬відно до