- •Виникнення Давньоруської держави у IX ст. Погляди вчених на утворення Київської Русі.
- •2. Особливості суспільно-політичного ладу Київської Русі у іх-х ст.
- •3. Соціально-політичний устрій Київської Русі у другій половині X - XI ст. Основні групи населення.
- •4. Зовнішня політика перших князів Київської Русі. Її основні напрямки.
- •5. Прийняття християнства та його значення в історії Київської Русі. Розвиток культури.
- •6. Феодальна роздробленість на Русі (друга половина XI - початок XII ст.). Її причини та наслідки.
- •7. Захоплення українських земель Польщею та Литвою у XIV ст. Унії Польщі і Литви та їх значення для України. Закріпачення селян у польсько-литовській державі.
- •8. Утворення греко-католицької церкви. Значення Брестської унії.
- •9. Початок становлення правової системи в українських землях в складі Речі Посполитої. Литовські статути та Магдебурзьке право.
- •10. Виникнення українського козацтва. Його соціальний склад та основні групи.
- •11. Запорізька Січ, її устрій та значення в історії України. Боротьба козаків з татаро-турецькою агресією.
- •12. Українські землі напередодні Визвольної війни середини XVII ст. Причини, характер та рушійні сили війни.
- •13. Військові дії під час Визвольної війни у 1648-1649 рр. Зборівський мир.
- •17. Україно-російській договір 1654 р. Його оцінка та значення.
- •14. Події Визвольної війни 1651-1653 рр. Їх наслідки. Формування державності в українських землях в середині XVII ст.
- •15. Початок Руїни в українських землях (1657-1663 рр.), ті причини. Гадяцький трактат.
- •16. Політична боротьба на Правобережній Україні у 60-70 рр. XVII ст. П-Дорошенко.
- •18. Суспільно-політичний розвиток Лівобережжя у 1663-1687 рр. Устрій Гетьманщини.
- •19. Внутрішня та зовнішня політика гетьмана і.Мазепи (кінець XVII - початок XVIII ст.).
- •20. Посилення наступу царизму на Україну в і половиш XVIII ст. Остаточна ліквідація Гетьманщини та козаччини урядом Катерини. II.
- •21.Адміністративно-територіальний устрій укр. Земель на межі XVIII-XIX сторіччя.Прояви кризи феодального ладу в Україні в першій половині хіх ст.
- •22. Селянська реформа 1861 р. В Україні, її причини та значення. Визволення державних та удільних селян.
- •29. Події першої світової війни в Україні. Наростання економічної та політичної кризи.
- •24. Національно-визвольний рух в українських землях у хгх ст. (Кирило-Мефодіївське товариство, громади).
- •25. Соціально-економічне та політичне становище в Наддніпрянській Україні на початку XX ст. Виникнення політичної кризи та її прояви (1900-1904 рр.).
- •26. Події революції 1905-1907 рр. В українських землях. Значення та наслідки революції.
- •28. Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки.
- •27. Виникнення та діяльність у Наддніпрянщині на початку XX ст. Українських політичних партій. Українська думська громада.
- •30. Виникнення Центральної Ради та п діяльність навесні та влітку 1917 р. І та II Універсали.
- •31. Проголошення унр та початок громадянської війни в Україні (кінець 1917-початок 1918 р.) її причини та особливості.
- •33. Прихід до влади Директорії. Основні напрямки п діяльності та причини падіння.
- •32. Політичний режим гетьмана п.Скоропадського. Його внутрішня та зовнішня політика.
- •34. Встановлення Радянської влади в Україні у 1919 р Політика «воєнного комунізму».
- •35. Неп в Україні. Його причини та наслідки.
- •37. Національне-державне будівництво в Україні в 20-х рр. XX ст. Входження України до складу срср. Політика «українізації».
- •38. Україна в умовах сталінського «великого перелому». Індустріалізація і колективізація та їх наслідки.
- •39. Становище західноукраїнських земель у міжвоєнний період (1920-1939 рр.). Приєднання Західної України до складу срср.
- •41. Загарбання фашистами України. Нацистський окупаційний режим в Україні у 1941-1944 рр.
- •42. Рух опору в Україні під час Великої Вітчизняної війни та його основні складові частини. Діяльність оун-упа.
- •43.Особливості суспільно-політичного та економічного становища в урср у післявоєнні часи (1945-1953 рр.).
- •44. Зміни в суспільно-політичному житті урср у період хрущовської «відлиги» (середина 50-х початок 60-х рр.). Критика культу особи Сталіна.
- •45. Економічні реформи 1957 та 1965 р. В Україні. Їх наслідки. _
- •46. Дисидентський рух в Україні у 60-80-х рр. XX ст. Та його форми. Українська гельсінська група.
- •48. Виникнення нових політичних партій та рухів в Україні на межі 80-90-х рр. XX ст. Багатопартійність в Україні на сучасному етапі.
- •49. Внутрішня політика Української держави у 1991-2004 рр. Реформи у суспільно-політичному і економічному житті. Прийняття Конституції 1996 р.
- •50. Основні напрямки зовнішньої політики України у 1991-2004 рр. Співпраця з міжнародними організаціями.
- •1. Виникнення Давньоруської держави у IX ст. Погляди вчених на утворення Київської Русі.
42. Рух опору в Україні під час Великої Вітчизняної війни та його основні складові частини. Діяльність оун-упа.
Організацією партизанського руху і антифашистського підпілля з початку війни займалася група працівників ЦК партії і НКВС під керівництвом Бурмистенко. Наприкінці 1941 р. утворюються молоді відомі партизанські загони Федорова на Чернігівщині, Ковпака на Сумщині. На початку 1942 р. в Україні діяв 91 партизанський загін, з якими підтримувала зв’язок оперативна група Співака. Уже на першому найтяжчому етапі війни вони розгорнули боротьбу з німецькими окупантами. Особливо активно діяли партизанські загони у прифронтовій смузі. Поразка вермахту під Москвою і наступальні операції Червоної армії на півдні взимку 1942 р. створили сприятливі умові для розгорнення збройної боротьби в тилу німецьких військ. 3 цією метою 30 травня 1942 р. утворено Український штаб партизанського руху на чолі з полковником внутрішніх військ Строкачем. Наприкінці 1942 р. до Москви надійшли відомості про діяльність на теренах Західної України Повстанської армії. Сталін наказав передислокувати на захід радянські партизанські частини. Одним з головних завдань партизанських рейдів, якими керувала Москва, була боротьба з «націоналістичними формуваннями» УПА.
Після ліквідації у зародку Української держави. арештів провідників націоналістичного руху, розчленування України і розгорнутого терору на окупованих землях були повністю підірвані основи добровільної співпраці ОУН з Німеччиною. Конфронтація з німецькими окупантами стала неминучою. Перші повстанські загони бандерівського крила ОУН утворилися на Волині і в Поліссі влітку 1942 р. у період найбільших успіхів вермахту, коли його армії штурмували Сталінград І досягли перевалів Кавказу - на першому етапі існування повстанські загони виконували функції оборони місцевого населення сваволі окупаційних властей, а також від нападів радянських і польських партизан. Ними була зірвана німецька акція вивезення української молоді з Волині і Полісся до Німеччини. Офіційною датою народження УПА став день 14 жовтня 1942 р., запроваджений пізніше Українською головною визвольною радою як свято українського війська.
За вказівками Сталіна у січні 1943 р. було розроблено план передислокації українських партизанських загонів з Росії та Білорусії в Україну, перед якими було поставлено завдання у ході рейдів на захід розгромити частини УПА.
За ініціативою командуючого УПА, полковника Киячківського влітку 1943 р. відбулися переговори представників 3-х українських військових формувань про об’єднання, але досягти зголи не вдалося. Значно посилили УПА підрозділи української поліції, що приєднувалися до повстанців. Виступ УПА проти німецьких окупантів був зумовлений загальною стратегією боротьби ОУН за незалежність України, Започаткований на Волині та Поліссі повстанський рух поширювався на інші регіони України. Влітку 1943 р. загони народної самооборони Галичини об’єдналися в бойову групу УПА-захід під командуванням полковника Сидора. До неї прилучилися буковинські та карпатські збройні формування полковника Гасина. Ця група вела майже безперервні вперті бої з німецькими військовими частинами у районі до осені 1944 р.
Водночас із боротьбою проти німецьких окупантів і радянських партизан УПА довелось вирішувати складну проблему українсько-польських відносин, які мали історичне коріння і час від часу загострювались до збройної конфронтації.