- •Виникнення Давньоруської держави у IX ст. Погляди вчених на утворення Київської Русі.
- •2. Особливості суспільно-політичного ладу Київської Русі у іх-х ст.
- •3. Соціально-політичний устрій Київської Русі у другій половині X - XI ст. Основні групи населення.
- •4. Зовнішня політика перших князів Київської Русі. Її основні напрямки.
- •5. Прийняття християнства та його значення в історії Київської Русі. Розвиток культури.
- •6. Феодальна роздробленість на Русі (друга половина XI - початок XII ст.). Її причини та наслідки.
- •7. Захоплення українських земель Польщею та Литвою у XIV ст. Унії Польщі і Литви та їх значення для України. Закріпачення селян у польсько-литовській державі.
- •8. Утворення греко-католицької церкви. Значення Брестської унії.
- •9. Початок становлення правової системи в українських землях в складі Речі Посполитої. Литовські статути та Магдебурзьке право.
- •10. Виникнення українського козацтва. Його соціальний склад та основні групи.
- •11. Запорізька Січ, її устрій та значення в історії України. Боротьба козаків з татаро-турецькою агресією.
- •12. Українські землі напередодні Визвольної війни середини XVII ст. Причини, характер та рушійні сили війни.
- •13. Військові дії під час Визвольної війни у 1648-1649 рр. Зборівський мир.
- •17. Україно-російській договір 1654 р. Його оцінка та значення.
- •14. Події Визвольної війни 1651-1653 рр. Їх наслідки. Формування державності в українських землях в середині XVII ст.
- •15. Початок Руїни в українських землях (1657-1663 рр.), ті причини. Гадяцький трактат.
- •16. Політична боротьба на Правобережній Україні у 60-70 рр. XVII ст. П-Дорошенко.
- •18. Суспільно-політичний розвиток Лівобережжя у 1663-1687 рр. Устрій Гетьманщини.
- •19. Внутрішня та зовнішня політика гетьмана і.Мазепи (кінець XVII - початок XVIII ст.).
- •20. Посилення наступу царизму на Україну в і половиш XVIII ст. Остаточна ліквідація Гетьманщини та козаччини урядом Катерини. II.
- •21.Адміністративно-територіальний устрій укр. Земель на межі XVIII-XIX сторіччя.Прояви кризи феодального ладу в Україні в першій половині хіх ст.
- •22. Селянська реформа 1861 р. В Україні, її причини та значення. Визволення державних та удільних селян.
- •29. Події першої світової війни в Україні. Наростання економічної та політичної кризи.
- •24. Національно-визвольний рух в українських землях у хгх ст. (Кирило-Мефодіївське товариство, громади).
- •25. Соціально-економічне та політичне становище в Наддніпрянській Україні на початку XX ст. Виникнення політичної кризи та її прояви (1900-1904 рр.).
- •26. Події революції 1905-1907 рр. В українських землях. Значення та наслідки революції.
- •28. Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки.
- •27. Виникнення та діяльність у Наддніпрянщині на початку XX ст. Українських політичних партій. Українська думська громада.
- •30. Виникнення Центральної Ради та п діяльність навесні та влітку 1917 р. І та II Універсали.
- •31. Проголошення унр та початок громадянської війни в Україні (кінець 1917-початок 1918 р.) її причини та особливості.
- •33. Прихід до влади Директорії. Основні напрямки п діяльності та причини падіння.
- •32. Політичний режим гетьмана п.Скоропадського. Його внутрішня та зовнішня політика.
- •34. Встановлення Радянської влади в Україні у 1919 р Політика «воєнного комунізму».
- •35. Неп в Україні. Його причини та наслідки.
- •37. Національне-державне будівництво в Україні в 20-х рр. XX ст. Входження України до складу срср. Політика «українізації».
- •38. Україна в умовах сталінського «великого перелому». Індустріалізація і колективізація та їх наслідки.
- •39. Становище західноукраїнських земель у міжвоєнний період (1920-1939 рр.). Приєднання Західної України до складу срср.
- •41. Загарбання фашистами України. Нацистський окупаційний режим в Україні у 1941-1944 рр.
- •42. Рух опору в Україні під час Великої Вітчизняної війни та його основні складові частини. Діяльність оун-упа.
- •43.Особливості суспільно-політичного та економічного становища в урср у післявоєнні часи (1945-1953 рр.).
- •44. Зміни в суспільно-політичному житті урср у період хрущовської «відлиги» (середина 50-х початок 60-х рр.). Критика культу особи Сталіна.
- •45. Економічні реформи 1957 та 1965 р. В Україні. Їх наслідки. _
- •46. Дисидентський рух в Україні у 60-80-х рр. XX ст. Та його форми. Українська гельсінська група.
- •48. Виникнення нових політичних партій та рухів в Україні на межі 80-90-х рр. XX ст. Багатопартійність в Україні на сучасному етапі.
- •49. Внутрішня політика Української держави у 1991-2004 рр. Реформи у суспільно-політичному і економічному житті. Прийняття Конституції 1996 р.
- •50. Основні напрямки зовнішньої політики України у 1991-2004 рр. Співпраця з міжнародними організаціями.
- •1. Виникнення Давньоруської держави у IX ст. Погляди вчених на утворення Київської Русі.
8. Утворення греко-католицької церкви. Значення Брестської унії.
Берестейська унія 1596 р.
Із самого моменту розколу в 1054 р. ідея возз'єднання розглядалася як католицькою, так і православною церквою. На Україні спроби їх об'єднання почалися ще в XIII ст., а після Флорентійського собору, що відбувся у 1439 р., цю ідею мало не було здійснено. Проте на шляху привабливого за своєю суттю поняття християнської єдності лежали століття взаємної підозріливості та недоброзичливості. Православні найбільш побоювалися, що в разі об'єднання могутня католицька церква намагатиметься підпорядкувати їх собі. Ці побою-вання були небезпідставними, бо про-тягом XVI ст. впевнені у власній зверхності польські католики домага-лися унії, сподіваючись, що вона не-минуче приведе до асиміляції укр. православ'я й дальшого поширення впливу польського католицизму. В 1577 р. великого розголосу набув аргументований трактат Петра Скарги «Про єдність Церкви Божої». Водночас єзуїти активно переконували українських магнатів підтримати ідею унії. Навіть князь Острозький оголосив, що в принципі згоден на унію. А Сигізмунд III. ревний католик, використав увесь свій авторитет для сприяння цій справі. Крім релігійного запалу, до унії його схиляли певні політичні міркування, оскільки вона тісніше зв'язала б Україну та Білорусію з Річчю Посполитою й віддалила б їх від небезпечного впливу сусідньої православної Московії.
Як не дивно, безпосередній заклик до укладення унії надходив від православної сторони. У 1590 р. православний єпископ Львова Гедеон Балабан, розлючений безкінечними суперечками з братством, а ще більше — нетактовним втручанням константинопольського патріарха, порушив питання про унію з Римом на таємній зустрічі православних єпископів у Белзі. Крім Балабана, докладніше вивчити це питання погодилися ще три єпископи: Кирило Терлецький із Луцька, Дионісій Збируйський із Холма та Леонтій Пелчицький із Турова. Згодом до змовників пристав Іпатій Потій з Володимира. Разом з Терлецьким цей енергійний недавно висвячений феодал і колишній кальвініст став на чолі змови єпископів за укладення унії. На-прикінці 1595 р. Терлецький і Потій поїхали до Риму, де папа Клемент VIII проголосив офіційне визнання унії. Коли розійшлася звістка про унію, православна громада вибухнула від обурення. Найвидатніший її представник князь Острозький був розлючений не самою унією, а тим, в який спосіб її укладено. Перелякані такими подіями, ініціатори всієї справи єпископи Балабан і Копистенський зреклися своїх колег та оголосили про свою формальну опозицію унії.
Щоб розв'язати конфлікт, у 1596 р. в м. Бресті був скликаний церковний собор. Ніколи не бачили Україна і Білорусія таких величезних зборів духовенства. Противників унії представляли два вищезгаданих єпископи, православні ієрархи з-за кордону, десятки виборних представників знаті, понад 200 священиків та численні миряни. Водночас у таборі її прибічників була жменька католицьких сановників, королівських урядовців і четверо православних єпископів. Із самого початку стало очевидним, що сторони не можуть знайти спільної мови. Зрозумівши, що переговори не мали ніякого сенсу, прибічники унії публічно підтвердили свої наміри укласти її.
Релігійна полеміка. Суперечки навколо Берестейської унії породили небачену зливу полемічних писань. Утягнувши суспільство в цю першу для нього справжню ідеологічну полеміку, вони сприяли піднесенню рівня його усвідомлення самого себе і свого місця в навколишньому світі.
Релігійна полеміка кінця XVI — поч. XVII ст. висвітлила ряд наболілих проблем українського суспільства. Вона піднесла дедалі зростаючу напруженість між Польщею та Україною на високоемоційний ідеологічний рівень. Католицька Польща тепер поставала як цілковита протилежність українському суспільству. Та українцям дорого коштувала культурна конфронтація з поляками: вона змусила українську верхівку вибирати між власною застиглою та зубожілою культурною спадщиною й привабливою польсько-католицькою культурою. Тому не дивно, що величезна більшість приймала католицтво й згодом неодмінно полонізувалася. Внаслідок цього українці втратили свою еліту — шляхту. Ці явища мали епохальне значення в їхній подальшій історії.
Іншим побічним продуктом конфронтації між православними й католиками, що мав далекосяжні наслідки, став, зокрема, поділ українців на дві конфесії. Це поклало початки багатьом різким відмінностям, які пізніше розвинулися між східними та західними українцями. Проте цей період ніс не лише невдачі для укр. суспільства: релігійна полеміка спричинилася до культурного піднесення, а ворожнеча з поляками сприяла чіткішому усвідомленню українцями своєї самобутності.