- •Виникнення Давньоруської держави у IX ст. Погляди вчених на утворення Київської Русі.
- •2. Особливості суспільно-політичного ладу Київської Русі у іх-х ст.
- •3. Соціально-політичний устрій Київської Русі у другій половині X - XI ст. Основні групи населення.
- •4. Зовнішня політика перших князів Київської Русі. Її основні напрямки.
- •5. Прийняття християнства та його значення в історії Київської Русі. Розвиток культури.
- •6. Феодальна роздробленість на Русі (друга половина XI - початок XII ст.). Її причини та наслідки.
- •7. Захоплення українських земель Польщею та Литвою у XIV ст. Унії Польщі і Литви та їх значення для України. Закріпачення селян у польсько-литовській державі.
- •8. Утворення греко-католицької церкви. Значення Брестської унії.
- •9. Початок становлення правової системи в українських землях в складі Речі Посполитої. Литовські статути та Магдебурзьке право.
- •10. Виникнення українського козацтва. Його соціальний склад та основні групи.
- •11. Запорізька Січ, її устрій та значення в історії України. Боротьба козаків з татаро-турецькою агресією.
- •12. Українські землі напередодні Визвольної війни середини XVII ст. Причини, характер та рушійні сили війни.
- •13. Військові дії під час Визвольної війни у 1648-1649 рр. Зборівський мир.
- •17. Україно-російській договір 1654 р. Його оцінка та значення.
- •14. Події Визвольної війни 1651-1653 рр. Їх наслідки. Формування державності в українських землях в середині XVII ст.
- •15. Початок Руїни в українських землях (1657-1663 рр.), ті причини. Гадяцький трактат.
- •16. Політична боротьба на Правобережній Україні у 60-70 рр. XVII ст. П-Дорошенко.
- •18. Суспільно-політичний розвиток Лівобережжя у 1663-1687 рр. Устрій Гетьманщини.
- •19. Внутрішня та зовнішня політика гетьмана і.Мазепи (кінець XVII - початок XVIII ст.).
- •20. Посилення наступу царизму на Україну в і половиш XVIII ст. Остаточна ліквідація Гетьманщини та козаччини урядом Катерини. II.
- •21.Адміністративно-територіальний устрій укр. Земель на межі XVIII-XIX сторіччя.Прояви кризи феодального ладу в Україні в першій половині хіх ст.
- •22. Селянська реформа 1861 р. В Україні, її причини та значення. Визволення державних та удільних селян.
- •29. Події першої світової війни в Україні. Наростання економічної та політичної кризи.
- •24. Національно-визвольний рух в українських землях у хгх ст. (Кирило-Мефодіївське товариство, громади).
- •25. Соціально-економічне та політичне становище в Наддніпрянській Україні на початку XX ст. Виникнення політичної кризи та її прояви (1900-1904 рр.).
- •26. Події революції 1905-1907 рр. В українських землях. Значення та наслідки революції.
- •28. Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки.
- •27. Виникнення та діяльність у Наддніпрянщині на початку XX ст. Українських політичних партій. Українська думська громада.
- •30. Виникнення Центральної Ради та п діяльність навесні та влітку 1917 р. І та II Універсали.
- •31. Проголошення унр та початок громадянської війни в Україні (кінець 1917-початок 1918 р.) її причини та особливості.
- •33. Прихід до влади Директорії. Основні напрямки п діяльності та причини падіння.
- •32. Політичний режим гетьмана п.Скоропадського. Його внутрішня та зовнішня політика.
- •34. Встановлення Радянської влади в Україні у 1919 р Політика «воєнного комунізму».
- •35. Неп в Україні. Його причини та наслідки.
- •37. Національне-державне будівництво в Україні в 20-х рр. XX ст. Входження України до складу срср. Політика «українізації».
- •38. Україна в умовах сталінського «великого перелому». Індустріалізація і колективізація та їх наслідки.
- •39. Становище західноукраїнських земель у міжвоєнний період (1920-1939 рр.). Приєднання Західної України до складу срср.
- •41. Загарбання фашистами України. Нацистський окупаційний режим в Україні у 1941-1944 рр.
- •42. Рух опору в Україні під час Великої Вітчизняної війни та його основні складові частини. Діяльність оун-упа.
- •43.Особливості суспільно-політичного та економічного становища в урср у післявоєнні часи (1945-1953 рр.).
- •44. Зміни в суспільно-політичному житті урср у період хрущовської «відлиги» (середина 50-х початок 60-х рр.). Критика культу особи Сталіна.
- •45. Економічні реформи 1957 та 1965 р. В Україні. Їх наслідки. _
- •46. Дисидентський рух в Україні у 60-80-х рр. XX ст. Та його форми. Українська гельсінська група.
- •48. Виникнення нових політичних партій та рухів в Україні на межі 80-90-х рр. XX ст. Багатопартійність в Україні на сучасному етапі.
- •49. Внутрішня політика Української держави у 1991-2004 рр. Реформи у суспільно-політичному і економічному житті. Прийняття Конституції 1996 р.
- •50. Основні напрямки зовнішньої політики України у 1991-2004 рр. Співпраця з міжнародними організаціями.
- •1. Виникнення Давньоруської держави у IX ст. Погляди вчених на утворення Київської Русі.
46. Дисидентський рух в Україні у 60-80-х рр. XX ст. Та його форми. Українська гельсінська група.
Развернув после XX съезда КПСС «десталинизацию» общественной жизни, коммунистическая партия стремилась вести ее под своим контролем, поставив жесткие ограничения общественной инициативе. Критика Сталина была строго дозированной. Не позволялось ставить под сомнение коммунистическую теорию и советский строй. Обществу была навязана лжетеория о том, что «культ личности Сталина не изменил глубоко народный, демократический характер советского строя». Эти ограничения и идеологические догмы вступали в противоречие с советской жизнью и настроениями народа, особенно интеллигенции, которая стремилась к широкой демократизации общественной жизни, экономическим реформам, духовному раскрепощению. Результатом этого стало появление движения украинских инакомыслящих (диссидентов). Они выступали за соблюдение властями гражданских прав, прав человека и поэтому назывались еще и правозащитниками.
Диссидентское движение в Украине неизбежно обретало национально-демократическую окраску. Оно заявило о себе еще в середине 50-х - в начале 60-х годов, раньше, чем в Москве, Ленинграде
и других городах тогдашней России, и существовало до конца 80-х годов.
Украинское диссидентство характеризовалось рядом черт.
Во-первых, это была мирная, ненасильственная форма борьбы, борьба за умы и души людей.
Во-вторых, это движение уже имело свои организационные формы (кружки, союзы, объединения, комитеты).
В-третьих, диссидентство было общеукраинским явлением и проявлялось во всех регионах Украины.
В-четвертых, диссидентство, как общественное движение, охватывало различные социальные прослойки населения - интеллигенцию (писатели, журналисты, литературоведы, учителя, юристы, специалисты различных отраслей народного хозяйства), студенчество, рабочих.
Среди известных диссидентов данного периода были юрист Левко Лукьяненко, литературный критик Иван Светличный, художник Петр
Заливаха, историк Валентин Мороз, генерал Петр Григоренко, публицист Иван Дзюба;
Правозащитники стали объектом преследований репрессивных органов власти. Часть из них была заключена в тюрьмы, другие - лишены возможности заниматься творческой деятельностью. В борьбе с диссидентами советская власть взяла на вооружение невиданный ранее метод - карательную медицину. Вполне здоровых людей за их убеждения заключали в психиатрические лечебницы, где они нередко действительно превращались в психически больных. Но добиться ликвидации правозащитного движения власти не удалось. На место заключенных на борьбу с тоталитарным режимом становились новые правозащитники.
Это положение подтверждает деятельность Украинского Хельсинкского Союза (УХС), который был создан 9 ноября 1976г. по инициативе поэта Николая Руденко и генерала Петра Григоренко. Ядро украинской правозащитной организации составилиу кроме вышеперечисленных, О. Тихий, М.Матусевич, Л.Лукьяненко, О.Мешко, О.Бердник и другие. Позднее ряды УХС пополнили В.Черновил, С.Хмара, О.Шевченко, братья М. и Б.Горыни, И.Светличный. Организация действовала открыто и не скрывала свои цели: следить за выполнением Хельсинских соглашений в Украине, собирать и распространять информацию о нарушениях прав человека, содействовать тому, чтобы Украина, как полноценная независимая держава, самостоятельно принимала участие в будущих совещаниях по вопросам Хельсинкских соглашений и международной жизни в целом. В УХС за время его существования состоял 41 человек, 38 из них были лишены свободы и отбыли в тюрьмах, лагерях, психиатрических больницах и в ссылке более 550 лет. Генерал Григоренко был выслан на Запад.
Деятельность украинских правозащитников, требовавших от советского руководства соблюдения взятого на себя в Хельсинки обязательства уважать права человека, является одной из ярчайших и наиболее трагических страниц национально-освободительного движения. Их жертвенность вдохновляла и других на сопротивление тогдашнему режиму.
47. Особливості політичного та економічного становища в Україні під час перебудови (1985-1990рр.) Після періоду "застою", коли у березні 1985р. новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова, почалася перебудова, яку можна розділити на такі періоди: І985-І988 рр. - період розробки концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови. І988-І99І рр. - період активних політичних перетворень під гаслом побудови демократичного, гуманного соціалізму. Економічні реформи проходили за наступними етапами. 27 квітня 1985р. програма прискорення соціально-економічного розвитку передбачала до 2000 року створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному за 70 років радянської влади, вирішити традиційні проблеми - продовольчі, житлові, забезпечити населення товарами повсякденного вжитку. Але ця програма виявилася утопічною. Без глибокої перебудови всього господарського механізму не можна було здійснити прискорення. Реформа 1987 р. передбачала самостійність,самоокупністьІсамофінансування підприємств, поширення кооперативного руху. Це надавало можливість переводити підприємства на госпрозрахунок, сприяння впровадженню науково-технічного прогресу тощо. Але і ця реформа була непослідовною, зазнала провалу. Почалося скорочення обсягів суспільного виробництва. Національний доход України скоротився на 1,5%. Виникає інфляція. Величезний вплив на події в Україні мала аварія на Чорнобильській АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986р., яка призвела до небаченого забруднення біосфери, радіоактивного опромінювання тисяч людей. Ця аварія обумовила активізацію суспільного руху проти існуючого режиму, проти Компартії України, яка дала згоду на будівництво ЧАЕС, замовчувала страшні масштаби та наслідки катастрофи. Основний тягар роботи по ліквідації наслідків аварії взяла на себе Україна.