34. Ціни, встановлювані державою

Ціна — грошова форма вартості товару, або вартість товару, виражена у грошах.

Політика ціноутворення є складовою економічної і соціальної політики держави. Держави, реалізуючи притаманну їм економічну функцію, завжди активно втручалися в цінові процеси. На сучасному етапі більшість країн здійснює непряме регу­лювання загального рівня і динаміки цін, застосовуючи пере­важно монетарні інструменти, впливаючи на темпи зростання цін емісією грошей, зміною норм обов'язкових резервів комер­ційних банків, операціями центрального банку на відкритому РЦП.

Уряди розвинутих країн здійснюють контроль і регулювання цін на товари і послуги, що мають особливо важливе значення для підтримання життєвого рівня населення. Наприклад, в Австралії не існує системи державного регулювання цін, однак діє контроль за цінами на такі продовольчі товари, як хліб, молоко, яйця та ін.

У сучасному світі приблизно 15—20 % цін поки що регулюють економічними або адміністративними методами. Однак замість систем прямого державного регулювання цін у розвинутих краї­нах в останнє десятиліття впроваджують непряме регулювання. Крім того, здійснюють митну, податково-бюджетну політику шляхом мінімізації податків та бюджетних видатків, даючи змо­гу господарюючим суб'єктам самостійно долати цінові негаразди.

35. Визначення витрат підприємства і собівартості. Види і структура собівартості

Діяльність будь - якого підприємства завжди пов'язана з певними витратами матеріальних, трудових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на виготовлення, зберігання, транспортування, сортування, пакування, фасування та реалізацію товарів. Сукупність всіх цих витрат і складає поточні витрати підприємства.

Витрати це - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

Собівартість продукції — один з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств і об'єднань, котрий показує в грошовій формі всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, в що обходиться підприємству продукція, що випускається їм.

Розрізняють чотири види собівартості промислової продукції: цехова собівартість, виробнича собівартість, повна собівартість, галузева собівартість.

Цехова собівартість включає витрати на виробництво продукції в межах цеху, зокрема прямі матеріальні витрати на виробництво продукції, амортизація цехового устаткування, заробітна платня основних виробничих робітників цеху. Виробнича собівартість (собівартість готової продукції) охоплює витрати підприємства на виробництво продукції. Крім цехової собівартості в неї входять загальнозаводські витрати і витрати допоміжного виробництва.

Повна собівартість (собівартість реалізованої (відвантаженої) продукції) включає всі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Галузева собівартість залежить як від результатів роботи окремих підприємств, так і від організації виробництва по галузі в цілому.

36. Визначення витрат в короткочасному і довготривалому періодах. Валові, середні, граничні витрати. Довготривалий період – це період, достатній для входу нових фірм у галузь або виходу з галузі. В довгостроковому періоді всі види витрат розглядаються як змінні витрати; в довгостроковому періоді фірми можуть як збільшувати, так і зменшувати масштаби виробництва; в галузь можуть ввійти нові фірми, частина фірм може покинути галузь.

Рівновага конкурентної фірми в короткотривалому періоді. Для фірми, що мінімізує збитки, ринкова ціна нижча за мінімально можливі середні витрати при обсязі випуску продукції, але перевищує мінімум середніх змінних витрат при цьому ж обсязі випуску. Мінімізуючи збитки, фірма коригує обсяг випуску продукції таким чином, щоб він був встановлений відповідно до точки, що забезпечить їй покриття змінних витрат і частково постійних витрат.

Граничні витрати є одним із найважливіших понять у політичній економії. Вони визначають додаткові витрати на одну додаткову одиницю продукції. Граничні витрати виробництва — це додаткові витрати на виробництво однієї додаткової одиниці обсягу продукції.

Середні витрати — це витрати на одиницю випуску продукції, які дорівнюють валовим витратам, поділеним на вироблену кількість товару, виходячи з того що валові витрати є сумою постійних і середніх змінних.

Постійні і змінні витрати у сукупності становлять валові витрати.

За означенням завжди ВВ = ПВ + ЗВ.