Перелік літератури:
1. Про страхування / Закон України від 07.03.96 № 86/96-ВР // www.rada.gov.ua
2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. — 5.вид., стер. — К. : Знання, 2006.
3. Говорушко Т. А. Страхові послуги. Навч. посіб. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005.
4. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук ред. С. С. Осадець, д-р економ. наук, проф. – К. КНЕУ, 2002.
5. Русак Ю., Тринчук В. Ідентифікація страхових ризиків підприємств торгівлі / Ю. Русак // Страхова справа. – 2008. – №2 (30).
6. Найбільш ризикові види бізнесу в Україні // Страхова справа. – 2006. – №2 (22).
Тема 6. Страхування підприємницьких ризиків
Лекція10
1. Порядок укладання підприємствами договору страхування майна та припинення його дії
2. Фактори, що впливають на розмір страхових тарифів та порядок сплати страхових премій
3. Оцінка вартості страхової суми
1. Порядок укладання підприємствами договору страхування майна та припинення його дії
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про страхування» для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування [1].
При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику [4].
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. На рис. 1.1 відображено структуру договору страхування [1].
Рисунок 1.1 – Структура договору страхування
Порядок укладання договору визначається цивільним законодавством, зокрема Законом України «Про страхування». Процедура підготовки та укладення договору передбачає чітку домовленість щодо однозначного обумовлення предмету страхування, страхової премії, терміну дії та страхової суми. На рис. 1.2 показано стадії процесу укладання договору страхування [2].
Рисунок 1.2 – Стадії процесу укладання договору страхування
Договір страхування може бути укладений на термін до одного року, на один рік або більший період. В останньому випадку страхові компанії щорічно переглядають страхову оцінку майна та коригують страхову суму, адже страхування майна юридичних осіб належить до сфери короткострокового ризикового страхування.
Підставою для укладення договору страхування є заява встановленої форми, підписана керівником підприємства чи його заступником та головним бухгалтером. Заява обов’язково скріплюється печаткою. Крім того, до заяви додається опис майна, що розглядається як об’єкт страхування з визначенням його балансової (дійсної) вартості. Опис теж підписується керівником і головним бухгалтером та скріплюється печаткою.
Страховик має право оглянути майно, що страхується, та провести експертизу щодо оцінки ризику настання страхового випадку, а також отримати від страхувальника всю необхідну інформацію про майно. Страхувальник несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. У випадку виявлення неправдивих даних страхова компанія має право відмовити у виплаті всього або частини страхового відшкодування.
Договір страхування набуває чинності дня, вказаного в договорі, але не раніше дня, наступного за днем надходження страхового платежу на розрахунковий рахунок страхової компанії.
Якщо в період дії договору страхувальник виявить намір змінити його умови (страхову суму, склад застрахованого майна в більшу чи меншу сторону, змінити адресу чи місцезнаходження застрахованого майна), то в цьому випадку видається аддендум, який з моменту підписання його сторонами вважається невід’ємною частиною договору страхування.
Якщо страхувальник змінює рівень застрахованого ризику, то страхова компанія повинна бути про це проінформована в обов’язковому порядку. Відповідно, зміни в складі майна можуть відбуватися внаслідок реконструкції виробництва, використання інших видів сировини, речовин, матеріалів, іншої послідовності технологічних операцій, схем та режиму процесів, передачі майна в оренду чи заставу, передачі право на майно іншій особі, зупинки виробництва чи суттєвої зміни його характеру, а також переобладнання будівель, споруд, пошкодження чи знищення застрахованого майна незалежно від того, чи підлягають такі збитки відшкодуванню страховиком. Приховування інформації про зміну ступеня ризику чи несвоєчасне її надання загрожує відмовою у виплаті страхового відшкодування.
У випадку збільшення ступеня ризику страхове покриття за укладеним договором може не припинятися за умови сплати додаткової страхової премії, визначеної страховиком. Якщо підвищення ступеня ризику потребує несення змін до договору страхування, то страховик на прохання страхувальника оформлює адендум.
У період дії договору страхування страхова компанія контролює стан застрахованого майна, виконання страхувальником умов договору страхування, дотримання ним правил (стандартів) безпеки, технології виробництва, а також достовірність наданих страхувальником відомостей. Право здійснення контролю може бути передано відповідним органам, наприклад, пожежним, іншим інспекціям, уповноваженим перевіряти ступінь безпеки майнових об’єктів.
Якщо в період дії договору настає страховий випадок, то всі зусилля – страхувальник повинен спрямувати на зменшення його негативних наслідків. Для страхової компанії однією з найскладніших і найвідповідальніших операцій є визначення розміру збитку та розміру страхового відшкодування при настанні страхових випадків з майном підприємства.
Термін повідомлення про страховий випадок, як правило, встановлюється в межах трьох робочих днів. Якщо випадок вимагає втручання компетентних органів (пожежа, крадіжка), негайно треба повідомити їм про це. Страхувальник не повинен проводити ніяких відновлювальних робіт на місці страхового випадку до прибуття представника страхової компанії, а також надати можливість провести огляд та обстеження пошкодженого застрахованого майна для визначення причин і розміру збитків. У свою чергу, страхувальник також повинен обґрунтувати розмір збитків, тобто надати необхідні бухгалтерські документи (наприклад, виписки з інвентарних книг чи рахунку і накладних на придбання майна; якщо майно зберігалося на складі – виписки з книг складського обліку, тощо).
Якщо випадок непростий, наприклад, вибух на підприємстві, то страхувальник на вимогу страховика надає технічний акт із викладенням деталей.
Для підтвердження факту настання страхового випадку страхувальник формує пакет відповідних документів: документи компетентних органів за встановленою формою та інші необхідні документи відповідно до запиту страховика.
Коли подію, що настала, не було передбачено договором, вона не є страховим випадком і страховик звільняється від відшкодування завданого збитку [3].
Статтею 25 Закону України «Про страхування» встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування провадиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком [1].
Страхова компанія, визнавши, що подія яка призвела до загибелі або пошкодження майна, є страховим випадком, протягом п’яти-десяти днів з моменту отримання заяви від страхувальника повинна скласти страховий акт, зазначений в ньому факт, причини та наслідки страхового випадку, а також розмір матеріального збитку.
Розмір збитку в разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та іншого майна, що належить до основних засобів, визначається на основі його дійсної вартості за вирахуванням вартості залишків, а вразі пошкодження згаданих будівель, споруд тощо – на основі вартості відновлення (ремонту), але в межах страхової суми.
До суми збитку входять також втрати внаслідок вжитих заходів, необхідних для рятування майна, зберігання та впорядкування застрахованого майна, після настання страхового випадку. У разі виникнення суперечок між сторонами щодо причин та розміру збитків кожна зі сторін має право вимагати проведення експертизи. Експертиза проводиться за рахунок сторони, що вимагала її проведення.
Після всіх розрахунків матеріального збитку страховик складає розрахунок розміру страхового відшкодування, який є додатком до страхового акта [6].
Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Слід також зазначити, що договір страхування за яким виплачено страхове відшкодування в розмірі різниці між страховою сумою, обумовленою договором, і сумою виплаченого страхового відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому терміну. Якщо страхове відшкодування виплачено в розмірі повної страхової суми, то чинність договору припиняється.
Крім того, страхувальник зобов’язаний інформувати страховика про всі договори страхування з іншими страховими компаніями, укладені стосовно майна, що старується у страховика. Якщо в момент настання страхового випадку щодо застрахованого у страховик майна діяли також інші договори страхування, в яких майно застраховане кожним страховиком, відшкодування збитку розподіляється пропорційно співвідношенню страхових сум, а страховик виплачує відшкодування тільки в частині, що припадає на його частку.
Термін виплати страхового відшкодування вказується в договорі страхування. У більшості випадків він не перевищує 25 днів від дня складання страхового акта та отримання всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку. Днем виплати вважається день перерахунку грошей з розрахункового рахунка страхової компанії на розрахунковий рахунок підприємства. Страхове відшкодування виплачується на умовах пропорційної відповідальності, але в будь-якому випадку воно не буде перевищувати страхової суми. Якщо в договорі вказана безумовна франшиза, nо сума відшкодування коригується на величину франшизи.
Можуть бути ситуації, коли за фактами знищення (пошкодження) майна чи його крадіжки відкрита кримінальна справа. Тоді страхова компанія виплачує 30 % страхового відшкодування, а решту суми підприємство отримає після закінчення (припинення) розслідування.
Страхове вiдшкодувания не виплачусться, якщо збитки повнiстю вiдшкодовано винною особою. У випадку часткового вiдшкодуванвя збиткiв страхова компанія виплачує різницю між сумою завданих збиткiв та сумою виплаченою винною особою.
Якщо викрадене майно повертається страхувальникові, то страховик має право вимагати повернути суму виплаченого відшкодування за вирахуванням витрат, пов’язаних з упорядкуванням майна.
На суму виплаченого страхового відшкодування страховик має право подати позов до суду про стягнення суми завданих эбиткiв з винної особи.
Страховик має право вiдмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник порушив термiни повідомлення про страховий випадок, унаслiдок чого неможливо визначити фактичний розмiр збиткiв, а також у випадку непiтвердження органами мiлiції факту крадiжки майна.
Не вiдшкодовуються додатковi збитки, спричинені бездіяльністю страхувальника до страхового випадку та пiсля нього [3].