- •Тема 1 підприємство як суб'єкт ринкових відносин 7
- •Тема 2 основні фонди підприємства та підвищення ефективності їх використання 33
- •Тема 3 Нематеріальні ресурси та активи підприємства 57
- •Тема 4 Інвестиції на підприємстві : формування, використання, ефективність 59
- •Тема 5 оборотні кошти підприємства 72
- •Тема 6 персонал підприємства 82
- •Тема 7 Оплата праці на підприємстві 95
- •Тема 8 Принципи організації виробництва 122
- •Тема 9 економічне обґрунтування 135
- •Тема 10 якість продукції та економічна ефективність її підвищення 145
- •Тема 15 Інноваційна діяльність підприємства 217
- •1.2 Організаційно-економічні особливості функціонування різних видів підприємств
- •1.3 Зовнішнє середовище функціонування підприємства
- •1.4 Державне регулювання діяльності підприємств
- •Запитання для обговорення
- •Контрольні запитання одиничного та множинного вибору відповідей
- •17. Результати діяльності підприємства значною мірою визначаються:
- •2.2 Форми обліку та методи оцінки основних фондів підприємства
- •2.3 Знос та амортизація основних фондів
- •2.5 Показники використання основних фондів
- •2.6 Виробнича потужність підприємства та методи її визначення
- •2.7 Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів та виробничих потужностей підприємств за сучасних умов
- •Запитання для обговорення
- •Тема 3 Нематеріальні ресурси та активи підприємства
- •Запитання для обговорення
- •Тема 4 Інвестиції на підприємстві : формування, використання, ефективність
- •4.1 Сутність інвестицій, їх класифікація
- •4.2 Обчислення обсягу капіталовкладень
- •4.3 Оцінка економічної ефективності інвестицій та інвестиційних проектів
- •Запитання для обговорення
- •Тема 5 оборотні кошти підприємства
- •5.1 Поняття оборотних фондів та оборотних коштів підприємства
- •Оборотні фонди
- •Фонди обігу
- •5.2 Показники використання оборотних коштів підприємства
- •5.3 Нормування оборотних коштів
- •Запитання для обговорення
- •Тема 6 персонал підприємства
- •6.1 Персонал підприємства, його класифікація
- •6.2 Продуктивність праці та її планування
- •6.3 Чинники підвищення продуктивності праці
- •6.4 Нормування праці та планування чисельності працівників на підприємстві
- •Тпер – час перерв з оргтехнічних причин;
- •1. Метод коригування базової чисельності:
- •Запитання для обговорення
- •Тема 7 Оплата праці на підприємстві
- •7.1 Поняття та види заробітної платні
- •7.2 Організація оплати праці на підприємстві
- •7.3 Форми та системи оплати праці
- •7.4 Змішані форми оплати праці на підприємстві
- •7.5 Система надбавок, доплат та премій працівникам
- •7.6 Планування фонду оплати праці на підприємстві
- •Запитання для обговорення
- •Контрольні запитання одиничного та множинного вибору відповідей за розділом 2
- •8.2 Виробничий процес і принципи його організації
- •8.3 Організаційні типи виробництва
- •8.4 Методи організації виробництва
- •8.5 Основні форми організації виробництва
- •Запитання для обговорення
- •Тема 9 економічне обґрунтування виробничої програми підприємства
- •9.1 Виробнича програма підприємства та її показники
- •9.2 Обґрунтування виробничої програми
- •Запитання для обговорення
- •Тема 10 якість продукції та економічна ефективність її підвищення
- •10.1 Поняття якості продукції. Показники якості продукції
- •10.2 Методи оцінки якості продукції
- •10.3 Економічний механізм управління якістю продукції
- •10.4 Економічна ефективність і шляхи підвищення якості продукції
- •Запитання для обговорення
- •Контрольні запитання одиничного та множинного вибору відповідей за розділом 3
- •11.2 Класифікація витрат і структура собівартості
- •11.3 Методи визначення собівартості продукції
- •2. Підсумовування попередньо визначеної собівартості окремих виробів:
- •11.4 Калькуляція собівартості
- •1. Метод простого підсумовування:
- •2. Кошторисний метод.
- •3. Метод розподілу.
- •Запитання для обговорення
- •Тема 12 Доход, прибуток та рентабельність підприємства
- •12.1 Економічна сутність доходу підприємства
- •12.2 Сутність прибутку підприємства, його види
- •11.3 Рентабельність підприємства
- •1. Загальний рівень рентабельності підприємства:
- •Запитання для обговорення
- •Контрольні запитання одиничного та множинного вибору відповідей за розділом 4
- •13.2 Сучасні принципи та засоби управління підприємством
- •13.3 Організаційні структури управління підприємством
- •Запитання для обговорення
- •Тема 14 Планування діяльності підприємства
- •14.1 Планування діяльності підприємства як функція управління. Принципові основи планування
- •14.2 Елементи внутрішньофірмового планування
- •14.3 Етапи планування
- •14.4 Види та методи планування діяльності підприємства
- •14.5 Стратегічне планування діяльності підприємства
- •14.6 Оперативно-виробниче планування діяльності підприємства
- •Запитання для обговорення
- •Тема 15 Інноваційна діяльність підприємства
- •15.1 Поняття інновацій, причини виникнення та результати впровадження
- •15.2 Види інновацій та критерії їх класифікації
- •Інновації
- •15.3 Поняття та характеристика інноваційного процесу
- •Та стабільного виробничого процесу
- •5.13 Інноваційна діяльність підприємства
- •5.15 Ефективність інновацій
- •За видом економічних суб’єктів розрізняють:
- •Інноваційних проектів
- •Запитання для обговорення
- •Контрольні запитання одиничного та множинного вибору відповідей за розділом 5
- •Термінологічний словник
- •Рентабельність підприємства – відносний показник прибутковості підприємства.
- •Предметний покажчик
- •Рекомендована література Основна література
- •Додаткова література
6.3 Чинники підвищення продуктивності праці
Зростання продуктивності праці на будь-якому підприємстві залежить від багатьох чинників – як зовнішніх, так і внутрішніх. Але всі ці чинники можна об'єднати в три великі групи [18]:
1) техніко-технологічні, які визначаються рівнем розвитку та ступенем використання засобів виробництва;
2) організаційні, які відображають рівень організації виробництва;
3) соціально-економічні, які залежать насамперед від людського фактора.
Важливим чинником підвищення продуктивності праці па підприємствах і по галузі в цілому є їх індустріалізація, яка полягає в створенні прогресивної виробничо-технологічної бази. Це багатогранний комплексний процес, в основі якого лежить застосування сучасних нових виробничих технологій, упровадження нових комп'ютерних розробок, перехід до механізованого складання різноманітних виробів тощо.
Організаційні фактори спрямовані на створення такої організації виробничого процесу, яка ліквідує простої робочого часу та забезпечує оптимальне завантаження як усім членам трудового колективу, так і основним виробничим фондам підприємства.
Соціально-економічні фактори можна умовно поділити на фактори морального та матеріального стимулювання. Як перші, так і другі є стимулами заінтересованості працівників у підвищенні своєї продуктивності. До них належать: зростання заробітної платні, премії та доплати, можливість самовираження та творча заінтересованість, кар'єра, підвищення кваліфікації та ін.
Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів. Резерви підвищення продуктивності праці – це невикористані можливості економії затрат праці, які з'являються внаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва та праці тощо).
Резерви можна розглядати з точки зору як за часом їх використання, так і за сферою їх виникнення.
За часом використання розрізняють поточні й перспективні резерви. Поточні резерви можуть бути використані (залежно від реальних можливостей) протягом місяця, кварталу або року. Перспективні резерви використовуються через рік або кілька років згідно з довгостроковими планами підприємства.
За сферами виникнення розрізняють загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви.
До загальнодержавних належать резерви, використання яких впливає на зростання продуктивності праці, в економіці загалом.
Регіональні резерви пов'язані з можливостями поліпшення використання продуктивних сил даного регіону.
Міжгалузеві резерви – це можливості поліпшення міжгалузевих зв'язків, своєчасне, точне та якісне виконання договорів щодо кооперованих поставок, використання можливостей однієї галузі для підвищення продуктивності праці в іншій.
Галузеві резерви – це резерви, пов'язані з можливостями підвищення продуктивності праці в даній галузі економіки й зумовлені недостатнім використанням техніки та технології виробництва, прогресивних досягнень і передового досвіду, недоліками в спеціалізації, концентрації та комбінуванні виробництва тощо.
Внутрішньовиробничі резерви виявляються та реалізуються безпосередньо на підприємстві. Велике значення цих резервів полягає в тому, що підприємство є первинним осередком економіки та на ньому виявляються й використовуються всі попередні резерви. Внутрішньовиробничі резерви зумовлені недостатньо ефективним використанням техніки, сировини, матеріалів, а також робочого часу, наявністю цілодобових і внутрішньозмінних втрат часу, прихованого безробіття. Отже, внутрішньовиробничі резерви можна поділити на резерви:
– зниження трудомісткості продукції;
– поліпшення використання робочого часу.
Необхідною умовою виявлення та використання резервів є їх кількісна оцінка.
Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах. На конкретний період величину резервів Можна визначити як різницю між досягненим і максимально можливим рівнем продуктивності праці.
Оцінку впливу зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання робочого часу, удосконалення структури кадрів на підприємстві можної визначити за допомогою таких формул
1) зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості:
, (2.77)
, (2.78)
де ПП – величина підвищення продуктивності праці, %;
Тм, Тп – минула та нова трудомісткість на операцію або виріб;
ЕЧ – економія чисельності робітників;
Р – кількість виробів або операцій;
Ф – реальний фонд робочого часу одного робітника;
К – коефіцієнт виконання норм.
Приклад. Річний обсяг випуску деталей цехом становить 54 тис. шт./рік. Трудомісткість виробу знизиться з 52 до 47 хв /шт. Ефективний річний фонд робочого часу працівника 1860 год /рік, запланований коефіцієнт виконання норм виробітку 1,15. Визначити ріст продуктивності праці та відносне вивільнення робітників за рахунок зниження трудомісткості.
1. Зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості складає:
%.
2. Відносне вивільнення робітників за рахунок зниження трудомісткості:
чол.
2) зростання продуктивності праці шляхом поліпшення використання робочого часу (зменшення його втрат):
або , (2.79)
де Вб – втрати робочого часу в базовому періоді;
Вп – втрати робочого часу в поточному періоді;
3) зростання продуктивності праці за рахунок змін у структурі кадрів:
, (2.80)
де I – індекс загальної продуктивної праці;
In – індекс продуктивності праці основних робітників;
Id – індекс зміни частки основних робітників у загальній кількості робітників у поточному періоді порівняно з базовим, обчислюється за формулою:
, (2.81)
де dn – частка основних робітників у поточному періоді;
dб – частка основних робітників у базовому періоді.