Повернення

Ми все-таки його знищили, вона знищила. Тоді Кішка сильно ослабла і тільки через кілька тижнів відновила силу. Після її одужання я знищив мінізаврів та зібрав матеріали про них з бункеру №2. Найдивніше було те, що титанозавр привів мене до третього бункера, але знесилений там і помер. Я тоді за ним і не гнався, а шукав вибухівку. В бункері №3 матеріали мене вразили. Там я і знайшов динаміт, і підірвав черв'якозаврів, яких було менше сотні. Знищивши всіх мутантів, я чекав коло моря корабель, або літак.

— Тепер ти можеш вернутися додому, — сказав я Марі.

— Але зовні я людина, а всередині я МУТАНТ, — промовила вона.

— Марі, дивися! Корабель! — раптово я закричав, побачивши на горизонті корабель. Тоді ми запалили наш сигнальний вогонь і він почав рухатися до нас. Коли вони нас підібрали, то ми сказали, що ми двоє людей, які відправилися на катері у подорож по островам, але ми потрапили в шторм і опинилися на цьому забутому богом острові. На острові я пробув 753 дня від відплиття екіпажу авіалайнера №357. Це був риболовний корабель, який вперше заплив сюди для ловлі тунця, якого стало в тих місцях мало. Риболови нас підібрали та висадили в Лос-Анджелесі.

— Де ти тепер підеш? — спитала мене Марі, коли ми опинилися у місті.

— Поїду в Орландо. Потрібно зупинити розробки «Dale corporation», — відповів я їй.

— Дозволиш поїхати з тобою. Ми їх разом зупинимо.

— Від зайвої допомоги не відмовлюся, — промовив я.

15

Станція «Зірка»

Будинок «Dale corporation» або станції «Зірка» — це багатоповерхова будівля, яка стоїть на околиці Орландо. Вона майже не охороняється, але на нижні поверхи охорона підсилена. Отже виходить, що станція розташована під землею.

— Марі, якщо я не вийду через годину, то дій по плану, — промовив я їй та вийшов з машини, почувши «Добре». План був такий: якщо я не зупиню їх сам і не вийду через годину, то вона, натиснувши на червону кнопку на пульті, підірве всю корпорацію.

Я пройшов охорону та дістався до управляючого корпусу.

— Ви зайшли занадто далеко, — промовив я, коли зайшов туди.

— Покличте охорону, — промовив один з них.

— Краще не варто, бо все тут злетить у повітря.

— Та невже?

Я все-таки не вийшов через годину і дізнався, що вона нажала на червону кнопку. І пролунав вибух, якого я не забуду.

Частина друга: Амазонка

1

Лист

Ось уже два місяці я запертий в котрійсь з кімнат станції «Зірка». Вибратись з неї не можливо, навіть мені. Марі, мабуть, подумала, що я загинув, але я знов живий. Ця станція знаходиться глибоко під землею, а вибух зачепив тільки зовнішній бік «Дейл кор­порейшн», а підземні поверхи тільки сколихнулися від нього.

Зараз 22 вересня 2042 і, раптово, мені вручають лист. Ось він:

«Привіт, Алекс! Зараз я знаходжуся в Порту-Велью. У долині Амазонки відбувається зникнення цілих міст. Я не знаю, що робити. Алекс виїжджай негайно, бо люди пропада­ють прямо на очах. Алекс, я думаю, що вони тут, у Бразилії, в штаті Амазонас. Прибудь літаком у Манаус, я вже буду тебе чекати там.

Твій друг П'єр Рішар.

06 вересня 2042 рік».

Через декілька хвилин до моєї кімнати-в’язниці заходить двоє чоловік. Вони однако­вого зросту, вдягнені у чорні костюми. Спочатку заходить смуглявий чоловік. Об­личчя у нього молоде, але мудре. Він мені сказав:

— Ти вже, напевно, прочитав лист, який ми дали.

— І ти повинен поїхати туди, — промовив другий мужчина. — Ми впевнені, що тільки ти їх зупиниш.

— То он чого ви мене залишили живим. Вам потрібна людина, яка б зупинила мутан­тів — ваш невдалий проект.

— Не ми їх породили, — відказав смуглий.

— Але ви їх удосконалювали, — відповів я їм.

— Тоді ти хочеш, щоб вони захопили Землю? — спитав мене білолиций.

— Команду створюю я. Ви мені гарантуєте свободу та безпеку Люсі — це мої умови. Добре?

— Ми згодні, — в один голос сказали вони.

— Хто тобі потрібний? Ми їх знайдемо, — сказав смуглявий чоловік.

— Мені потрібні Марі О’Конор, Гомер Джей Робінсон та Міхаель Хадсон.

— Робінсон помер у автокатастрофі рік тому, Хадсона вбили чотири роки тому в Кореї, а О’Конор у в’язниці. Ми її можемо витягти з тюрми, тільки щоб після подорожу до Ама­зонки ми її більше не бачили, — суворим голосом відповів мені смуглий.

— А ти будеш робити на нас, — доповнив білолиций.

— Я згоден, — видавив із себе я ці слова.

2

До П'єра

Я з П'єром всіх мутантів не переможемо. Марі О’Конор найкраща з людей які мене будуть оточувати. Вона все ж таки мутант, як і я. В корпорації мені виділили ще п’ятьох людей. Вони добре навчені у критичних ситуаціях, але зброю, яку нам видали, цих монст­рів не переможе. Я знов прийнявся за експерименти і винайшов удосконалив мою лазерну зброю. Тепер у лазера був новий корпус та міг працювати від сонячних батарейок. Мені дозволяли виходити з корпорації. В одну з таких прогулянок я подзвонив з телефонного автомата на номер Люсі, він у мене в пам'яті ще залишився. В трубку промовив:

— Люсі, я живий.

— Алекс! Де ти?!

І поклав слухавку я.

Марі випустили з в'язниці. Вона потрапила туди за вибув будинку корпорації Дейл. Це єдина людина у команді яку я знаю та якій можу довіряти.

Приватним рейсом №743 ми вилетіли з Орландо до Манаус. В літаку сиділи шес­теро людей, людей, які знали, що можуть з цієї подорожі не повернутися.

Я сидів біля вікна, а коло мене сиділа Марі. Вона про щось думала, а потім мене спи­тала:

— Що нас чекає в джунглях Амазонки?

— На це питання ти знаєш відповідь, — промовив я, не знаючи насправді, що там.

— Я думала ти загинув при вибуху.

— Вони були захищені титановими стінами, — сказав я їй, побачивши в її очах пере­живання і страх.

Ми сиділи в літаку. Він летів швидко, але водночас тихо. Це була новітня розробка департаменту. В цей момент хтось сказав, порушивши тишу:

— Ну, хто звідки?

— Я, — відповів командуючим голосом кремезний на вигляд чоловік, одягнений у ма­скувальну військову форму, — капітан однієї з рот бази Фенікса. Мене звати Олівер Арес. Я родом із Кентуккі.

— А мене звати Крауч Мілош. Я родом з Польщі, але звістка про катастрофу зумовила переїхати мене до Канади. Там я став сержантом.

— Нашого пілота звати Сефард Холмс. Він мій старий друг, разом навчалися у одній роті, але він став агентом ФБР, а я залишився далі служити. Також мені доручили командувати цим загоном, — відповів той самий командуючий голос, який приналежав Оліверу.

— А коло нього досвідчений радист — Бернс Марк, — додав Крауч.

— Мене звати Марі О’Конор. Я родом із Техаса. Декілька років працювала на департамент.

— Я Алекс Рейнджерс, президент корпорації «Рейнджерс» та другий хто залишився живим після зустрічі з мутантами. Нас у Манаусі зустріне П’єр Рішар — мій найкращий друг та людина, яка досконало знає долину річки Амазонка та її приток. Він нам і допоможе у цьому полюванні. Коли ми приземлимося, я роздам кожному лазерні пістолети та радар пошуку мутантів.

— Їх звичайні пістолети не беруть, — доповнила Марі.

— А зараз, — продовжив я, — розповім детальніше. Мутанти з'явилися ще у 2037 році на орбітальній станції «Марс-3», а потім я їх зустрів на станції «Онікс». На цій станції проводили досліди на мутантах, та перевозили їх на Землю для детальнішого вивчення, на прихований острів Мутант.

Мутанти поділені на декілька видів. Перший вид, з чого все й почалося, називається черв’якозавр. Їх будова подібна нашим черв'якам. Вони селяться завжди коло боліт та вогких місць. Цих монстрів можливо перемогти за допомогою звичайного пістолета, але чудовиська збираються величезними колоніями, а, отже, їх здолати не так уже й легко. Другий — це мінізаври. Їхній скелет міцніший за людський. На голові мають «гулю», яка дуже небезпечна для людей, тож потрібно ухиляться від їхнього нападу. Вони також ходять гуртом, але можуть зустрітися і поодинокі особи. З цієї стадії мутантів можна перемогти лише за допомогою моїх лазерів, які роблять на сонячних батарейках. Про титанозаврів та котодонтів вам вже розповідали в департаменті, а я розповім вам ще про скорпіоніксів та павукозаврів. Перші — схожі на величезних скорпіонів, а їх жало небезпечне для нас. Другі справжні гіганти-каракурти. Тож потрібно бути дуже уважним. Це й все.

— Не все, — промовила Марі. — Я та Алекс потратили під вплив мутагену і тепер ми можемо перетворитися на мутанта, але це не дає ризику у цій місії, тому що ми можемо контролювати свої дії у цьому стані.

— І в кого ви перетворюєтесь? — спитав Крауч.

— Я, — продовжила О’Конор, — у щось схоже та величезну чорну пантеру, а Алекс у… павука, гігантського павука-хрестовика.

Я здивовано подивився на Марі, вона побачила в моїх очей подив та розгублення. А якщо я перетворюсь на іншого? Що тоді буде з цією брехнею, яка оповила нашу команду?

Ми прилетіли. Манаус — одне з головних міст Бразилії. Як і всі міста незвичайне своєю красотою. В аеропорту я зустрічаю П'єра. Він навіть і не змінився.

— П'єр, привіт. Як ти зараз? — Я йшов попереду команди, а за мною йшла Марі.

— Привіт, Алекс. Зараз справи у нас ідуть погано, — почув я його відповідь і він продовжив:

— В штаті Амазонас зникли цілі міста і ніхто не знає що трапилось. В місті Камара очевидець говорив, що бачив дракона, який летів над рікою до Манауса, у Берури багато людей запевняли, що вони чули пронизливі звуки, крики та незвичайне шипіння, а потім наступала тиша, що навіть гудіння комара не було чути; у Манакапуру одна людина бачила незвичайну істоту, схожу на динозавра, а на другий день знайшли труп одного з жителів цього міста, він був сильно покалічений і на диво його впізнали. На мою думку, Алекс, це вони. Але як сюди потрапили ці істоти?

— П'єр, я думаю, що почну спочатку. По-перше: перед тобою моя команда, яка допоможе знищити їх. Серед них є Марі О’Конор, Олівер Арес — досвідчений військовий та відмінний командир, у незвичайних ситуаціях; Бернс Марк — досвідчений радист та добрий стрілець; Крауч Мілош — хороший слідопит та просто добра людина та відмінний військовий лікар, а також Сефард Холмс — пілот ас, відмінний снайпер та «людина слова». Це всі з моєї команди. Тепер я перейду до того як все-таки мутанти потрапили сюди. Корпорація Дейл або просто департамент досліджував мутантів та двох замаскованих островах — Мутант та Скін-0. Єдиний багаж №1 був загублений десь в просторах долини Амазонка. Його шукали всіма силами, але не найшли, так як Амазонка величезна. Тепер розповідай де ми їх будемо шукати?

— Нічого не чути від міст: Манакапуру, Аннам, Бадажос, Коджас, Анори та Тамбор.

— Якщо бути точним, на карті видно, що Камара недалеко від Коджаса, отже, там ми зустрінемо орнітозаврів; коло Берури найближче місто Анори, там павукозаври, а з ними завжди котодонти та скорпіонікси. Місто Манакапуру — місце, де побачили динозавра, отже, там мінізаври та титанозаври, а з ними і черв'якозаври. Так же Марі?

— Так, Алекс. Можу тільки додати, що коло Бадажос знаходиться велике озера, тому в ньому повинно бути декілька угрозаврів.

— Нас у відомство поставте, — промовив Олівер.

— Так, майже не забув. Візьміть, — промовив я, давши пачку паперів. — У них детально описується про мутантів, крім угрозаврів. Я вже найняв човен. Зараз ми пливемо в Манакапур. На жаль, пливемо тільки ми, всі місцеві бояться тепер цих місць.

3