Брутто-ставка складається з двох основних елементів: нетто-ставки, призначеної для страхових виплат за умов договору страхування, і навантаження, за рахунок якого покриваються витрати на ведення справи, фінансуються попереджувальні (превентивні) заходи і створюється прибуток від страхових операцій.
Які елементи входять до структури страхового навантаження?
Перший структурний елемент страхового навантаження – витрати на ведення справи – належить до собівартості страхових послуг, другий елемент є плановим прибутком страхової організації від страхових операцій.
Витрати на ведення справи поділяються на традиційні, які мають місце для будь-якого виду бізнесу, і специфічні – характерні саме для страхової справи. До специфічних видів витрат відносяться комісійні винагороди агентам і брокерам за посередницьку діяльність в розповсюдженні страхових продуктів, витрати на проведення попереджувальних (превентивних) заходів, витрати, пов’язані, наприклад, з проведенням початкової експертизи (при укладенні договору), а також експертизи, пов’язаної з настанням страхового випадку тощо.
Які обов’язки виникають у страхувальника при настанні страхового випадку?
Нагадаємо, що страховий випадок – це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Стаття 21 Закону України «Про страхування» передбачає такі обов’язки страхувальника при настанні страхового випадку:
вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.
Несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин є однією з підстав для відмови страховика від проведення страхової виплати, так само як створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (п. 5 ст. 26 Закону України «Про страхування»).
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов’язки страхувальника залежно від певного виду і умов страхування.
Що розуміють під валовою та чистою страховою премією та яка їх динаміка в Україні?
Під страховою премією (внесок, платіж) розуміють плату страхувальника страховикові за зобов’язанням відшкодувати останньому у разі настання страхового випадку матеріальних (в деяких випадках моральних) збитків, завданих страхувальнику (застрахованому) чи застрахованому майну. Страхова премія сплачується одноразово до вступу в дію договору страхування або періодично в передбачені ним строки. Розмір її залежить від страхового тарифу (брутто-ставки) і страхової суми, періоду страхування та від деяких інших факторів (залежно від виду страхування).
На страховому ринку розрізняють чисті та валові страхові премії. Різниця між ними полягає в тому, що валові страхові премії включають фактичні надходження страховиків (чисті страхові премії) та премії, належні перестраховикам-резидентам (внутрішнє перестрахування).
Довідково: загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками від страхування та перестрахування ризиків (від страхувальників та перестрахувальників) за 12 місяців 2006 року, становила 13 829,9 млн грн, з них: 5 060,5 млн грн (36,6%) становило внутрішнє перестрахування, 21,5 млн грн (0,15%) – премії, які надійшли від іноземних страховиків (перестрахувальників), решту – 8 747,9 млн грн (63,25%) становили премії від страхувальників. Значно зросла активність фізичних осіб у страхуванні, зокрема, за 2006 рік ними сплачено 2 945,8 млн грн страхових премій, що майже
у2 рази більше (+82,3%), ніж за 2005 р.
Упорівнянні з 2005 роком обсяги валових страхових премій збільшилися на 976,4 млн грн (+7,6%). Скорочення різниці між обсягами валових і чистих страхових премій визначає скорочення обсягів внутрішнього перестрахування між страховиками.
Співвідношення страхових премій у ВВП залишається нижчим, ніж у 2005 році (див. рис. 15.4), разом з тим, темпи спаду значно уповільнились, та за умов сприятливого економічного середовища частка страхування у ВВП набуде позитивного розвитку.
Що таке страхові виплати та яка їх динаміка в Україні?
Страхові виплати – це грошові суми, які виплачуються страховиком страхувальнику чи застрахованій особі відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Рівень розвитку страхового ринку в деякій мірі визначається рівнем страхових виплат (відношення обсягу страхових виплат до обсягу страхових
премій). Так, за результатами 2006 року, рівень чистих страхових виплат42
становив 26,5% (у 2005 – 20,7%, 2004 – 14,6%). Причому, темпи приросту страхових виплат значно випереджають темпи приросту страхових премій.
Які гарантії збереження страхових внесків?
Суми страхових внесків – це зобов’язання страховика перед застрахованими особами. Для забезпечення страхових зобов’язань із страхування життя страхова компанія формує страхові резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів страхових резервів. Згідно з Законом України «Про страхування», для забезпечення страхових виплат громадянам при страхуванні життя, кошти страхових резервів не є власністю страховика і відокремлені від його майна.
Ці кошти не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов’язань, крім тих, що прийняті за договором страхування, не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації і обов’язково підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або поверненню застрахованій особі.
Яка головна особливість діяльності страхових компаній?
Страхова діяльність належить до сфери фінансових послуг. Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що, на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім уже компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов’язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами.
Така своєрідна «плата наперед» дозволяє страховикові накопичувати значні фінансові ресурси і виконувати активну роль на ринку капіталу, оскільки акумульовані кошти потребують ефективного управління.
Так, величина сформованих страхових резервів (що, по суті, є значним інвестиційним ресурсом) станом на 01.01.2007 становила 6 014,1 млн грн, що на 968,3 млн грн більше, ніж на 01.01.2006. Структура таких активів є недосконалою і такою, що не відповідає країнам з ринковою економікою, оскільки 46% таких резервів знаходиться на банківських депозитах; 20% – в цінних паперах; 7,9% – готівка на поточних рахунках та в касі і тільки 0,1% – інвестиції в економіку.
42 Рівень чистих страхових виплат є більш об’єктивним показником, ніж рівень валових виплат, оскільки рівень чистих виплат є вільним від подвійного обліку операцій внутрішнього перестрахування.
Довідка: станом на 01.01.2007 кількість страхових компаній в Державному реєстрі фінансових установ зросла на 13 та cтановила 411, з них 55 страховиків, що здійснювали страхування життя (СК «Life») та 356 компаній, що здійснювали види страхування інші, ніж страхування життя (СК
«non-Life»).
Що таке «ризикова» страхова компанія?
Згідно з Законом України «Про страхування» страхові компанії поділяються на ризикові страхові компанії і страхові компанії, що здійснюють страхування життя. Ризикові страхові компанії здійснюють страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, страхування вантажів, транспорту, відповідальності, кредитних і інших ризиків і не мають права страхувати життя та пенсії. Страхові компанії, які отримали ліцензію на здійснення страхування життя, не мають право займатися іншими видами страхування (стаття 38 Закону України «Про страхування»).
Яка структура джерел грошових коштів страхової організації?
У структурі основних джерел грошових коштів страхової організації виділяються дві основні частини – власний капітал і залучений. В зв’язку із специфікою страхової діяльності частка залучених коштів в загальній структурі джерел відносно висока.
Власний капітал страховика аналогічний структурі власного капіталу будь-якої господарюючої одиниці і включає статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільові надходження та фінансування. Основними джерелами формування власного капіталу страховика є внески засновників, відрахування з прибутку від страхової діяльності і доходів від інвестиційної діяльності, а також від додаткової емісії акцій. Вимоги до розміру власного капіталу в кожній країні світу специфічні
(див. рис. 15.3).
Основними джерелами залучених коштів страхової організації є: страхові резерви, сформовані за рахунок частини страхових внесків страхувальників, призначені для майбутніх страхових виплат, що становлять найістотнішу частину залучених коштів; кредиторська заборгованість за операціями страхування, соціального страхування і перестрахування; кредиторська заборгованість за операціями, безпосередньо не пов’язаними із страховою діяльністю.
Які джерела доходів має страхова організація?
Двоїстий характер діяльності страховика (одночасне здійснення страхової та інвестиційної діяльності) зумовлює специфіку його доходів.
Доходи страховика можна поділити на три великі групи:
1. Доходи від основної, тобто страхової діяльності (всі надходження на
користь страховика, пов’язані з проведенням страхування і перестрахування). Такі доходи формуються за рахунок страхових премій (вони дають найбільшу і основну частину доходу від страхових операцій), відшкодування частки збитків за ризиками, переданими в перестрахування, а також за рахунок комісійних і брокерських винагород, коли страховик виступає в ролі посередника страхових послуг.
2.Доходи від інвестиційної та фінансової діяльності – пов’язані з інвестуванням і розміщенням тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів). Вони формуються за рахунок інвестування коштів страхових резервів і власних вільних засобів. Необхідно зазначити, що інвестиційна діяльність страховика носить залежний характер по відношенню до страхових операцій. Інвестиції повинні здійснюватися в обсязі, за термінами і в межах, які узгоджені з прийнятими страховими зобов’язаннями.
3.Інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з’являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності і надзвичайних подій. Зокрема, до числа інших доходів відносять: 1) суми відсотків, нарахованих на рахунки депо премій; 2) суми, одержані у порядку регресу після виконання страховиком своїх зобов’язань по страхових виплатах; 3) дохід від реалізації основних фондів, матеріальних цінностей і інших активів; 4) доходи від здачі в оренду майна страховика; 5) суми повернення страхових резервів, що зменшують розмір страхових резервів в результаті їх перерахунку; 6) оплата споживачами консультаційних послуг, навчання, що надаються страховиком.
Яка структура витрат страхової організації?
Витрати страхової компанії так само, як і доходи, пов’язані із двоїстим характером її діяльності. Виокремлюють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності, а також інших його доходів від звичайної діяльності та надзвичайних операцій).
Понад 90% загальної суми витрат страхової компанії припадає, безперечно, на «страхові» витрати. Ці витрати дуже неоднорідні. Усю їх сукупність можна за економічним змістом поділити на три великі групи:
виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування й перестрахування;
витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;
витрати на утримання страхової компанії.
Дві останні групи витрат можна об’єднати поняттям «витрати на ведення справи».
Найвагоміша стаття витрат страховика – виплати страхових сум та страхових відшкодувань.
Закон України «Про страхування» свого часу встановив такий склад витрат страховика:
виплати страхових сум та страхових відшкодувань;
відрахування в централізовані страхові резервні фонди;
відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;
витрати на проведення страхування.
Витрати страховика формують собівартість страхової послуги, яка враховується при визначенні фінансового результату і бази оподаткування. Віднесення витрат на собівартість страхової послуги регулюється загальними і галузевими нормативними актами.
Специфіка страхового бізнесу обумовлює необхідність розгляду планової і фактичної собівартості. Під плановою (розрахунковою) розуміють собівартість страхової послуги, що закладається в основу страхового тарифу і представлену у вигляді його структурних елементів – нетто-премії і навантаження. Під фактичною розуміють собівартість, що реально складається за результатами укладених договорів страхування, що залежить від реальної збитковості страхової суми, економії чи перевитрат коштів на адміністративногосподарські цілі, включаючи оплату праці працівників тощо. Склад витрат, які відносяться на собівартість, спеціально уточнюється також для визначення бази оподаткування прибутку компанії.
Які додаткові показники можуть бути використані для характеристики фінансової діяльності страховика?
Для характеристики фінансової діяльності страховика, окрім прибутку, можуть використовуватися й інші абсолютні та відносні показники. До найпоширеніших абсолютних показників входять наступні індикатори:
показник ділової активності, який показує відношення надходжень страхових премій (платежів) на певну дату поточного року до валюти балансу на цю ж дату за попередній рік;
кількість освоєних видів страхування. Цей показник характеризує ступінь освоєння різних галузей і видів страхування;
кількість укладених договорів страхування. Характеризує страховий портфель і ступінь освоєння страхового ринку. Чим вища ця цифра, тим більше є підстав вважати, що страхова компанія займає гідне місце на страховому ринку;
сумарна страхова сума розраховується як сукупна сума за всіма договорами або як середня величина. Характеризує прийняту страховиком відповідальність по ризиках;
обсяг страхових премій відображає розмір поточних фінансових коштів страховика, а також рівень прийнятих зобов’язань. Аналізується в динаміці, по окремих видах страхування і в цілому, в середньому за одним договором;
-436 -
сумарні виплати відображають обсяг виконаних зобов’язань, аналізуються в динаміці, по окремих видах страхування і в цілому, по окремих підрозділах;
обсяги доходів і витрат характеризують фінансові результати страховика, які аналізуються в динаміці й за певними факторами;
темп зростання страхових премій. Досвід показує, що цей темп при стабільній діяльності страховика перебуває у межах 25%;
обсяг власних вільних засобів (чистих активів). Є однією з характеристик ліквідності і платоспроможності страхової компанії.
Зіставляється з об’ємом прийнятих зобов’язань, аналізується в динаміці.
Серед відносних показників, що характеризують фінансову діяльність страхової компанії і найчастіше використовуваних, можна відзначити наступні:
рентабельність. Розраховується як відношення балансового прибутку до статутного капіталу або до власних засобів; як відношення прибутку від страхової діяльності до суми витрат і відрахувань страхової компанії. По окремих видах страхування рентабельність розраховується як відношення прибутку, одержаного з відповідного виду страхування, до сумарної страхової суми або сумарного обсягу премій по цьому виду страхування;
рівень виплат по видах страхування. Розраховується зіставленням фактичних виплат до зібраних страхових премій;
рівень витрат. Оцінюється відношенням витрат страхової компанії до обсягу зібраних страхових платежів.
Що таке фінансова стійкість страхової організації і як вона забезпечується?
Під фінансовою стійкістю страхової організації розуміють її здатність виконати всі свої зобов’язання наявним майном, що знаходиться на балансі компанії. Природно, що страховик має зовнішні та внутрішні зобов’язання. Прийнято зовнішні зобов’язання поділяти на страхові й нестрахові (інші). Через особливе значення страхових зобов’язань під фінансовою стійкістю страхової компанії перш за все розуміють здатність страховика виконати свої страхові зобов’язання.
Фінансова стійкість страхової організації забезпечується достатнім і сплаченим статутним капіталом, адекватними прийнятим зобов’язанням страховими резервами, а також прийнятою системою перестрахування. Використання системи перестрахування допускає, що на відповідальності страховика залишаються тільки ті ризики, по яких він може виконувати зобов’язання виходячи з своїх фінансових можливостей. Критерієм фінансової стійкості страховика звичайно прийнято вважати достатність коштів страхових резервів і власних вільних засобів для виконання зобов’язань страховика. Найважливішим показником фінансової стійкості страховика, її надійності є платоспроможність.
Що таке платоспроможність страхової організації?
Під платоспроможністю страхової організації розуміють її здатність виконати свої зобов’язання у будь-який момент часу. Як і у випадку з фінансовою стійкістю, при оцінці платоспроможності страхової організації розуміють її здатність виконати перш за все страхові зобов’язання.
Умова про платоспроможність страховика є значущішою, ніж умова про фінансову стійкість, оскільки вона накладає додаткову вимогу до активів компанії. Крім того що їх повинно бути достатньо, вони повинні бути ліквідними в тій мірі, в якій це необхідно для виконання страхових зобов’язань у будь-який час.
Страхова організація вважається платоспроможною, якщо її активи перевищують пасиви на заздалегідь обумовлену мінімальну суму.
Як оцінити платоспроможність страхової організації?
Платоспроможність страхової організації забезпечується за рахунок двох основних джерел – коштів страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов’язанням, і власних вільних коштів. З огляду на характер страхової послуги, в основі якої лежить категорія страхового ризику та випадковість його настання, розрахунковий розмір страхових резервів може бути недостатнім для виконання всіх зобов’язань за страховими виплатами. Тому страховик повинен мати вільні від зобов’язань кошти, які може використати для виплат у разі, коли страхові резерви будуть використані.
Коли бракуватиме страхових резервів, страховик повинен буде виконати страхові зобов’язання за рахунок власних коштів. Західний досвід показує, що страховика можна вважати платоспроможним у разі, коли власні кошти перевищують зовнішні зобов’язання. Наявність значного обсягу власних коштів має важливе значення із самого початку діяльності. Коли страховик не має збалансованого страхового портфеля, а страхові резерви малі й не можуть дати значного інвестиційного прибутку, страховик за рахунок власних коштів може виконати свої зобов’язання. Власні кошти страховика утворюють запас (маржу) платоспроможності.
У ризикових видах страхування оцінка платоспроможності полягає в зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою нормативною. Директивами ЄС передбачено визначати фактичний запас платоспроможності як різницю між активами (крім нематеріальних) і зобов’язаннями. У разі якщо фактичний запас платоспроможності перевищує розрахунковий нормативний, страхова компанія вважається платоспроможною.
Розрахунковий нормативний запас платоспроможності має дорівнювати найбільшій із двох сум, одна з яких обчислюється на підставі страхових премій,
адруга – на підставі страхових виплат.
-438 -
Директивами ЄС передбачено також наявність гарантійного фонду, тобто вільних від зобов’язань коштів в обсязі 1/3 фактичного запасу платоспроможності. Цей фонд створюється страховиками для контролю за додержанням фактичного запасу платоспроможності.
Забезпечення платоспроможності страховиків України контролюється згідно із Законом України «Про страхування», яким передбачено:
наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика;
створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Зміст методики визначення платоспроможності страховика полягає в порівнянні обсягу зобов’язань страховика перед страхувальника з обсягом власних коштів, які можуть бути використані на покриття зобов’язань. Порівняння фактичного запасу платоспроможності над нормативними запасами відображає частку власних коштів страховика в загальних зобов’язаннях.
Як здійснюється контроль за діяльністю страхової компанії?
Згідно з Законом України «Про страхування» кожний вид страхування підлягає ліцензуванню. Уповноважений орган (на цей час – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України):
-видає ліцензію;
-реєструє Правила страхування;
-здійснює державний нагляд за діяльністю страховика з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, запобігання неплатоспроможності страховика та захисту інтересів застрахованих осіб.
Страховик зобов’язаний щоквартально подавати Уповноваженому органу фінансову звітність та інші звітні дані за встановленою формою, повинен публікувати свій річний баланс за формою і в порядку, встановленими Уповноваженим органом. Достовірність та повнота річного балансу і звітності страховика повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).
Які основні характеристики світового ринку страхових послуг?
Світовий страховий ринок є схильним до циклічного розвитку. Йдеться про циклічне зростання або зниження цін страхового захисту (ставок страхових премій) та наявність або відсутність у страховиків «ємкостей» для прийняття ризиків. Можна сказати, що циклічні коливання страхового ринку спричиняються головним чином припливом або відпливом капіталів. Це, зокрема, виявляється в періодичних змінах «жорстких», «м’яких» та «напружених» умов прийняття ризиків страховими ринками.
«М’який» (soft) страховий ринок вирізняється забезпеченим попитом на страхові послуги. Попит на страхові послуги, зростання сум премій, що їх акумулюють та прибутково інвестують страховики, спричинює приплив нових капіталів та збільшення ємкості страхового ринку. З часом страховий ринок перенасичується капіталом, зростає конкуренція, знижуються ставки страхових премій і, як результат, прибутковість страхових операцій. Ситуацію можуть загострювати збитковість результатів андейрратингу (підписання, тобто прийняття ризиків) окремих страхових років або катастрофічні збитки, капітал «тікає» до інших галузей, і страховий ринок стає «жорстким» (hard).
Ринок вважається «жорстким» на такій стадії циклу, коли через поточну збитковість страхових операцій пропозиція страхового покриття обмежується порівняно попитом, а високі ставки премій та жорсткі умови покриття (наприклад, підвищення розміру невідшкодованої частки збитку - франшизи) стримують зростання сум премій, що збираються. Інакше кажучи, страховики, намагаючись підвищити прибутковість страхових операцій через цінові механізми, унеможливлюють розширення страхового поля (кількості платоспроможних страхувальників), що ще більше погіршує фінансові результати страховиків та спонукає втечу капіталів із цієї частини фінансового сектора.
Отже, рух коштів каналами транскордонного страхування та міжнародного перестрахування, міжнародне інвестування зібраних страхових премій та наднаціональне регулювання страхової діяльності дає підстави говорити, що в умовах інтернаціоналізації та глобалізації економіки сформувалися міжнародні відносини в царині страхування як складова та різновид міжнародних фінансових відносин.
Рекомендована література
Основна |
41, 69, 74, 108, 110, 111, 143, 173, 226, 238 |
навчальна: |
|
Основна |
142, 167, 204 |
наукова *: |
|
Додаткова: |
Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку |
|
використаної та рекомендованої літератури, а також |
|
здійснюйте власний пошук. |
* для написання наукових, курсових, дипломних, магістерських робіт.
