Яким чином влаштована в даний час система центральних банків країн – членів ЄС?
ЄЦБ стоїть в основі Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), яка включає всі 18 центральних банків країн ЄС. Центральні банки держав, що не входять в зону євро, є учасниками ЄСЦБ з особливим статусом: вони не мають права впливати на рішення, які дійсні тільки для зони євро.
Крім того, введено поняття євросистеми (The Eurosystem), яка складається з центральних банків країн, що увійшли до зони євро, ЄЦБ. ЄСЦБ управляється трьома органами – Радою керівників (Governing Council),
Правлінням ЄСЦБ (Executive Board) і Загальною радою (General Council). Рада керівників включає членів Правління ЄЦБ (Executive Board of the ECB) і управляючих центральних банків країн зони євро. Правління ЄЦБ обирається на вісім років без права переобрання, і його члени незалежні від країн і урядів, які їх рекомендували та обирали. Правління ЄСЦБ складається з президента, віце-президента і чотирьох інших членів. Загальна рада, на відміну від Ради керівників, разом з президентом і віце-президентом включає всіх управляючих центральних банків країн ЄС. Таким чином, структура управління ЄСЦБ є дворівневою з урахуванням наявності двох груп країн. Загальна рада, як і Правління ЄСЦБ, виступає «місточком» між країнами зони євро і країнами, що не увійшли до неї.
Статутний капітал ЄЦБ визначений в розмірі 5 млрд євро. Частина центральних банків в ньому розраховується виходячи з частки їх країн у ВВП і населенні ЄС. При цьому центральні банки країн зони євро повинні вносити 100% підписаного капіталу, а країн, що не увійшли до неї, – 5%. Разом з цим центральні банки повинні перераховувати ЄЦБ резерви іноземних валют (у сумі еквівалентній 50 млрд євро), за винятком їх національних валют, євро і SDR. Резервні внески встановлені пропорційними часткам центральних банків в підписаному капіталі.
У чому полягає основне призначення Європейського центрального банку?
Європейському центральному банку належить ключова роль в здійсненні грошово-кредитної політики в рамках ЄВС. При цьому його основне завдання полягає в уніфікації пред’явлених вимог до фінансових інструментів і інститутів в зоні євро, а також в методах проведення центральними банками грошово-кредитної політики. Зокрема, до створення ЄВС центральні банки окремих держав використовували різні механізми грошово-кредитного регулювання економіки.
Відтепер ЄЦБ повинен як наднаціональний центральний банк розробляти єдині для фінансових інститутів всіх країн зони євро норми і здійснювати контроль за їх виконанням.
- 491 -
Які інструменти використовує Європейський центральний банк для проведення єдиної грошово-кредитної політики в зоні євро?
По-перше, передбачається встановлення поточних цільових значень для основних грошових агрегатів з метою контролю рівня інфляції.
По-друге, визначаються діапазони коливань основних процентних ставок, зокрема для зближення їх по всій зоні євро. ЄЦБ встановлює ставку рефінансування, яка є єдиною для всіх країн зони євро. Від її величини залежить характер і розмір зміни процентних ставок.
По-третє, встановлюються мінімальні резервні вимоги для комерційних банків, а також відносно процентної винагороди. Тепер всі країни ЄВС повинні застосовувати встановлений єдиний норматив резервування (може приймати значення до 10%) і процентної винагороди (14%). Встановлення мінімальних резервних вимог, в якості одної з цілей, переслідує вирівнювання рівнів процентних ставок в країнах ЄВС.
По-четверте, визначається сукупність короткострокових операцій з регулювання ліквідності на грошовому ринку євро, які називаються постійно діючими механізмами. Вони поділяються в цілому на кредитні і депозитні механізми ЕЦБ. Так, до депозитного механізму відносять розміщення тимчасово вільних грошових коштів кредитних інститутів в депозити ЄЦБ строком на один день (депозити overnight). Встановлена по цих депозитах ставка формує нижню межу одноденних міжбанківських кредитів ринку євро і є мінімальною базовою ставкою в системі процентних ставок ЄЦБ. Аналогічно до кредитних механізмів відноситься надання будь-яким центральним банком євросистеми одноденних кредитів. Відповідна процентна ставка визначає верхню межу ставок ринку одноденних міжбанківських кредитів євро.
ЄЦБ надав право центральним банкам ЄВС самостійно вибирати форму надання одноденних кредитів, основними з яких є заставні (ломбардні) кредити і операції прямого одноденного репо.
По-п’яте, проводяться операції на відкритому ринку, під якими в ЄВС розуміють будь-які операції, по яких центральні банки самі виступають рівноправними контрагентами на ринку, а не тільки операції на ринку цінних паперів, як це прийнято. Серед вказаних операцій найбільше значення мають основний і довгостроковий інструмент рефінансування, а також так звані операції тонкої настройки і структурні операції. Основний інструмент рефінансування припускає проведення щотижневих аукціонів на термін 14 днів серед кредитних інститутів по фіксованій процентній ставці. Довгостроковий інструмент рефінансування аналогічний основному, але передбачає щомісячну аукціонну торгівлю тримісячними кредитами. Він замінив діючу у ряді країн ЄВС до переходу на євро форму довгострокового рефінансування через переоблік векселів. Аукціони по обох інструментах рефінансування проводяться децентралізовано, тобто центральними банками євросистеми, але загальні обсяги кредитних засобів, що виставляються на продаж, визначаються
- 492 -
ЄЦБ. Операції тонкої настройки і структурні операції проводяться не регулярно і часто короткостроково, коли необхідне термінове втручання для регулювання ліквідності і процентних ставок на ринках ЄВС. Сюди відносять, зокрема, «швидкісні» кредитні і депозитні тендери, валютообмінні свопи (тобто одночасне заключення спотової і форвардної операції на купівлю-продаж будьякої валюти), випуск дисконтних боргових зобов’язань ЄЦБ та ін.
Які основи діяльності Європейського банку реконструкції та розвитку?
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) (англ. European Bank for Reconstruction and Development, EBRD) – міжнародний фінансовий інститут, створений (відповідно до Угоди від 29 травня 1990 р.) 40 країнами, а також Європейським економічним співтовариством (ЄЕС) і Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) (European Investment Bank, EIB). Серед країнзасновників – всі європейські країни (крім Албанії), США, Канада, Японія, Мексика, Марокко, Республіка Корея, Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль, Єгипет. Акціонерами банку можуть бути всі члени МВФ.
Після розпаду СРСР, Чехословаччини, Югославії їх акції були розподілені між державами-правонаступниками. На 1 січня 1997 року акціонерами банку були 58 країн, а також Європейський економічний, валютний і політичний союз (ЄС).
Головне завдання ЄБРР – сприяти переходу європейських постсоціалістичних країн до відкритої, орієнтованої на ринок економіки, розвитку приватної підприємницької ініціативи і заохоченню інвестицій в регіоні. До основних об’єктів кредитування ЄБРР належать приватні фірми, державні підприємства, що підлягають приватизації, та новостворювані компанії, включаючи спільні підприємства з участю іноземного капіталу. Мінімум кредитування приватного сектора визначений в розмірі 60% загальної суми кредитного портфеля.
Сукупні кредитні ресурси ЄБРР представлені звичайними ресурсами і коштами спеціальних фондів. Звичайні ресурси включають: дозволений до випуску статутний капітал ЄБРР; залучені позикові кошти; кошти, отримані в рахунок погашення позик або по гарантіях; доходи від інвестицій в акціонерний капітал; інші кошти і доходи ЄБРР, що не є частиною ресурсів спеціальних фондів. До спеціальних фондів відносять: кошти, що мають цільовий характер та надаються окремим країнам і організаціям на особливо обумовлених умовах (гранти); доходи від інвестицій, профінансованих із спеціальних фондів.
Найбільші частки в капіталі мають в своєму розпорядженні США (10%), Італія, Німеччина, Франція, Великобританія і Японія (по 8,5%). Розмір статутного капіталу переглядається не рідше ніж 1 разів в 5 років.
Які основні завдання стоять перед діяльністю Європейського інвестиційного банку?
Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) (англ. The European Investment Bank, EIB) – кредитний інститут ЄС. До листопада 1993 р. був інститутом Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Створений в 1958 р. відповідно до Римського договору. Знаходиться в Люксембурзі, має відділення в Афінах, Брюсселі, Лондоні, Римі. Капітал банку належить 15 країнам-членам ЄС.
Основні завдання банку:
сприяння розвитку менш розвинених країн і регіонів ЄС;
надання довгострокових кредитів на модернізацію, реконструкцію та будівництво підприємств, які не можуть бути повністю профінансовані окремою країною;
реалізація спільних господарських проектів на користь ЄС в цілому. Банк надає допомогу в розвитку транспорту і телекомунікацій,
енергетики, фінансує проекти у галузі охорони навколишнього середовища, кредитує малі підприємства. ЄІБ також забезпечує в межах встановлених лімітів кредитування проектів в 12 країнах Середземномор’я, 69 країнах Африки, Карибського басейну, 11 країнах Центральної і Східної Європи і 30 країнах Латинської Америки і Азії.
Які структури належать до міжнародних регіональних банків розвитку та яка сфера їх діяльності?
До міжнародних регіональних банків розвитку (МРБР) можна віднести (див. рис. 16.7):
Міжамериканський банк розвитку МаБР (Inter-American Development Bank, створений в 1959);
Африканський банк розвитку (АфБР) (African Development Bank, 1963);
Азіатський банк розвитку (АзБР) (Asian Development Bank, 1965).
Виникнення МРБР обумовлено рядом причин, які умовно можна
поділити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх причин можна віднести: розпад колоніальної системи і завоювання політичної незалежності країнами, які розвиваються, підвищення їх ролі в світовому розвитку; необхідність вирішення регіональних проблем, які не завжди враховуються Світовим банком; розвиток регіональної співпраці і економічної інтеграції країн, що розвиваються. До зовнішніх факторів входять: переміщення основних потоків іноземних приватних інвестицій в розвинені країни, що викликає необхідність залучення державних та міжнародних інвестицій; політика «регіоналізма» розвинених країн (прагнення сприяти об’єднанню країн, що розвиваються, які знаходяться в зоні їх впливу).
Дані банки мають спільні риси і переслідують єдині цілі країн, що розвиваються, – здійснювати кредитування проектів розвитку регіону, надавати особливу увагу регіональній співпраці і кредитуванню регіональних об’єднань.
Приблизно ⅓ членів МРБР – розвинені країни, які істотно впливають на їх діяльність, оскільки володіють значною частиною капіталу цих банків. Будь-яке рішення МаБР (місцеперебування – Вашингтон, США) може бути блоковане США; АзБР (Маніла, Філіппіни) – Японією і США, які мають разом ⅓ голосів. Спочатку членами АфБР (Абіджан, Республіка Кот-д’Івуар) могли бути тільки країни Африки. У зв’язку з дефіцитом ресурсів АфБР створив в 1972 році своєрідну філію – Африканський фонд розвитку (African Development Fund) за участю 23 нерегіональних країн-донорів, а з 1982 року в члени банку приймаються і розвинені країни.
Порядок формування пасивів, залучення ресурсів в спеціальні фонди, кредитна політика схожі багато в чому з діяльністю Світового банку. Спеціальні фонди пільгового кредитування формуються за рахунок державних внесків розвинених країн, які через них стимулюють свій товарний експорт на ринки країн, що розвиваються: пільгові кредити «прив’язані» до закупівель товарів в країнах донорах. У Латинській Америці це, перш за все, США, які внесли більше половини коштів до Фонду спеціальних операцій МаБР; у Азії – Японія, яка внесла близько половини коштів до Азіатського фонду розвитку (Asia Development Fund). Фонд пільгового кредитування АфБР невеличкий, хоча в Африці розташовано найбільше малорозвинених країн. За розмірами надання кредитів лідирує МаБР, за ним слідує АзБР і з великим відставанням – АфБР. Пільгові кредити надаються на термін до 40 років з 1-4% річних, звичайні позики – на 10-20 років за ринковими процентними ставками.
Значний обсяг кредитів МаБР надав «великій трійці» (Аргентині, Бразилії, Мексиці); АзБР – п’яти країнам (Індонезії, Південній Кореї, Філіппінам, Пакистану, Таїланду); АфБР – Марокко, Кенії, Тунісу.
МРБР виконують роль посередників між групою Світового банку і національними банками розвитку. Це дає можливість розвиненим країнам здійснювати свою політику відносно країн, що розвиваються. В цілому МРБР сприяють розвитку національної економіки, економічної співпраці та інтеграції країн, що розвиваються.
До МРБР формально можна віднести Європейський банк реконструкції та розвитку, створений для обслуговування розвинених країн Центральної і Східної Європи.
Рекомендована література
Основна 23, 77, 78, 108, 120, 137, 158, 224, 238, 259
навчальна:
Основна 64, 176, 202, 208, 232
наукова *:
Додаткова: Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте власний пошук.
* для написання наукових, курсових, дипломних, магістерських робіт.
Темпи інфляції |
|
Спекулятивні валютні |
Показники економічного |
Структурні |
операції |
|
росту |
фактори |
Часті зміни урядів |
|
|
Обсяг дефіциту |
|
Лобіювання владою |
державного бюджету |
|
|
інтересів певних |
|
|
Стан платіжного балансу |
|
структур |
ВАЛЮТНИЙ |
|
|
Відсутність розвиненої |
Різниця відсоткових |
КУРС |
|
інфраструктури |
ставок в різних країнах |
|
|
фінансового ринку |
|
|
Прискорення чи затримка |
|
|
міжнародних платежів |
|
|
Ступінь довіри до валюти |
Кон’юнктурні |
|
Валютна політика |
фактори |
|
|
|
Рис. 16.2. Фактори, що впливають на формування валютного курсу
- 497 -
Таблиця 16.1
Режими валютного курсу (дані 1995 року)
|
Режим курсу валюти |
Кількість |
|
Країни |
|
|
|
|
|
|
країн |
|
|
|
|
Фіксований (прив’язаний) |
68 |
|
|
|
|
|
курс |
|
|
|
|
|
Фіксація до долара США |
23 |
Аргентина, Сирія, Литва, Ірак, Панама, |
|
|
|
|
|
|
Туркменістан, Венесуела, Нігерія, Оман та |
|
|
|
|
|
|
ін. |
|
|
Фіксація |
до |
французького |
14 |
Африканські країни, які входять в зону |
франка |
|
|
|
|
франка |
|
|
Фіксація до інших валют |
7 |
Намібія, Лесото, Свазіленд (ранд ПАР), |
|
|
|
|
|
|
Естонія |
(німецька марка), |
Таджикистан |
|
|
|
|
|
|
(російський рубль) та ін. |
|
Фіксація |
до |
індивідуального |
20 |
Кіпр, Ісландія, Кувейт, Чехія, Бангладеш, |
кошика валют |
|
|
|
Угорщина, Марокко, Таїланд та ін. |
|
Плаваючі курси |
98 |
|
|
|
З |
врахуванням |
заданих |
3 |
Чілі, Еквадор, Нікарагуа |
|
параметрів |
|
|
|
|
|
|
|
Регулююче плавання |
|
36 |
Ізраїль, Терція, Південна Корея, Росія, |
|
|
|
|
|
|
Китай, Малайзія, Польща, Словенія, |
|
|
|
|
|
|
Сінгапур та ін. |
|
Вільне плавання |
|
59 |
США, Італія, Швейцарія, Індія, Україна, |
|
|
|
|
|
|
Канада, |
Філіппіни, |
Норвегія, |
|
|
|
|
|
|
Великобританія, Азербайджан та ін. |
|
Змішане плавання |
15 |
|
|
|
Прив’язка |
до |
однієї |
валюти |
4 |
Бахрейн, Саудівська Аравія, Об’єднані |
(долар США) |
|
|
|
Арабські Емірати, Катар |
|
Прив’язка до групи валют |
11 |
Країни Європейської валютної системи |
