Стаття 203. Зайняття забороненими видами господарської діяльності

1. Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, —

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони були пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності, —

караються обмеженням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка.Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Безпосередній об'єктзлочину — суспільні відносини у сфері зайняття господарською діяльністю.

2. Об'єктивна стороназлочину полягає у зайнятті видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями Кримінального кодексу.

При описі складу цього злочину законодавець виходить із виду (характеру) спеціально забороненої господарської діяльності. Необхідно відзначити, що чинне законодавство не передбачає єдиного вичерпного переліку спеціально заборонених видів господарської діяльності. Тому при застосуванні ст. 203 КК важливим є врахування того, що в ній іде мова саме про спеціальні заборони, пов'язані з характером господарської діяльності.

Саме такі заборони, зокрема, передбачені в ст. 4 Закону України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 14. — Ст. 169), у якій перелічені види господарської діяльності, що можуть здійснюватися тільки державними підприємствами, підприємствами певних організаційно-правових форм або підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та* боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій — також і повними товариствами.

Діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, які мають наземну станцію спряження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів) здійснюється виключно державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку;

Діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих (А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек, А-95Ек, А-98Ек) з вмістом не менше 5 відсотків високооктанових кисневмісних добавок — абсолютованого технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру, здійснюється нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Діяльність, пов'язана з виробництвом зазначених у частині четвертій цієї статті високооктанових кисневмісних добавок, здійснюється державними спиртовими заводами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Зайняття діяльністю, що підлягає ліцензуванню, якщо відбувається без спеціального дозволу (ліцензії), кваліфікується за ст. 202 КК. Не утворює ознак злочину, передбаченого ст. 203 КК, і зайняття дозволеними видами господарської діяльності, що вчинюється особами, яким взагалі заборонено займатися підприємницькою діяльністю (військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, а також інших органів державної влади і управління тощо).

3. Злочин вважається закінченим з моменту початку зайняття забороненою підприємницькою діяльністю.

4. Суб'єктивна стороназлочину — прямий умисел. Обов'язковою ознакою інтелектуального елемента прямого умислу є усвідомлення винним забороненості своєї господарської діяльності.

5. Суб'єктзлочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

6. Зайняття забороненою господарською діяльністю кваліфікується за ст. 203 КК за умови, що воно не містить складу іншого злочину. Так, наприклад, незаконне виготовлення і реалізація наркотичних засобів охоплюється ст. 307 КК, незаконне виготовлення зброї — ст. 263 КК тощо.

7. Частина 2 ст. 203 КК встановлює відповідальність за ті ж дії, пов'язані з отримагґням доходу у великих розмірах або вчинені особою, раніше судимою за такий злочин.

У примітці до ст. 203 КК роз'яснюється, що отримання доходу у великому розмірі має місце, якщо його сума в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Про поняття судимості див. коментар до ст. 88 КК.

21. Протидія законній господарській діяльності і його відмежуван­ня від вимагання (ст.ст. 206, 189 КК).

Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності

1. Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання, —

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Об'єктзлочину — суспільні відносини, що забезпечують захист господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути життя, здоров'я людини, власність.

2. Об'єктивна стороназлочину насамперед полягає у протиправній вимозі вчинення або невчинення дій, зазначених в диспозиції ст. 206 КК. Протиправна вимога як ознака об'єктивної сторони цього злочину є викладеною в рішучій формі пропозицією: припинити займатися господарською діяльністю; обмежити господарську діяльність; укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю; не виконувати укладеної угоди, якщо таке невиконання може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю.

3.Стаття 206 КК охороняє тільки ту господарську діяльність, що має законний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності (наприклад, вимога припинити діяльність, що здійснюється без реєстрації або без ліцензії, або заборонену (злочинну) діяльність) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, чи з погрозою пошкодження або знищення їхнього майна. Такі дії можуть кваліфікуватися, наприклад, як злочини проти особи, власності, самоправство тощо.

4. Розглянута вище протиправна вимога повинна бути поєднана з погрозою насильства над потерпілими або близькими йому особами, або з погрозою пошкодження чи знищення їхнього майна. Наявність такої погрози є другою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину.

Зміст погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванні особи, якій пред'явлена вимога, з метою забезпечити необхідну для винного поведінку.

Погроза при протидії повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим.

Реальність погрози для винного не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконати. Достатньо, щоб він вважав, що застосоване ним залякування сприймається потерпілим, як таке, що дійсно може бути здійснене, і здатне змусити його діяти певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою загрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує його вимоги. Погроза при протидії може бути виражена в будь-якій формі: усно або письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки тощо. У той же час для того, щоб погроза призвела до бажаної для винного дії, вона повинна бути чітко доведена до свідомості потерпілого.

В окремих випадках при протидії погроза може і не висловлюватися в звичному смислі цього слова. Винний може обмежитися пред'явленням окремої вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає з відносин між потерпілим і винним, що передували злочину, інших обставин, які дають підстави зробити висновок щодо можливості заподіяння шкоди. У таких випадках винний вважає, що потерпілому і без повторного пред'явлення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому або його близьким певної шкоди у випадку невиконання пред'явленої вимоги.

Погроза насильством при протидії законній господарській діяльності полягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Винний може загрожувати застосуванням будь-якого насильства, наприклад, це погроза завданням побоїв, катуваннями, заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має місце погроза убивствомабо заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії слід кваліфікуватиза ч. 2 ст. 206 КК.

21. Фіктивне підприємництво (ст. 205 КК).

Стаття 205. Фіктивне підприємництво

1. Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, —

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Примітка. Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Безпосередній об'єктзлочину — суспільні відносини в сфері підприємницької діяльності.

2. Об'єктивна сторонацього злочину полягає у створенні або придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) для прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

3. Створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) полягає в його державній реєстрації. Дії винного виглядають зовні цілком законно: подаються документи на державну реєстрацію, іноді і на ліцензування; із дотриманням необхідної процедури приймається рішення про реєстрацію (ліцензування). Проте ще до офіційного створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) винний знає, що створене ним підприємство не здійснюватиме статутної (ліцензованої) діяльності, бо створюється для прикриття незаконної або забороненої діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності для прикриття незаконної або забороненої діяльності можуть створити як зареєстровані підприємці, так і інші особи за власними паспортами або за паспортами померлих громадян, за викраденими або знайденими паспортами, або паспортами на ім'я осіб, що дали згоду за плату або безоплатно зареєструвати юридичну особу на своє ім'я.

Дії особи, що підробила установчі документи і документи про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, «створеного» для прикриття незаконної або забороненої діяльності, за наявності до того ознак, можуть кваліфікуватися за ст. 358 КК (підробка документів, печаток, штампів і бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Створення (реєстрація) індивідуального підприємця для прикриття незаконної або забороненої діяльності не утворить ознак об'єктивної сторони злочину, що аналізується.

4. Під придбанням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) слід розуміти отримання будь-яким способом права власності на вже створеного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичну особу) як в цілому, так і на певну його частину, що дозволяє здійснювати контроль над ним, наприклад, шляхом купівлі контрольного пакета акцій в акціонерному товаристві, заміни власника або складу учасників суб'єкта підприємницької діяльності, заснованого на колективній формі власності, придбання одним або кількома учасниками господарського товариства частки в його статутному фонді інших учасників тощо. Тут також важливо встановити, що ще до офіційного придбання права власності на суб'єкта підприємницької діяльності особа усвідомить, що вона не здійснюватиме статутної (ліцензованої) діяльності даної організації, а використовуватиме її для прикриття незаконної або забороненої діяльності.

Не може визнаватися придбанням суб'єкта підприємницької діяльності отримання за плату або на інших підставах у користування установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності, його печаток або штампів із правом лише здійснювати від імені такого суб'єкта господарську діяльність.

5. Отже, обов'язковою характеристикою створеного або придбаного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) є відсутність у особи, що створила або придбала цю організацію, наміру здійснювати заявлену в установчих документах підприємницьку діяльність і навпаки, наявність наміру в такий спосіб прикрити (замаскувати, закамуфлювати, законспірувати) незаконну або заборонену діяльність.

Створення або придбання фіктивної організації, що не є суб'єктом підприємницької діяльності (релігійної, громадської тощо), не тягне відповідальності за ст. 205 КК.

Якщо особа фактично створила організацію, яка без державної реєстрації (ліцензії) займається господарською діяльністю, то остання може бути кваліфікована за ст. 202 КК.

6. Під незаконною діяльністю, для прикриття якої створюється або набу-вається юридична особа, слід розуміти будь-яку підприємницьку діяльність, що не відповідає установчим документам, ліцензії. Створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності не для здійснення статутної діяльності, а з метою отримання різних пільг і переваг (позичок, кредитів, коштів громадян, що використовуватимуться потім в особистих цілях) також утво­рить об'єктивну сторону цього злочину. Під забороненою діяльністю розуміється діяльність, прямо заборонена законом (наприклад, виробництво і збут наркотичних засобів, зброї, радіоактивних речовин, вибухових пристроїв тощо).

7. Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), незалежно від того, чи досяг винний поставленої мети.

21. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових пла­тежів (ст. 212 КК).

Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів

1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, —

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, —

караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Примітка.Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.