4.5 Ринки факторів виробництва
4.5.1 Основні теоретичні положення
Ринок ресурсів (market of resources) – це сегмент національного ринку, на якому власники ресурсів продають, а господарюючі сіб’єкти (виробничі фірми) купують необхідні для організації господарської діяльності ресурси. При цьому придбані ресурси набувають економічних ознак факторів виробництва, витрати покупців утворюють витрати виробництва, а виторг продавців – доходи власників ресурсів (домашніх господарств і фірм), за рахунок яких у подальшому формується переважна частка платоспроможного попиту на усіх сегментах національного ринку.
Ринок ресурсів складається із ринків відповідних факторів виробництва, а саме з ринків праці (labour), капіталу (capital), землі та природних ресурсів (land, natural resources), інформації (information), проміжних продуктів (intermediate products), що використовуються фірмами у якості факторів виробництва (корисні копалини, сировина, матеріали, енергія, верстати, обладнання, устаткування, маркетингові дослідження, тощо). Ринки певних видів ресурсів мають як організаційно-економічні й функціональні відмінності, так і спільні властивості, що відрізняють ринок ресірсів в цілому від ринків кінцевих товарів (final product), призначених для особистого кінцевого споживання.
Похідний характер попиту на ресірси (derived demand) полягає у тому, що попит на ресурси формується і змінюється насамперед під впливом динаміки попиту на кінцеві товари, що виробляються із використанням даних ресурсів.
Поточна ціна ресурсу – це ціна послуг даного фактора виробництва або плата за його використання протягом певного часу.
Капітальна ціна ресурсу є ціною його остаточного продажу, який передбачає зміну власника.
Попит фірми на змінний ресурс визначається величиною граничного доходу від реалізації додаткової продукції, що вироблена за рахунок використання додаткової одиниці даного ресурсу. Попит на ресурс збільшується у разі зменшення ринкової ціни одиниці ресурсу і скорочується у разі зростання ціни одиниці ресурсу.
Крива попиту на будь-який ресурс – це крива граничного продукту даного ресурсу у MRP грошовому вимірі (marginal revenue product). Вона показує граничну дохідність використання додаткової одиниці ресурсу і має від’ємний нахил внаслідок дії закону спадної граничної продуктивності.
Гранична доходність ресурсу – зміна доходу в результаті продажу продукції, виготовленої за рахунок використання ще однієї одиниці даного ресурсу.
Для фірми, що досконалим конкурентом на рику готової продукції гранична доходність ресурсу дорівнює вартості граничного продукту і обчислюється як добуток граничного продукту на ціну товару:
MRPрес = VMPрес = MPрес ·Pтов
Для фірм недосконалих конкурентів гранична доходність ресурсу є меншою за вартість граничного продукту і дорівнює добутку граничного продукту на величину граничного доходу:
VMP > MRPрес = MPрес ·MR
Крива пропозиції ресурсу – це крива граничних витрат на придбання додаткової одиниці додаткового ресурсу (marginal resource cost MRC). Вона має додатній нахил, тому що власники ресурсу згодні продавати додаткові одиниці ресрсу тільки за умов зростання ціни.
Для фірми, що є досконалим конкурентом на ресурсному ринку граничні витрати на ресурс дорівнюють його ринковій ціні:
MRCрес = Pрес
Пропозиція ресурсу для окремого досконалого конкурентного покупця є абсолютно еластичною.
Крива граничних витрат на ресурс для фірм, що є недосконалими конкурентами як покупці ресурсу, не співпадає із кривою галузевої пропозиції ресрсу. Вона знаходиться вище і ліворуч від кривої галузевої пропозиції.
Рис. 4.5.1 Встановлення рівноваги на ресурсному ринку в усовах досконалої конкуренції (а) і двосторонньої монополії (б):
Е – точка конкурентної рівноваги;
Р1 – рівноважна конкурентна ціна;
Q1 – рівноважний конкурентний обсяг купівлі ресурсу;
Р2 – ціна покупця – монополіста;
Р3 – ціна продавця – монополіста;
Q2 – обсяг залучення ресурсу за умов двостронньої монополії;
Si – індивідуальна пропозиція ресурсу для конкурентної фірми.
Обтимальним є такий обсяг залучення бідь-якого змінного ресурсу, за якого граничін витрати на ресурс дорівнюють граничній доходності використання даного ресурсу:
MRPрес = MRCрес
В умовах досконалої конкуренції, коли граничні витрати на ресурс дорівнюють його ринковій ціні, відповідно:
MRPрес = MRCрес = Pрес
Оптимальне сполучення обсягу використання різноманітних ресурсів, що одночасно використовується у виробництві – капіталу (К), праці (L), матеріалів (М), тощо, - досягається у разі, що умова MRPрес = MRCрес одночасно виконується для всіх придбаних ресурсів, тобто:
MRPk = MRCk; MRPl = MRCl; MRPm = MRCm.
Правило рівняння виручки від реалізації граничних продуктів, отриманих від використання останніх одиниць усіх видів залучених фірмою ресурсів граничним витратам на їх купівлю є загальним правилом або умовою максимізації прибутку і мінімізації витрат будь-якою фірмою. Алгебраїчно це правило можна записати наступним чином:
MRPK/MRCK=MRPL/MRCL=MRPM/MRCM=…=1
Якщо обидва ринки – готової продукції і ресурсів, - є досконало конкурентними, це правило буде мати вигляд:
MRPL/PL=MRPK/PK=MRPM/PM=…=1, або:
VMPL/PL=VMPK/PK=VMPM/PM=…=1, або:
PK/(MPK·PТОВ)=PL/(MPL·PТОВ)=PM/(MPM·PТОВ)=…=1, або:
PK/MPK=PL/MPL=PM/MPM=PТОВ.
Сукупний галузевий попит на ресурс є сумою індивідуальних обсягів попиту усіх фірм галузі за кожною можливою ціною на ресурс. Шляхом горизонтального складання індивідуальних обсягів поиту за кожної можливої ринкової ціни, можна отримати криву галузевого попиту на ресурс.
Ринковий попит на ресурс складаєтсья з обсягів попиту на нього з боку всіх галузей за кожною даною ціною.
Праця є особистим фактором виробництва. Купівля – продаж праці здійснюється у формі договору найму між робітником і роботодавцем.
Заробітна плата (wage rate, W) – поточна ціна, яка виплачуєтсья за використання одиниці послуг праці.
Номінальна заробітна плата (nominal wage rate) – це сума грошей, яку отримує найманий робітник за виконану роботу або надані послуги праці.
Реальна заробітна плата (real wage rate) – це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату. Вона визначаєтсья номінальною зарплатою та рівнем цін на товари широкого вжитку.
Попит на працю визначається її граничною продуктивністю, наявністю (пропозицією) інших виробничих ресурсів, нагромадженням капіталу, вартістю робочого місця, наявними виробничими технологіями, тощо.
Крива попиту на працю є кривою граничного продукту праці у грошовому вимірі (marginal revenue product of labor, MRPL). Вона має від’ємний нахил внаслідоок дії закону спадної граничної продуктивності.
Пропозиція праці відображає можливість і бажання робітників запропонувати більшу кількість праці або більше працювати тільки за умови вищої оплати праці.
Індивідуальне рішення про тривалість рпаці завжди є виборомм робітника між працею (доходом, що вона приносить) і дозвіллям (можливістю альтернативної ідяльності). На пропозицію праці безпосередньо впливають ефекти заміщення і доходу.
Ефект заміщення (substitution effect) - це заміна дозвілля робочим часом. Обумовлена ростом зарплати і збільшенням можливостей споживання.
Ефект доходу (income effect) - скорочення робочого часу на користь дозвілля, яке обумовлюється збільшеннямзарплати або доходу робітника.
Крива попиту на працю - це крива граничних витрат на оплату робочої сили (marginal labor cost, MRCL), яка має додатній нахил.
Конкурентний ринок праці передбачає наявність великої кількості фірм, які самостійно наймають робітників і формують сукупний попит на працю і великої кількості робітників, які незалежно один від одного пропонують свої послуги на ринку праці. За таких умов рівноважна ставка заробітної плати W (PL) дорівнює вартості граничного продукту праці (MRCL) і жоден із суб’єктів ринку не може впливати на рівень зарплати. Див.: Рис. 4.5.1, графік а).
Монопсонія (monopsony) на ринку праці виникає тоді, коли одна велика фірма є єдиним роботодавцем у певному регіоні або для робітників певної професії (спеціалізації). Монополіст – роботодавець як правило сплачує меншу зарплату і наймає менше робітників порівняно із досконало конкурентними фірмами.
Монополія (monopoly) на ринку праці виникає за умов наявності потужних профспілок (trade union), які мають змогу в інтересах і за дорученням своїх членів впливати на рівень заробітної плати.
Двостороння монополія (bilateral monopoly) на ринку праці виникає тоді, коли роботодавцю – монополісту протистоїть профспілка – монополіст, яка укладає угоду із роботодавцем в інтересах робітників, що входять у дану профспілку. (Модель встановлення ринкової рівноваги за умов монополії, монопсонії та двосторонньої монополії на ринку праці див. на рис. 4.5.1, графі б)).
Капітал (capital) – це створенні попередньою працею виробничі ресурси довгострокового використання, які застосовуються для виробництва товарів і послуг. Розрізняють капітал фізичний (будівлі, споруди, верстати, обладнання, устаткування, знаряддя праці, запаси сировини, матеріалів, готової продукції, тощо), грошовий (money, financial - грошові ресурси фірми) і людський (human – кваліфікаційні і профісійні навички людей).
Сукупний запас фізичного капіталу (capital stock) виступає у формі основних і оборотних фондів фірми і здебільшого є його власністю.
Попит фірми на капітал визначається граничною доходністю його використання для досконало конкурентної фірми він збігається із вартістю граничного продукту капіталу (MRCК) і графічно співпадає з кривою (MRCК), що має від’ємний нахил.
Орендна плата - це поточна ціна або платежі за тимчасове використання капітальних благ, які сплачує фірма – орендар власникові капіталу.
Інвестування (investment) – це витрати на створення, поповнення і збільшення основного капіталу. Валові (сукупні) інвестиції (gross investments) – це сума амортизації (depreciation) і чистих інвестицій (net investments) - збільшення осонвних фондів фірми або запасу капіталу.
Інвестиції можуть здійснюватися як за рахунок власних коштів фірми, так і за рахунок запозичених (кредитних) ресурсів.
Оцінка інвестицій базується на порівнянні (співставленні) майбутніх доходів від функціонального використання капіталу із поточними (сучасними) інвестиціними витратами, що потребує дисконтування.
Дисконтування (discounting) - це приведення вартості економічних показників (доходів, прибутку, витрат, тощо) майбутніх років до їх сучасної вартості (present value) або альтернативної цінності, що здійснюється за формулою:
PDV=FVt/(1+i)t, де:
PDV – дисконтована (сучасна) вартість наступних надходжень (витрат, прибутку, тощо);
FV – майбутня вартість;
i – ставка дисконтування (здебільшого ставка банківського проценту) у десятковому вимірі;
t – кількість періодів (років), що передують отриманню надходжень (здійсненню витрат).
Дисконтована (сьогоднішня) вартість потоку доходів (видатків) за декілька років визначається як сума дисконтованих вартостей доходів (видатків), які отримуються кожного року:
PDV=FV1/(1+i)+ FV2/(1+i)2+ FV3/(1+i)3+…+ FVT/(1+i)T;
Т
PDV=∑(FVt/(1+i)t).
T=1
За наведеною формулою обчислюється поточна вартість (ринкова ціна, курс) строкових облігацій або інших строкових цінних паперів.
Курс (цінність) довірчих цінних парерів визначається за методикою капіталізації доходу, тобто обчислення суми грошей, яку треба внести на депозитний рахунок в банківську установу, щоб вона за існуючої ставки проценту щорічно приносила процентний дохід, що дорівнює доходу по цінних паперах:
PDV=I/i.
Ефективність інвестиційних проектів оцінюється показником чистої приведеної (дисконтованої) вартості (net present value, NPV), що обчислюється за формулою:
NPV=PF1/(1+i)+ PF2/(1+i)2+…+ PFT/(1+i)T-I, де:
NPV – чиста приведена (дисконтована) вартість;
PFt – прибуток від реалізації інвестиційного проекту, отриманий у t-році;
Т – число років, протягом яких реалізується інвестиційний проект;
І – сучасна вартість здійснених одноразових інвестиційних витрат.
Інвестиційний проект є доцільним, якщо його чиста приведена вартість має додатне значення. Чим більшою є величина чистої дисконтованої вартості інвестиційного проекту, тим вище його ефективність.
Норма прибутку – показник ефективності функціонального використання капіталу. Обчислюється як відсодкове співвідношення щорічного чистого прибутку на одиницю авансованого капіталу:
PF'=(PF/K)·100%
Внутрішня норма окупності інвестицій (internal rate of return, IRR) – вимірник ефективності інвестиційного проекту. Вона дорівнює ставці дисконтування (процента), яка обертає чисту приведену цінність інвестиційного проекту в нуль. Вона визначається рівнянням:
NPV=PF1/(1-IRR)+ PF2/(1-IRR)2+…+ PFT/(1-IRR)T-I=0
Внутрішня норма окупності – це максимальна ціна капіталу, яку фірма може сплачувати, щоб інвестиційний проект залишався ефективним і був доцільним. Відповідно інвестиційний проект є доцільним і фірма збільшує прибуток від його реалізації доки норма чистого прибутку не зрівняється із внутрішньою нормою окупності. Або норма чистого прибутку не зрівняється із ставкою банківського проекту:
PF'≥IRR=i
Земля – це особливий природний фактор виробництва, строк використання якого є необмеженим. Якість землі обумовлюється природними чинниками – родючість, природно-кліматичні умови, місцерозташування.
Пропозиція землі є абсолютно нееластичною, внаслідок природного обмеження її кількості та якості.
Попит на землю складається із сільськогосподарського і несільськогосподарського, що є похідним від попиту на продукти сільського виробництва (насамперед – продовольчі товари),
і попит на землю, як і на всі інші ресурси, визначається граничною доходністю використання землі, яка має спадний характер внаслідок дії як економічних, так і природних чинників.
Орендна плата – це поточна ціна землі або плата за її тимчасове використання, вона складається із земельної ренти (R), амортизаційних нарахувань на інвестований у землю капітал (Ам) і проценту на вкладений капітал (іК):
ОПЗ=R+Ам+іК.
Поточна ціна землі визначається у точці перетину кривої попиту на землю, тобто кривої граничної доходності використання землі (MRPT) і кривої пропозиції землі (S), що є абсолютно нееластичною.
Рента (rent, R) – дохід, який отримують власники ресурсу, пропозиція якого є жорстко обмеженою.
Чиста економічна рента (pure economic rent, PER) – дохід власника ресурсу, пропозиція якого є абсолютно нееластичною за ціною.
Диференційна рента (differencial rent, DR) – додатковий дохід, який отримує власник ресурсу, що має вищу продуктивність; різниця, що має вищу продуктивність обумовлена вищою граничною продуктивністю даної одиниці ресурсу. Диференціація земельної ренти обумовлена відмінностями у місцерозташуванні і природній родючості землі (DRI), а також екстексифікацією землеробства, яка призводить до появи так званої економічної родючості (DRII).
Капітальна ціна землі є капіталізованою рентою або дисконтованою вартістю доходу, який буде приносити дана ділянка землі протягом необмеженого часу (довічно, де t→∞):
PT=(R/i)·100%, де:
РТ – ціна земельної ділянки (Т-terra-земля);
R – річна земельна рента (усереднений чистий річний дохід);
і – ставка банківського проценту.
У довгостроковому періоді спостерігається загальна тенденція зростання ціни землі.