- •Заняття 2. Проблема методології історії політичних і правових вчень.
- •Заняття 3. Політико-правові вчення Стародавньої Греції.
- •Заняття 4. Політичні та правові вчення Стародавнього Риму.
- •Заняття 5. Політичні та правові ідеї Середньовіччя.
- •Заняття 6. Ранньобуржуазні політико-правові концепції доби Відродження.
- •Заняття 7. Політико-правові ідеї Реформації.
- •Заняття 8. Політико-правові вчення Голландії хvіі ст.
- •Заняття 9 Англійська ранньозарубіжна політико-правова думка
- •Заняття 10. Французьке Просвітництво.
- •Заняття 11. Державно-правові погляди європейських і американських просвітителів хvііі – поч. Хіх ст.
- •Заняття 12. Політико-правові вчення лібералізму в Англії, Франції та Німеччині хіх ст.
- •Заняття 13. Історична школа права. Державно-правові теорії позитивізму.
- •Заняття 14. Теорії природного права кінця хіх–хх ст. Антидемократичні політико-правові теорії хіх–хх ст.
- •Заняття 15. Політико-правова думка часів Київської Русі. Політико-правові ідеї в Україні у хvi – xviiі ст.
- •Заняття 16. Вітчизняна політико-правова думка XIX- XX ст.
- •Заняття 17. Вчення утопічного соціалізму.
- •Заняття 18. Комуністична державно-правова ідеологія.
- •Заняття 19. Державно-правові вчення періоду утворення феодальної централізованої держави та зміцнення абсолютизму в Росії (XV- перша пол. XVIII ст.).
- •Заняття 20. Політико-правові ідеї Росії хvііі – поч. Хх ст.
Заняття 1. Історія політико-правових вчень як наука.
План 1. Предмет історії політичних і правових вчень. 2. Закономірності розвитку історії політичних і правових вчень. 3. Поняття та структура політико-правових доктрин. Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на такі проблемні питання: Місце та призначення курсу історії політичних і правових вчень в системі суспільствознавчих дисциплін. Поняття політико-правової доктрини: етапи її формування структура та функції. Соціальна сутність та загальнолюдські цінності в політичній доктрині. Ключові поняття: предмет історії політичних та правових вчень, закономірності розвитку політико-правових вчень, політико-правова доктрина, політична ідеологія. Питання до контролю та самоконтролю: 1) Що становить об’єкт і предмет історії політичних та правових вчень? 2) Які функції виконує історія політичних та правових вчень? 3) Які основні закономірності виявляються в історії розвитку політичних та правових вчень? 4) По яких основних складових елементах вивчаються політико-правові доктрини? 5) Назвіть критерії оцінки політико-правових вчень. 6) Розкрийте структуру політичних та правових вчень. 7) Охарактеризуйте місце та призначення історії політичних і правових вчень як науки в системі суспільствознавчих дисциплін. Література: 1) История политических и правовых учений. /Под ред. В.С. Нерсесянца. - М., 1998. - С.3-33. 2) История политических и правовых учений. /Под ред. О.Э. Лейста. М., 1997. - С.3-38. 3) Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2004. – С. 3-21. 4) Орач Є.М. Історія політичних і правових вчень: Навчальний посібник. -К.: Атіка, 2005. - С. 9-20. 5) Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. К., 1999. - С.3-14.
Заняття 2. Проблема методології історії політичних і правових вчень.
План. 1. Методи історії політико-правових вчень. 2. Принципи історизму. 3. Періодизація історії політичних і правових вчень. Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на такі проблемні питання: Методологія історії політичних і правових вчень. Класифікація методів наукового пізнання: всезагальні, загальнонаукові, конкретно-наукові. Принцип історизму як методологічна засада пізнання сутності політико-правових доктрин в їх становленні і розвитку. Зв'язок періодизації історії політичних та правових вчень із загальною історією світової цивілізації. Ключові поняття: метод пізнання, діалектика, герменевтика, абстрагування, аналогія, описання, порівняння, принцип історизму, Стародавній світ, античність, Середньовіччя, феодалізм, Ренесанс, Новий час, буржуазні відносини, Новітня історія, капіталізм. Питання до контролю та самоконтролю: 1) Що становить собою метод історії політичних та правових вчень як науки? 2) Що таке методологія? 3) В чому полягає сутність діалектики як гносеологічної настанови? 4) Розкрийте методологічне значення герменевтики як теорії і мистецтва тлумачення історичних текстів. 5) Назвіть найважливіші загальнонаукові методи пізнання, що ними користується історія політичних і правових вчень. 6) Наведіть відомі вам конкретно-наукові методи пізнання арсеналу історії політико-правової думки. 7) Розкрийте періодизацію історії політичних та правових вчень. Література: 1) История политических и правовых учений. /Под ред. В.С. Нерсесянца. - М., 1998. - С.3-33. 2) История политических и правовых учений. /Под ред. О.Э. Лейста. М., 1997. - С.3-38. 3) Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2004. – С. 3-21. 4) Орач Є.М. Історія політичних і правових вчень: Навчальний посібник. -К.: Атіка, 2005. - С. 9-20. 5) Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. К., 1999. - С.3-14.
Заняття 3. Політико-правові вчення Стародавньої Греції.
План. 1. Розвиток демократичних вчень софістів. 2. Політико-правові погляди Платона та Арістотеля. 3. Політико-правові ідеї доби еллінізму. Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на такі проблемні питання: Загальноісторична характеристика Стародавньої Греції: суспільно-економічний лад, політико-правовий устрій, рівень розвитку культури, науки. Початок формування політико-правової думки в Давній Греції: Гомер ("Іліада", "Одіссея") та Гесіод ("Труди і дні", "Теогонія"). Реформи Солона та Лікурга. Початок філософського осмислення політико-правничої проблематики в роботах Піфагора та Геракліта. Питання співвідношення моралі та політики у Сократа. Модель ідеальної держави Платона ("Держава"). Концепція полісу (держави) як гармонійного союзу людей, які взаємно задовольняють потреби один одного для щастя всіх громадян і чиї здібності доповнюють одна одну. Справедливість як рівність всіх громадян перед державою, чесне виконання обов'язків у відповідності із належним соціальним статусом (філософа-правителя, воїна-стража чи виробника-годувальника) – запорука єдності і гармонії полісу. Питання типології форм державного управління в роботах Платона ("Держава", "Закони" та ін.) та Арістотеля ("Етика", "Політика", "Афінська політія", "Риторика" та ін). Класифікація форм держави: правильні (законні) і неправильні (незаконні). Концепція полісу – держави для щастя всіх громадян. Демокрiт про природу законів та політичне мистецтво. Політико-правові ідеї софiстiв, епiкурейцiв, стоїків. Ключові поняття: міфологічний світогляд, антична історія, софісти, поліс, остракізм, монархія, тиранія, аристократія, олігархія, політія, демократія, плутократія, тимократія, анархія, патріархальна теорія держави. Питання до контролю та самоконтролю: 1) В чому особливість філософської концепції та уявлень про державу і право Геракліта? 2) Яку роль виконує в державі закон згідно концепції Демокрита? 3) Якою змальовував Платон ідеальну державу у своїх трактатах "Держава" та "Закони"? 4) Наведіть класифікацію форм держави за Арістотелем. 5) Хто вперше в історії політичних і правових вчень сформулював ідею змішаної форми правління? У чому полягає її сутність? 6) Які форми держави пропонували софісти (старші, молодші)? 7) Чим відрізняється сучасне розуміння громадянського суспільства від громадянського суспільства античного полісу? Література: 1) Безродний Є.Ф., Ковальчук Г.К. та ін. Світова класична думка про державу і право. - К., 1999. - С.3-29. 2) История политических и правовых учений. /Под ред. В.С. Нерсесянца. - М., 1998. - С.34-109. 3) История политических и правовых учений. /Под ред. О.Э. Лейста. - М., 1997. - С.39-79. 4) Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2004. – С. 35-60. 5) Орач Є.М. Історія політичних і правових вчень: Навчальний посібник. -К.: Атіка, 2005. - С. 33-67. 6) Скиба В., Горбатенко В. та ін. Вступ до політології. Екскурс в історію правничо-політичної думки. - К., 1998. - С.82-114. 7) Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. - К., 1999. - С.8-43.