Заняття 16. Вітчизняна політико-правова думка XIX- XX ст.

 

План. 1. Політико-правові ідеї декабристів. 2. Політико-правові ідеї західників і слов’янофілів. 3. Політико-правові ідеї Кирило-Мефодіївського товариства. 4. Українська політико-правова думка XIX ст. 5. Політико-правові ідеї української національної революції 1917 – 1920 рр. 6. Політико-правові ідеї С. Донцова, С. Бандери, А.Мельника. 7. Політико-правові засади сучасної незалежної української держави. Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на наступні проблемні питання: Ідея необхідності проведення в Росії радикальних соціально-політичних перетворень – основа політико-правових концепції дворянсько-революційного декабристського руху. Павло Іванович Пестель – керівник Південного товариства, ідеолог радикально-демократичного (республіканського) крила, автор програмного документа "Руська правда". Ідея обмеженої (конституційної) монархії у проектах Конституції голови Північного товариства Микити Михайловича Муравйова: демократичні засади майбутньої федеративної слов'янської держави; принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову; ідея народного суверенітету. Дискусія слов’янофілів та західників щодо шляхів історичного розвитку та перспектив російської державності. Ідея принципової відмінності від західноєвропейського шляху розвитку Росії на ґрунті її самобутності (патріархальність, консерватизм, православ'я) у працях представників слов'янофільства –Аксакових І.С. та К.С., Кіреєвських І.В. та П.В., Хомякова А.С. та ін. Концепція розвитку Росії по західноєвропейському шляху, критика офіційної теорії народності, кріпосництва, самодержавства з боку західників – Кавеліна К.Д., Чичеріна Б.Н. та ін. Питання національно-соціального визволення українського народу та української державності в програмі Кирило-Мефодіївського товариства ("Статут слов'янського братства святих Кирила та Мефодія", "Книга буття українського народу"). Ідея створення федеративної республіки, що об'єднає всі слов'янські народи. Політичний лібералізм Миколи Івановича Костомарова. Республікансько-демократичні ідеї Тараса Шевченка. Політико-правові погляди Георгія Андрузького: проблеми самоврядування, ідея слов'янської конфедерації, принцип виборності всіх органів влади та розподілу її законодавчих, судових і виконавчих функцій. Державно-правові концепції другої половини XIX. Ліберальний підхід до вирішення проблеми організації державної влади та місцевого врядування в політичній концепції Михайла Драгоманова – засновника вітчизняного конституціоналізму. Ідеї федералізму, автономії України у складі Росії. Поєднання утопічно-соціалістичних ідей у розробці ідеалу кращого майбутнього з конституційно-демократичними методами досягнення поставленої мети – створення нової демократичної буржуазної Росії. Унітарна, централізована держава – втілення деспотизму, диктатури. Найкраща форма – федерація, організована на принципах громадянського самоуправління, місцевого самоврядування, суворого обмеження центральної влади. Пропагування ідей федеративного устрою слов'янських народів Сергієм Подолинським та Остапом Терлецьким. Критика царського кримінального законодавства із загальнодемократичних позицій, боротьба за скасування смертної кари українського правознавця Олександра Кістяківського. "Теорія прогресивного конституціоналізму". Розробка основ теорії правової держави українським юристом і філософом, теоретиком права Богданом Кістяківським ("Держава правова і соціалістична"). Іван Якович Франко про роль права та правової свідомості в досягненні суспільства соціальної справедливості. Боротьба за існування – рушійна сила соціального прогресу. Матеріалістичне тлумачення причин походження держави: поява приватної власності і розшарування суспільства. Схильність до ненасильницьких методів революційних перетворень: "народна революція" як докорінна перебудова суспільних відносин на соціалістичних засадах. Соціалізм – співдружність людей праці, побудована на господарській рівності, встановленні громадянської і політичної свободи за відсутності держави як сили примусу. Соціалізм і всесвітня федерація націй – запорука вільного розвитку народів. Питання співвідношення свободи громадянських прав і влади в політичних поглядах Лесі Українки (справжнє ім'я – Лариса Петрівна Косач-Квітка). Схильність до позицій теорії насилля у поглядах на походження держави. Викриття антинародної сутності монархічних режимів. Гостра критика капіталізму. Проблема захисту і реалізації основних прав і свобод людини і громадянина. Ідея інтернаціональної єдності трудящих у боротьбі за свої права. Суспільно-політичний ідеал соціалізму як суспільства, в якому немає антагоністичних класів, забезпечені свободи особи, права людини. Перші дослідження в галузі історії українського права професора Київського університету Михайла Владимирського-Буданова ("Хрестоматія з історії руського права", "Огляд історії руського права"). Історико-правове вивчення звичаєвого права України у доробку історика Олександри Єфименко. Розвиток української державно-правової думки на початку XX ст. Національно-державницька концепція доктора права, професора цивільного права в університетах Львова і Праги, політичного діяча Станіслава Дністрянського. Політичні погляди представника консервативного напрямку української етнополітичної думки, ідеолога українського монархізму Василя Кучабського. Вирішальна роль провідної верстви (еліти) у процесі державного будівництва. Ідеї вищості держави над суспільством. Теорія національного самовизначення Михайла Грушевського. Українське питання в політико-правовій концепції М. Грушевського та його політичній діяльності. Тривале відстоювання ідеї перебудови на федеративних засадах зі статусом суб’єкта федерації для України. Державницька ідея Володимира Винниченка ("Відродження нації"): державність як засіб збереження життя і забезпечення розвитку кожної нації. Критика радянського соціалізму. Розробка власного варіанту соціалістичної теорії: негайна, але мирна "колектократизація" – соціалізація (не націоналізація!) засобів виробництва, тобто переведення приватної власності у колективну (не державну!). Розвиток української державно-правової ідеології в програмних документах українських політичних партій початку XX ст. та їх лідерів: - Українська Революційна партія (Д.Антонович, М.Ткаченко, В.Винниченко); - УСДРП (Д.Донцов, В.Дорошенко); - Українська партія соціалістів-революціонерів (М.Ковалевський); - Українська радикально-демократична партія (соціалісти-федералісти) (Д.Дорошенко, С.Єфремов, О.Шульгін); - Українська народна партія (М.Міхновський). Формулювання Дмитром Донцовим ("Підстави нашої політики", "Націоналізм") основних принципів "інтегрального націоналізму": воля як закон життя нації; воля до влади, експансії, боротьби; принцип фанатизму, егоїзму нації; синтез раціоналізму з ірраціоналізмом; творче насильство й елітаризм. Селянська дрібнобуржуазна республіка – ідеал державного ладу. Реалізація політико-правових ідей лідерів українського націоналістичного руху Степана Бандери, Андрія Мельника в практичні політичній діяльності Організації Українських націоналістів. Розкол в ОУН на табір "мельниківців" і "бандерівців". Збройно-політична діяльність загонів Української Повстанської армії під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр. Основні етапи формування політико-правових засад сучасної незалежної української держави: - Прийняття Верховною Радою Українською УРСР 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України – обрання курсу на створення незалежної держави; - Акт проголошення незалежності України і Постанова Верховної Ради Української РСР про проголошення незалежності України від 24 серпня 1991р. – здобуття Україною статусу суверенної держави; - Прийняття 28 червня 1996 року Конституції України; - внесення Верховною Радою України Законом від 08 грудня 2004 змін до Конституції України – втілення конституційної реформи щодо запровадження в Україні парламентсько-президентської республіки. Українська політико-правова думка на сучасному етапі. Основні напрямки подальшого розвитку державно-правових концепцій і перспективи вдосконалення політичної системи в Україні. Ключові поняття: конституціоналізм, декабристський рух, радикалізм, реформи, народне віче, слов’янофіли, західники, народництво, патріархальність, консерватизм, православ'я, панславізм, національно-соціальне визволення, громадянське самоуправління, місцеве самоврядування; монархізм, національне самовизначення, "колектократизація", національна держава, націоналізм, "інтегральний націоналізм", сепаратизм. Питання до контролю та самоконтролю: 1) Чи є, на ваш погляд, раціональне зерно в твердженні М.М.Муравйова, що основним аспектом реалізації природного права людини на свободу, упередження деспотії є побудова влади в державі за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу й судову? 2) Співставте програмні документи декабристських товариств і Кирило-Мефодіївського братства. Назвіть спільні і відмінні положення програм цих таємних організацій. 3) В чому різниця між поглядами П.І.Пестеля та М.М.Муравйова на перспективи розвитку російської державності? 4) В чому полягала суттєва відмінність ідеологічних позицій слов’янофілів і західників? 5) Проти якого соціально-політичного інституту спрямовували вістря своєї критики представники російського анархізму? 6) На чому базувалась ідея принципової відмінності від західноєвропейського шляху розвитку Росії, розроблена представниками слов’янофільства? 7) Охарактеризуйте ставлення до соціалістичних ідей найяскравіших представників української політико-правової думки. 8) Дайте загальну характеристику особливостей та рис державно-правової думки України з урахуванням рис ментальності українського народу. 9) Проаналізуйте поетапно процес формування державно-правової думки в Україні і з'ясуйте, які концептуальні засади домінували, як розв’язувалась проблема взаємозв’язку держави і особи на кожному окремому етапі її еволюції. 10) Назвіть основні риси державно-правової думки України ХХ ст. 11) Порівняйте варіанти розв’язання національної проблеми І.Франком і Д.Донцовим. 12) Оцініть внесок М.Грушевського і В.Винниченка у розвиток української політико-правової думки. 13) Розкрийте сутність такої категорії політико-правового вчення В.Винниченка як "колектократизація". 14) Висвітліть основні напрямки подальшого розвитку державно-правових концепцій і перспективи вдосконалення політичної системи в Україні. Література: 1) История политических и правовых учений. /Под ред. В.С. Нерсесянца. - М., 1998. - С. 3-33, 325-368. 2) История политических и правовых учений. /Под ред. О.Э. Лейста. - М., 1997. - С.204-221, 274-292. 3) Копиленко О. "Українська ідея" Грушевського. Історія і сучасність. – К., 1991. 4) Кухта Б. З історії української політичної думки. – К., 1994. 5) Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2004. – С. 148-151, 176-192. 6) Орач Є.М. Історія політичних і правових вчень: Навчальний посібник. -К.: Атіка, 2005. - С. 477-489. 7) Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 179-195. 8) Скакун О. Политическая и правовая мысль на Украине (1861-1917). – Харьков, 1987. 9) Скакун О. Иван Франко. – М., 1987. 10) Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. – К., 1993. 11) Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. - К., 1999. - С.149-181. 12) Шульженко Ф., Наум М. Історія вчень про державу і право. Курс лекцій. – К., 1997. – С.108-146.