Заняття 13. Історична школа права. Державно-правові теорії позитивізму.

 

План. 1. Погляди на державу і право Г.Гуго (1764-1844), Ф.-К.фон Савіньї (1779-1861), Г.Ф.Пухта (1798-1846). 2. Державно-правові погляди О.Конта. 3. Юридичний позитивізм (Д.Остін, К. Бергбом, К.Гербер, П.Лабанд, А.Есмен). 4. Нормативізм Г.Кельзена, теорія насилля Л.Гумпловича, теорія "вільного права" Євгенія Ерліха. 5. Ідеї гарвардської школи права, концепції "реалістів", вчення солідаризму. Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на наступні проблемні питання: Культурно-історичні, соціально-економічні та політичні передумови становлення історичної школи права. Заперечення природноправового вчення представниками історичної школи права німецькими професорами права Густавом Гуго ("Підручник природного права як філософії позитивного права"), Фрідріхом Карлом фон Савіньї ("Історія римського права в Середні віки", "Система сучасного римського права" та ін.), Георгом Фрідріхом Пухта ("Підручник з римського права", та ін.). Ідеї природного"Звичаєве право", "Вступ до церковного права" стихійного розвитку звичаєвого й позитивного права. Державо і право як породження "народного духу", свідомості народу. Мова і право. Критика теорії природного права. Неприпустимість рецепції чужоземних норм права та юридичних інститутів як небезпечної аномалії. Культурно-історичні, соціально-економічні та політичні передумови становлення позитивізму як напрямку філософської та політико-правової думки. Державно-правові погляди засновника філософії позитивізму Огюста Конта ("Курс позитивної філософії", "Система позитивної філософії", "План реорганізації соціального життя"). Рух суспільної свідомості як основа розвитку суспільства, політичної влади і права по трьох історичних стадіях: теологічна (панування монархії), метафізична (поява аристократичних республік, ліберальних демократій), позитивна (встановлення соціократії). Пропагування позитивних наукових істин: 1) позитивної політики; 2) соціократії як ідеалу суспільно-політичного устрою; 3) соціальної солідарності у суспільній гармонії. Гостра критика марксистських ідей класової боротьби, диктатури пролетаріату. Заперечення ліберальної теорії невтручання держави в економіку і приватне життя індивіда. Проект нової соціально-політичної системи – соціократії (приватна власність, науково-технічний прогрес, солідаризм). Досягнення суспільної солідарності як головне завдання держави, права, політики. Ідея необхідності заміни суб’єктивних прав і свобод індивіда поняттями "соціальна повинність", "обов'язок", "соціальна функція". Засудження агресивних війн, колоніалізму в міжнародних відносинах і міжнародному праві. Пропагування ідеї створення нової позитивної релігії і всесвітньої позитивної церкви з культом людства, гармонії, солідарності в основі. Логічне завершення розвитку юридичного світогляду буржуазії в теоріях юридичного позитивізму (Д.Остін, К.Бергбом, К.Гербер, П.Лабанд, А.Есмен). Вилучення з предметного кола наукового аналізу юриспруденції дуалізму природного і позитивного права: предмет юридичної науки – виключно позитивне право; право природне як моральна оцінка чинного позитивного права – предмет етики. Теорія наказів англійського правознавця Джона Остіна ("Визначення предмету юриспруденції", "Лекції з юриспруденції, або філософії позитивного закону") – серцевина класичного юридичного позитивізму. Заперечення теорії природного права: єдине джерело права – підкріплений санкцією (примусом) наказ суверена (особи, установи, держави). Звичка більшості до покори – гарантія нормального функціонування права і суверенної влади. Чітке розмежування права і моралі, юриспруденції і етики. Проблема правотворчої ролі суддів і суду. Карл Бергбом ("Юриспруденція і філософія права"). Розрив з метафізикою та спекулятивністю теорії природного права в юриспруденції. Бачення сутності права у його дійсності і дієвості. Ідея доцільності дослідження об’єктивно існуючого позитивного права. Тлумачення представниками юридичного позитивізму юридичної конструкції держави: "правова форма сукупного життя народу", "верховна юридична сила" (К.Гербер); "юридична організація народу" (П.Лабан); юридичне втілення нації (А.Есмен). Розвиток позитивістської політико-правової теорії у вченнях етатичного позитивізму (законницька і аналітична версії) (фашистські концепції держави і права А.Розенберга, К.Шмітта, Дж.Джентіле) та антропологічного позитивізму (психологічний і біологічний напрямки) (Л.Петражицький). Модернізація юридичного позитивізму в нормативістській теорії права австрійського професора права Ганса Кельзена ("Загальна теорія права і держави", "Чиста теорія права" та ін.). "Елемент сили" – вирішальний критерій права. Фактичне ототожнення права як примусового нормативного порядку і держави – упорядкованої нормативної системи примусу. Роль судового прецеденту в правотворчості, у розвитку, вдосконаленні та індивідуалізації права. Політико-правові складові теорії насилля польсько-австрійського соціолога, юриста Людвіга Гумпловича ("Раса і держава", "Дослідження закону формування держави", "Загальне державне право", "Боротьба рас"). Теорія соціального конфлікту: дарвіністська боротьба рас за існування – головний фактор суспільного життя, рушій цивілізаційного процесу. Тлумачення поняття "раса" як великої соціокультурної спільноти. Розуміння науки про державу як складової частини соціології. Завоювання і підкорення однієї людської групи (раси) іншою – причина виникнення і формування держави як засобу утримання порядку панування-підкорення. Держава – орган примусу, насильства, а не механізм примирення суперечливих суспільних інтересів. Право – моральні норми, втілені в державних законах. Правова система – продукт держави. Особливість ролі в соціальній структурі суспільства середнього стану – інтегратора-посередника між підданими і пануючими. Формулювання теорії "вільного права" засновником школи соціологічної юриспруденції Євгенієм Ерліхом ("Основи соціології права"). Укоріненість права не в законах, а в житті суспільства. Право як "живий порядок" відносин і "внутрішній порядок" людських союзів. Джерело права – поведінка людей, які реалізують право. Обмеження функцій законодавця простим фіксуванням норми права, знайденої юристами-практиками. Закон, кодифікація як пізні стадії прояву права. Вільний пошук права судом. Гарвардська соціологічна школа права. Теорія права Роско Паунда ("Юриспруденція"). Прагматизм як філософська основа соціологічної юриспруденції. Право – "соціальна інженерія". Право як вищий вид соціального контролю, інструмент досягнення компромісу соціальних інтересів. Три аспекти права: 1) система організованих відносин (правопорядок); 2) сукупність приписів; 3) судовий і адміністративний процес. Протиставлення "права в законі" ("книжкового", "застиглого") "реальному праву" ("праву в дії", "рухомому"). Виправдання правотворчості суддів і адміністраторів всупереч закону. Доведення до логічного кінця основних положень соціологічної юриспруденції представниками "реалістичної" теорії права в США (К. Ллевеллін, Джером Френк та ін.). Ототожнення права з конкретною практикою суддів і адміністраторів: право як практика, а не правило; норма права – конкретне рішення компетентного органу в конкретній справі. Дж.Френк про "авторитарні міфи" нормативізму: погляд на право як на впорядковану систему – основний правовий міф, що перешкоджає пристосування права до потреб життя. Вчення солідаризму французького соціолога, теоретика права Леона Дюгі ("Держава, об’єктивне право і позитивний закон", "Курс конституційного права"). Концепція соціальної солідарності: заперечення класового антагонізму і політичної боротьби в суспільстві. Критика ідеї народного суверенітету. Обґрунтування ідеї нової політичної системи "синдикалістського федералізму" – союзу синдикатів (об'єднання за професійною ознакою робітників і підприємців). Децентралізація влади, політичний й правовий плюралізм як засоби подолання класової боротьби. Норма соціальної солідарності як основа права. Держава як засіб забезпечення соціальної солідарності. Джерело права – реальні суспільні відносини. Заміщення суб’єктивних прав соціальним обов’язком – виконувати свою соціально-класову функцію, сприяти соціальній солідарності. Ключові поняття: народ, нація, ментальність, менталітет, звичаї, звичаєве право, еволюція, свідомість, правосвідомість, рецепція права, аномалія; позитивізм, юридичний позитивізм, нормативістська теорія права, соціологія, соціократія, науково-технічний прогрес, солідарність, солідаризм, міжнародні відносини, міжнародне право, колоніалізм, санкція, дуалізм, етатизм, фашизм, правотворчість, прецедент, соціальний конфлікт, боротьба за існування, дарвінізм, раса, соціокультурна спільнота, соціологічна юриспруденція, прагматизм, "соціальна інженерія", синдикат, "синдикалістський федералізм", децентралізація влади, плюралізм. Питання до контролю та самоконтролю: 1) Висвітліть основні положення політико-правової концепції представників історичної школи права. 2) Кого з представників історичної школи права ви знаєте? Хто з цих мислителів, на вашу думку, найбільш переконливо обґрунтовував свої політико-правові погляди? 3) Чим спричинена критика природноправового вчення представниками історичної школи права? 4) Поясніть, чому Г.Гуго вважав будь-яку критику недоліків самобутнього права народу недоцільною. 5) Чи погоджуєтесь ви з ключовим положенням теорії історичної школи права щодо вирішальної ролі "народного духу", мови і звичаїв нації в процесі виникнення і становлення державно-правових інститутів суспільства? 6) Який зміст вкладали Г.Гуго, Ф.К. фон Савіньї, Г.Ф.Пухта в категорію "дух народу"? Порівняйте її із сучасним тлумаченням понять "ментальність", "менталітет". 7) Як обґрунтовував своє негативне ставлення до рецепції іноземних правових інститутів і норм Ф.-К. фон Савіньї? 8) Висвітліть основні концептуальні положення філософії позитивізму. 9) З чим, на вашу думку, пов’язане негативне ставлення більшості представників позитивістських політико-правових шкіл до теорії природного права, заперечення ними договірної теорії походження держави? 10) Що, за уявленнями англійського правознавця Дж.Остіна, є гарантією нормального функціонування права і суверенної влади? 11) Вкажіть відмінність в розумінні Л.Гумпловичем поняття раса від сучасного визначення цієї категорії? 12) Що є джерелом права згідно із соціологічною концепцією права? 13) Порівняйте проекти нових соціально-політичних систем О.Конта і Л.Дюгі – соціократію і синдикалістський федералізм. 14) Яка з державно-правові теорії позитивізму, на вашу думку, створює найбільш адекватну картину бачення сутності політико-правових інститутів, відносин, явищ? Література: 1) Безродний Є.Ф., Ковальчук Г.К. та ін. Світова класична думка про державу і право. – К., 1999. – С.365-373, 385-390. 2) Антология мировой политической мысли: В 5 т. Т.III: Европа. Америка: XVII–XX вв. – М., 1997. 3) История политических и правовых учений. /Под ред. В.С. Нерсесянца. – М., 1998. – С.657-717. 4) История политических и правовых учений. /Под ред. О.Э. Лейста. – М., 1997. – С.521-560. 5) История политических и правовых учений. XIX в. / Отв. ред. В.С. Нерсесянц. – М., 1993. 6) Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2004. – С. 122-125, 193-203. 7) Орач Є.М. Історія політичних і правових вчень: Навчальний посібник. -К.: Атіка, 2005. – С. 365-371, 432-452, 521-543. 8) Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. – К., 1999. – С. 258-276.