Заняття 19. Державно-правові вчення періоду утворення феодальної централізованої держави та зміцнення абсолютизму в Росії (XV- перша пол. XVIII ст.).

 

План. 1. Соціально-історичні передумови та сутність концепції "Москва – третій Рим". 2. Погляди на державно-церковні стосунки "нестяжателів" та "стяжателів" (йосифлян). 3. Іван Пересвєтов – ідеолог централізованої монархії та дворянства. 4. Симеон Полоцький, Афанасій Ордін-Нащокін – ідеологи освіченої монархії. 5. Погляди Ф.Прокоповича, В.Татищева, І.Посошкова в контексті політико-правових реформ Петра І. Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на наступні проблемні питання: Загальноісторична характеристика Російської держави періоду утворення феодальної централізованої держави та зміцнення абсолютизму: суспільно-економічний лад, політико-правовий устрій, рівень розвитку культури, науки. Вплив Куликовської битви 1380 р., об'єднання російських земель та інших історичних подій на процес формування державно-правових концепцій даного періоду. Концепція ігумена Псковського монастиря Філофея "Москва - третій Рим". Ідея месіанського ролі Московської держави, російського царя, російського народу у справі захисту і поширення православної віри. Політичне значення концепції як ідеологічного обґрунтування процесу створення єдиної централізованої Російської держави. Розгортання політичної полеміки між "нестяжателями" і йосифлянами ("стяжателями"). Концепція "нестяжання" як основа розуміння Нилом Сорським – засновником доктрини "нестяжательства" – форми організації взаємовідносин церковної та світської влади. Пропагування ідеї повернення до ранньохристиянських общинних соціально-правових ідеалів. Подальший розвиток політико-правових уявлень у вченнях послідовників Нила Сорського: проблеми розмежування сфер діяльності церкви і держави, заборони переслідувань за віросповідання і переконання (Вассіан Патрикєєв), ідея запровадження станово-представницьких владних та управлінських органів (Максим Грек). Радикальний вираз доктрини "нестяжателів" у вченні і діяльності Феодосія Косого в дусі раннього християнства: заперечення необхідності існування церкви; проповідування повної непокори властям як церковним, так і світським; проголошення майнової, соціальної, громадянської рівності, заснованої на соціалістичному ідеалі; свобода для всіх людей; самоуправна громада як ідеал і противага монархічному принципу організації влади. Онова доктрини йосифлян ("стяжателів") – ідея Йосифа Волоцького щодо необхідності постійного зміцнення економічної основи монастирів за особистого "нестяжання" кожного окремого члена монастирської корпорації. Коливання політичних позиції Й.Волоцького від принципу переваги духовної влади над світською, ідеї підпорядкованості світського верховного правителя владі духовній до проповідування концепції божественної обраності царя, ідеї прийняття ним скіпетра від Бога, безумовності обов’язку підданих слідувати волі князя, неможливості критики діяльності правителя. Трактування єретичного інакодумства як злочину не тільки релігійного, а й політичного, тобто такого, що має бути покараний найсуворішими державно-правовими заходами. Апологетика централізованої монархії, самодержавної (необмеженої законами) влади царя i концепція державних реформ Івана Пересвєтова антибоярської спрямованості. Зорієнтованість перетворень І.Пересвєтова на інтереси дворянства. Ототожнення закону з волею самодержця. Ідея енергійної зовнішньої політики. Зародки російського варіанту концепції "освіченого абсолютизму" у вченні Самуїла Петровського-Ситніановича (Симеона Полоцького). Відстоювання ідеї соціальної нерівності як проекції небесних порядків на землі. Обов’язок монарха керуватися у своїй діяльності законом – запорука міцної держави. Пропагування доктрини мирного співіснування Росії з іншими державами. Афанасій Ордiн-Нащокiн про роль держави в економічному житті. Раціональне обґрунтування ідеї "освіченої монархії" як єдиної форми правління, здатної забезпечити "загальне благо" усім людям. Роль розвитку приватної ініціативи і заохочення підприємливості у внутрішній та зовнішній політиці держави (меркантилізм). Самостійність місцевих торгово-промислових центрів – запорука розвитку економіки. Ідея залежності міцності Московської держави від добросусідських відносин насамперед із слов'янськими державами. Феофан Прокопович – ідеолог реформ Петра І. Послідовне і детальне обґрунтування концепції російського освіченого абсолютизму на основі теорій природного права і суспільного договору ("Правда волі монаршої"). Ідея підпорядкування церкви світському органу державної влади – Священному синоду ("Духовний регламент"). Проблеми вдосконалення абсолютизму, як форми державного управління в роботах Василя Микитовича Татищева та Івана Тихоновича Посошкова. Поєднання положень патріархальної теорії походження держави з елементами теорії суспільного договору у поглядах В.М.Татищева. Ідея держави як суспільної угоди між розумними людьми, які укладають її заради безпеки і взаємної вигоди. Протиставлення природних законів, що не залежать від волі людей, і позитивних (громадянських) – встановлених за волею влади. Обґрунтування доцільності запровадження в систему органів влади двопалатної представницької установи з дворянського Сенату і палатою депутатів, вибраних за широкими нормами представництва. Формулювання прогресивних принципів законотворчості – зрозумілість і доступність закону для ознайомлення всім, всезагальна обов’язковість для виконання, неприпустимість правових колізій (суперечностей), наступність відносно старих законів і звичаїв. Вимога суворого дотримання станової структури суспільства: збільшення станових привілеїв родової аристократії і збереження за дворянством статусу пануючої соціальної верстви, надання почесного місця в державі купецтву, сліпа покора і послух монархові і дворянам з боку народу – темної, інертної маси. I.Т.Посошков – один з перших ідеологів російської буржуазії (купецтво та промисловці). Постановка проблеми становища соціальних станів, організації економіки, торгівлі, правосуддя, військової справи, освіти. Поміркована критика пануючих станів – дворянства, духовенства. Розробка заходів для захисту селян від поміщицького свавілля. Ідея тотальної державної регламентації виробництва, праці, побуту задля примноження суспільного блага ("Книга про скудність і багатство"). Вимога надання купецькому стану монопольного права заняття торгівлею. Необхідність проведення судової реформи, кодифікації законодавства із залученням іноземного досвіду. Сильна централізована абсолютна влада монарха – єдина сила здатна проводити тверду політику реформ і перетворень в державі з метою встановлення гармонії інтересів і класового миру між станами. Ключові поняття: централізована монархія, месіанізм, концепція "Москва – третій Рим", полеміка, "нестяжателі", йосифляне ("стяжателі"), єретичне вчення, апологетика, становий поділ суспільства, боярство, дворянство, духовенство, купецтво, селянство, станово-представницька монархія, самодержавна влада царя (самодержавство), станово-представницький орган влади (самоврядування), зовнішня і внутрішня політика держави, меркантилізм, Священний синод, регламент, правова колізія, монопольне право. Питання до контролю та самоконтролю: 1) Які політико-правові ідеї стали причиною розгортання політичної полеміки між "нестяжателями" і йосифлянами ("стяжателями")? 2) Розкрийте політичний зміст релігійної концепції "Москва – третій Рим". 3) В чому полягає новизна підходу А.Ордіна-Нащокіна до вирішення питання про призначення держави і права? 4) Проаналізуйте погляди Ф.Прокоповича на державну владу, на проблему співвідношення прав володаря і народу. 5) Які доктрини зовнішньої політики держави розвивались в Росії часів зміцнення абсолютизму? Чому ця проблема стає такою актуальною саме в цей період? 6) В чому полягає сутність політики меркантилізму? Хто з ідеологів російського абсолютизму відстоював ідею необхідності проведення такої політики на державному рівні? 7) Поміркуйте над тим, чи дійсно в період формування єдиної централізованої Російської держави і зародження в ній буржуазних відносин абсолютизм як необмежена влада монарха був єдиною можливою, оптимальною формою правління. Чи не була б доцільнішою республіканська форма? Література: 1) История политических и правовых учений. /Под ред. В.С. Нерсесянца. - М., 1998. - С.325-368. 2) Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. - К., 1999. - С.149-181. 3) История политических и правовых учений. /Под ред. О.Э. Лейста. - М., 1997. - С.204-221, 274-292. 4) Орач Є.М. Історія політичних і правових вчень: Навчальний посібник. -К.: Атіка, 2005. - С. 157-171. 5) Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2004. – С. 143-148, 159-160.