6.1. Вимірювання в педагогіці.

Теоретичні методи дослідження в педагогіці дають можливість розкрити якісні характеристики педагогічних явищ, що вивчаються. Ці характеристики будуть більш повними і глибшими, якщонагромаджений емпіричний матеріал піддавати кількісній обробці. З цією метою при дослідженні педагогічних проблем застосовуються методи математичної статистики. За допомогою них розв’язуються різні завдання: обробка фактичного матеріалу; одержання нових, додаткових даних; обгрунтування наукової організації дослідження тощо.

Статистичні методи сьогодні стали невід’ємною частиною педагогічних досліджень, оскільки без них при розв’язанні цілого ряду дослідницьких задач не можна дати об’єктивну інтерпритацію результатів вимірювань. справа в тому, що педагогічні вимірювання, виконані за допомогою різних тестів, опитувальників, завжди супроводжуються певною похибкою, яку викликають недосконалість діагностичного інструментарію, різні обставини, пов’язані з умовами проведення вимірювань. Тому результат педагогічного дослідження має ймовірнісний характер, отже, необхідно доводити статистичну вірогідність (значущість) одержаних результатів. Це й зумовило застосування в педагогіці статистичних методик порівняння рівнів досліджуваних параметрів, інтегральних характеристик результатів вимірювань, мір варіації параметрів тощо.

Якими б різноманітними не були цілі та методи педагогічних досліджень, отримані в їхньому підсумку дані завжди є результатами вимірювань різних педагогічних явищ (процесів, станів, властивостей). Під вимірюванням зазвичай розуміють процедуру приписування чисел об’єктам вивчення відповідно до певних правил.

Реальний зміст цих величин визначають за допомогою змістового педагогічного аналізу відповідних аспектів і процесів навчання та виховання. Відповідність числових характеристик цим реальним величинам становить першу важливу умову коректності будь-якого кількісного дослідження. Їх можна досягти за допомогою різних способів вимірювання. Головними з них є:

– реєстрація і підрахунок об’єктів за даною педагогічною ознакою (так вимірюється, наприклад, успішність і відвідування учнями занять);

– упорядкування об’єктів за порівнюваною величиною (рангом) певної ознаки (так вимірюється, наприклад, знання учнів, кваліфікація учителів тощо);

– зіставлення величини досліджуваної ознаки з певним стандартним інтервалом, який приймають за одиницю міри (так вимірюють, наприклад, швидкість читання учнем тексту);

– співвіднесення величин ознаки з інтервалом можливих її значень.

Застосування цих способіввимірювання дає змогу побудувати відповідно номінальну, ординальну, інтервальну або раціональну шкалу числових характеристик величин, що вивчаються.

Необхідно враховувати, що проблема вимірювання в педагогіці ускладнюється тим, що багато змінних педагогічного процесу безпосиредньо не можна спостерігати й вимірювати (наприклад, ступінь складності навчального матеріалу, процес переходу знань у їхні переконання, ефективність дидактичного, методичного чи виховного впливу тощо). В цих умовах застосовують методи побічного вимірювання, тобто безпосиредньо спостерігають і вимірюють не ті величини, що вивчають, а інші – які можна спостерігати (індиканти) і які відомим способом пов’язані з досліджуваними змінними-величинами, які не можна спостерігати.

Так, рівень сформованості навички можна вимірювати за часом, затраченим на розв’язання задачі, і кількістю помилок. Необхідною умовою коректності вимірювання є при цьому наявність встановленого зв’язку між індикантом і величиною, яка через нього характеризується і яку не можна спостерігати.

У реальному житті найпростіша педагогічна дія зумовлена великою кількістю одночасно діючих факторів, частина з яких практично не підлягає контролю, навіть в умовах суворого лабораторного експерименту. Тому переважна більшість використовуваних у педагогіці показників є випадковими величинами, тобто такими, які з певними ймовірностями можуть набувати деяку множину числових значень.

Відомо, що наукові висновки грунтуються не на поодинокому факті, а на достатньо потужній їх множині. Для одержання такої множини фактів необхідно декілька разів повторити вимірювання того чи іншого показника. У результаті вимальовується досить строката картина його числових значень. Щоб вивести в отриманому числовому матеріалі певні закономірності та зробити продуктивні, обгрунтовані висновки, треба його спеціально обробити за допомогою методів математичної статистики.

Педагогічні закономірності визначаються великою кількістю діючих факторів, і їхні причинно-наслідкові зв’язки ускладнюються різними випадковими співвідношеннями. Саме тому в педагогічних дослідженнях велике значення має статистичний аналіз кількісних показників, оскільки статистичні методи дають можливість оцінювати ступінь випадковості того чи іншого педагогічного явища, того чи іншого взаємозв’язку явищ.

Найлегше одержати кількісні дані про перебіг педагогічних процесів. Наприклад, ми можемо безпосередньо виміряти тривалість сприймання навчальної інформації. Найважче визначити ступінь вираженостіпедагогічної властивості: для того щоб визначити ступінь здатності учня до вивчення навчального предмету, треба співставити успішність володіння цим предметом із затраченим трудовим зусиллям.

Вимірювані ознаки зовнішніх дій досліджуваних, їхніх висловлювань і прихованих фізіологічних реакцій називають показниками дослідження. Іноді показники безпосиредньо характеризують педагогічний процес або педагогічний стан. Так, ми можемо виміряти тривалість процесу сприймання інформації або мислительного процесу. Але при цьому треба пам’ятати, що всякий показник характеризує педагогічний процес лише з одного боку, і, для того розкрити закономірності процесу, треба співставляти між собою різні показники. Особливо важливо співставляти показники тоді, коли кожен із них окремо характеризує педагогічний процес або властивість не прямо, а опосередковано. Так, наприклад, буває в тому випадку, коли ми хочимо розкрити властивість емоційного прояву за допомогою прихованих психологічних реакцій.

Важливою вимогою до вимірювання у педагогіці є їхня надійність, під якою розуміють відтворюваність результатів вимірювання, які повторюються за ідеальнихумов. Кількісно оцінку надійності вимірюють за допомогою взаємозв’язку результатів повторних вимірювань, і вона визначається як об’єктивності самого спостерігача (експерементатора), таки і постійними характеристиками вимірювального інструментарію та фізичною незмінністю властивостей, які вимірюються. Забезпечення надійності вимірювань є важливим завданням експериментальної педагогіки. Водночас, вимога надійності вимірювань не є головною стосовно вимоги валідності.

Валідність – це адекватність і дієвість вимірювального інструментарію, найважливіший критерій його доброякісності, який характеризує точність вимірювання досліджуваної властивості. Стосовно валідності, наприклад, тесту, це означає, наскільки його окремі складові адекватні досліджуваній проблемі. Валідність тесту визначається кореляцією його результатів з іншими критеріями властивості, яку вимірюють. Перевірка валідності тесту називається валідацією (валідизацією).

Звичайно, не слід «гнатися за модою на математику» і вдаватися до математичних методів там і тоді, де в цьому немає потреби. Математичне вивчення зв’язків і залежностей у педагогічних явищах є виправданим і дійовим лише тоді, коли воно грунтується на старанному та якісному аналізі. Математичні методи ні в якому разі не слід протиставляти методам якісного аналізу і замінювати ними цей аналіз.