1.6.2. Аналіз платоспроможності підприємства

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Ознаками платоспроможності є:

1. Наявність грошей у касі і на розрахунковому рахунку.

2. Відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Причому наявність незначних залишків грошей на розрахунковому рахунку ще не означає, що підприємство неплатоспроможне, бо кошти на розрахунковий рахунок можуть надійти впродовж кількох днів.

Для оцінки платоспроможності на підприємстві складається платіжний баланс (календар) (табл. 1.14). Він складається на будь-яку дату. Складання платіжного календаря - це перший етап аналізу платоспроможності підприємства.

11l

Таблиця 1.14

Платіжний баланс (календар)

Актив			Пасив
Наявні кошти для покриття заборгованості	На початок року	На кінець року	Негайні та інші платежі	На початок року	На кінець року
1. Грошові кошти на розрахунковому рахунку, у касі та інших рахунках	3124	29789	1. Заборгованість по позичці	25679	288187
2. Розрахунки з дебіторами	11223	210469	2. Кредиторська заборгованість	28320	615161
Усього	14346	240285	Усього	53999	903348
Сальдо	39653	663063
Баланс	53999	903348	Баланс	53999	903348

Якщо сальдо в активі платіжного балансу, то це означає - підприємство неплатоспроможне. Відомо, що оцінка рівня платоспроможності дається за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення їх у готівку. Отже, є три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності (таблиця 1.15, 1.16,1.17).

Розрахунок трьох рівнів платоспроможності подає, відповідно, другий, третій і четвертий етапи аналізу платоспроможності.

Таблиця 1.15

Грошова платоспроможність

Засіб платежу	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Платіжні зобов'язання	На початок періоду	На кінець періоду
1. Каса	2	4	1. Короткостро­кові кредити	1580	1774
2. Розрахунковий рахунок	102	309	2. Кредити, не погашені в строк	120
3. Валютний рахунок	200	200
4. Інші рахунки та грошові кошти	166	266	3. Кредитори	1060	1546
5. Короткострокові фінансові вкладення		300
Усього	470	1160	Усього	2760	3320
Коефіцієнт грошової платоспроможності (гр.2:гр.5),(гр.3гр.6)	0,170	0,349

112

Таблиця 1.16

Розрахункова платоспроможність

Засіб платежу	На початок періоду	На кінець періоду	Платіжні зобов'язання	На початок періоду	На кінець періоду
1. Грошові кошти	470	1160	1. Короткострокові кредити	1580	1774
2. Готова продукція	542	456	2. Кредити, не погашені в строк	120
3. Дебітори	820	1220	3. Кредиторська заборгованість	1060	1546
4. Інші активи	32		4. Інші пасиви
Усього	1846	2836	Усього	2760	3320
Коефіцієнт розрахункової платоспроможності	0,675	0,854

Таблиця 1.17 Ліквідна платоспроможність

Засіб платежу	На початок періоду	На кінець періоду	Платіжні зобов'язання	На початок періоду	На кінець періоду
1. Грошові кошти, розрахунки та ін. активи	1764	2836	1. Кредити під запаси та затрати
2. Запаси і витрати	2688	2376	2. Кредити, не погашені в строк
			3. Інша кредиторська заборгованість
			4. Власні оборотні кошти	4362	4898
Усього	4452	5212	Усього	4362	4898
Коефіцієнт ліквідної платоспроможності	1,021	1,064

Із наведених даних видно, що:

а) коефіцієнт грошової платоспроможності на кінець періоду становив 0,349, що значно вище порівняно з початком року на 0,179, тобто платоспроможність зросла на 105,3%) (0,179/0,170x100). Цей показник свідчить, що на звітну дату може бути погашено тільки 34,9%о короткострокових платіжних зобов'язань продавця;

б) для оцінки цього показника необхідно вивчити конкретний стан справ з термінами платежів по підприємствах, бо терміни погашення заборгованості

113

настають не водночас. Можна сказати, що на даному підприємстві - середній рівень платоспроможності;

в) коефіцієнт розрахункової платоспроможності також збільшився на 0,215. Тобто, якщо на покриття платіжних зобов'язань взяти не тільки грошові кошти, але і кошти в розрахунках, готову продукцію, відвантажені товари, дебіторську заборгованість та інші активи, що реально можна реалізувати, на кінець періоду платіжні засоби на 85,4% покривали б платіжні зобов'язання. Це свідчить про позитивні модифікації фінансового стану підприємства;

г) коефіцієнт ліквідної платоспроможності є найбільш узагальнюючим показником. У його чисельнику відображаються всі оборотні кошти, а в знаменнику позикові та власні джерела їх формування. Цей показник перевищував одиницю і становив на кінець періоду 1,06, тобто ліквідна вартість оборотних коштів була на 0,06 вища за платіжні зобов'язання. Негативною буде ситуація, якщо коефіцієнт ліквідної платоспроможності становитиме менше одиниці. Таке підприємство вважається банкрутом і може бути ліквідоване, а його майно продане.

Отже, усі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що підприємство відповідає параметрам, які необхідні для здійснення з ним кредитних та інших фінансових відносин.

Завершує аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства складання аналітичного висновку, що є дев'ятим етапом даної методики.

Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої і комерційної діяльності. Разом з цим, надійний фінансовий стан залежить також від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому в умовах ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а також і поглиблений щоденний аналіз стану і використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.

Як відомо, для встановлення платоспроможності підприємства першочергово, вивчається структура балансу. Вона може бути визнана незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо:

а) коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (2,0);

б) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (0,3).

Коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) розраховується за формулою:

Оборотні активи (Оа) /Поточні зобов'язання (Пз).

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Кз) розраховується з формулою:

Оборотні активи (Оа) - Поточні пасиви (Пп) /Поточні активи (Па).

У процесі аналізу цих показників необхідно оцінити фінансову ситуацію у якій опинилося підприємство.

По-перше, коефіцієнт поточної ліквідності та коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами може бути нижчий за нормативний, проте існує тенденція до зростання цих показників на підприємстві. У таких випадках розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності (Кв.п.) формулою:

114

Кв.п. = Кк п.л. + В\Т ( Кк п.л. - Кп п.л) \ 2 (1.7)

де К к п.л. - значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець періоду;

К ^п п. л. - значення коефіцієнта поточної ліквідності на початок періоду;

Т - тривалість звітного періоду у місяцях;

В - період відновлення (утрати) платоспроможності.

При розрахунку коефіцієнта відновлення платоспроможності В = 6 місяцям.

При розрахунку коефіцієнта втрати платоспроможності В = 3 місяцям.

У результаті розрахунків і отриманих значень наведених вище показників може бути прийняте одне з таких рішень:

• про визначення структури балансу підприємства незадовільною, а підприємство неплатоспроможним;

• про наявність реальної можливості у підприємства-боржника відновити свою платоспроможність;

• про наявність реальної можливості втрати платоспроможності підприємством, якщо воно найближчим часом не зможе виконати свої зобов'язання перед кредиторами.

Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним є виконання однієї з таких умов:

• коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду менше 2;

• коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду менше 0,1.

За умови, що структура балансу підприємства є незадовільною, для перевірки реальної можливості підприємству треба відновити свою платоспроможність, розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців. Якщо значення коефіцієнта Квп більше 1, то може бути прийнято рішення щодо наявності у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність і в цьому випадку рішення про визнання структури балансу незадовільною може бути відкладено на певний строк.

За умови незадовільної структури балансу для перевірки стійкості фінансового стану розраховується коефіцієнт утрати платоспроможності строком на строк 3 місяці. Якщо значення коефіцієнта втрати платоспроможності К_вп менше 1, може бути прийняте рішення про неможливість підприємством у найближчий час виконати свої зобов'язання перед кредиторами (про втрату платоспроможності).

Таким чином, висновки щодо незадовільної структури балансу і визнання підприємства неплатоспроможним можна зробити, якщо у підприємства Kпл і К₃ нижче нормативних значень і воно не має можливості відновити свою платоспроможність.

Але, якщо в підприємства ці коефіцієнти нижче нормативних, проте є реальна можливість відновити свою платоспроможність у встановлені строки, може бути прийняте рішення щодо відстрочки визнання підприємства неплатоспроможним протягом 6 місяців.

Необхідно підкреслити, що, якщо в процесі аналізу причин неплатоспроможності підприємства встановлено, що основною причиною, яка викликала значне погіршення фінансового стану і призвела до неплатоспроможності, є заборгованість держави перед підприємством, то в

115

цьому випадку таке підприємство не може бути визнане платоспроможним і не може бути оголошене підприємством-банкрутом. В інших випадках необхідно детально вивчати шляхи поліпшення структури балансу підприємства та його платоспроможності.

Основними напрямами такого аналізу можуть бути:

1. Вивчення динаміки валюти балансу:

а) зменшення валюти балансу свідчить, як правило, про скорочення підприємством господарського обороту. А це, у свою чергу, спричинене спадом попиту на продукцію даного підприємства, значним зменшенням доступу на ринки сировини і т. ін.

Причини зменшення валюти балансу необхідно детально вивчити і дати рекомендації щодо виходу підприємства зі стану неплатоспроможності.

б) збільшення валюти балансу можливе за рахунок переоцінки фондів, подорожчання виробничих запасів, готової продукції та внаслідок інфляційних процесів.

2. Вивчення структури активів і пасивів балансу:

Аналіз структури активів проводиться в двох напрямах - з погляду їх участі у виробництві та з позиції їх ліквідності. Зміна структури активів у бік збільшення оборотних коштів може бути в результаті:

• формування більш мобільної структури активів, ідо впливають на прискорення оборотності мобільних коштів підприємства;

• скорочення виробничої бази підприємства;

• коригування обліку основних фондів, коли вони не встигають за інфляційними процесами.

Далі необхідно аналізувати кожну статтю оборотних коштів і знаходити причини їх зміни, що призвели до неплатоспроможності підприємства.

3. Вивчення фінансових результатів діяльності підприємства і використання прибутку.

Якщо підприємство збиткове, то це свідчить про відсутність джерел поповнення власних коштів.

А коли підприємство отримує прибуток і є при цьому неплатоспроможним, то необхідно проаналізувати використання прибутку. Так, коли наявні значні відрахування до фонду споживання, то в умовах неплатоспроможності підприємства їх можна розглядати як резерв поповнення власних оборотних коштів. Вивчаються також можливості підприємства щодо збільшення суми прибутку в результаті підвищення обсягів виробництва і реалізації продукції, зниження собівартості, поліпшення якості та підвищення конкурентоспроможності продукції.

За результатами такого аналізу розробляються заходи, спрямовані на поліпшення структури балансу і фінансового стану неплатоспроможних підприємств.

116