Тема 7. Управління проектами

1. Сутність мережної моделі, її елементи.

Як графічні моделі керованих систем на практиці часто вико­ристовують лінійні графіки Гантта, на яких у мас­штабі часу показують послідовність і терміни виконання робіт Рідше застосовують циклограми, що відображають хід робі і у вигляді похилих ліній у системі координат і які є, власне калу чи, модифікацією лінійного графіка.

Лінійний графік простий у виконанні і наочно відображає хід роботи. Однак тут динамічна система виробництва представлена статичною схемою, що в кращому випадку може тільки відобра­зити становище на об'єкті, що склалося в якийсь визначений мо­мент. Лінійний графік не може відобразити складність модельо­ваного в ньому процесу, модель не адекватна оригіналу, форма моделі вступає в протиріччя з її змістом. Звідси й основні не­доліки лінійних графіків:

• відсутність наочно позначених взаємозв'язків між окремими операціями чи роботами;

• негнучкість, твердість структури лінійного графіка, складність його коректування при зміні умов;

• складність варіантного пророблення й обмежена можливість прогнозування ходу робіт;

• складність застосування сучасних математичних методів і ПЕВМ для механізації розрахунків параметрів графіків.

Мережна модель вільна від цих недоліків і дозволяє формалізу­вати розрахунки для передачі на ПЕВМ, тому що в основі сітково­го планування лежить теорія графів розділ сучасної математи­ки, що сформувався в якості самостійного в післявоєнний період.

Графом називають геометричну фігуру, що складається з кінцевої чи нескінченної кількості точок і ліній, що їх з'єднують.

У графі розрізняють точки, названі вершинами і лінії, що на­зиваються ребрами, якщо граф неорієнтований, і дугами, у ви­падку орієнтованого графа.

У мережній моделі застосовують орієнтовані графи, тобто фігури, що складаються з вершин і дуг (прямих ліній чи кри­волінійного обрису).

Дугами позначаються роботи (виробничі процеси, технологічні операції), а вершини відображають результати виконан­ня цих робіт і називають їх подіями.

Уперше мережні моделі були застосовані в плануванні в 1956 р. великими компаніями «Дюпон» у США (система МКШ).

Перші досліди з впровадження МПУ в Радянському Союзі відносяться до 1964 р., коли їхні результати були успішно впро­ваджені при будівництві об'єктів металургійного, хімічного, енергетичного комплексів, а потім і в житловому будівництві.

Основними параметрами (елементами) мережної моделі є по­дія і робота, а виробничими — мережа, критичний шлях і резер­ви часу.

Подія — факт закінчення однієї чи декількох робіт, необхід­ний і достатній для початку наступних робіт

Робота в мережній моделі — будь-який виробничий процес (захід), що вимагає витрат часу і певної кількості ресурсів

Чеканням — називають технологічний процес, що не вимагає витрат ресурсів, а тільки часу.

Залежність (фіктивна ро­бота) відображає лише зв'я­зок можливості здійснення однієї події від факту здійс­нення іншої.

Іноді в мережну модель вводять поняття умовної залежності, що зумовлює постачання матеріалів, необхідних конструкцій чи устаткування

Повний шлях — це шлях від вихідної події до завершальної.