- •Тема 5. Управління процесом проектування операційної системи
- •1. Суть теорії потокового виробництва.
- •2. Розрахунок параметрів потокового виробництва робіт
- •3. Проектування потокового виробництва і його ефективність.
- •4. Фактори, що визначають потужність
- •5. Попередні рішення
- •6. Розрахунок виробничих потужностей
- •7.Проектування підприємства.
- •1. Суть і мета створення запасів.
- •2. Роль, облік і оцінка матеріальних запасів
- •3. Системи управління запасами.
- •5. Організаційна суть системи “Точно в термін”.
- •6. Організація і впровадження системи “Точно в термін”
- •7. Переваги і недоліки системи “Точно в термін”.
- •Тема 7. Управління проектами
- •1. Сутність мережної моделі, її елементи.
- •2. Правила побудови мережної моделі
- •3. Параметри моделі і розрахунок графіка
- •4. Визначення потреби в ресурсах і оптимізація графіка
- •5. Управління за мережними графіками
- •Тема 8. Менеджмент якості та управління продуктивністю операційної діяльності
- •Система якості.
- •2. Стандартизація і сертифікація
- •3. Ціна якості.
- •Поточне управління якістю
- •Статистичний контроль якості:
- •Організація технічного контролю якості.
5. Попередні рішення
Рентабельність операцій залежить від досягнення балансу між попитом на товари і послуги і ресурсами, необхідними для їхнього виробництва. І хоча це питання і є центральним, потрібно прийняти правильні рішення не тільки про обсяг виробничих потужностей, але й про їхнє розташування і планування. У короткостроковому періоді іноді вдається змінювати потужність слідом за коливаннями попиту, наприклад, за рахунок понаднормової роботи, але все-таки масштаб таких відхилень відносно малий у порівнянні з загальною виробничою потужністю. Первісні рішення про обсяг потужностей пов'язані з великими матеріальними витратами і носять довгостроковий характер.
Рішення з розташування і планування також деякою мірою забезпечують ефективність діяльності організації. Якщо вони виявляться невірними, то організація не зможе працювати досить ефективно і раціонально, навіть якщо знайде недоліки, тому що для виправлення помилок у неї може не знайтися можливостей чи не вистачити часу.
Рішення про обсяг виробничих потужностей ґрунтуються на корпоративній політиці. Якщо така політика не ясна, то успіх цих рішень малоймовірний.
Розміщення виробничого підприємства, дистриб'юторського центру чи сервісного відділення визначається різними факторами. Якщо організація виконує не одну, а кілька з цих функцій, то можна розглядати варіанти розміщення з різних точок зору.
У сфері послуг, де попит вкрай непостійний, а користуватися запасом як буфером неможливо, рішення про інвестиції у виробничі потужності повинні враховувати, що які б потужності не створювалися, завжди може виникнути попит, що буде їх перевищувати. У компанії повинні бути прийняті рішення про максимальна допустиму довжину черги, максимальний обсяг устаткування, що простоює, і про управління довжиною черг.
Теорія черг (теорія масового обслуговування) [4] — загальновизнана методика вивчення виробничої діяльності, покликана знайти оптимальний баланс між часом чекання й обсягом потужностей, що простоюють. Вона застосовна в будь-якій ситуації, коли мається перемінний попит і фіксована продуктивність. Це можуть бути ситуації, коли утворяться звичайні черги, як у магазинах, квиткових касах, приймальнях, а також у таких випадках, як прийом телефонних дзвінків, пропускна здатність портів, аеровокзалів і навіть автодоріг.
Центральним поняттям теорії черг є функція вартості, рівна: Вартості часу чекання покупця в черзі + вартість простою устаткування.
Головною метою вивчення цієї функції є пошук можливостей її мінімізації. Вартість простою устаткування визначити просто, але ось втрати, пов'язані з чеканням покупця в черзі, набагато менш очевидні і більше залежать від обставин. На найпростішому рівні дана вартість дорівнює витратам на утримання приміщення для чекання, але сюди неодмінно потрібно включити і деяку компенсацію за терпіння: клієнти, яким приходиться чекати занадто довго, можуть піти і більше вже не повернутися.
Рішення можна розбити на два рівні: капітальні й оперативні. При проектуванні, наприклад, супермаркету рішення про кількість (незмінну) кас і площі для черг приймається на етапі планування на підставі максимально очікуваного попиту. У ході функціонування супермаркету до роботи залучається стільки касирів, скільки необхідно для обслуговування очікуваного в конкретні години чи дні тижня попиту.