- •Тема 5. Управління процесом проектування операційної системи
- •1. Суть теорії потокового виробництва.
- •2. Розрахунок параметрів потокового виробництва робіт
- •3. Проектування потокового виробництва і його ефективність.
- •4. Фактори, що визначають потужність
- •5. Попередні рішення
- •6. Розрахунок виробничих потужностей
- •7.Проектування підприємства.
- •1. Суть і мета створення запасів.
- •2. Роль, облік і оцінка матеріальних запасів
- •3. Системи управління запасами.
- •5. Організаційна суть системи “Точно в термін”.
- •6. Організація і впровадження системи “Точно в термін”
- •7. Переваги і недоліки системи “Точно в термін”.
- •Тема 7. Управління проектами
- •1. Сутність мережної моделі, її елементи.
- •2. Правила побудови мережної моделі
- •3. Параметри моделі і розрахунок графіка
- •4. Визначення потреби в ресурсах і оптимізація графіка
- •5. Управління за мережними графіками
- •Тема 8. Менеджмент якості та управління продуктивністю операційної діяльності
- •Система якості.
- •2. Стандартизація і сертифікація
- •3. Ціна якості.
- •Поточне управління якістю
- •Статистичний контроль якості:
- •Організація технічного контролю якості.
5. Організаційна суть системи “Точно в термін”.
Потреба у швидкореагуючих системах і постійний ціновий тиск, викликаний переходом від недостатніх до надлишкових ви¬робничих потужностей, визначили появу систем ПМВ й ОТВ, цих зразків школи «наукового менеджменту», що в усьому по¬кладаються на технологію. У Японії реакція була трохи іншою. Післявоєнні японські підприємства не могли дозволити собі ні запаси, ні технології. В результаті з'явився абсолютно прагматичний підхід, що одержав власну назву — «точно вчасно», Т-В (Іші іп Тіте, ЛТ), але проте тісно переплетений з іншими зразка¬ми японської практичності: «Кайзен» і тотальною якістю.
. Можна дати три альтернатив¬них визначення системи «точно вчасно».
1. Доставка матеріалів/комплектуючих до місць використання точно в потрібний час.
2. Техніка підвищення продуктивності і скорочення втрат.
3. Виробнича філософія, заснована на принципі безупинного по¬ліпшення.
Сам підхід «точно вчасно» виник після Другої світової війни в японському авт омобілебудуванні, і поява його була, по суті, випадковою. Галузь формувалася з явною оглядкою на Детройт, що був тоді рідним домом для всіх передових автомобільних компаній, однак виявилося, що японці не можу ї ї. дозволиш собі такої ж інвестиції в матеріально-виробничі запаси. У результаті простої недостачі капіталу інвентар стали розглядати як непотрібне марнотратство, з'явився рух на користь виробництва без втрат. Таким чином, ціль системи «точно вчасно» — безупинне виробництво (чи обслуговування) з нульовими втратами.
Система «точно в термін» — виробнича система, у якій оброб¬ка і рух невеликих партій матеріалів і виробів відбуваються точно в той момент, коли в них виникає необхідність.
Основна ідея полягає в тому, щоб зробити процес як можна коротшим, використовуючи ресурси оптимальним способом. Ступінь досягнення цієї мети залежить від того, наскільки досяг¬нуті додаткові (допоміжні) цілі, такі як:
1) виключити збої і порушення процесу виробницт ва;
2) зробити систему гнучкою;
3) скоротити час підготовки до процесу і всі виробничі тер¬міни;
4) звести до мінімуму матеріальні запаси;
5) усунути необгрунтовані витрати.
Виконуються ці цілі при реалізації чотирьох формуючих блоків:
1) проект виробу;
2) проект процесу;
3) кадрові/організаційні елементи;
4) планування й управління виробництвом.
Ключовими поняттями системи «точно в термін» є стандартні комплектуючі, модульне проектування, якість, а також швид¬кість і простота.
Загальна риса системи «точно в термін» — наявність безлічі виробничих осередків. Вони поєднують устаткування й інструмен¬ти для обробки групи деталей з подібними технологічними вимо¬гами. За своєю суттю осередки - це високоспеціалізовані й ефек¬тивні виробничі центри.. Тому що Т В це програма, що вимагає до себе постійної уваги на всіх рівнях організації. Вона несе в собі значні вигоди, і при успішній реалізації, як показує практика, веде майже до дворазо¬вого зниження трудомісткості виробничого циклу. В однаковій мірі вона позначається і на запасах, оборотність яких за рік зростає мінімум у гри-чотири рази, а в окремих випадках у 30-50 разів. При цьому звільняються значні площі і кошти.
Втрати в Т-В можуть бути визначені як будь-які активи чи дії, що не здійснюють прямий внесок на доказ потреб покупців.