3. Проектування потокового виробництва і його ефективність.

Проектування потокового виробництва робіт доцільно розг­лянути при забудові мікрорайону, що містить різні комплекси

житлових, суспільних і культурно-побутових будинків. Розробка проекту здійснюється в такій послідовності:

виявляється характеристика об'єктів і умови їхнього будівниц­тва, визначаються обсяги, трудомісткість і вартість будівель­но-монтажних робіт (БМР);

визначається черговість забудови масиву, мікрорайону, кварталу;

встановлюється технологічна структура потоків і вироб­ляється розрахунок їхньої інтенсивності;

визначаються методи виробництва і засоби механізації основ­них будівельно-монтажних робіт;

встановлюються терміни будівництва;

виявляється потреба в матеріально-технічних ресурсах і в ро­бочих кадрах, складається план фінансування;

характеризуються будівельні організації, залучені для потоко­вого будівництва, і розробляється схема управління потоком;

зважуються питання організації будівельного господарства на площадці;

дається техніко-економічна оцінка рішень, прийнятих проек­том організації будівництва.

Стрижнем проекту є питання проектування термінів будів­ництва. Для цієї мети визначається характер продукції, що випу­скається:

для комплексного потоку — комплекс об'єктів виконуваної забудови (житловий масив, мікрорайон, квартал, вулиця — у складі комплексу будинків і споруд);

для об'єктного потоку — окремі об'єкти, закінчені пристрої, житлові будинки;

для спеціалізованого потоку — частини будинків і окремі ком­плекси робіт (підземна частина будинку, надземна частина бу­динку, виконаний комплекс опоряджувальних робіт);

для приватного потоку — окремий вид закінченої роботи.

Застосування потокових методів сприяє підвищенню ефек­тивності роботи всіх ділянок комплексу. Економічна ефек­тивність потокових методів, в основному, полягає в підвищенні продуктивності праці, скороченні термінів будівництва, зни­женні вартості і підвищенні якості робіт.

Підвищення продуктивності праці досягають завдяки наступ­ним прийомам:

скороченню, зведенню до мінімуму простоїв робітників;

підвищенню кваліфікації робітників при багаторазовому по­вторенні операцій;

Скорочення термінів будівництва в порівнянні зі звичайним методом одержують завдяки максимальному сполученню ряду складових робіт потоку і максимальної комплексної механізації робіт, зниженні їхньої трудомісткості.

Зниженню собівартості робіт сприяють такі фактори:

ощадлива втрата енергії внаслідок інтенсифікації процесів і скорочення термінів робіт;

скорочення витрати інструментів і пристосувань завдяки тех­нічно обґрунтованим типам і раціональній організації їхнього ремонту;

повне використання машин і механізмів завдяки рівномірності і безперервності процесів виробництва і зменшення простоїв;

Підвищення якості робіт досягається завдяки типізації вироб­ничих процесів і їхніх технологічних операцій, підвищення май­стерності і багаторазового повторення тих самих робіт.

4. Фактори, що визначають потужність

Виробнича потужність — це максимально можливе заванта­ження виробничих підрозділів чи можливість виробництва макси­мального випуску продукції і послуг [1]. Потужність підприємства може виражатися в натуральному (тис. шт., машин, тис. м², м³, тонн і т.п.) і вартісному вираженні випущеної продукції.

Планування величини виробничої потужності постійно вима­гає коректування під впливом ряду факторів:

стабільності попиту;

темпів технологічних змін в устаткуванні і дизайні;

використовуваної інформаційної технології в технологічному процесі;

умов конкуренції, пов'язаних, насамперед, з конкурентоспро­можністю продукції чи послуг, а також з вимогами із скоро­чення виробничого циклу.

Враховуються також короткострокові фактори— це можливі зміни у вимогах з потужності, викликані коливаннями попиту (сезонними, випадковими). Ці фактори діють в умовах, якщо відсутній графік замовлень і продукція, що випускається, призна­чена для потенційного споживача. Рішення з потужностей є од­ними з фундаментальних у виробничому плануванні: виби­рається тип потужності, її обсяг, формується графік використан­ня виробничих потужностей.

У виробничу потужність включається все наявне устаткуван­ня, за винятком резерву, величина якого залежить від специфіка­ції попиту на продукцію чи послуги .

Планування типу потужності залежить від товарів і послуг, які виробництво прийняло до використання. Обсяг потужності, кількість і склад необхідного устаткування визначаються спе­цифікацією виробів/послуг, їхньою номенклатурою, а також тех­нологією виробництва.

Важливість цих рішень визначається потенційним їхнім впли­вом на здатність виробництва задовольняти майбутній попит на товари і послуги.

Велике значення потужності й у мінімізації виробничих вит­рат. Однак відмінність реального попиту від очікуваного, циклічність попиту, сильне падіння попиту приводять часто до зниження завантаження устаткування.

Низький рівень завантаження веде до того, що багато вітчиз­няних виробництв через високі постійні витрати на одиницю ви­пуску продукції використовують свої потужності нижче точки беззбитковості і несуть прямі збитки.

Важливість рішень з виробничих потужностей (питання ви­буття, перепрофілювання, а також введення нових потужностей) полягає в оцінці величини капітальних витрат, для яких по­тужність є основним визначальним фактором.

Деякі, цілком визначені фактори промовляють на користь створення великих централізованих підприємств, інші факто­ри —«-про перевагу невеликих, розосереджених підприємств. Фак­тором, що доводить користь великих централізованих підпри­ємств, найбільш часто є велика капіталоємність переробної підсистеми (електростанції, хімічні заводи). Великі підприємства переважніше дрібних і в тих випадках, коли виробництво носить сконцентрований характер (автозаводи, залізничні вузли, аеро­порти).