1.3. Механізми та методи саморегуляції

Механізм психічної саморегуляції – сукупність станів та процесів, з яких складається саморегуляція, спосіб її здійснення. [21; 13] Основним механізмом саморегуляції є рефлексія наявного стану, створення його стану, створення його образу та образу необхідного стану. При високому рівні саморегуляції також застосовують:

1. ізоляція – відділення афективних та усвідомлених дій і реакцій;

2. раціоналізація – пошук розумного виправдання своїх невдач або зменшення суб'єктивної значимості не досягнутої мети, що дозволяє знаходити за допомогою інтелектуальних операцій докази самовиправдання або дискредитації зовнішньої ситуації.

При низькому рівні саморегуляції застосовуються:

1. ригідність – "негнучкість" системи саморегуляції, яка запобігає

усвідомленню небажаних або хворобливих змістів, однак, заважає вчасно змінювати тему і способи її досягнення відповідно до вимог реальної ситуації;

2. ідентифікація себе з сильним Іншим, що дає можливість дублювати частину його реакцій;

3. проекція – приписування іншим людям своїх витиснутих почуттів.

Метод ПСРВ – сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу учителя на самого себе з метою формування і розвитку бажаних і необхідних якостей професійної саморегуляції та усунення негативних. Орієнтуючись на дослідження О.Конопкіна та І.Зазюна, можна виділити такі методи саморегуляції:

1. самоаналіз – аналіз свого внутрішнього світу, своєї діяльності, полягає у зіставлення того, що планувалося, з тим, що зроблено або могло бути зроблено, у вигляді окремих рис, якостей для докладного вивчення;

2. самооцінка – судження людини про міру наявності у неї тих чи інших якостей, властивостей у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком; прояв оцінювального ставлення людини до себе, формується на основі самоаналізу;

3. самопрогнозування – уявлення себе в певних ситуаціях діяльності, розробка можливих варіантів, предбачення можливих варіантів діяльності;

4. самоконтроль – усвідомлена оцінка суб'єктом власних дій, психічних процесів та станів з метою забезпечити відповідність результатів поставленим цілям, пред'явленим вимогам, нормам, правилам, зразкам, виправлення помилкових дій та операцій;

5. самокорекція – співвіднесення результатів дій з планами, мотивами та цілями, виправлення при потребі, виправлення останніх, переробка особистісних цінностей та психологічних установок суб'єкта. [21; 14]

Метод формування ПСРВ – спосіб взаємопов'язаної діяльності психолога (викладача) та вчителів (студентів), спрямовані на утворення в останніх навичок, звичок, механізмів професійної саморегуляції. Існують індивідуальні та групові методи саморегуляції.

а) Індивідуальні методи

Емоційне збудження впливає і на темп пізнавальних, емоційних та вольових процесів, їх зовнішнє проявлення (в мові та рухах). Підвищена збудливість породжує зайву рухливість, суєтливість. Найчастіше це характерно для людей неврівноважених або "вибитих" із природнього психічного темпу частими стресовими ситуаціями. При будь-якому небажаному, з їх точки зору, зовнішньому впливові (поява начальства, наближення інспекторської провірки і т.д.) вони відчувають моральний дискомфорт, неспокій.

В цих випадках можуть допомогти прийоми самоконтролю темпу своїх реакцій внаслідок промовляння подумки питань і самонаказів такого типу: "Як темп?", "Спокійно!.." Проте такі самонакази допомагають далеко не всім і лише на короткі періоди. Для того, щоб досягти успіху, змінювати потрібно не неадекватні реакції, а особливості реактивності особистості. (Очевидно, що тут значний вплив має переважний тип темпераменту).

Для саморегуляції психічного темпу використовуються різноманітні вправи, які можуть бути модифіковані в нескінченній кількості варіантів. При цьому потрібно пам'ятати:

1) Вправи в плавних і повільних рухах потрібні незалежно від емоційного стану, тобто незалежно від того, засмучений ти чи, навпаки, у тебе піднятий настрій, будь-яку справу потрібно робити наперед без поспіху. Такі вправи формують помірний темп (стиль) рухів, який контролює і стиль (темп) психічної активності, сприяє формуванню впевненості в собі;